Чого позбувся Павло Фукс в Україні та до чого це призведе
На які зв’язки та схеми ще може вийти СБУ, якщо заглибиться в історію
Українські силовики добралися до підсанкційного російського інвестора Павла Фукса. У вівторок, 16 травня, СБУ повідомила, що в учасників пов'язаної із ним схеми було заарештовано понад 240 об’єктів будівель та автомобілів. А також – майнові права й рахунки «101 задіяної у протиправній діяльності компанії та права вимоги на більш ніж 1600 викуплених банківських кредитів». Частину арештованих активів уже передано в управління АРМА. Підозрюваним інкриміновано фінансові порушення, у тому числі ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Mind розбирався, про які активи Фукса йдеться і хто міг бути партнером чи конкурентом цього російського підприємця в боротьбі за контроль над нині втраченою власністю.
Удар по афілійованим із Фуксом компаніям та особам виявився настільки болісним, що той, не гаючи часу на юридичну експертизу, наступного дня вже пішов у контрнаступ і звинуватив офіцерів Служби безпеки України в тому, що вони здійснюють комерційну діяльність на державній службі. «Заява СБУ пов’язана виключно з особистою економічною зацікавленістю окремих осіб у керівництві СБУ та інших структур», – заявив Павло Фукс у своєму телеграм-каналі.
Підозріле сусідство: з якою метою треба щось купляти поблизу офісів Порошенка?
На поверхні бурхливого бізнесу Павла Фукса в Україні лежить один історичний провал: у 2009–2012 роках він через партнерський російський офшор нерухомості «Москва Сіті» (MosCityGroup Ltd) брався за реалізацію аналогічного проєкту хмарочосів на Рибальському півострові міста Києва.
Проєкт будівництва в українській столиці своєрідної «хмарочосної краплинки москви» мав назву «Київ Сіті». Цей російський інвестпроєкт тоді мав впливових сусідів-землевласників: ГУР, ГШ, ЗСУ та низку підприємств Петра Порошенка – завод «Кузня на Рибальському», спортклуб «П'ятий Елемент» тощо.
За довгий час реалізації проєкту на Рибальському відбувалися спроби домовитися із сусідами по півострову про «ущільнення» їхніх ділянок. На яких умовах структури колишнього президента України погоджувалися «ущільнитися» на користь Фукса та його партнерів – невідомо. А от спроби виселити українську військову розвідку з центру української столиці були досить публічними та призводили до критики з боку медіа.
Російська преса того часу стверджувала, що партнерами Павла Фукса по «Москва Сіті» були доньки експрезидента Бориса Єльцина – Валентина та Тетяна. Їхніми інвестиціями в купу хмарочосів у москві розпоряджався Фукс, він же шукав клієнтів на оренду бізнес-центрів.
У провальному зрештою українському проєкті «Київ Сіті» Фукс також не був самостійною фігурою. Ключовим інвестором виступала офшорна група «Прайм Ашетт Кепітал» російського інвестора Володимира Татарчука, члена наглядової ради Альфа Банку. Разом Фукс і Татарчук володіли нафтогазовою компанією Proxima Capital Group і ритейловою мережею «РосАгромаркет».
Галузева преса тих часів припускала, що Татарчук і Фукс через британську JKX Oil&Gas по довіреності анонімних третіх осіб з рф (немає достовірних фактів, що йдеться про когось із родини Єльциних) контролювали значний український промисловий актив – близько 20% акцій компанії з видобутку природного газу «Полтавська газонафтова компанія» (ПГНК), яка є одним із найбільших приватних підприємств в українському нафтогазовидобутку.
Golden Derrick: «Ви любите активи? Ні. Але сам процес перепродажу…»
Після того як проєкт «Київ Сіті» було визнано невдалим, українська преса почала висвітлювати інший афілійований актив Павла Фукса в Україні – офшорну нафтогазовидобувну компанію Golden Derrick Ltd., яку в процесі діяльності було перейменовано в East European Petroleum (EEP). Як і ПГНК, вона входить до п'ятірки провідних українських виробників природнього газу та нафтового конденсату (сировини для виробництва «автогазу»). І вона напевно ж не могла не зацікавити СБУ.
За відносно короткий період, у 2009–2011 роках, ця компанія стрімко виросла та стала чи не найбільшою з приватних видобувних компаній у нашій державі. У цей «зоряний час» вона навіть випереджала групу компаній Віктора Пінчука та групу компаній «Приват» Ігоря Коломойського.
Пік розквіту ЕЕР прийшовся на той час, коли Міністерство екології та природних ресурсів, яке видає спецдозволи на родовища, очолював Едуард Ставицький-Розенберг. Після звільнення з посади цей ексміністр переїхав до Ізраїлю – країни, яка нікому не видає втікачів. І вже звідти почав транслювати заяви для преси, що він не має жодного стосунку до Golden Derrick Ltd. Хіба що десь випадково чув про неї...
В українській пресі озвучувалися версії, що на початку становлення компанії афілійовані офшори Ставицького-Розенберга продали установчі частки в капіталі Golden Derrick Ltd офшорним компаніям групи «Ветек» Сергія Курченка. Прибічники Курченка цю передачу власності спростовували. За іншими даними, засновники «Ветек» мали задачу організувати масштабну міграцію капіталів з рф та України до Європи, і тому доклали руку до «європеїзації» бренду Golden Derrick Ltd. Щоб замість надто «клондайкового»” імені ця компанія почала носити більш прийнятну європейському вуху назву – East European Petroleum.
На другому етапі розвитку активів контрольна частка в капіталі Golden Derrick Ltd. перейшла від «младодонецьких» офшорів з орбіти Курченка до найбагатшого молдовського нафтогазового магната Анатола Статі. Він довго проживав у москві й мав подвійне громадянство Молдови та рф. Статі – єдина особа, яка публічно визнавала над Golden Derrick Ltd./ЕЕР своєю власністю.
Після всіх цих переходів власності, вже на заключному третьому етапі розвитку компанії ЕЕР, повний контроль над нею почали викуповувати компанії, які, за даними преси, були афілійовані вже безпосередньо з Павлом Фуксом. Варто нагадати, що, як і в епізодах із Ставицьким-Ротенбергом чи Курченком, Павло Фукс категорично заперечує будь-яке своє відношення до нафтогазової компанії ЕЕР Ltd. Мовляв, чув що є така, але не більше.
Не заглиблюючись у складнощі майнового розвитку цієї компанії, можна побачити дві очевидні деталі. Перша: майже всі вказані власники активів, крім Анатола Статі заперечували і продовжують заперечувати свою дотичність до EEP. І друга, ще більш важлива деталь: усі зазначені інвестори, крім знов того самого Статі, у своїй діловій кар'єрі спеціалізуються переважно на нерухомості та торгівлі, а не на видобутку енергоресурсів, чим займалася компанія ЕЕР Ltd.
На відміну від ритейлерів і трейдерів Статі через Casco Petroleum Overseas Ltd і свою Ascom Group веде видобуток нафти та газу в досить ризикованих регіонах – політично нестабільних курдському секторі Республіки Ірак і в Республіці Південний Судан. Донедавна Ascom Group володіла доволі потужними промисловими активами в Республіці Казахстан. Усі інші інвестори, яким преса епізодично приписувала контроль над ЕЕР Ltd., подібних промислових активів не мали.
До чого призведе арешт активів Фукса?
Молдовська преса стверджує, що Анатол Статі має дружні партнерські стосунки з Володимиром Плахотнюком – найвідомішим олігархом Молдови та давнім товаришем Петра Порошенка. Плахотнюк, серед іншого, знаний підтримкою місцевої промосковської партії «Шор». Отже, у майнових перипетіях навколо власників Golden Derrick Ltd. можна побачити досить чітку сюжетну лінію.
Й у випадку фіаско Фукса з проєктом «Київ Сіті», і в епізодах розвитку українських нафтогазових активів, спостерігається певна зацикленість його стратегій на фігурі колишнього українського президента. У силах та повноваженнях якого було розв'язання купи питань стосовно Golden Derrick Ltd.
Таких питань, наприклад, як рішення випускати чи ні з України дотичного до ліцензій цієї компанії ексміністра Едуарда Ставицького. Або фізично ліквідувати чи ні в економіці окремих районів окупованого Донбасу компанії Сергія Курченка «ГазАльянс» та «Внєшторгсервіс».
Чи буде нинішня влада розкручувати зв'язок Фукса з Порошенком, покаже час. Але вочевидь FCA Partners, яка управляє активами закритого недиверсифікованого венчурного фонду «Київський», де Павло Фукс є бенефіціаром, або його частка у заарештованому та переданому АРМА «Укрнафтобурінні» Коломойського та Хомутинника навряд чи були кінцевою метою СБУ. Хоча позбутися російського олігарха на теренах України завжди приємно.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
