«З однієї пісочниці»: що відомо про нового заступника голови СБУ Івана Баканова

«З однієї пісочниці»: що відомо про нового заступника голови СБУ Івана Баканова

І як малі ГЕС допомогли йому працевлаштуватися у Володимира Зеленського

Этот текст также доступен на русском
«З однієї пісочниці»: що відомо про нового заступника голови СБУ Івана Баканова
Іван Баканов
Фото: УНІАН

Очільник пропрезидентської політсили, партії «Слуга народу» – Іван Баканов призначений першим заступником голови Служби безпеки України – начальником головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ. Інформація про це призначення з'явилася ще декілька днів тому, але тоді Баканов заявив, що вона є хибною. Як згодом з'ясувалося, вона все-таки правдива.

Володимир Зеленський обіцяв не брати з собою у владу кумів, друзів і родичів. Але почав саме з цього. Ім'я Івана Баканова, нарівні з іменами Дмитра Разумкова, Андрія Богдана, Руслана Стефанчука, відносно нове в оточенні президента Зеленського. Але самі Баканов і Зеленський знайомі давно – вони друзі дитинства і партнери по бізнесу «Студії «Квартал-95». Mind вивчив службовий бекґраунд новопризначеного головного антикорупціонера України.

З чого і коли почалася дружба Баканова із Зеленським? Про те, що вони з Володимиром Зеленським – друзі дитинства, Баканов розповідав сам. «Ми познайомилися, коли нам було років по п'ять, – пояснював новий заступник голови СБУ. – Жили в одному під'їзді, наші сім'ї були в прекрасних відносинах. Вчилися в одній школі, потім – в університеті, в одному дворі у футбол грали».

Свідомо чи ні, але новопризначений чиновник спотворює інформацію. Справа в тому, що криворізькі адреси сім'ї Зеленських і сім'ї Баканових різні – вул. 22-го Партз'їзду (Матусевича), б. 13, і вул. Постишева (Гурова), б. 11. Вони могли жити в одному дворі, але не в одному під'їзді. Крім того, в різних джерелах вказуються дві різні дати народження Баканова: 2 травня 1974 року та 1975 року. Дата народження Зеленського – 25 січня 1978 року. Різниця у 2,5–3,5 року. Назріває питання: у чиї п'ять років вони познайомилися?

Хто Іван Баканов за освітою? Про освіту і свою кар'єру Іван Баканов розповідав мало, хоча амбіції мав великі: «Після перемоги [Зеленського на президентських виборах] хотів би стати прокурором». На перший погляд, дипломи, наявні у голови партії «Слуга народу», такій кар'єрі не перешкоджають: «За першою освітою я [бухгалтер]-ревізор, за другою – прокурор». Але при найближчому погляді – викликають запитання.

Спочатку Баканов отримав диплом Криворізького економічного інституту (КЕІ) – в минулому філії Донецького інституту радянської торгівлі, потім філії Київського інституту народного господарства (КІНГ), а з 1997 року – самостійного інституту. На рубежі століть КЕІ не витримав конкуренції і був знову реорганізований у філію, цього разу КНЕУ ім. Гетьмана. Кафедру правознавства в інституті було створено лише в 1996 році, і вона налічувала всього 10 викладачів на всі дисципліни.

Можливо, з цієї причини Іван Баканов далі вирішив вчитися на прокурора в Москві, де закінчив Академію праці і соціальних відносин, про що і написав на своїй сторінці у Facebook. Тут варто зазначити, що в авторитетному рейтингу Times Hihger Education World University Rankings усіх вищезазначених навчальних закладів немає.

Як він опинився у «Кварталі-95»? Іван Баканов ніколи публічно не розповідав, чим займався після здобуття вищої освіти, за винятком єдиної обмовки: «[Колись] Зеленський безкорисливо простягнув мені руку допомоги. Я працював в одній компанії. Компанія займалася альтернативною енергетикою, у нас в експлуатації були малі ГЕС, і вони комусь сподобалися. Коли за вас беруться рейдери, будь-які варіанти можливі. Це можуть бути підкинуті наркотики, незаконні арешти, що завгодно. [Так] у 2012 році я опинився в «Студії «Квартал-95».

З 25 січня 2013 року, коли Баканов офіційно обійняв посаду директора ТОВ «Квартал-95» (Вінниця, ЄДР 37663088), і починається його публічна біографія:

    – директор, «Студія «Квартал-95» (ЄДР 34478276, спільний проект з телеканалом «Інтер», співзасновник Art Fox Studios, Кіпр);

    – директор, «Студія «Квартал-95» (ЄДР 32633808, спільний проект з телеканалом «1 + 1», співзасновник Green Family, Кіпр);

    – директор Davegra (Кіпр), San Tommaso (Італія).

Що пішло не так з малими ГЕС? Як розповів у розмові з Mind один з екс-CEO компанії «Укргідроенерго», який побажав зберегти анонімність, 15 березня 2006 року Кабінет міністрів своїм розпорядженням №145-р затвердив «Енергетичну стратегію України до 2030 року». У ній містилося багато неоднозначних норм, які відкривають лазівки для подальших махінацій. Найбільш «прибуткові» з них пізніше оформлялися окремими рішеннями КМУ та обласних адміністрацій з посиланням на «Стратегію» як на базовий документ. Бізнес цікавила не можливість заробити на «зеленому» тарифі (у 2008 році він становив 0,08 євро/1 кВт*год. – Mind), а «освоєння» коштів, отриманих Україною від продажу квот на викиди парникових газів.

Значно пізніше це «освоєння» отримало назву «схеми Іванющенка», хоча було придумано задовго до нього: особи, наближені до Партії регіонів, у 2011–2012 роках «успадкували» її від «Батьківщини». Справа в тім, що у 2007–2008 роках, коли Кабмін очолювала Юлія Тимошенко, її колеги по партії – Богдан Яковишин (екс-мер Івано-Франківська в 1987–1990 роках. – Mind) і Ярослав Федорчук (багаторічний заступник голови партії «Батьківщина». – Mind) ініціювали проект будівництва в Закарпатській, Івано-Франківській і Львівській областях понад 500 малих ГЕС – у рамках згаданої «Стратегії».

Така цифра потрібна була лише для масштабності. У реальності ж достатньо було показати два-три готових об'єкти, щоб домогтися постанови НКРЕ про «зелений» тариф. У такому випадку інвестор отримував право на фінансування своїх, переважно віртуальних, проектів за рахунок грошей від продажу квот.

Звідки бралися «віртуальні» інвестиції? Для реалізації згаданого проекту була придбана компанія Fincon (Швейцарія), яку перейменували в Alter Energy Group (AEG) – ймовірно, щоб у скороченому варіанті вона перегукувалася з великою німецькою компанією Allgemeine Elektrizitats Gesellschaft (AEG).

Новоперейменована швейцарська AEG одразу ж розмістила свої акції на одному з майданчиків Frankfurt Stock Exchange (FSE) і оголосила про плани залучення 91 млн євро інвестицій. Забезпеченням емісії стали сумнівні права (лист про наміри ТОВ «Галичинаенергоінвест». – Mind) на співучасть «псевдо-AEG» у будівництві п'яти малих ГЕС загальною потужністю 75 МВт на річках Дністер, Прут і Лімниця.

Крім того, частину своїх (17%) акцій, які тоді ще нічого не коштували, компанія обміняла на контрольний пакет (51%) ВАТ «Південьенергопромтранс», яке тоді намагалося будувати і експлуатувати когенераційні станції в Черкаській і Сумській областях. Під ці два проекти планувалося залучити інвестиції на біржі FSE і, одночасно, отримати від Міністерства екології фінансування за рахунок продажу Україною квот у рамках Кіотського протоколу.

Далі гроші частково були виведені в офшори, частково – витрачені на фінансування виборчої президентської кампанії – 2010. А в разі перемоги Юлії Тимошенко на виборах проект мав усі шанси перетворитися з локального (п'ять станцій) на глобальний, що включає понад 500 малих ГЕС.

Але президентські вибори у 2010 році виграв Віктор Янукович, тому група компаній «Галичинаенергоінвест», яку очолювали Богдан Яворишин і його син Дмитро, збанкрутувала. Проектна документація на будівництво малих ГЕС не відразу (і не з доброї волі) була передана третім особам, які представляли Партію регіонів. Швейцарська Alter Energy Group у 2012–2013 роках відзвітувала перед акціонерами про збитки. А провину за них поклала на «прокладку» Anemone Green Capital (Гонконг), яку ще у 2008 році «наша» AEG залучила як компанію, що управляє проектами в Україні.

Чим закінчився проект? Проектом будівництва 500 малих ГЕС тоді зацікавилася компанія «Ліга» (ЄДР 19333135, Львів). Її співвласником був маловідомий в Україні російський бізнесмен Валерій Мєшалкін. Це колишній (ліцензію відкликано 15.01.2016. – Mind) співвласник московського банку «Ерго», в якому обслуговувалися понад 60 організацій та 18 єпархій Російської православної церкви, включаючи Троїце-Сергієву лавру та Подвір'я патріарха Московського і всієї Русі. Але «православні бізнесмени» тоді чомусь міцно посварилися з «регіоналами», і у 2013 році проект будівництва малих ГЕС в Україні остаточно зійшов нанівець.

У випадку, якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію. Або надішліть, будь-ласка, на пошту [email protected]
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло