Свічнутися в IT: три історії розробниць, які пройшли десятки співбесід і відмов до першого офферу
Чому вони покинули свою стару роботу та наскільки легко знайшли нову
Нині в українській IT-індустрії працює майже 309 000 спеціалістів. До війни вони були в дефіциті: згідно зі статистикою платформи для анонімного пошуку програмістів Djinni, попит перевищував пропозицію майже на третину. «До повномасштабної війни ринок був перегрітий, студенти відправляли 30 резюме, їм «прилітало» три співбесіди з рекрутерами, і з них міг бути оффер», – розповідає засновниця школи програмування Mate academy Анна Апостол. Зараз IT-ринок «належить» роботодавцю – багато компаній зменшили кількість відкритих вакансій або зупинили рекрутинг, а декому навіть довелося скоротити штат.
Втім для багатьох українців IT-галузь стала «рятувальним кругом» під час війни. Mind зібрав три історій світчерів – людей, які змінили свою професію і ввійшли в IT. Чи не боялися вони розпочати зовсім новий шлях? Чого очікували? Які труднощі виникали? Та скільки часу пройшло від першої заявки до офферу? Про це й багато іншого виданню розповіли колишні концертмейстер, кондитер та економіст, які стали розробниками.
Катерина Хон, 25 років, Frontend-розробниця
Майже 20 років музика була частиною життя Катерини. У 5 років її віддали в музичну школу. У 7 років дівчинка перейшла до спеціалізованої музичної школи, а потім була консерваторія НМАУ ім. Чайковського. Робота після навчання також була пов’язана з музикою – репетиторство та викладання в школі.
Думки про ІТ виникали непослідовно. Перші почали зароджуватися ще у 10-му класі. Але діалог про ІТ в колі школярів, які навчаються на музикантів, завідома не мав перспектив. «Я все життя була в музиці, мої батьки – музиканти, і щось змінити та піти проти всіх, хто покладав на тебе надії, – видавалося чимось помилковим. Через це я вирішила спочатку спробувати працювати за фахом, а потім ухвалювати рішення», – розповідає Катерина.
Втім робота так і не принесла задоволення. Майбутня розробниця тоді працювала концертмейстром у школі. Фактично її завданням було грати весь час, поки викладач проводить урок, а діти танцюють або співають. Доводилося постійно грати ті самі твори, що з часом давало все менше й менше радості. Це як щодня читати ту саму книгу – втрачаєш інтерес.
«На пів року я взяла паузу, щоб «почистити голову» і спробувати пожити без музики. Зосередилася на фізичній активності, пішла на танці. І, як тільки відчула, що готова рухатися далі, – у Tiktok побачила рекламу школи програмування, яка ніби повернула мене у всі ті минулі думки, де ІТ чимось мене вабило», – згадує Катерина.
Перше повноцінне знайомство з програмуванням було на базовому курсі в Mate academy. Старт навчання збігся з початком вторгнення. Програмування давало змогу переключатися. «Це відволікало. Я могла сидіти за ноутбуком і вчитися писати код. Навіть бігаючи в підвал, щоб сховатися», – каже дівчина.
Вона вирішила закінчити курс і після ухвалити рішення: ІТ – це забаганка чи все ж таки те, що її цікавить. «Тим паче курс безкоштовний, тож я нічого не втрачаю. Frontend обрала з-поміж всього переліку, який був доступний. Це класно, бо ти відразу бачиш результат того, що ти пишеш. У плані самомотивації дуже корисна річ. Я одразу відкинула UI/UХ-дизайн, бо він мене зовсім не цікавив», – додає Катерина. Навчання було зранку до пізнього вечора. «І хоч як складно не було – заспокоювала себе тим, що зараз важко, але далі буде легше», – каже вона.
Першу пропозицію роботи отримала в перший день пошуку. Катерина подалася на вакансію та виконала тестове. Їй запропонували посаду trainee. «Однак із перших днів мені не імпонувала атмосфера в компанії, не було жодного фідбеку. Тому через два з половиною тижні повернулася до лав пошукачів. Пройшло три місяці, за цей час відправлено понад 200 заявок, було сім співбесід. І нарешті оффер від компанії ITsquad знайшов мене», – згадує вона.
Катерина хоче продовжувати розвиватися в ІТ. «Маю навіть ідею колись реалізувати проєкт, що поєднає музику та досвід в ІТ – запустити платформу, яка допомагатиме вчитися грі на фортепіано», – розповідає про плани розробниця.
Марія Гиря, 25 років, Fullstack-розробниця
До ІТ Марія займалася кондитерською справою: працювала кондитером, пекарем, робила торти на замовлення. Про зміну ніші вперше задумалася після емоційного вигорання на останній роботі. Але тоді було страшно починати освоювати нову професію, тому започаткувала власна справу: відкрила кондитерську.
Повномасштабна війна стала потужним стимулом змінити життя. «Іноді мені здається, що я б ніколи не припинила робити торти. У моєму місті – Харкові, було дуже небезпечно, тому ми вирішили виїхати. У перші дні війни зрозуміла, що не повернуся до тортів. По-перше, просто емоційно не могла робити їх. По-друге, не знала, чи повернуся в рідне місто, щоб відновити власну справу. Розуміла, що вдруге не зможу відтворити такий старт маленького бізнесу», – згадує Марія.
У квітні 2022 року вона відчула натхнення. І згадала, що мала потенціал до ІТ та не реалізувала його. У цей момент у телеграм-каналах з’являлося багато оголошень про безкоштовні ІТ-курси для українців. Вона вирішила: це її шанс. Перший час Марія поєднувала навчання з виготовленням тортів, але замовлень було небагато. «Я пішла в Mate academy. Навчання іноді було складним, особливо, коли ми вчилися в періоди блекаутів», – згадує вона.
Пошук роботи був цікавим тільки перший тиждень. Марія шукала вакансії через внутрішню платформу Mate з усіма вакансіями на ринку, писала рекрутерам в Телеграм, LinkedIn, WatsApp. «Загалом в мене було не так багато фідбеку від рекрутерів. Пройшла всього п'ять співбесід із понад 350 відправлених резюме. На першій із них усе було класно: вже уявляла, як працюю в цій компанії, але ввечері того самого дня мені написали: «На жаль, ми вже закрили цю вакансію». Минуло півтора місяця пошуку, і нарешті отримала роботу в компанії Codempire», – розповідає розробниця.
Зараз, за словами Марії, вона звикла до думки, що не буде пов'язувати своє життя з кондитерською справою. «Немає того вогню, як раніше. Думками я вже в ІТ, і бажання вкладатися в просування тортів і фізично працювати просто немає. Як почала працювати – припинила роботу з тортами повністю», – ділиться Марія.
Поліна Сухорукова, 37 років, Frontend-розробниця
Поліна останні 10 років працювала в Харківському регіональному управлінні Держмолодьжитло. Прийшла туди економістом і виросла до заступника начальника кредитно-консультаційного відділу. У фонді почалося знайомство з веброзробкою: вона наповнювала контентом сайт. Наприкінці 2018 року Поліна пішла на перші офлайн ІТ-курси в Source IT. Проте через пандемію захоплення ІТ відійшло на другий план, оскільки потрібно було пристосовуватися до нових реалій життя та продовжувати працювати.
Остаточно переконала її свічнутися в ІТ повномасштабна війна. «24 лютого моя перша думка була, як врятувати дітей, а друга – як жити далі. Чомусь була впевнена, що до фонду вже не повернуся. Тому вирішила, що захоплення Frontend-розробкою потрібно розвивати», – згадує Поліна.
Під час війни фонд продовжував працювати, але роботи стало набагато менше. Співробітники працювали з наявними клієнтами. А у вільний час Поліна самостійно навчалася. «Було сумно розлучатися з колективом. Але з повномасштабною війною фонд реорганізували, через що регіональні управління ліквідували, а дві третини людей скоротили. Я вирішила не залишатися та не посідати чиєсь місце, бо вже знала, що хочу піти в сферу ІТ. А люди отримали можливість залишитися з роботою», – згадує вона.
Прочитавши тисячі відгуків про IT-курси, Поліна зупинилася на Mate. «Найбільш важливий критерій – можливість безкоштовного навчання до працевлаштування і оплата вже тільки тоді, коли я сама отримуватиму зарплату. Це стало для мене переконливим аргументом, що школа буде зацікавлена, щоб я знайшла роботу в ІТ», – каже Поліна.
Спочатку вона поєднувала навчання з попередньою роботою. «Було важкувато, але намагалася викручуватися. Навчання забирало по 12 годин на день, але це тому, що я хотіла здавати домашку вчасно. Розуміла: насамперед у результаті зацікавлена я. Проте на вихідних намагалася відпочивати», – розповідає Поліна.
Їй пощастило: від подачі на першу вакансію до підписання офферу пройшло менше ніж два тижні. Усього за цей час вона відгукнулася майже на 100 вакансій. Втім влаштувалася в компанію, куди надсилала резюме у свій перший день пошуку роботи. Етапами відбору були тест з англійської, відеовізитка англійською, тестове завдання розробити лендінг і співбесіда (здебільшого технічна). Так вона прийняла оффер від аутстафінгової компанії Remotemployees.
«До речі, цікавий факт: я подавалася на цю вакансію двома способами. Перший – через сайт із пошуку роботи. Другий – написала в особисті рекрутеру компанії в Linkedin. І саме прямий контакт у Linkedin, який згодом переріс у комунікацію в Телеграм, – спрацював», – ділиться Поліна.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
