Свіжа кінопрем'єра: «Нація футболу»

Якщо ви пропустили: в Україні з'явився новий дистриб'ютор, який отримав назву Adastra Cinema. «Нація футболу» – це перший реліз компанії, тому побажаємо їй успіхів. Адже починати в умовах війни, нескінченних повітряних тривог та відключень електроенергії – максимально непросто.

Про що ж розповідає дебютна документалка від нової компанії і чим може відгукнутися українцям навіть попри її невоєнну тематику, а в чому її творці схибили на старті?

Сюжет. Мільйони українських підлітків живуть футболом. І немає більшої честі у цій грі, ніж стати частиною національної збірної. «Нація футболу» – це вражаюча розповідь від перших осіб про становлення збірної України, яка ніби повторює траєкторію становлення нашої держави – від скромного початку, повного ігнорування та безвіри – до перших перемог і разючих результатів.

В українському прокаті: з 27 жовтня 2022 року.

Бекґраунд. Рішення зняти документальне кіно про українську збірну – цілком логічне, бо у XXI сторіччі наша команда стрімко розвивалася, що подарувало багато емоцій. Не завжди позитивних, звісно, бо після низки перемог неодмінно настає час поразок. За це футбол і люблять – ніколи не знаєш, чого очікувати.

Володимир Мула, який раніше зняв документальний фільм «ЮКІ» про українців – володарів Кубку Стенлі NHL, вирішив спробувати себе на футбольній території разом із Миколою Васильковим, який став автором сценарію. Футбол – безпрограшний варіант, бо це найпопулярніший вид спорту в країні.

Лобановський, Блохін, Шевченко... Цей перелік можна продовжувати і продовжувати, оскільки світовий футбол став багатшим завдяки нашим гравцям, тренерам та командам. Коли ми говоримо про велич, це не здається чимось надуманим, тому немає нічого дивного в тому, що творці вирішили сконцентруватися більше на персоналіях. Саме через призму гравців та тренерів глядачеві розповідали історію становлення української збірної після здобуття нашою країною незалежності.

Хіба могло щось піти не так? На жаль, загальна концепція картини передбачала введення в дію реальних людей (початківець футболіст та його батьки) – це був тактичний прорахунок, який призвів до дисбалансу.

Зупинимося на цьому дисбалансі докладніше, адже це безпосередньо вплинуло на відсутність залученості під час перегляду, і на підсумкове враження.

Робота з непрофесійними акторами – це завжди великий ризик, проте режисерові не вдалося досягти навіть імітації акторської гри. Усі спроби вести виразний діалог чи ситуативно жартувати викликали у кадрі стійке відчуття незручності та неприродності. Окремо зазначимо, що красиво та чіпляюче показати побут, поїздки чи ту ж гру у футбол також не вдалося. І це дуже дивно.

Так, після прем'єри автори пояснювали, чому було обрано саме цього хлопчика, до чого була прив'язка та основний посил, але показати це переконливо не вийшло. Усі подібні сцени здаються абсолютно зайвими. Можливо, все мало б інший вигляд, якби вибрали іншого героя, чий бекґраунд викличе більший емоційний відгук під час перегляду, але цього ми вже не дізнаємося.

Вам сподобається, якщо: ви знайомі з футбольною тематикою хоча б поверхово, тому хотілося б дізнатися про щось нове. Концепція фільму передбачає наявність практично всіх головних подій в історії нашої збірної, взяти ті ж напружені матчі зі збірною росії два десятки років тому або перемоги над беззаперечними фаворитами.

Розмови з українськими футбольними зірками та оповіді від першої особи – найкраще, що є у стрічці. Особливо зворушливими вийшли хвилини із Валерієм Лобановським, за які треба подякувати творцям «Нації футболу».

Вам не сподобається, якщо: у вас немає звички заплющувати очі на відверто слабку постановку та відсутність кадрів, які глибше розкривають атмосферу на стадіонах та навколо них.

Так, ставка у фільмі робилася на персоналії, які досягали успіху у футболках нашої збірної чи на тренерському містку, проте паралельно завжди йдуть уболівальники. Вони співають гімн та пісні так, що наступного дня немає голосу. Вони включають ліхтарики на телефонах, щоб атмосфера єдності передавалася не лише тим, хто сидить на стадіоні, а й телеглядачам. Вони загортаються в синьо-жовті прапори і запускають багатотисячні «хвилі», зриваючись зі своїх місць та здіймаючи руки догори.

Уболівальники – ключова складова футбольної нації.

Головна причина подивитися: архівні матеріали та зіркові гості роблять цю стрічку безцінною для усіх поціновувачів футболу. Навіть якщо ви роками слідкуєте за тим, що відбувається на українській та світовій спортивних аренах, деякі уривки неодмінно викличуть ностальгічну усмішку чи навіть сльози.

Тому що все показане – частина нашої історії. І зараз ми перебуваємо на тому етапі розвитку всієї нації, коли треба перемогти всупереч усьому. Бо перемога – це свобода.