Посол Королівства Данія в Україні: «Заборона на валютні операції є значною перепоною для нових данських інвестицій в Україну»

Чимало данських компаній функціонує в Україні вже понад 20 років. Ще якихось десять років тому між нашими країнами спостерігалися досить непогані торгово-інвестиційні тенденції – український ринок мав хороший потенціал. До війни на нашій території активно працювали такі мастодонти, як Maersk (найбільший у світі контейнерний перевізник і логістична компанія), Novo Nordisk (виробник інсуліну), Carlsberg (один із найбільших виробників пива) тощо. Данські інвестиції переважали у традиційних галузях: текстиль, дерево- та металообробка, виробництво свинини. А географічно данські компанії були розміщені майже по всій Україні. Проте за останні 10 років ситуація зазнала певних змін, на які вплинув і COVID-19, і повномасштабне вторгнення рф в Україну.    

Про те, як живеться данським інвесторам в Україні під час більш ніж річного воєнного стану, про успіхи і проблеми їхніх бізнесів сьогодні, майбутні бізнес-плани і перспективи, а також про допомогу Данського королівства у скрутні для України часи  – наша розмова з послом Олє Егбергом Міккельсеном.

– Протягом 2021 року, за даними НБУ, в Україну з Данії надійшло $45,6 млн (майже утричі більше, ніж за 2020 рік). Загальний обсяг прямих інвестицій з Данії в нашу економіку на початок 2022 року становив $342,8 млн (0,53% від загального обсягу інвестицій в Україну). А як данська статистика відображає стан наших інвестиційних відносин за період 2021–2022 років – куди вкладено основний капітал?

– Спочатку розкажу про данські компанії, які працюють в Україні. До війни на українській території було представлено принаймні 300 компаній, які діяли тут через свої філії чи місцевих представників. І кількість їх напередодні війни зростала. Тобто з боку данських підприємців було все більше зацікавленості в Україні, аби розвивати тут свої активи.

Переважно данські інвестиції йшли в Західну Україну (Львів, Івано-Франківськ, Рівне), а також у центральні регіони й до Києва. Лише невелика кількість компаній базувалася у східних і південних областях.

Якщо говорити про специфіку данських капіталовкладень, то це різні індустрії: текстиль, взуття, металовиробництво тощо. Але переважно гроші вкладалися в аграрний сектор. І здебільшого компанії, які першими почали працювати на українському ринку, перейшли сюди з Польщі.

– Яка була їхня мотивація?

– Коли в Польщі робоча сила та процеси виробництва значно подорожчали – данські компанії перейшли кордон і розмістилися в Західній Україні. Це була перша хвиля данських інвесторів – приблизно 10–15 років тому.

Друга хвиля – прихід в Україну данських компаній, що спеціалізуються на технологічній сфері, зокрема IT-галузі. Інша хвиля – великий кластер данських сільгосппідприємств (фермерських) на заході України, що займаються виробництвом молочної продукції, свинини тощо.

– Що змінилося після початку збройної агресії рф?

– Після повномасштабного вторгнення наші компанії міркували, як працювати далі в таких складних і непевних умовах, як бути з безпекою. Але вони швидко знову повернулися до роботи тут, і, наскільки мені відомо, жодна данська компанія наразі не згорнула своїх інвестицій в Україні через війну.

На сході України базувалося декілька данських IT-компаній, зокрема в Харкові. Але після початку воєнних дій вони перемістилися до Львова.

Нових данських інвестицій в Україну зараз немає – ситуація ще нестабільна й інвестори ставляться до цього вкрай обережно. Проте колишні вкладення данців в Україні працюють. І я спостерігаю, що сьогодні в данських компаній уже стає більше впевненості в завтрашньому дні.

– У чому це виражається?

– Наприклад, є данський виробник м’яких меблів, який експортує свою продукцію до Західної Європи, Японії та США. Він працює на заході України – у Рівному, де багато лісів, і до війни компанія збиралася відкрити там нові фабрики. З початком воєнних дій усе обладнання вивезли. Але тепер повернули назад – і вже налагоджено виробничі процеси. Компанія налаштована працювати активніше, ніж до війни, і збільшувати кількість робочих місць для українців. Я б із задоволенням поїхав разом із вами у Рівне, аби показати які там виробничі можливості. Це якраз той приклад роботи й інвестицій, які сьогодні потрібні Україні.  

І ми обговорюємо цю важливу проблему з нашими українськими партнерами. Але водночас слід розуміти, що це є значною перепоною для нових данських інвестицій в Україну. І ми бачимо в цьому значну роль нашої роботи тут – допомагати й сприяти новим данським вкладенням в Україну. Адже розуміємо, як важливо запустити національну економіку, щоб українці мали можливість працювати й сплачувати податки. Тому необхідно створити комфортні умови для нових інвесторів.  

– Ви сказали, що до війни в Україні загалом нараховувалося близько 300 данських компаній, і всі вони залишилися у нас попри воєнні дії. Можете назвати три найбільші компанії, що зараз працюють в Україні, та масштаби їхніх інвестицій?

– Я не можу називати імена компаній без їхнього дозволу. Можу лише сказати, що найбільший данський інвестор в Україні працює у галузі пивоваріння. Також на українському ринку працює велика данська транснаціональна корпорація (у них тут є субпідрядники) – продає матраци, товари для дому, меблі та фурнітуру.

Щодо питання про статистику данських інвестицій в українську економіку, то в нас немає таких виокремлених даних. У Данії ведеться лише статистика щодо торговельних відносин, куди включаються й дані стосовно інвестицій.

Централізованої статистики щодо данських інвестицій немає, бо її надто важко вирахувати. Якщо, наприклад, данська компанія має філіал у Польщі, то статистика вже рахує це як польські інвестиції, а не данські. До того ж данські інвестори вільно інвестують у країни, у які вважають за потрібне – не звітують уряду Данії, і він не вимагає від них таких звітів. Данські компанії не просять дозволів, аби інвестувати в ту чи іншу країну. Тому інвестиційна статистика береться саме з країни, куди йдуть грошові надходження. У цьому разі – від України.

Думаю, що найточнішим джерелом інформації стосовно данських інвестицій є НБУ, дані якого ви озвучили. Проте зазначу, що чимало данських компаній мають кредити на експортне страхування, і ось тоді вони звертаються до держави. Але не всі. Взагалі наші компанії не зобов’язані звітувати чи інформувати державу про обсяги своїх інвестицій. Бувають випадки, коли деякі з них зв’язуються з урядом чи посольством тієї країни, де інвестують чи хочуть інвестувати. Але це радше виняток, ніж правило.     

– Кілька років тому Данія посідала третє місце за обсягами інвестицій в агросектор України, насамперед через успіх проєктів компанії «Даноша». У якому стані зараз це виробництво, і взагалі – що відбувається з данськими інвестиціями в наш агросектор? 

– Зараз найбільшою компанією, яка працює в Україні в галузі сільського господарства, є Goodvalley (колишня Danosha, з березня 2018 року змінила назву). Її профіль – свинина, молочна продукція, а також вирощування зернових, переробка харчових продуктів і виробництво біогазу. Компанія розташована в Рівному та має багато ферм по всій Західній Україні. Посольство багато співпрацює з Goodvalley – у нас відтепер є навіть аташе з сільськогосподарського співробітництва.

Також наші компанії активно працюють у молочній сфері. Та свинина – понад усе, це найголовніший напрям. До речі, у Данії проживає 6 млн людей і майже 20 млн свиней. Тобто свиней набагато більше, ніж самих данців. З огляду на те, що я не фермер, а дипломат, не можу деталізувати всі нюанси роботи тут данських фермерів. Але знаю, що експорт свинини з України за кордон ускладнений колишніми проблемами зі свинячим грипом. Тому є певні труднощі з тим, аби експортувати вирощену на українській території свинину.

Хочу акцентувати, що Данія є світовим лідером у виробництві вітрових турбін, і для України це теж важливий напрям. А погодні умови для виробництва вітряної енергії дуже сприятливі на узбережжі Чорного та Азовського морів. Нещодавно ми їздили на південь України (були на межі Миколаївської і Одеської областей) – там розташовано великий парк вітряків, що виробляють електроенергію. Це вітряки виробництва данської компанії Vestas.

– Ви зазначили, що на сході України до 24 лютого 2022 року працювало декілька данських IT-компаній, які переїхали до Львова. Чи є ще приклади данського бізнесу, що опинився на підконтрольних рф територіях – що з ним відбувається? Зокрема, на лівому березі Дніпра в Херсонській  області, що досі окупований росією, Данія була задіяна у великому вітряному проєкті. Скільки становить втрачена інвестиція? Чи вивчаєте ви можливості отримати компенсації?     

– Данія брала участь у великому міжнародному вітряному проєкті з будівництва ВЕС «Сиваш», що розташовується біля адміністративного кордону з Кримом на березі озера Сиваш, у нині окупованій частині Херсонської області. Загальна вартість проєкту – 375 млн євро, з яких державний Данський інвестиційний фонд (IFU) надав кредит у 15 млн євро. Ми знаємо, що об’єкт зазнав пошкоджень у перший день війни. Усі акціонери та кредитори сподіваються на відновлення станції після деокупації та працюють зі страховими компаніями щодо компенсацій, але процес ускладнений через неможливість доступу до об’єкта. Чекаємо на звільнення Херсонської області.

– У 2013 році ваш колега Мікаель Борг-Хансен в інтерв'ю стверджував, що данський бізнес в Україні скаржиться на корупцію, що постійно зростає, фіскальний тиск із боку податкових органів і митниці, протекціонізм з боку місцевих компаній. Чи згодні ви сьогодні з цими словами? Як оціните нинішнє бізнес-середовище в Україні? І що бентежить данців найбільше, окрім війни? 

– Названі вами проблеми подекуди ще наявні. Головно це пов’язано з видачею дозволів на будівництво. Та позитивна зміна в тому, що в Україні є значна політична воля в подоланні корупції. Це пов’язано з подачею заявки України на вступ до ЄС.

Добре, що у вас є система антикорупційних органів – НАБУ, САП, ВАКС, АРМА – ці інституції засновані, зокрема, і за данської підтримки. Данія виступає імплементуючим (виконавчим) партнером EUACI (European Union Anti-Corruption Initiative) в Україні від імені Євросоюзу. Ми на тісному зв’язку з українськими антикорупційними органами. І коли бачимо, що відбуваються певні правопорушення/корупційна складова (у тому числі у зв’язку з діяльністю данських компаній в Україні) – одразу зв’язуємося з місцевими антикорупційними органами й обговорюємо проблему.

Відсутність корупції – одна з умов надходження іноземних інвестицій, зокрема данських. Я знаю, що напередодні війни багато наших компаній, що мають власні виробничі потужності в Азії, Китаї дивилися на те, аби перенести їх ближче до Європи – в Україну. Вони придивлялися до різних країн – Румунії, Болгарії, Польщі, а також України і телефонували мені й запитували про ситуацію тут з корупцією, наскільки місцеве законодавство відповідає європейському. Їх не цікавила вартість робочої сили чи особливості роботи з кредитами. Перше питання було про корупцію. І це ключове питання для всіх іноземних інвесторів.             

– До речі, деякі посли часто розповідають, що в Україні з їхніх підприємців вимагають хабарі за вирішення певних питань. Данські бізнесмени скаржаться до посольства на такі «особливості» бізнесу по-українськи?

– Не можу назвати компанію і де саме в Україні це сталося, але такий сумний досвід у данського бізнесу є. Історія була пов’язана з дозволами на будівництво. Звісно, посольство втрутилося: мали розмову з відповідними українськими посадовцями й органами. Проблему було розв'язано.

До речі, у нашому проєкті EUACI є програма «Міста доброчесності». Там пропрацьовано запобіжники, щоб корупція не відбувалася на місцевому рівні. І коли йдеться про іноземні інвестиції, якщо місто є у цьому переліку – це бонус для можливих інвесторів (на кшталт «марки доброчесності»). У цьому списку Миколаїв, Житомир, Чернівці, Червоноград, Маріуполь, Нікополь.

– Є випадки, коли данські компанії згортали з певних причин діяльність в Україні ще в мирний час?

– Наскільки мені відомо, такої інформації не зафіксовано. Можливо, якісь данські компанії продавали частину бізнесу тут і через це зменшувалися їхні інвестиції чи обсяги роботи. Але систематичного процесу згортання наших вкладень не пам’ятаю.

– Давайте поговоримо про зворотний бік наших інвестиційних стосунків – українські капіталовкладення в економіку Данії. Відомо, що до 2014 року сталеплавильна компанія Dan Steel належала українцям (основні акціонери – луганські бізнесмени). А український олігарх Ігор Коломойський інвестував у данську авіакомпанію Cimber Air. Наскільки успішний наш бізнес у Данії: чи багато його, у яких сферах?

– Названі приклади поодинокі, і про долю цих активів мені зараз невідомо. І я б не стверджував, що є якісь масові інвестиції з України в Данію. Ми вітаємо іноземних інвесторів у нашій державі, але щодо України наразі не спостерігається масштабних інвестицій, про які можна було б заявити.

Якщо українські компанії і заходять на наш ринок, то це відбувається досить поступово. Тому що непросто вийти на данський ринок. Посольство Данії в Україні більше займається цими питаннями – зокрема, докладає багато зусиль, аби вивести українську продукцію на данський ринок.

– У березні данський міністр фінансів Ваммен заявив, що Королівство виділить майже 1 млрд євро на військову, економічну та цивільну допомогу Україні. У яких пропорціях сума буде розподілена, у яких часових рамках, на які проєкти/регіони?

– Основна лінія допомоги, яку Данія надає Україні – оборона. 75% нашої підтримки – саме оборонного призначення. Нещодавно уряд Данії створив Фонд підтримки України на 2023 рік у розмірі майже 935 млн євро (7 млрд данських крон), за широкого сприяння всіх політичних партій в данському парламенті. Фонд спрямовано на забезпечення потреб української держави у військово-цивільній сфері й на підтримку бізнесу. Завдяки створенню цього фонду та враховуючи його розміри, Данія є однією з провідних країн Європи, що надають активну підтримку Україні у різних галузях.

Якщо говорити про гуманітарну допомогу цивільному населенню й довгострокову реконструкцію України – на ці потреби у 2023 році Данський фонд підтримки України виділив 160 млн євро (близько 1,2 млрд данських крон). З них значна частина спрямована на відновлення й економічний розвиток Миколаївської області та відбудову Миколаєва, з яким у Данії особливе партнерство. Кошти підуть передусім на соціальну й енергоінфраструктуру, системи водопостачання тощо. А також на відновлення енергоінфраструктури на національному рівні.

Окрім цього, буде збільшено розмір гуманітарної підтримки та зросте фінансування для України як держави, що розвивається, від Danida Sustainable Infrastructure Finance і Данського інвестиційного фонду. Також кошти з Данського фонду підтримки України спрямовано й на підтримку бізнес-ініціатив.

– На початку року агентство Bloomberg підрахувало, скільки зброї передали Україні різні держави з початку вторгнення рф – Данія на 14-му місці. Чи немає критики цієї політики всередині Королівства?   

– У нашій країні існує одностайна згода в тому, що Україну слід підтримувати у війні проти рф. Немає голосів, які вимагали б меншої підтримки – усі одностайні. І це не просто слова: нещодавно в Києві була делегація Комітету із закордонної політики данського парламенту, до складу якої входили представники всіх політичних партій (правої, лівої, центральної) – і підтримка України була одностайною.