Книжка тижня: «Живи працюй працюй працюй здохни. Подорож до безжального нутра Кремнієвої долини» Корі Пайна
Що ховається за серенадами Кремнієвої долини?

Маркером успішності останніх років стало створення «крутих стартапів». З розвитком технологій та інтернету велика кількість компаній почали все більше диджиталізуватися та приваблювати до себе спеціалістів, які завдяки розвитку стартапу можуть збагатити не тільки себе, а й засновників компаній.
Осередком крутих проєктів вважається Кремнієва долина, що активно намагається залучити до себе якомога більше адептів технорелігії.
Однак чи все так просто? Чи немає жодних підкилимних ігор? Здається, журналіст Корі Пайн відшукав деякі інтригувальні та жахаючі відповіді. Більше читайте у свіжому огляді Mind.
Оригінальна назва: Live Work Work Work Die: A Journey into the Savage Heart of Silicon Valley
Бекграунд. Не так давно здавалося, що компанії Кремнієвої долини готові оновити та змінити американський капіталізм. Наприкінці 1990-х такі компанії, як AltaVista та Razorfish отримали найнезвичайніші оцінки в історії фондового ринку, а їхні офіси, заповнені столами для настільного футболу, були предметом репортажів, що перехоплювали подих.
Однак журналіста Кріса Пайна не дуже захоплювали подібні історії. Працюючи головним редактором авангардної онлайн-служби новин Demotix, Пайн дізнався, що його видання на той час викупила фотостокова компанія Corbis та пообіцяла звільнити половину штату.
Це стало одним із факторів, який спонукав Кріса зайнятися дослідженням «кухні» Кремнієвої долини. Отже, маючи ідею стартапу, Пайн вирішив спробувати спіймати птаха вдачі за хвіст і розбагатіти, а ще записати історію можливого власного успіху.
Але не так сталося, як гадалося. У процесі роботи над розвитком стартапу та пошуком фінансування для нього Пайн дізнається, що не все так райдужно, як про те заявляють ІТ-компанії. Журналіст зауважив, що публіці намагаються демонструвати лише злети й кейси особистостей, яким вдалося, як-от Стіва Джобса, Ілона Маска чи Марка Цукерберґа.
Мандруючи долиною, Кріс був вражений дисонансом між тим, що створювали медіа, і реальністю, де крім важкої праці мали місце расизм, сексизм та ще безліч людських пороків.
Усе це призвело до створення книжки «Живи працюй працюй працюй здохни», яка доволі детально описує все, що приховує у собі розробницька каста.
Видавництво: «Фабула», Харків
Сюжет. Одного дня талановитий британський журналіст і невдатний підприємець Корі Пайн задумав сміливий план. Він вирішив запустити новий стартап у Кремнієвій долині й заробити на ньому $30 мільярдів, паралельно пишучи про це книжку. З мільярдами в Пайна не склалося, проте вийшло блискуче журналістське розслідування. Покинувши останні ілюзії щодо колиски безжалісного підприємництва, Пайн довів оманливість ідеології знаменитої мекки айтівців. Ба більше, автор переконливо показав, що володарі новітніх технологій мріють захопити увесь світ. І в цьому світі «звичайним» людям уготовано не варту заздрості долю – покірно тицяти пальцем по екрану ґаджета.
Вам сподобається, якщо: ви любите цікаві журналістські дослідження, що зривають покрови з таємниць бізнес-гігантів. Корі Пайн користується не тільки досвідом людей, які мають безпосередній зв’язок із Кремнієвою долиною, а й сам спробував пройти шляхом шукачів золота, які хочуть створити геніальний стартап.
Вам не сподобається, якщо: ви свято вірите в те, що ІТ-гіганти несуть людству тільки добро та є чесними гравцями на світовому ринку. Ви можете дуже швидко зняти рожеві окуляри, через які ви дивилися на розробників софту та їхню мету поліпшити життя користувачів.
Головна причина прочитати: книжка доводить, що люди все ще здатні вірити у гуску, що нестиме золоті яйця. Однак автор намагається викрити приховані нюанси роботи сфери ІТ, зокрема великі компанії, які створюють застосунки, соціальні мережі й не тільки. Якщо ви хотіли дізнатися більше про жорстку конкуренцію та несправедливість, яка ховається за парканом «просунутості, диджиталізації та всесвітнього щастя», то ця книжка саме для вас.
У тому ж дусі:
Гелен Плакроуз, Джеймс Ліндсей «Цинічні теорії про гендер, расу та ідентичність. І чому вони згубні для нас усіх»

Ви чули, що мова – це насильство, а наука – сексистська? Можливо, вам говорили, що ожиріння – це здорово, або що не існує такого поняття, як біологічна стать, чи що лише білі люди можуть бути расистами? Зізнайтеся, вас бентежать ці ідеї. І ви ніяк не збагнете, як їм вдалося так швидко кинути виклик усьому західному суспільству.
Гелен Плакроуз і Джеймс Ліндсей простежили еволюцію цих ідей від французького постмодернізму до сьогодення. Автори доводять: постмодернізм не помер. Навпаки, він вийшов за межі університетів і переріс у «священну війну» проти Заходу, науки, свободи слова й лібералізму.
Тепер постмодернізм – це квазірелігія ідентичності, яка має свою догматику та войовничих адептів, сповнених рішучості навернути інакодумців, а інакше – змусити їх мовчати. Утім автори певні: мовчати ми не маємо права.
Вільям Дерезевіц «Смерть митця. Як творчі люди виживають у часи мільярдерів і технологічних гігантів»

Публіцист і письменник Вільям Дерезевіц іде шляхом Корі Пайна, але досліджує не бізнес аспекти, а вплив наративів Кремнієвої долини на культуру та творче суспільство.
У своїй книжці Дерезевіц досліджує проблеми, що були спричинені стрімким зростанням технологій у нашому житті та падінням рівня життя творчих людей. Наскільки рівно оцінюють роботу митця в порівнянні з айтівцями чи іншими професіями? Де митцеві шукати гроші до того, як він перестане їх потребувати? Та як вижити реальному творцю серед посередності, що вибухає в інтернеті, декларуючи власний «талант»?
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].