Американський зріджений газ: занадто довга дорога до України

Минулого тижня американська компанія Cheniere Energy доправила до польського LNG-терміналу у Свіноуйсьце перший вантаж зрідженого газу обсягом 70 000 тонн. Про особливе значення даної події заявили у Державному департаменті США. Офіційний представник Держдепу Хізер Нойерт вважає, що ця – наразі єдина – поставка позитивно позначиться на забезпеченні надійності газопостачання Польщі.

Проте, результати діяльності компанії Cheniere Energy ставлять під сумнів це твердження, адже польські поставки носять радше політичний характер. Відкритим також залишається питання, наскільки стабільними будуть ці поставки та чи збережеться раніше заявлене бажання Польщі поставляти газ, у тому числі LNG, до України.

Для чого США поставляє LNG в Польщу? Держдеп США визнав, що поставка газу до Польщі не є системною, а має поки що разовий характер. «У нас ще немає графіка, який би вказував, як часто проводитимуться подібні поставки. Я думаю, що це залежить від влади Польщі. Але ми готові допомагати вирішувати це питання. Ми вважаємо, що це добре для робочих місць у США, дозволяє знижувати ціни на енергоносії і сприяє тому, щоб народ Польщі отримав більш надійні і контрольовані поставки газу», – заявила Хізер Нойерт.

Вона підкреслила, що Польща залежить від поставок газу з Росії та отримує від «Газпрому» 72% газу, а ще 26% – з Німеччини, але більша частина німецького газу також спочатку постачається з Росії.

У Польщі також підтверджують, що імпорт американського LNG має насамперед політичне забарвлення і повинен похитнути домінуюче становище російського «Газпрому» в цьому регіоні.

«Якщо будуть прийняті належні заходи, «Газпром» може бути або витіснений з європейського ринку, або його частка може бути істотно скорочена», – сказав представник уряду Польщі з питань стратегічної енергетичної інфраструктури Петро Наїмські. Слід зазначити, що «Газпром» поставляє майже 30% обсягу всього європейського імпорту, а тому подібні заяви представників Польщі є невиправдано оптимістичними. До того ж, сама Польща у 2016 році імпортувала 100% газу, видобутого в Росії, – 11 млрд куб. м.

Ким є єдиний постачальник газу із США? Cheniere LNG International (Х’юстон) – власник терміналу Sabine Pass LNG (Луїзіана). Компанія однією із перших отримала дозвіл від уряду США на поставку газу за межі зони вільної торгівлі. Cheniere також володіє і експлуатує газопровід Creole Trail Pipeline.

Cheniere Energy стала першою і єдиною компанією, яка на початку 2016 року почала експорт газу. Перший танкер прибув до Бразилії. Також у 2016 році американці здійснили перші поставки у Португалію, куди прийшов танкер Creole Spirit з партією у 98 000 тонн зрідженого газу із заводу Sabine Pass.

Термінал Sabine Pass – поки єдиний термінал з експорту LNG. Хоча раніше у міжнародному агентстві Wood Mackenzie прогнозували, що половина американського зрідженого газу до 2020 року поставлятиметься до Європи. А це приблизно 45 млрд куб. м, або 10% нинішнього споживання у країнах ЄС. Проте, впродовж 2016 року успішних поставок було обмаль, особливо до ЄС. За даними міністерства енергетики США (EIA), минулого року в Європу поставили близько 0,5 млрд куб. м газу. У тому ж 2016-му російський «Газпром» збільшив експорт газу в ЄС на 20 млрд кубометрів.

У європейському напрямку LNG поставляли у Португалію, Іспанію, Італію і Туреччину. Перші дві країни є найбільш залежними від зрідженого газу. Загалом же за рік з терміналу Sabine Pass в Луїзіані було відправлено 54 танкери.

Вигідні регіони поставок газу для США – Китай і Японія. Зараз у Sabine Pass завершують будівництво третьої, четвертої та п'ятої ліній, розпочали будівництво шостої лінії. До 2020 року потужність терміналу складе 27 млн тонн зрідженого газу на рік (37 млрд куб. м). У штаті Техас Cheniere Energy реалізує свій другий проект зі зрідження природного газу – Corpus Christi LNG (22,5 млн тонн LNG на рік).

Наразі європейські компанії не поспішають закуповувати газ у США. Прикладом є іспанська Gas Natural Fenosa, яка уклала з Cheniere Energy контракт на 20 років про щорічну купівлю газу до 4,9 млрд куб. м, проте у 2016 році отримала лише 300 млн кубометрів.

Максимальний обсяг – 1,5 млрд куб. м – закупили Бразилія, Чилі і Аргентина. Загалом експорт газу Cheniere Energy склав 4,5 млрд куб. м. І при цьому дві діючі лінії експортного терміналу Sabine Pass можуть відвантажувати щорічно до 12 млрд кубометрів, а в перспективі загальний обсяг становитиме майже 70 млрд куб. м.

Виникає логічне питання: куди ж американська компанія планує поставляти такі обсяги? Єдині можливі ринки збуту для Cheniere Energy – це Китай та Японія. Японська компанія JERA (Tokyo Electric Power і Chubu Electric Power), яка є найбільшим у світі імпортером зрідженого природного газу, почала отримувати газ з терміналу Sabine Pass із січня 2017 року.

Китай також планує нарощувати імпорт LNG із США. Минулого року Китай загалом імпортував 26,1 млн тонн LNG, порівняно з 2015 роком збільшивши поставки на 33%. На Австралію припадає 46% газового імпорту до Китаю; ще 19% поставляє Катар.

У 2016 році Cheniere Energy поставила до КНР 200 000 тонн газу. А вже у квітні цього року новий президент США Дональд Трамп та лідер Китаю Сі Цзіньпін досягли принципової домовленості про збільшення поставок LNG із США до Китаю. У травні міністерство торгівлі США оголосило про підписання двосторонньої торговельної угоди, яке гарантувало розширення доступу американських компаній на китайський ринок LNG. Показово, що акції Cheniere Energy одразу виросли більш ніж на 3%. 

Що являє собою ринок польського LNG? У 2009 році польська PGNiG і Qatargas уклали контракт про купівлю 1,5 млрд куб. м (від 2017 року обсяг зросте до 3 млрд куб. м) зрідженого природного газу протягом 20 років, починаючи з 2014-го.

LNG-термінал у Свіноуйсьце розпочав роботу в червні 2016 року із заявленою потужністю у 5 млрд куб. м газу. Загалом за минулий рік імпорт зрідженого газу склав 1 млрд куб. м, за січень–травень 2017 року – 0,62 млрд.

Наразі увесь обсяг газу продається на внутрішньому ринку. Тарифний регулятор Польщі та PGNiG не розкривають вартості газу із Катару та США.

Ціна LNG для Польщі, країн ЄС та Азії. Ціна, за якою Польща отримує американський газ, складає орієнтовно $320, що перевищує на $110 середню ціну газу на біржах ЄС з початку року. Середня ціна катарського газу у 2016 році для терміналу LNG у Свіноуйсьце склала $360 за 1000 куб. м. Для Португалії, Іспанії та Італії вона у середньому складала $160, а для країн Азії (Японія, Китай) – у середньому $360.

А вартість газу Cheniere Energy для європейського та азійського ринку коливалася у коридорі $160–360 залежно від умов контрактування.

Причина успіху американського LNG-газу – дотації уряду США. Причина різної ціни на імпортний газ – державна підтримка для приватних інвестицій у буріння. Понад 2/3 свердловин на сланцевих родовищах пробурили приватні компанії, але з боку держави їм була надана знижка на ренту за користування ресурсами на 15–30% і податкові пільги. До пільг варто віднести intangible drilling costs – оплата праці працівників під час буріння свердловини, витрати на пальне, витратні матеріали, рентні платежі, які потім не враховані у вартості «проекту».

Intangible completion costs – витрати на облаштування свердловини також не враховуються у «проекті», а це 15–20% від усіх витрат на буріння свердловин. Окремо варто сказати про податкову знижку на амортизацію майна. Нарешті, існує податкове вирахування з валового прибутку на виснаження природного ресурсу (depletion allowance) як певна частка валового доходу від родовища або ділянки видобутку корисних копалин, що не підлягає оподаткуванню (20–25%).

Також уряд США допоміг створити інфраструктуру для видобутку і транспортування газу. Три найбільші сланцеві території в США знаходяться у депресивних регіонах – штати Монтана, Північна Дакота і Пенсильванія. У цілому протягом 2006–2015 років інвестори вклали у видобуток понад $30 млрд. При цьому держава виділила більше $15 млрд на дотації цих територій і будівництво інфраструктури. Також при експорті LNG американський уряд надає знижку як форму підтримки власного виробника.

Тому компанія із США може продавати газ із формальними збитками для себе, але водночас дотації з боку держави сумарно «закривають» потреби у 30–50% від загального обсягу вкладень у проекти. Хоча навіть попри це компанії-видобувники сланцевого газу останніми роками показували збитки.

Чи дійде американський газ до Києва? У квітні 2017 року представник польської компанії PGNiG Мацей Возняк заявляв про перші поставки LNG із США до Польщі і в контексті цього повідомив, що американський газ через територію Польщі можна постачати на південь і схід Європи, зокрема і в Україну. Нині існує єдиний проект побудови газового інтерконнектора Україна – Польща потужністю 7–10 млрд куб. м. Особливо прискіпливо це питання вивчають з боку Польщі, але за умови одночасного контрактування обов’язкових обсягів газу та визначеної ціни. Наявна інформація свідчить, що за умов реалізації такого проекту із Україною польська сторона планує поставляти в Україну і американський LNG, і норвезький газ.

Проте, у такому випадку цінові пропозиції для України перевищуватимуть навіть реверсні поставки газу, які також є завищеними порівняно або з російським газом, або газом на європейських біржах. Якщо нині Україна отримує європейський газ за ціною $240–260, то американський дійшов би до України за ціною $340 за 1000 куб. м. Тому наразі перспектива організації поставок LNG США в Україну через Польщу залишається малоперспективним для України проектом.