Новий формат. Як Європа захищатиме бізнес на енергетичному ринку

Геополітичні потрясіння відкривають можливість для переформатування поля контактів між країнами, а також між державами та корпораціями.

Mind вивчив новації у цій сфері на європейському ринку, про які стало відомо за останні сім днів.

Енергетична криза, яка загострилася через атаку росії на мирну Україну, підштовхнула єврочиновників прискорити модернізацію Договору до Енергетичної хартії (ДЕХ) – міждержавної угоди, яка сягає корінням у роки після холодної війни і вважається «першим енергетичним мостом між Сходом і Заходом». Він визначає принципи взаємодії країн-експортерів та країн-імпортерів енергоносіїв.

Переговори щодо зміни ДЕХ Єврокомісія завершила тиждень тому, 24 червня.

53 сторони досягли принципової згоди щодо основних умов. Якщо більше не буде озвучено заперечень, то модернізований текст ДЕХ ухвалять на Конференції Енергетичної хартії у листопаді. Потім його мають узгодити на рівні Ради ЄС та Європарламенту. Україна, яка прагне до ЄС, також має прийняти та ратифікувати цей міжнародний документ, важливий для захисту інвестицій в енергетичному секторі.

Узгоджена модернізація

Головна особливість оновленого ДЕХ – його стандарти орієнтовані на «зелені» проєкти, пов'язані з відновлюваною енергетикою та декарбонізацією, щоб досягти цілей Паризької угоди щодо скорочення викидів парникових газів та захисту екології.

Інвестиції, пов'язані з викопним паливом, більше не будуть захищені якимись винятковими привілеями. Діючі проєкти, пов'язані з вугіллям, нафтою та природним газом, учасники ДЕХ повинні припинити через 10 років (замість 20-ти), а нові – виключити з договору через дев'ять місяців від моменту його повноцінного затвердження.

Ще один важливий специфічний момент модернізованого ДЕХ – це підхід до понять «інвестиції» та «інвестор». «Лише інвестори з реальними економічними інтересами, а не агентські компанії – поштові скриньки користуватимуться захистом», – йдеться в повідомленні ЄК.

Дух часу відображається й у розділі, присвяченому стимулюванню та захисту інвестицій, у якому сторони зобов'язуються гарантувати право на репатріацію прибутку.

Транзитні суперечки

Ключовою темою ДЕХ залишається транзитне питання. Модернізований договір враховує вимоги інтегрованих енергетичних ринків та права вільного доступу третіх сторін до інфраструктури, що забезпечує транспортування енергоносіїв через територію кількох держав, а також розрахунки транзитних тарифів на основі загальних підходів та принципів.

Але загалом позитивні ідеї ДЕХ не виключають гучних дебатів. Наприклад, про умови доступу до трубопроводів учасників ринку з довгостроковими та короткостроковими контрактами.

У попередні роки «газпром», незважаючи на потужну політичну підтримку кремля, не зміг домовитися з Єврокомісією про переважне використання європейських газопроводів на шкоду інтересам компаній, які купують газ на спотовому ринку. Це стало однією з причин, чому Росія відмовилася приєднатися до ДЕХ.

Іншою перешкодою стала відмова кремля забезпечити доступ до російської системи газопроводів третіх країн. Це заблокувало зручний маршрут для постачання порівняно дешевого азійського газу (з Туркменістану, Казахстану, Узбекистану) в Україну та на ринок ЄС. Тим самим російська влада захистила монополію «газпрому» на газовий експорт та створила умови для бізнесу сумнівних посередників на кшталт RosUkrEnergo – з реєстрацією у швейцарському кантоні Цуг, мінімальним державним контролем та неминучими підозрами в політичній корупції, свідчення чого знаходили журналісти-розслідувачі.

Прозорість проти корупції

Зараз змінюються формат та форма взаємодії не лише між країнами та корпораціями. Влада в усьому світі з більш пильною увагою ставиться до ділового клімату. І йдеться не лише про дерегуляцію. У центрі уваги правоохоронців та урядів провідних західних країн – посилення контролю за фінансовими та товарними потоками, щоб підвищити прозорість бізнесу.

Навіть Швейцарія, відома своєю лояльністю до походження капіталу, посилює вимоги до звітності сировинних трейдерів. Уряд цієї країни доручив міністерству економіки вивчити новий процес збирання даних у цьому секторі, щоб вивести його з тіні.

«У Швейцарії зареєстровано понад 900 сировинних трейдерів, у секторі працює понад 10 000 співробітників. Але держава не може оцінити його внесок в економіку через обмежений доступ до інформації про товарні потоки», – зазначає агентство Reuters.

Врегулювати ситуацію в уряді Швейцарії налаштовані через 5–7 років – через великий масив даних, який слід вивчити.