Три сценарії закінчення війни в Україні: один нереалістичний і два компромісні

Американські аналітики випустили 32-сторінкове дослідження, у якому аналізуються можливі сценарії та архітектура моделей закінчення війни в Україні. Назва його занадто довга: Avoiding a Long War: U.S. Policy and the Trajectory of the Russia-Ukraine Conflict («Як уникнути довгої війни: політика США та траєкторія російсько-українського конфлікту»).

За інших рівних не було б сенсу описувати черговий прогноз розвитку військової кампанії, яких безліч і які на цьому етапі мають здебільшого умоглядний характер. Що ж виділяє серед них Avoiding a Long War? Авторство. Документ підписаний аналітиками відділу досліджень національної безпеки корпорації RAND.

RAND (від Research and Development – «Дослідження та розробка») – стратегічний дослідницький центр, який виконує замовлення уряду США та американських збройних сил. Об'єднує близько 1700 співробітників, у різний час серед них числилися три десятки нобелівських лауреатів.

Центр було засновано 1948 року кількома воєначальниками та промисловцями для конструювання літаків, ракетної техніки й супутників для ВПС США. Пізніше діяльність центру суттєво розширилася – RAND працює за заявками американських урядових організацій, проводячи дослідження щодо військово-технічних і стратегічних аспектів національної безпеки. Зокрема, дослідники RAND зробили суттєвий внесок у створення концепції сучасного інтернету та її реалізацію.

Значна частина досліджень корпорації RAND суворо засекречена. Фінансується з бюджету США й завдяки приватним пожертвуванням.

Саме National Security Research Division проводить аналіз у сфері національної безпеки для уряду Сполучених Штатів, союзників США та приватних фондів. Підрозділ управляє Національним науково-дослідним інститутом оборони, що фінансується з федерального бюджету Центром досліджень і розробок.

Згадане вище дослідження розглядає сценарії війни в Україні крізь призму шкоди чи вигоди для США, а тому закономірно ставить цей чинник на чільне місце. Автори особливо зазначають, що інтереси Сполучених Штатів та України «часто збігаються, але не є синонімами». «Ми визнаємо, що саме українці боролися та вмирали, захищаючи свою країну від неспровокованого, незаконного й морально огидного російського вторгнення. Проте уряд США зобов'язаний перед своїми громадянами визначити, як різні траєкторії війни вплинуть на інтереси США, і вивчити варіанти впливу на хід війни для просування цих інтересів», – йдеться у вступі до документа. Не доводиться сумніватися, що позиція основного військового й економічного союзника України в цій війні матиме визначальний вплив на перебіг конфлікту.

Mind наводить основні положення документа.

Статус кво

Бої, як і раніше, йдуть на лінії фронту завдовжки майже 1000 км. Переговори про припинення конфлікту зупинено з травня. 21 вересня владімір путін оголосив про часткову мобілізацію. Війна росії з Україною є найбільшим міждержавним конфліктом за останні десятиліття, і її розвиток матиме серйозні наслідки для Сполучених Штатів.

Ризик застосування ядерної зброї

Аргументи проти застосування: відсутність цінних військових об'єктів (наприклад, зосередження українських сил), які можна було б ефективно знищити за допомогою такої зброї, ризик того, що вона може завдати шкоди російським військам, що дислоковані в Україні, а також спровокувати вступ НАТО у війну, підірвати міжнародну підтримку росії, що ще залишилася, і викликати внутрішньополітичну реакцію кремля.

Аргументи на користь застосування: кремль вважає цю війну екзистенційною, оскільки Україна тривалий час була окремою категорією зовнішньополітичних пріоритетів рф. Рішення про мобілізацію 300 000 росіян у вересні 2022 року перевернуло внутрішній громадський порядок, на створення якого путін витратив майже 25 років, що також свідчить про високий рівень рішучості. Можливості неядерної ескалації для Москви обмежені. Російські стратеги також передбачають попереджувальне застосування НСЯЗ (нестратегічної ядерної зброї) проти цивільних цілей – по містах, військово-промислових центрах і державних об'єктах; Москва також могла б використовувати СЯЗ (стратегічну ядерну зброю) для показових ударів як в атмосфері, так і по населених пунктах. Сполучені Штати дали зрозуміти як публічно, так і в прямому контакті з кремлем, що вживуть заходів у відповідь, якщо рф застосує ядерну зброю в Україні.

Участь НАТО

Глобальне завдання союзників – «стримування війни в межах географічних кордонів України». Сьогодні росія і Україна залишаються єдиними учасниками війни, але бойові дії відбуваються в країні, яка межує з чотирма державами – членами НАТО на суші та ділить узбережжя Чорного моря з двома іншими. Хоча інцидент у листопаді 2022 року, коли ракета ППО приземлилася на території Польщі, не вийшов з-під контролю, він продемонстрував, що бойові дії можуть ненавмисно перекинутися на територію сусідніх союзників США.

Непряма участь НАТО й союзників у війні передбачає надання Україні зброї та іншої допомоги на десятки мільярдів доларів, тактичну розвідку, спостереження й розвідувальну підтримку українських військових, мільярди доларів на місяць у вигляді прямої бюджетної допомоги Києву та болючі економічні санкції, запроваджені проти рф.

Хоча рішення росії про напад на державу – члена НАТО в жодному разі не є неминучим, ризик зростає, доки триває конфлікт в Україні.

Найвищий пріоритет США

Зведення до мінімуму ризиків ескалації (застосування ЯО та прямого конфлікту з НАТО) і запобігання затяжній війні.

Абсолютна перемога

Цей результат передбачає, що одна держава «назавжди усуне (міждержавну) загрозу, яка походить від її супротивника». Мета може бути досягнута, якщо переможець встановлює нове керівництво в переможеній державі, окупує або анексує територію противника або, у найгіршому разі, знищує все населення противника. Цей сценарій лежав в основі горезвісного плану «Київ за три дні». Приклад із історії: Німеччина після Другої світової війни.

Для кремля абсолютна перемога недосяжна. Максимально можливий результат – утримання територій у чотирьох українських областях, які росія тепер вважає своїми.

Абсолютна перемога України також є малоймовірною. Втім, Україна ніколи офіційно не заявляла про намір її досягти, якщо не брати до уваги окремих маргінальних закликів «параду на Червоній площі». Станом на грудень 2022 року озвучена українською стороною мета полягає у тому, щоб повернути собі всю територію України, зокрема Крим і райони Донбасу. Їхнє відвоювання не є абсолютною перемогою в класичному сенсі, оскільки політичний устрій противника при цьому не змінюється.

Просування рф на захід і особливо взяття під контроль всього українського узбережжя Чорного моря, що призвело б до серйозних економічних наслідків для України станом на грудень 2022 є малоймовірним. Російські збройні сили мають вигляд як нездатні до значного територіального просування. І навпаки, якщо Україна розгромить російську армію та поверне собі всю свою територію, зокрема Крим, різко зросте ризик застосування ядерної зброї чи війни між рф та НАТО. Такий результат здається також малоймовірним на нинішньому етапі конфлікту.

Угода про перемир'я

Перемир'я передбачає, що сторони припиняють бойові дії та запроваджують механізми для того, щоб вони не поновилися. Наприклад, домовляються про демілітаризовану зону. Історичний приклад: так закінчилася війна в Кореї 1953 року та придністровський конфлікт у Молдові 1992-го.

Перемир'я в Україні заморозило б лінії фронту й надовго поклало б край активним бойовим діям. росія припинить спроби окупувати додаткову українську територіюі, ракетні удари по українських містах та інфраструктурі. Українські сили припинять свої контрнаступи – удари по утримуваних російськими військовими територіях України та по самій рф. Як і раніше, існуватимуть невирішені територіальні суперечки (тобто розходження позицій щодо кордонів України) між Києвом та москвою; вони оспорюватимуться політично та економічно, а не у військовий спосіб.

Ключові політичні питання, що знаходяться поза територіальним контролем, – від виплати росією репарацій до геополітичного статусу України – залишаться поза увагою. Сторони, швидше за все, вестимуть мінімальну торгівлю; кордони будуть значною мірою закриті.

Лінія контролю, найімовірніше, стане сильно мілітаризованою, як внутрішній кордон Німеччини під час холодної війни.

Політичне врегулювання (Мирний договір)

Мирний договір передбачає як беззастережне припинення вогню, так і вирішення принаймні деяких суперечок, які викликали війну чи виникли під час неї.

Україна хотіла б, щоб Захід підкріпив свої зобов'язання щодо її безпеки, оскільки вона не довіряє рф у дотриманні будь-яких угод. Також на столі переговорів будуть питання фонду відновлення, двосторонньої торгівлі, культури та свободи пересування, умови зняття західних санкцій із росії.

Політичне врегулювання не повинно (і, швидше за все, не зможе) остаточно вирішувати всі розбіжності між сторонами; необхідно усунути достатню кількість цих відмінностей, щоб якісно поліпшити відносини між сторонами, які колись воювали.

Станом на грудень 2022 року рівень ворожості між рф та Україною, а також між рф та Заходом робить політичне врегулювання набагато менш імовірним, ніж перемир'я.

Чинники, які посилюють загальне неприйняття сторонами початку переговорів із метою припинення війни:

• взаємний оптимізм щодо майбутнього ходу війни (кожна зі сторін вірить, що час працює на неї і вона досягне абсолютної перемоги);
• взаємний песимізм щодо міру. Україна вважає, що є серйозні проблеми із зобов'язаннями безпеки; росія не бачить чіткого шляху до послаблення санкцій.

Сам по собі Вашингтон не може припинити війну. Але, оскільки конфлікт, швидше за все, закінчиться переговорами, щоб уникнути затяжної війни, необхідно докласти зусиль для стимулювання таких переговорів.

Чотири варіанти зміни цієї динаміки, які є у США:

• уточнення планів майбутньої підтримки України;
• взяття на себе зобов'язань щодо забезпечення безпеки України (наприклад, гарантії військового втручання для захисту іншої країни в разі нападу на неї);
• надання гарантій нейтралітету країни;
• встановлення умов зняття санкцій із росії.

Війна вже була настільки руйнівною для російської могутності, що подальше поступове ослаблення, можливо, вже не є такою значною перевагою для інтересів США, як на ранніх етапах конфлікту.

Війна призвела до послаблення її (рф) збройних сил, стимулювала зусилля Європи щодо припинення імпорту російських вуглеводнів і подальше розширення НАТО за рахунок Фінляндії та Швеції. А також підштовхнула європейських союзників до збільшення видатків на оборону. Деякі із цих витрат можуть бути тимчасовими для росії, але інші – як-от розширення НАТО, зусилля Європи зі зниження енергетичної залежності й економічні збитки – здаються постійними зрушеннями.

Зважаючи на ці значні витрати війни для рф, малоймовірно, що інші держави розглядатимуть нинішній конфлікт як явний доказ того, що агресія окупається, навіть якщо деякі санкції зрештою будуть зняті в межах угоди про припинення війни. Ба більше, ослаблення санкцій, імовірно, буде в найкращому разі частковим; деякі заходи, як-от набагато суворіший експортний контроль, повинні мати постійний характер.

Російським військовим та економіці знадобляться роки, а можливо, і десятиліття, щоб оговтатися від уже завданої їм шкоди.