Мама-росіянка, дружина-пропагандистка та співпраця з Трампом: чому іноземці не виходять із найбільших російських компаній

Під час вторгнення рф до нашої країни Українська академія корпоративного управління(UCGA) стежила за міжнародними директорами та керівниками, які працювали в російських компаніях, тоді як сотні залишили ринок росії з першого дня війни – за власним бажанням або через санкції. Ми розглядаємо бездіяльність у виході з російських компаній як провал дипломатії на політичному рівні та порушення принципів ESG.

UCGA – асоціація, створена з метою просування найсучасніших міжнародних стандартів, впровадження світових вимог і найкращих практик корпоративного управління в Україні.

З початком російсько-української війни UCGA розпочала складання «Списку ганьби». 100 найбільших російських компаній (за ринковою капіталізацією станом на 2021 фінансовий рік, джерело: Thomson Reuters) і 100 найкращих компаній Forbes (станом на 2021 фінансовий рік) були проаналізовані на предмет подальшої присутності в них міжнародних учасників і їхніх зв'язків з іншими глобальними компаніями та асоціаціями.

З повним списком іноземних топменеджерів у найбільших російських компаніях можна ознайомитися в спеціальному розділі.

7 березня 2022 року стрічки новин буквально спалахнули від повідомлень про те, що «ще один російський олігарх засудив війну росії проти України». Але за клікбейтним заголовком (як тут, тут і тут) чекало розчарування: Олег Дерипаска не засуджував війну, а просто звернувся до когось і закликав до… мирних переговорів. Дослівна цитата: «Мир дуже важливий! Переговори потрібно розпочати якнайшвидше!».

До кого звертався Дерипаска? До президента росії владіміра путіна? Дерипаска давно знайомий із путіним. І навряд чи він вірив у те, що на другому тижні війни той захоче вести перемовини щодо відведення своїх військ із околиць Києва на невигідних для нього умовах. Переговори були можливі лише за однієї умови – повної капітуляції України.

Але президент України Володимир Зеленський ще в перший день війни чітко дав зрозуміти: Україна боротиметься до перемоги і за жодних умов не торгуватиметься за свою землю.

Подальші висловлювання Дерипаски на його телеграм-каналі дають зрозумілішу картину стосовно його ставлення до війни та всього, що з нею пов'язано. Наприклад, 16 липня він цитує тезу кремлівської пропаганди про те, що санкції проти росії вилізуть боком самій Європі. Мовляв, рф знайде інші ринки збуту, а Європа втратить великий ринок та енергоносії.

А коментуючи відставку прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, олігарх і поготів не стримується у висловлюваннях: «Безславний кінець «безславного тупого клоуна», на совісті якого десятки тисяч життів у цьому безглуздому конфлікті в Україні».

Проговоримо чіткіше: Олег Дерипаска прямо звинувачує прем'єр-міністра Великої Британії в тому, що це він є причиною смерті десятків тисяч людей на російсько-українській війні. Звідки міг взятися такий безглуздий висновок?

7 квітня 2022 року: «Куратори Росії з Держдепу США регулярно організовують усілякі наїзди на мене і створені з моїми колегами компанії, страхуючись, щоб при довгоочікуваній ними зміні режиму в Росії не мати конкуренції для горе-революціонерів-паразитів, що опікуються ними, з боку ділових і успішних людей Росії».

28 березня Дерипаска радить своїм читачам подивитися відео про вторгнення путіна в Україну. І дає посилання на дискусію відомих американців: політичного активіста Рея Макговерна та політолога Джона Міршаймера. Цих спікерів об'єднує щонайменше дві речі: 1) вони дуже медійні, 2) їхні думки співпадають із баченням кремля стосовно того, як має поводитися Україна у відносинах із росією (якщо дуже стисло – то капітулювати і слідувати бажанням росії).

Дерипаска майже дослівно процитував Джона Міршаймера стосовно того, хто несе відповідальність за російське вторгнення в Україну: «Захід, особливо Сполучені Штати, несе головну відповідальність за цю катастрофу».

На думку Міршаймера, «стратегічно мудра стратегія для України полягає в тому, щоб розірвати тісні відносини із Заходом, особливо зі Сполученими Штатами, і спробувати пристосуватися до росіян». А США, зі свого боку, «повинні працювати понаднормово, щоб створити дружні відносини з росіянами» і «вийти з Європи».

Коли ж йдеться про військову допомогу Україні у війні проти російської федерації, Рей Макговерн ототожнює українців з «ідеологічними нащадками німецьких нацистів», яких озброює НАТО. Напад росії на Україну виправдовує тим, що вона мала великий страх вторгнення НАТО. І тут же намагається спростувати побоювання країн НАТО стосовно подальшої експансії росії до Прибалтики та Польщі в разі програшу України у війні: «багато теорій, жодних доказів».

Численні висловлювання Дерипаски стосовно російського вторгнення та антиросійських санкцій ідеально вписується в російський вектор інформаційної війни, яку та веде паралельно із збройним протистоянням на полі бою.

За даними Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США, Дерипаска «не відділяє себе від російської держави; визнав, що володіє російським дипломатичним паспортом, і стверджує, що представляв російський уряд в інших країнах».

При цьому Дерипаска мав тісні зв’язки з колишнім керівником кампанії Дональда Трампа – американським лобістом Полом Манафортом (який зараз є засудженим злочинцем). Дерипаска був клієнтом Манафорта.

Дональд Трамп не соромлячись розповідає про свою симпатію до владіміра путіна. На думку Трампа, Україні слід було домовитися з путіним, щоб запобігти вторгненню росії. Під час виступу в подкасті The Clay Travis & Buck Sexton Show експрезидент припустив, що Україна могла «віддати» територію Криму, який був анексований росією 2014 року, або погодитися не вступати в НАТО.

Півострів Крим, до речі, має таку саму площу, як Ізраїль. А окуповані наразі Схід і Південь – це територія завбільшки, як половина Великої Британії.

Олег Дерипаска, Дональд Трамп, Рей Макговерн і Джон Міршаймер ідеологічно підтримують дії російської федерації. І, м'яко кажучи, не вітають антиросійську санкційну політику.

2019 року, за президентства Дональда Трампа, Міністерство фінансів США запровадило санкції проти трьох компаній, що належать Олегу Дерипасці (Rusal, EN+ Group, EuroSibEnergo), через «зловмисну діяльність росії по всьому світу». До Дерипаски також було застосовано персональні санкції, оскільки США звинуватили його в погрозах життю конкурентів, підкупі державних чиновників і зв’язках з організованою злочинністю – усе це Дерипаска заперечував.

Попри публічний гучний скандал і різкі заперечення членів обох партій у конгресі, санкції проти компаній Дерипаски скасували через 10 місяців. Умовою для цього стало зменшення частки бізнесмена в En+ Group до менш ніж 50%.

Тоді член палати представників США Ллойд Доггетт, давній критик скасування санкцій, назвав це «поганою угодою», додавши, що «адміністрація Трампа сім днів на тиждень працює над «фаворитизацією росії».

На відміну від своїх компаній, особисто Олег Дерипаска так і залишився під американськими санкціями. Втім у закритій від громадськості частині угоди з Мінфіном США про звільнення від санкцій вказується, що Олегу Дерипасці після реструктуризації належить 44,95% компанії, але ще 11,76% En+ Group є власністю його колишньої дружини, колишнього тестя та фонду, яким керує сам Дерипаска. У результаті 56,71% компанії де факто контролюється російським олігархом.

Цей факт став публічним задовго до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України. Але ні тоді, ні зараз США та їхні європейські союзники не накладали санкцій на En+ Group.

3 липня 2022 року компанія EN+ Group зробила заяву: «En+ Group залишається вільною від санкцій і не підпадає під санкції в жодній юрисдикції (...). Вісім із дванадцяти членів Ради директорів EN+ є незалежними, а загальна частка колишнього мажоритарного акціонера (Олега Дерипаски. – Mind) зменшилася до 44,9%, а його права голосу – до 35%».

Рішення про вихід із ради директорів En+ Group, вочевидь, дається іноземцям непросто. Британець Грег Баркер залишив посаду виконавчого голови правління лише після постійного тиску з боку Консервативної партії.

А його співвітчизник Карл Х’юз подав у відставку з правління En+ за кілька тижнів після заяви щодо початку війни в Україні, мовляв, це його «фідуціарний обов’язок» залишитися на цій посаді. Ця позиція не сподобалася британським індустріальним органам, зокрема Інституту директорів, які заявили, що британським директорам залишатися в російських компаніях «неприпустимо».

Місце Баркера посів американець Крістофер Бьорнем – досвідчений державний діяч, який, як і Дерипаска, тісно співпрацював із Дональдом Трампом і його командою. Про це свідчать щонайменше два факти: 1). Бьорнем був заступником генерального секретаря з управління ООН, де він працював разом із Джоном Болтоном, який потім став радником Дональда Трампа з національної безпеки; 2). У 2016 році в Держдепі США Бьорнем став членом команди президента Дональда Трампа з перехідного періоду.

У заяві Бьорнема відразу після призначення виконавчим головою правління не видно й тіні спроби виправдатися за свій моральний вибір. Війну в Україні він порівнює з пандемією коронавірусу, яку просто треба якось пережити: «У період пандемії COVID-19 ми підтримували наших споживачів, співробітників і місцеві громади й продовжимо цю роботу в безпрецедентні часи, що настали. Вочевидь, нас чекають нові труднощі, але ми з упевненістю дивимося в майбутнє, спираючись на стійкість нашого бізнесу та надійність наших співробітників».

Мовчать й інші американські члени правління російської компанії.

Тергуд Маршалл – молодший – член ради директорів En+ Group, громадянин США, за свою кар'єру працював у кожній із гілок державної влади США. Зокрема, у різні роки він був членом вищого апарату Білого дому, членом президентської ради з управління та безперервності в урядовій команді, секретарем Кабінету Міністрів, директором із законодавчих питань і заступником радника віцепрезидента.

Американець досі входить до опікунської ради однієї з найбільших у світі благодійних організацій – Фонду Форда, який серед іншого фінансує програми для підтримки демократії.

У перші дні війни президент Фонду Форда Даррен Вокер нагадав, що «2008 року ми закрили московський офіс частково через втручання уряду та корупцію. Як і інші, ми бачили тоді те, що бачить світ зараз: путін не поділяв і не поділяє амбіції Заходу – і російського народу – щодо нової росії після розпаду Радянського Союзу». А також закликав здійснювати пожертви для українців, які потребують допомоги.

Сам ж Тергуд Маршалл публічно не сказав про війну нічого.

Утримався від коментарів щодо дій кремля і член ради директорів En+ Group Д. Ж. Райдер – ще один ветеран в найвищих державних органах США.

Аналізуючи списки іноземців у складі компаній у рф, ми помітили, що після початку російсько-української війни багато російського бізнесу намагається в буквальному сенсі приховати обличчя своїх іноземних топменеджерів. Інформація про склад ради директорів просто зникає з офіційних сайтів. 

Можливо, тому, що частина російських активів знаходиться на території США, і в конгресі вже зареєстровано законопроєкт про дозвіл на конфіскацію активів рф та їх використання для компенсації витрат на допомогу Україні.

Mind понад два місяці чекав відповідей на запитання до всіх фігурантів цього розслідування стосовно того, чи підтримують вони вторгнення росії в Україну й чому не виходять із російських компаній. Утім жоден із них досі не відповів.

Та зібравши всю можливу інформацію про таких іноземців, ми можемо сформувати уявлення про їхню мотивацію залишатися на боці росії.

41-річний Флоріан Янсен багато років успішно розвиває бізнес-проєкти в рідній Німеччині, а також у США та Арабських Еміратах. А до 24 лютого 2022 року він був успішним топменеджером і в самій росії.

Отримавши блискучу освіту в низці престижних вузів, зокрема в Колумбійському університеті США та Оксфорді (Велика Британія), 2011 року Янсен разом із трьома іншими німцями створив у рф інтернет-магазин одягу Lamoda.

«9 років тому я зустрів трьох унікальних хлопців. Ми дивилися з ними в одному напрямку. Ми мали мрію. І ми дуже багато працювали, поки одного дня вона не стала реальністю. Ми створили Lamoda, і я неймовірно пишаюся цим», – з ностальгією писав ще один німецький співзасновник компанії Біндер Буркхард у своєму фейсбук-профілі 2020 року. Перетворивши невеличкий бізнес на успішну модну корпорацію, один за одним співзасновники залишили її, але продовжили працювати на російський бізнес.

Паралельно з Lamoda Янсен працював і в інших великих російських компаніях, де відповідав за напрям інновацій та цифровізації, зокрема інвестиції в стартапи. Маючи репутацію одного з лідерів електронної комерції у рф, Янсен був бажаним гостем на місцевих модних бізнес-форумах і регулярно виступав перед багатотисячною аудиторією. Тут же, у москві, він одружився з росіянкою, від якої в нього народилося двоє дітей.

А втім, після російського вторгнення на територію України в лютому 2022 року Янсен вийшов зі складу наглядової ради російського девелопера GloraX і скасував своє членство в складі російської гілки світової лідерської спільноти бізнес-наставників YPO. Натомість сконцентрувався на розвитку свого нового проєкту в США.

На відміну від Янсена, його давні бізнес-партнери по Lamoda асимілювалися в російську реальність настільки, що ні словами, ні вчинками не демонструють свого обурення загарбницькими діями російської влади на території суверенної України. І не розривають зв'язків із російським бізнесом.

Біндер Буркхард після виходу з Lamoda став віцепрезидентом із розвитку фешен-напряму «AliExpress Россия» («Алібаб.ком (РУ)». Там він працює і досі.

2019 року в інтерв'ю російському модному журналу GQ Біндер Буркхард зізнався, що й через 20 років бачить себе в модній індустрії рф. За словами бізнесмена, він не може собі уявити іншого місця для життя, ніж москва. Тут він отримав диплом Московського державного інституту міжнародних відносин, знайшов багато друзів, багато років вибудовував свій діловий імідж та успішну кар’єру.

До того ж його дружина – Крістіна Левієва – журналістка «Первого канала» – загальноросійського державного пропагандистського телеканалу з найбільшим охопленням аудиторії в рф. А теща Біндера – Етері Левієва – російська тележурналістка, продюсер, член експертної ради комітету Державної думи з інформаційної політики. Заслужений працівник культури російської федерації.

Як співробітники російських державних органів Крістіна та Етері Левієви про дії російської влади говорять або добре, або нічого. У відкритих джерелах ми не знайшли жодних їхніх закидів у бік президента рф владіміра путіна або збройних сил рф стосовно військового вторгнення в Україну.

Мовчить про війну й Біндер.

Громадянин Німеччини Оскар Хартманн регулярно виступає на найбільших бізнес-конференціях росії. Його представляють публіці як підприємця та інвестора, що заснував понад 20 бізнесів у різних країнах світу (у США, Німеччині, Індії, на Ближньому Сході) із сумарною капіталізацією понад $5 млрд.

Маючи німецьке громадянство й диплом міжнародного економіста, останні 14 років Хартманн живе в росії. Зараз входить до ради директорів цілої низки російських компаній: Альфа Банк, «Московская Біржа», MOEX і ГК «Самольот». Крім російських активів, бізнесмен прив'язаний до росії і родинними зв'язками. У студентські роки Оскар познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тетяною, приїхавши до москви за програмою обміну. Зараз пара виховує трьох дітей.

Хартманн позиціонує себе як лайф-коуч, мораліст і бізнес-тренер, він завзято розповідає про те, як правильно будувати бізнес і стати успішним: «Оскар Хартманн – це насамперед філософія, мотивація та саморозвиток, а не гроші та фінанси». Ці послання бізнесмен розміщує і на своєму каналі в YouTube – за п'ять років існування відео набрали понад 25 млн переглядів.

В одному з останніх відео про свій секрет успіху Хартманн розповідає: «У 18 років емігрант із Казахстану створив компанію. Вона швидко починає рости. 1000 співробітників, 2000. І тут раптом цього хлопчика починають запрошувати на бенкети в будинок президента на важливі події... Компанія росте дуже швидко, він розуміє відповідальність за цих людей. «Я зрозумів, що буду не лише людиною дії, а й тим, хто об’єднує людей».

Але попри такий бекграунд, Хартман дуже стримано та завуальовано висловився про російську агресію. З його допису в інстаграмі від 24 лютого 2022 року незрозуміло, хто ж винен у цій війні: «Шок. Я був у горах без зв'язку. Повернулися, а я маю тисячі страшних повідомлень. Я був однозначно одним із тих, хто вважав, що це просто неможливо. Взяли перший рейс назад. Війна перекриває всі програми розвитку підприємництва разом. Сиджу зі сльозами на очах. Вночі дивився на зоряне небо Камчатки та молився. Буду продовжувати працювати за своїми напрямами людинолюбства».

Взявши чотиримісячну перерву, наступний публічний допис лайф-коуч опублікував аж 7 липня. Але вже не про війну. На фото він тримає на руках свою дружину на тлі морських хвиль, а під дописом зізнається їй у коханні.

З цього часу в інстаграмі Хартманна – такі ж безтурботні дописи про спорт і мандрівки. Запитання підписників стосовно того, що філософ думає про російську збройну агресію, залишаються без відповіді.

Ми також запитали Оскара в листі на робочу електронну пошту та в інстаграмі, чи підтримує від війну рф проти України й чому не вийшов зі складу керівництва російських компаній (зокрема, із компанії GloraX, звідки після початку війни вийшов його партнер Флоріан Янсен). Але Хартманн так і не відповів.

Усвідомлюючи наслідки міжнародних санкцій, деякі іноземці намагаються будь-що врятувати свою репутацію. І коли сили волі вийти із російського бізнесу немає, в обіг іде простий прийом – відволікання уваги.

Британець Сергій Носов дуже активно просуває свій інноваційний продукт – «розумний одяг» для занурення у віртуальну й доповнену реальність під власним міжнародним брендом Teslasuit. Подорожуючи по світу, він відвідує офіси топових компаній із надією зацікавити їх своїм винаходом. І певний успіх є – 2019 року Носов отримав престижну нагороду Future Unicorn Award у категорії «Віртуальна та доповнена реальність».

Минулого літа цю технологію випробовували на собі й українські енергетики: тренування відбувалися на Курахівській і Луганській ТЕС. Зараз обидві теплоелектростанції – під російською окупацією.

Набагато менше Носов говорить про свою роботу в російській компанії ПАТ «Поліс», яка посідає перше місце серед золотошукачів світу за запасами золота і четверте – за обсягом виробництва.

Посаду члена правління ПАТ «Поліс» Сергій Носов обіймає з березня 2016 року. А після початку російського вторгнення не тільки не вийшов із компанії, а й очолив раду директорів.

Чому так? Після 24 лютого 2022 року аж четверо іноземців залишили раду директорів «Полюса». Усе це сталося, як повідомили в компанії, «на тлі сформованих несприятливих ринкових умов». Як результат – у компанії не залишилося жодного незалежного директора. Проте в раді все ще перебуває основний акціонер «Полюса» – син Сулеймана Керімова Саїд, і його представник – Сергій Носов.

В інтерв'ю російським ЗМІ він якось зазначив, що «технології неможливо ділити за географічною приналежністю, це всесвітня історія. У світі багато талановитих хлопців: і в росії, і в СНД, і в Європі, і в Америці. Зараз ця географічна ідентичність «звідки ти родом» не така важлива, ми живемо в глобальному світі».

Разом із цим не можна знехтувати важливим фактом із біографії Носова: його мати Наталья Мороз – росіянка родом із москви. У соцмережах вона зазначає, що закінчила Університет імені Ломоносова, але більш як 20 років тому вийшла заміж за британця Біла. І відтоді живе в Лондоні й викладає в Лондонській школі російської мови та літератури.

Тут же, у Лондоні, ходить до школи син Носова Максим. Логічно, що й офіс IT-компанії Teslasuit розташований у столиці Великобританії.

Тому не дивно, що останні 15 років Сергій Носов відповідає за стратегічні M&A-проєкти, фінансування й загальний розвиток різних компаній у російській федерації.

Американські та європейські санкції боляче вдарили по багатьох російських компаніях. Про це свідчить їхня фінансова звітність. Але деякі компанії взагалі воліють не показувати акціонерам повну картину й не публікують свої фінзвіти за І та ІІ квартал 2022 року. Таке рішення, зокрема, ухвалив найбільший незалежний виробник природного газу в росії «Новатек». Натомість у компанії із сумом констатували, що порівняно з аналогічним періодом минулого року, у першому півріччі 2022-го обсяг реалізації СПГ на міжнародних ринках знизився на 8,3%.

Зі схожими проблемами стикнулася SoftlineIT – четверта за величиною в країні російська ІТ-компанія, що працює на ринках більш ніж 60 країн. За останні 10 років продажі ІТ-рішень щороку зростали в середньому на 20%. У 2021 році оборот компанії сягнув $2,2 млрд. І половина цієї суми сформувалася за межами російської федерації.

11 березня 2022 року компанія заявила, що «після запровадження різних санкцій, Softline не чекає на якийсь матеріальний вплив на свій міжнародний бізнес», і висловила впевненість у тому, що «продовжить ефективно працювати у рф». Але вже тоді зізналася, що мала труднощі з постачаннями, обмеженнями з боку виробників та фінансовими потоками під час діяльності в росії.

До сьогодні жоден із семи іноземних топменеджерів компанії (а це британці та французи) не залишив своєї посади з початку повномасштабного російського вторгнення на територію України. І в липні 2022 року стало зрозуміло чому.

У липні SoftlineІТ оголосила про розподіл бізнесу на дві частини: Softline Russia (яка працюватиме на території рф) і Softline Global із штаб-квартирою в Лондоні (якій перейдуть активи за межами росії). Офіційна причина поділу бізнесу полягає «у геополітичних процесах». А неофіційна причина – антиросійські санкції.

Після розподілу бізнесу троє топменеджерів російської компанії – Рой Хардінг, Ерве Тесслер і Бурак Озер – отримають нові керівні посади, але вже в новій – міжнародній компанії з неросійською юрисдикцією. А отже, з високою вірогідністю вбережуть себе і свій бізнес від санкційних проблем.

Автором цього рятівного рішення став саме менеджер-іноземець – директор з інтеграції стратегічних придбань та генеральний директор SoftlineIT Рой Хардінг: «Я пишаюся тим, що зміг успішно провести компанію через цей складний і невизначений період та знайти правильний варіант оптимізації вартості на користь наших акціонерів», – заявив він.

Як і SoftlineIT, оптимістичні прогнози щодо своєї діяльності в перший день російського вторгнення в Україну мала компанія «Поліметал» – один із лідерів з видобутку дорогоцінних металів з активами в росії та Казахстані, яка входить у десятку золотодобувних компаній світу.

24 лютого 2022 року в компанії заявили, що «у зв'язку з ескалацією ситуації в Україні (...) прямі санкції проти компанії малоймовірні. Проте компанія заздалегідь реалізувала план дій щодо забезпечення безперервності ведення бізнесу, зокрема відбору ключових постачальників обладнання, управління ліквідністю, диверсифікації боргового портфеля та збереження каналів продажу».

7 березня 2022 року раду директорів залишили шестеро іноземців: Іан Кокрілл, Оллі Олівейра, Трейсі Керр, Італія Бонінеллі, Віктор Флорес та Андреа Абт.

Через два тижні новим старшим незалежним директором призначили Ріккардо Орчела. Оновився й керівний склад комітетів ради директорів. У тому числі керівні посади отримали іноземці Джакомо Байзіні, Пол Остлінг, Віталій Несіс. Саме ці люди стали авторами революційного для компанії рішення: змінити структуру групи так, щоб забезпечити відокремлене володіння активами залежно від їхньої юрисдикції.

19 липня 2022 року Polymetal International plc повідомив, що «компанія вивчає можливе виділення активів Групи у Російській Федерації. Якщо можливу угоду буде завершено, компанія сфокусується переважно на активах у Казахстані». У компанії вважають, що реалізація такої угоди підвищить ймовірність повернення «Поліметалу» в всі біржові індекси й відновить широку базу інвесторів.

Поки що ж справи в компанії йдуть не дуже успішно. За словами виконавчого директора «Поліметалу» Віталія Несіса, виторг у ІІ кварталі знизився на 36% рік до року.

Після початку російського наступу троє з чотирьох іноземних членів ради директорів російської телекомунікаційної компанії ПАТ «ВимпелКом» із власної ініціативи залишили свій пост. Разом із тим громадянин Туреччини Серкан Окандан та громадянин Німеччини Майкл Шульц хоч і вийшли з «ВимпелКому», але залишилися в складі наглядової ради українського мобільного оператора «Київстар».

І «ВимпелКом», і «Київстар» входять до міжнародної групи Veon, яка обслуговує понад 240 млн абонентів у 13 країнах світу. Після початку російсько-української війни перед керівництвом Veon постало питання: згортати свій бізнес у росії чи ні. Адже своїми цінностями компанія публічно називає «твердо дотримуватися чесності та найвищих етичних стандартів».

Утім, після кількох місяців роздумів у компанії ухвалили рішення – залишитися.

У росії «ВимпелКом» працює під брендом Beeline, і у всіх регіонах рф надає послуги мобільного зв'язку, доступу до інтернету та IP-телебачення. Послугами компанії Beeline у росії користуються понад 59 млн осіб. Бренд також представлений у Казахстані, Киргизії, Узбекистані, Таджикистані, Вірменії та Грузії.

З початком війни виконавчий директор Veon і за сумісництвом голова ради директорів ПАТ «ВимпелКом» Каан Терзіоглу запевнив інвесторів у стабільному стані справ у компанії та наголосив, що сама Veon не є об'єктом санкцій у США, Євросоюзі чи Великій Британії. «Міжнародна спільнота розуміє нашу позицію як постачальника основних послуг, а регулювальні органи підтверджують свою відданість підтримувати сектори, важливі для гуманітарної діяльності й підтримки доступу до інтернету та потоку інформації».

І дійсно: «незважаючи на безпрецедентні геополітичні виклики» у ІІ кварталі 2022 року дохід компанії Veon сягнув понад $2 млрд, тобто на 5,6% більше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому доходи на російському ринку зросли (+12,2%), а на українському – впали (-2%).

Підбивши фінансові підсумки за перше півріччя, у липні 2022 року Veon пояснив своє небажання виходити з російського ринку тим, що зв’язок у ХХІ столітті має бути визнаний «фундаментальною потребою людини».

У колонці Forbes 18 липня 2022 року Каан Терзіоглу заявив: «Підключення та спілкування є важливими послугами під час конфлікту. Зіткнувшись із кризою, організації в цій галузі повинні розглянути кроки, які вони можуть зробити, щоб дати можливість близьким людям зв’язатися, звернутися за допомогою або шукати інформацію та новини з надійних джерел».

У своїй колонці Терзіоглу посилається на заяву Білого дому про те, що США не заперечує проти роботи іноземних компаній, які здійснюють «гуманітарну й пов’язану з нею діяльність, яка приносить користь російському народу та людям у всьому світі (...), також дозволяючи телекомунікаційним службам підтримувати потік інформації та доступ до інтернету, який надає зовнішні перспективи для росіян».

Казусності ситуації додає те, що в грудні 2021 року Каан Терзіоглу очолив наглядову раду «Київстар». Отже, з одного боку, іноземець намагається не розгнівити російську владу: не засуджує її дії, у дусі російської пропаганди називає війну «конфліктом», щоб корпорація отримала прибутки і заплатила з них податки в російський бюджет. А з іншого – старається задобрити українців, жертвуючи частину прибутків на потреби армії та постраждалого населення.

У відповідь на запит Mind у пресслужбі ПАТ «Київстар» відповіли, що компанія не підтримує дії російської федерації щодо військового вторгнення до України та пожертвувала понад 33 млн грн для гуманітарної допомоги військовим, лікарням, літнім людям і постраждалим від війни.

«Крім цього, 4 липня 2022 року «Київстар» і Міністерство цифрової трансформації України підписали Меморандум, згідно з яким компанія надає 300 млн грн допомоги, які будуть спрямовані на спеціальний рахунок в Національному банку України для забезпечення державної програми United24. Ці кошти будуть спрямовані на відбудову цифрової інфраструктури, яка зазнає постійних знищень ворогом», – розповіли Mind у компанії.

Хай там як, а, судячи з останніх заяв компанії Veon, безболісно всидіти на двох стільцях їй не вдасться. 8 серпня Каан Терзіоглу заявив Bloomberg про наявність об'єктивних ризиків того, що розвиток мережі у рф може сповільнитися, або навіть зупинитися на тлі санкцій, що забороняють постачання в країну потрібного обладнання.

Також у компанії зазначили, що санкції торкнулися банків, які історично надавали фінансування компанії: «Комплексні санкції щодо інвестицій і постачальників у росії та триваючий конфлікт між Росією та Україною можуть мати суттєвий вплив на діяльність і бізнес-плани компанії в росії та Україні».