«Мій діагноз дає мені суперсилу»: Грета Тунберг – про те, чому ніколи не зможе брехати

«Мій діагноз дає мені суперсилу»: Грета Тунберг – про те, чому ніколи не зможе брехати

Шведська екологічна активістка розповіла в інтерв'ю, як переборола важкі психічні проблеми і перед лицем невідворотної глобальної катастрофи навчилася бути щасливою

Этот материал также доступен на русском языке
«Мій діагноз дає мені суперсилу»: Грета Тунберг – про те, чому ніколи не зможе брехати
Фото: Marcus Ohlsson
The Guardian

Три роки тому Грета Тунберг, невідома 15-річна дівчинка, була в жаху від того, що ми руйнуємо власну планету, і розлючена через те, що дорослі дозволили цьому статися. Її лють була спрямована конкретно на можновладців. Дивлячись на бездіяльність інших, вона вирішила діяти сама й опублікувала свій план  у Твіттері.

«Ми, діти, частіше за все робимо не те, що ви нам кажете, а те саме, що робите і ви. А оскільки вам, дорослим, наплювати на моє майбутнє, я вирішила теж на нього наплювати. Мене звуть Грета, я вчуся в дев'ятому класі. І замість навчання в школі я протестуватиму за клімат, аж поки не пройдуть нові вибори».

Вона не очікувала, що хтось зверне на це увагу. Тунберг провела своє коротке життя непоміченою. Вона була маленькою, зрідка подавала голос і описувала себе як «ту дівчину позаду, що ніколи нічого не говорила».

Тунберг провела перший день, сидячи зі схрещеними ногами біля будівлі шведського парламенту з плакатом (виготовленим із макулатури) з написом «Skolstrejk för klimatet» («Шкільний страйк за клімат»). Вона поставилася до цього як до звичайного шкільного дня – взяла з собою підручники і навчалася, сидячи на сходах до кінця шкільних уроків.

Наступного тижня до неї приєдналися ще кілька людей – однокласники, вчителі та батьки – тож її кампанія почала привертати увагу ЗМІ.

У вересні 2018 року вона оголосила шкільні страйки по п'ятницях, назвавши їх «П'ятниці заради майбутнього», і закликала інших учнів приєднатися до неї.

До березня 2019 року її протест поширився більш ніж на 70 країн. 20 вересня 2019 року 4 млн людей приєдналися до шкільного страйку в 161 країні світу – це була найбільша кліматична демонстрація в історії.

Британське видання The Guardian опублікувало велике інтерв’ю з Гретою Тунберг. Точніше, це інтерв’ю перетворилося на спробу журналіста намалювати портрет людини, яку рідко помічали в дитинстві через її хворобу та яку не помічають зараз, вбачаючи в Греті лише екологічну активістку, «ікону», публічну особу. Пропонуємо вашій увазі найцікавіші моменти зі статті The Guardian, щоб дати можливість скласти власне уявлення про одну з найвідоміших людей сучасності.

 «Мій діагноз дає мені суперсилу»: Грета Тунберг про те, чому ніколи не зможе брехати
The Guardian

Тунберг не посміхається.

Вона, здається, мало змінилася – як і раніше, схожа на ельфа й серйозна; все ще з цікавим поєднанням песимізму (ми приречені, якщо не будемо діяти) та оптимізму (якщо ми зробимо це, ми зможемо відвернути катастрофу). Але в міру того, як вона розслабляється, я починаю розуміти, що це зовсім не та Тунберг, якою вона була у 2018 році. Хоча вона багато зробила, щоб змінити наш погляд на світ, світ доклав зусиль, щоб змінити її... і, за її словами, на краще. Хоча кліматична криза посилюється з кожним днем, Грета Тунберг навчилася бути щасливою.

Що вона думає про те, що Борис Джонсон каже, що клімат є для нього пріоритетом, і одночасно підтримує нові вугільні шахти і нафтові родовища?

«Лицемірно говорити про порятунок клімату, поки ви вкладаєте кошти у викопне паливо».

Вона каже, що не може згадати жодного політика, який справив би на неї враження.

«Мене ніхто не здивував».

А як же, скажімо, прем'єр-міністр Нової Зеландії Джасінда Ардерн, яка сказала, що кліматична криза – це питання «життя чи смерті», і запустила нову дорожню карту з контролю над глобальним потеплінням?

Вона дивиться скептично.

«Дивно, що люди вважають Джасінду Ардерн і їй подібних лідерами в галузі клімату. Це просто свідчить про те, як мало люди знають про кліматичну кризу».

 Чому?

«Очевидно, що викиди не зменшилися. Само собою зрозуміло, що ці люди нічого не роблять».

У квітні стало відомо, що викиди парникових газів у Новій Зеландії збільшилися на 2%.

У 2019 році, коли Тунберг назвали людиною року за версією журналу Time, Дональд Трамп написав у Твіттері: «Це так безглуздо. Грета повинна попрацювати над своєю проблемою управління гнівом, а потім піти з другом на старий добрий фільм! Охолонь, Грета, охолонь!»

Одинадцять місяців по тому, коли Трамп істерично вимагав перерахунку голосів, програвши вибори Джо Байдену, Тунберг холоднокровно написала у Твіттері: «Це смішно. Дональд повинен попрацювати над своєю проблемою управління гнівом, а потім піти з другом на старий добрий фільм. Охолонь, Дональд, охолонь».

«Все більше людей ставляться до мене як до чогось дуже і дуже поганого. Є люди, які сміються, як тільки чують моє ім'я».

Чому?

«Тому що вони вже вирішили, що вони думають про мене, і ніщо з того, що вони чують, не змінить цю точку зору, тому що це така фільтруюча бульбашка. Вони сприймають лише фейкові історії про мене і чують лише людей, які знущаються наді мною».

У вісім років вона побачила фільм, у якому армада пластика атакує наші океани. Вона не могла викинути це з голови. Вона почала більше читати про екологічні проблеми і лякалася все більше і більше. Грета була винятково розумною, з фотографічною пам'яттю, але при цьому була замкнутою і тихою. І ставала все тихішою…

В 11 років вона впала в глибоку депресію і перестала їсти. І говорити – навіть з мамою, батьком і сестрою. Чому? «Не знаю. Просто не могла».

«Одна з причин – я не могла осмислити той факт, що люди, здавалося, не вважали важливим все, що відбувалося зі світом, а думали тільки про себе. Я була дуже чутливою дитиною з аутизмом, тому я багато думала про це, і це мене пригнічувало».

Чи було причиною також те, що над нею знущалися в школі? «Так, певною мірою».

 «Мій діагноз дає мені суперсилу»: Грета Тунберг про те, чому ніколи не зможе брехати
The Guardian

Тунберг цілий рік провела вдома з батьком. На той час, коли вона була готова повернутися в школу (спочатку в спеціалізовану школу для дітей з аутизмом, потім у гімназію), їй поставили діагноз: синдром Аспергера, обсесивно-компульсивний розлад і вибірковий мутизм.

Тунберг каже, що діагноз приніс полегшення. «Коли мені було дуже погано, я не знала, що в мене аутизм.  Діагноз допоміг мені отримати необхідну підтримку й допоміг зрозуміти, чому я була такою».

Вона описує свій аутизм як свою суперсилу. Я питаю, чому.

«Багато людей з аутизмом особливо зацікавлені в тому, щоб цілеспрямовано чимось займатися. Іноді це дуже корисна річ. Аутизм може обмежувати вас, але, якщо ви потрапляєте в потрібні обставини, якщо ви перебуваєте поруч із потрібними людьми і відчуваєте, що у вас є мета, тоді його можна використати на користь. І я думаю, що роблю це зараз».

Тунберг стала не тільки найвідомішою у світі активісткою з боротьбі зі зміною клімату, а й найвідомішою активісткою у сфері аутизму.

Коли вона розповідає свою історію, я не можу не думати про це, як про якусь притчу – про дівчину, яку ігнорували і над якою знущалися однолітки, і яка стає обличчям глобального руху молоді.

Її риторика настільки ж прекрасна, як і жорстока. Знову ж таки, вона дякує своєму аутизму за різкість її мови.

 У гучній промові на саміті ООН з боротьбі зі зміною клімату в 2019 році вона сказала великим світу цього:

«Це все неправильно. Я не маю тут стояти. Я маю повернутися до школи на іншому березі океану. Але ж ви завжди приходьте до нас, до молодих людей, за надією. Як ви смієте? Своїми порожніми словами ви вкрали мої мрії та моє дитинство».

Це було надзвичайне видовище – школярка дорікала світовим лідерам мовою розлючених батьків. І ті самі люди, яких вона засуджувала, аплодували їй стоячи.

Тунберг каже, що зустріла багато однодумців.

«До руху «П'ятниці заради майбутнього» приєднується дуже багато людей, схожих на мене. У багатьох є аутизм, і вони дуже відкриті і привітні».

На її думку, так багато людей з аутизмом стають екоактивістами тому, що вони не можуть самі собі брехати – у них є внутрішня потреба говорити правду, як вони її бачать.

«Я знаю багато людей, які були в депресії, а потім вони приєдналися до кліматичного руху «П'ятниці заради майбутнього», знайшли мету в житті, знайшли дружбу і спільноту, у якій їм дуже раді».

Отже, найкраще, що вийшло з вашої активності, – це дружба?

«Так, – каже Грета. І тепер вона без сумніву посміхається. – Безумовно. Зараз я дуже щаслива».

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті