Від короткого до повного метра: 7 короткометражних стрічок від іменитих режисерів, які еволюціонували у велике кіно

Режисер: Люк Бессон 

Повний метр: «Остання битва» (1983) 

Історію виникнення цього фільму Люк Бессон детально описав у своїй автобіографії. Режисер зазначив, що на створення короткого метра його надихнув один із покинутих кінотеатрів Парижа. Побувавши у стінах будівлі, Бессон почав міркувати про інші покинуті приміщення, а згодом розробив історію про специфічний вірус, через який люди втратили здатність говорити.

Стрічка сподобалася кіноглядачам, але Бессон не мав наміру знімати повний метр. Режисеру довелося почати розробку довшого хронометражу після того, як його проєкт Subway не отримав бажаного фінансування.

Бессону вдалося майстерно показати на екрані, що його талант сценариста – неосяжний. Уся стрічка знята в чорно-білих кольорах і по суті є німою, окрім двох слів, які вимовляє комп’ютер в одному з епізодів.

Режисер: Демієн Шазелл 

Повний метр: «Одержимість» (2014) 

Оскароносний шедевр Демієна Шазелла теж бере початок з однойменного короткого метра. Під час навчання у Принстонській школі Демієн потрапив до класу з високою конкуренцією серед учнів. Ще тоді Шазелл дуже переймався тим, як зможе вписатися в доросле життя після закінчення школи, тому виплеснув ці переживання на папір. До того ж саме в той час народився образ деспотичного керівника джаз-бенду Теренса Флетчера. Майбутній режисер вибрав прототипом шкільного диригента оркестру, додавши до характеру персонажа імпульсивність, пристрасть і трохи жорстокості від відомих джазменів на кшталт Бадді Річа. 

Згодом Шазелл допрацював сценарій для короткого метра під час застою у роботі над «Ла-Ла Лендом». Врешті 17-сторінковий сценарій перетворився на дебютний 18-хвилинний фільм та був відправлений на фестиваль «Санденс». Роль Теренса Флетчера у короткому метрі зіграв Дж. К. Сіммонс (як згодом і в повному метрі), а от роль Ендрю Німана виконав маловідомий актор Джонні Сіммонс. 

Стрічка виграла приз журі та привабила інвесторів і продюсерів, врешті-решт перерісши в неймовірну повнометражну музичну драму про незламність, принциповість та одержимість музикою.

Режисер: Арі Астер 

Повний метр: «Усі страхи Бо» (2023) 

Улюбленець незалежної студії А24, режисер Арі Астер цього року презентував свій найамбітніший проєкт «Усі страхи Бо» з Хоакіном Феніксом у головній ролі.

Фільм було презентовано як найбільш абсурдні та психоделічні кіножахи, що кіноглядачі могли коли-небудь бачити.

Однак не всім відомо, що один із сюжетів, який потрапив до повнометражного фільму Астера, спочатку був реалізований у короткому метрі. 9-хвилинна стрічка під назвою «Бо» розповідала історію про чоловіка, який не міг потрапити на день народження власної матері. І все через те, що його речі, ключі від квартири та квитки вкрали, поки він бігав по нитку для чищення зубів.

Нещастя на тому не закінчились, а продовжилися рядом незвичайних подій. Роль Бо виконав актор Біллі Майо, який неабияк дивує акторською грою.

На жаль, за зверненням А24 короткометражка була заблокована на YouTube, тому нині можна лише переглянути огляди на неї. 

Режисер: Джеймс Ван 

Повний метр: «Пила» (2004)  

Серія фільмів жахів «Пила» є однією з найприбутковіших франшиз у Голлівуді. Однак спочатку проєкт виглядав доволі бюджетно та скромно.

Режисер Джеймс Ван, а також сценарист і виконавець головної ролі Лі Ваннел не змогли почати виробництво фільму в Австралії, тому вирушили до США, де їм пощастило набагато більше.

Щоб залучити продюсерів, співтворці зняли короткометражний фільм, який розповідає ту саму історію, але без деяких елементів через брак коштів. Таким чином короткометражка стала чудовою демоверсією майбутнього фільму.

Персонаж Лі Ваннела Девід після втечі розповідає поліцейському про свої випробування в боротьбі за виживання в заплутаній грі, яку організував маніяк на прізвисько «Пила». 

Режисер: Вес Андерсон 

Повний метр: «Пляшкова ракета» (1996) 

У 1992 році після зустрічі на курсі драматургів у Техаському університеті в Остіні Вес Андерсон та Оуен Вілсон співпрацювали над короткометражним фільмом під назвою «Пляшкова ракета». Сюжет розповідав про «подвиги» трьох недолугих потенційних злочинців, яких зіграли Роберт Масгрейв, Оуен Вілсон і його брат Люк Вілсон.

Під час кінофестивалю «Санденс» у 1994 році «Пляшкова ракета» привернула мало уваги кінокритиків і відвідувачів фестивалю, але зачепила кінопродюсера Джеймса Л. Брукса, який профінансував повнометражний дебют Андерсона.

Повний метр «Пляшкової ракети» вийшов на екрани 1996 року, здобувши статус культового серед кінокритиків і кіноманів. Різниця між 13-хвилинним і 92-хвилинним фільмом здебільшого косметична – оповідь було розширено та використано кольорову зйомку.

У повнометражній картині режисер вирішив відмовитися від джазового саундтрека з короткометражки заради нової музики від композитора та колишнього учасника панк-гурту Devo Марка Мотерсбо.

Режисер Мартін Скорсезе назвав «Пляшкову ракету» одним із 10 своїх улюблених фільмів десятиліття, і це поклало початок кар’єрі Андерсона та братів Вілсонів.

Режисер: Андрес Мускетті

Повний метр: «Мама» (2013) 

Коли аргентинський режисер Андрес Мускетті та його сестра й співавторка сценарію Барбара Мускетті випустили короткометражний фільм «Мама» у 2008 році, він швидко привернув увагу режисера Ґільєрмо дель Торо. Останній погодився продюсувати та профінансувати повнометражну версію. Обидва фільми розповідають про двох молодих сестер на ім'я Вікторія та Ліллі, яких покинули в лісовій хатині.

Хоча їх вважали зниклими безвісти або мертвими, сестер знайшли п’ять років по тому. З’ясувалося, що таємничий привид, якого ті ніжно називали «мама», виховував дівчат. Повнометражна версія розширила передісторію і психоз Вікторії та Ліллі, та додала нових персонажів, зокрема дядька дівчат (його зіграв Ніколай Костер-Вальдау), а також дівчину останнього, яку зіграла Джесіка Честейн.

Режисер: Роберт Родріґес 

Повний метр: «Місто гріхів» (2005) 

Після роботи над сиквелами «Робокопа» автор коміксів Френк Міллер розчарувався в Голлівуді. Він присягнув, що ніколи не продасть права на екранізацію жодного зі своїх графічних романів. Тому, коли режисер Роберт Родріґес хотів створити кіноверсію «Міста гріхів» Міллера, він зняв трихвилинний короткометражний фільм під назвою «Клієнт завжди правий» з акторами Джоном Хартнеттом і Марлі Шелтон.