Потяг до змін: чому мілленіали так часто змінюють професію

Ні для кого не новина, що мілленіали змінюють підхід до корпоративної культури. «Діти 1990-х» зараз прагнуть працювати на себе, і молоді фахівці все частіше відмовляються «зберігати вірність» одній компанії. Чому сучасна молодь схильна багато разів змінювати професію протягом життя і що змушує покоління Y перебувати у постійному пошуку шляхів самореалізації, з’ясовував Mind.

Чому Y не сидиться на місці? На відміну від попереднього покоління, покоління Y не прагне пропрацювати все життя на одному місці роботи.

Свобода вибору. «Ми живемо у відносно стабільний час. Наше суспільство перебуває в доволі благодатних умовах. Немає дефіциту продуктів продовольства, та і в цілому ресурсів досить. При цьому існує величезна свобода вибору і безліч можливостей. Все це сприяє, з одного боку, прагненню розвиватися, експериментувати, шукати своє місце в житті, а з іншого – прибирає гостру необхідність у стабільності, яка була властива минулим поколінням», – розповіла в коментарі Mind практикуючий психолог, співзасновник психологічного центру Selena Group Надія Маньковська.

Принцип послідовності. Директор Київського Інституту Тренінгу, дипломований психолог, сертифікований тренер і консультант з організаційного розвитку Петро Холявчук нагадує про «принцип послідовності», який відрізняє людей більш старого гарту від нинішнього покоління. «Наприклад, ви вступили до університету, вчитеся. І через три роки розумієте, що це абсолютно не ваше. Орієнтуючись на принцип послідовності, людина старого гарту продовжує здобувати освіту, яка їй зовсім не потрібна, адже якщо вона кине – це зробить її людиною, що не довчилась. Уникаючи неповаги до самої себе, вона спочатку отримує диплом, потім – думає, чи потрібен він їй», – пояснює він.

На думку Петра Холявчука, люди часто не розуміють, чим саме вони мотивовані. За його словами, можна бути мотивованими двома речами.

• Перше: «я не до кінця розумію, чого хочу, і через різні спроби намагаюся знайти, чого ж бажаю насправді: спочатку спробувати, а потім зрозуміти, що мені потрібно».
• Друге: «я добре розумію, чого хочу, і коли мої бажання змінюються – я міняю своє життя відповідно до внутрішніх орієнтирів».

Потреба в адреналіні. Експерт пояснює часту зміну професій потребою у розвитку і відчутті новизни. Як приклад він наводить людей, які люблять екстремальні види спорту, тому що там є адреналін. За його словами, це може бути пов'язано з тим, що життя сприймається не яскраво, і вони штучним способом намагаються «впирснути» собі гормони, щоб зробити життя яскравішим.

«Так само і з професією: якщо життя добре узгоджено з почуттями і прагненнями, в тому числі здатністю бачити новизну, зберігати свіжість сприйняття – це нормально. Якщо з цим проблеми – то можна змінювати місця роботи постійно», – підкреслює Петро Холявчук.

Зміна внутрішніх орієнтирів. Разом з цим часту зміну професій поколінням Y експерт пояснює також і зміною внутрішньої позиції та відсутністю вищевказаного принципу: якщо змінюються внутрішні орієнтири – логічно приймати певні рішення. Нелогічно – жити за інерцією, у конфлікті з самим собою. Важливо більше оріентуватись на свої внутрішні інтереси і потреби, ніж на ситуацію на ринку. Якщо вони змінюються – логічно змінювати те, чим займаєшся.

Завдяки такій позиції ставлення до зміни колективу стало набагато простішим. Молодому фахівцеві не потрібно шукати групу для забезпечення свого комфортного існування або виживання.

За дослідженнями, середній період роботи мілленіала у компанії складає всього два роки, і часто рекрутер може повісити тавро «джоб хопера» – «літуна», який на одному місці роботи довго не затримується. Однак, зі зміною часу змінюються погляди на певні речі.

Чи може роботодавець утримати мілленіала від звільнення? Якщо раніше співробітник задавався питанням «чим я можу бути корисний компанії», зараз акцент зміщений, і питання швидше: «чим компанія може бути корисна для мене», або «чим ми можемо бути корисними один для одного».

«Мілленіали ростуть в організації подібно до квітки в горщику, але, на відміну від рослини, коли їм стає тісно (вони не можуть реалізувати весь свій потенціал), вони просто змінюють горщик на більш просторий (інша компанія), або зовсім переселяються на відкриту місцевість (фріланс), що дозволить їм створювати щось нове, і головне – бути вільними від зовнішніх рамок, які диктуються організацією, і спиратися тільки на свої внутрішні. Прагнення знайти своє місце в житті, максимально розкрити свій потенціал і займатися цікавою та корисною роботою призводить до того, що молоді фахівці можуть змінювати свій вид діяльності кілька разів до того моменту, як знайдуть свою нішу», – розповідає Надія Маньковська.

Як приклад Маньковська наводить студентів, що працюють, і матусь у декреті, які за допомогою інтернету часто заробляють більше багатьох офісних співробітників. Такий фахівець цікавиться величезною кількістю суміжних професій і напрямків, розуміючи, що це сприяє виживанню у професійному середовищі, де конкуренція велика, оскільки формує фахівця з унікальним досвідом і базою знань. Це фахівці, максимально пристосовані до умов підвищеного темпу життя. Їхня мета – встигнути все, з мінімальним рівнем витрат і максимальним результатом. Вони розуміють, що в сучасному світі потік інформації і навантаження на особистість у всіх сферах настільки великий, що неможливо викластися всюди на 100%.

«Саме тому сучасні молоді фахівці «зберігають вірність» швидше собі і своїм поглядам, і інтересам, потребам ніж компанії. Вони дбають про свій комфорт і розуміють, що далеко не кожна мета (як наприклад рівень доходу) може виправдовувати засоби її досягнення. Процес в роботі для них не менш важливий ніж результат, так як життя складається з процесу», – резюмує Маньковська.