Захворіло у світі
40,818,555
Померло у світі
1,125,388
Вилікувалось у світі
27,929,230
Захворіло в Україні
315,826
Померло в Україні
5,927
Вилікувалось в Україні
132,219
Хочеш, а нема: чому гальмує кредитна підтримка бізнесу та промисловості

Хочеш, а нема: чому гальмує кредитна підтримка бізнесу та промисловості

І чим доведеться заплатити, якщо пожвавлення кредитів такі відбудеться

Хочеш, а нема: чому гальмує кредитна підтримка бізнесу та промисловості
Фото: прес-служба НБУ

Банкіри пропонують клієнтам парасольку, коли дощу немає, та забирають її, коли починається злива. У 2020 році «злива» йде без упину: сукупний обсяг кредитів зріс за січень – вересень лише на 1%, а обсяг позик у корпоративному секторі взагалі скоротився на 0,1%. Кредитна депривація діє на економіку не слабше, ніж карантинні обмеження на туристично-ресторанний сектор. Проте безоглядне розширення кредитної пропозиції може підтвердити правдивість іншої максими: про ліки, наслідки вживання яких здатні нашкодити більше за ураження від самої хвороби. Чому так відбувається та які сценарії у подальшому можливі, розбирався Mind.

Чому кредитування важливе?

Державна політика, що домінує в Україні за всіх президентів, спрямована на регулярне вилучення коштів у суб’єктів господарювання. І вона вже дала свої «результати»: ВВП країни за підсумками 2019 року складав лише 65,9% від рівня 1990-го. При цьому ступінь зношеності матеріальних активів в економіці склала минулого року 56,9%, зокрема у сільському господарстві 38%, тоді як у 1993 році ці показники становили відповідно 33,1% та 20,7%.

Одними з головних бенефіціарів такої політики були нерезиденти, які, за підрахунками Інституту економіки та прогнозування НАН України, лише за період 2000–2017 років від прямих, портфельних та інших (кредити) інвестицій в економіку України отримали майже $89 млрд.

Крім того, важливим механізмом активного «виведення» коштів з економіки завжди була банківська система та її регулятор – Нацбанк. Сама лише конфіскаційна реформа банківського сектору 2014–2017 років призвела до вилучення коштів у бізнесу (переважно малого та середнього) в обсязі до 20% ВВП. А перед тим мала місце катастрофа 2008 року, організована НБУ за допомогою поширення кредитування в іноземній валюті на фізосіб.

На виправдання банків можна сказати, що рівень відшкодування кредиторам в Україні є вдесятеро нижчим, ніж у розвинених країнах. І майже вдесятеро вищим, ніж у світі, корупційна складова у витратах бізнесу: середній розмір хабаря становить 14,2% від вартості контракту, тоді як у країнах Центральної та Східної Європи – 1,6%, а у світі загалом – 1,8%. Це формує відповідні ризики, які відображаються у вартості фінансового ресурсу.

Не відстає від банків і фіскальна політика. Вона підриває фінанси бізнесу та руйнує його довіру до держави. Упродовж 2007–2017 років частка підприємств, які контролюються з офшорів, зросла з 26% до 36%. При цьому близько половини з них демонструють норму прибутковості, яка не відповідає очікуваній премії за ризик, що опосередковано свідчить про застосування тіньових схем виплати доходів власникам.

Співвідношення частки прибуткових підприємств
і загальної ставки податків та зборів в Україні

Джерело: Інститут економіки та прогнозування

У результаті такого способу управління відбулася автономізація фінансів підприємств на тлі згортання відносин із банками. Зовнішні чинники – війна чи коронакриза – лише прискорювали рух економіки, не змінюючи його загального спрямування.

Чому кредитування буксує?

Здавалося б, усе зрозуміло, і чіткість мети дозволяє легко усунути штучні перепони на шляху наводнення економіки життєдайними кредитними потоками. Але система йде здавна накатаною колією.

Насамперед йдеться про дефіцит Державного бюджету, невідворотність якого проповідують усі політичні сили – з тих, що сформували наявну в Україні систему. Бюджетний дефіцит – це кошти, які не згенеровані економікою і які з часом  необхідно повертати. Вливання таких коштів автоматично формує додатковий тиск на інфляцію, що так само можна розглядати як додатковий податок і як чинник подорожчання позик. Крім того, внаслідок бюджетного дефіциту Міністерство фінансів створює істотну конкуренцію суб’єктам господарювання за кошти банків, оскільки державні облігації на внутрішньому ринку є привабливішим інструментом.

На практиці це означає, що на 2020 рік Мінфін запланував залучення на внутрішньому ринку 377,6 млрд грн, а на 2021 рік – 549,1 млрд грн. Для порівняння – протягом січня – вересня зведений залишок за кредитами зріс лише на 9,7 млрд грн.

Другий подібний ребус – депозитні сертифікати НБУ. Цей інструмент стерилізації грошової маси дозволив Нацбанку залучити станом на 9 жовтня 126,1 млрд грн. Внаслідок застосування цих важелів співвідношення кредитів корпоративним позичальникам до ВВП останніми роками істотно скоротилося. Якщо 2015 року воно складало 41,8%, то за підсумками 2019 року – вже 20,7%.

Окреме питання – відповідальність за зобов’язаннями та права кредиторів. Згідно з даними НБУ, обсяг непрацюючих кредитів корпоративного сектору складав на початок вересня 465,6 млрд грн, або 54% від загальної суми таких позик. Фізичні особи (включно із фізособами-підприємцями) додали ще 80,8 млрд грн непрацюючих позик, або 35,9%.

Тобто визначені позичальники придбали матеріальних та валютних цінностей на загальну суму 546 млрд грн і мають можливість не повертати ці кредитні кошти без істотної шкоди для себе. За збереження такої системи надання кредитів обтяжується додатковими ризиками.

І зрештою, регулярні прорахунки влади у фіскальній, валютній та монетарній сфері формують атмосферу невизначеності в перспективах економічних операторів, що також впливає як на попит на кредити, так і на вартість позикових коштів.

Приміром, уряд, програму діяльності якого парламент так і не затвердив, будує свої плани, відштовхуючись від прогнозу росту реального ВВП у 2021 році на 4,6% та має намір збільшити податки.

Але, наприклад, експерти Рахункової палати вже говорять, що такі урядові припущення є досить оптимістичними. «Існує багато чинників, що збільшують ризики недосягнення прогнозованого зростання економіки наступного року і, як наслідок, ненадходження доходів у визначених обсягах. Це, зокрема, рецесія, що триває в промисловості й інших галузях, фактичне зменшення кредитування і капітальних інвестицій, а також відтік іноземного капіталу», – пояснив голова відомства Валерій Пацкан. 

Зі свого боку проти запланованого підвищення податків уже виступили найбільш впливові бізнес-асоціації.

Рівень проникнення кредитування (%)*

2015 2016 2017 2018 2019 I кв. 2020 II кв. 2020
Валові кредити cуб'єктам госп./ ВВП 41,8 35,5 29,0 25,8 20,7 22,1 20,9
Валові кредити фізособам/ ВВП 8,8 6,6 5,7 5,5 5,2 5,5 5,4

*разом у банках та небанківських фінустановах

Джерело: НБУ

Чи робиться щось для розв’язання проблеми?

Попре все вище означене, не можна сказати, що державні інститути не чинять спроб змінити наявне становище. Просто немає впевненості, що застосовувані заходи виявляться достатньо ефективними.

Серед зробленого Нацбанком на першому місті – уповільнення інфляції, що дозволило знизити ставку рефінансування: з початку року облікова ставка впала з 13,5% до рекордних 6%.

Крім того, з травня НБУ запровадив рефінансування банків терміном до п’яти років. На думку члена Ради НБУ Василя Фурмана, кількісним орієнтиром обсягів інвестиційного рефінансування банків може бути рівень у 3% ВВП у середньостроковій перспективі, що відповідає рівню таких країн, як Грузія, Угорщина, Вірменія, Туреччина. Варто нагадати, що майже всі попередні спроби акселерації економічного розвитку через форсування рефінансування призводили до збагачення вузького кола осіб, перерозподілу економіки на їхню користь, а також  до інфляції та девальвації для всіх інших. 

Нацбанк також вивів на ринок інструмент свопу відсоткової ставки для зменшення відсоткових ризиків банків, а також реалізував низку регуляторних та наглядових послаблень. Зокрема, передбачив, що кредити, реструктуровані через карантин, не справлять негативного впливу на капітал банків. НБУ також рекомендував банкам утриматися від виплати дивідендів хоча б до жовтня 2020 року, щоб мати можливість використовувати всі вивільнені кошти для підтримки економіки.

Варта уваги також урядова програма кредитування «5–7–9», яка працює з лютого. В її межах вже понад 4000 підприємців отримали кредитів на суму понад 10 мрлд грн. Цифра пристойна, хоча більшість із цих коштів пішла на рефінансування старих позик, виплати за якими опинилися в зоні ризику через карантинні обмеження.

На 2021 рік у бюджеті закладено 12 млрд грн на програми доступного кредитування для бізнесу. Але одна справа – фінансувати малий бізнес перед місцевими виборами, а інша – після. Отже, раптово можуть з’явитися «пріоритетніші» напрямки.

Остаточні підсумки таких зусиль можна буде підбити наприкінці року, але поки що в кредитуванні спостерігається комплексне накопичення дисбалансів. Приміром, за підсумками серпня майже половина кредитів для бізнесу були надані на термін до одного року. Частка валютних кредитів все ще залишається значною, а відсотки за ними, попри зниження облікової ставки, все ще на високому рівні.

Так, за даними Мінекономіки, середні відсоткові ставки банків, під які суб’єкти господарювання АПК залучали кредити, на початок вересня склали 14–16 % річних.

При цьому аналіз структури кредитування вказує, що кредитний ресурс працює, переважно, на сферу торгівлі. А вона, за даними НБУ, отримала кредитів більше, ніж уся переробна промисловість та сільське господарство разом.

Тобто в 36% випадків банки віддавали ресурс тим, хто торгує. А, наприклад, металургійне виробництво отримало лише 2,4% від загального обсягу кредитів, виробництву машин та устаткування дісталися 2%, виробництву харчових продуктів 7,3%.

Строкова структура кредитів (на кінець періоду, % від загального залишку)

до 1 року понад 5 років
юрособи фізособи юрособи фізособи
грудень 2018 48,1 36,4 19,5 37,1
грудень 2019 50,4 43,6 18,0 26,0
серпень 2020 49,0 44,4 18,9 26,6

Дані – НБУ розрахунки – Mind

Валютна структура кредитів (на кінець періоду, % від загального залишку)

гривневі   валютні  
  юрособи фізособи юрособи фізособи
грудень 2018 54,0 69,6 46,0 30,4
грудень 2019 57,3 82,3 42,7 17,7
серпень 2020 54,0 81,1 46,0 18,9

Дані – НБУ, розрахунки – Mind

Структура кредитного портфелю за економічним спрямуванням
(на кінець серпня-2020, % від загального залишку)

Дані – НБУ, розрахунки – Mind

Що робити далі?

Насправді, конкретні плани поліпшення ситуації існують. Питання лише в тому, наскільки готові їх реалізовувати діючі керівники державних інститутів.

Зокрема, експерти Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД  визначили, що активізації банківського кредитування сприятиме, серед іншого, введення нового економічного нормативу, що обмежуватиме частку активів банків, інвестованих у державні цінні папери (ОВДП та сертифікати НБУ) на рівні 20% від загальних активів.

Зниження облікової ставки в НІСД вважають реальним до 3–4 % річних за умов збереження стабільної ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках.

Крім того, пропонується розширення рефінансування: переведення графіку надання довгострокового (до п’яти років) рефінансування з щомісячного на щотижневий, впровадження структурного рефінансування системних банків для кредитування експортоорієнтованих підприємств та підприємств, що задіяні в процесі імпортозаміщення.

Кабміну пропонують змінити програму «Доступні кредити 5–7–9 %» задля збільшення строку кредитування до семи років, а загального обсягу фінансування програми – до 20 млрд грн.

Допомогти справі має також зниження ризиків кредитування бізнесу через відповідну зміну правового поля щодо захисту прав кредиторів, дієвих судових механізмів, гарантування якості застави.

Для поліпшення структури залучених коштів та кредитного портфелю банківської системи пропонується, зокрема, обмежити споживче кредитування, посиливши вимоги щодо поручителів та ускладнити надання швидких кредитів без застави. Норми резервування пропонують змінити так, аби нульова або мінімальна ставка резервування застосовувалася лише для довгострокових пасивів.

При цьому безнадійну частину проблемних активів державних банків пропонують передати спеціалізованій державній агенції, яку належить створити.

Чи є підстави для оптимізму?

У ІІ кварталі 2020 року опитування, проведене Нацбанком, зафіксувало, що пік негативних очікувань банків уже пройдено. Майже 60% респондентів очікували збільшення обсягу кредитного портфеля в наступні 12 місяців, що вдвічі більше, ніж у попередньому опитуванні. Великі банки оптимістичніше оцінювали перспективи зростання обсягу корпоративного портфеля, але водночас, їхні очікування відновлення споживчого кредитування були стриманими.

Сподівання на зміну якості кредитного портфеля залишалися негативними, хоча дещо поліпшилися порівняно з попереднім кварталом. Але попри це банки повідомили, що розраховують на пом’якшення стандартів кредитування бізнесу та населення.

При цьому 73% опитаних банків загалом оцінили боргове навантаження позичальників як помірне: показник зріс порівняно з минулим кварталом – найвідчутніше зросло боргове навантаження великих підприємств.

Крім того, обнадійливі дані надійшли від українських вчених, які розробили методику визначення рівня фінансової безпеки України. За їхніми оцінками, значення цього індикатора ще залишається на незадовільному рівні, але прогнозується його позитивний поступ.

Прогноз рівня фінансової безпеки України

рік/сценарій песимістичний найбільш імовірний оптимістичний
2019 42,81 48,84 54,87
2020 43,2 49,23 55,26
2021 43,59 49,62 55,65

Джерело: http://www.ei-journal.in.ua/

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті