Do you speak English? Чи вб’є «англомовний» законопроєкт галузі вітчизняного дубляжу та кінопрокату

Прогулюючись зі своїм собакою однією з київських вулиць, я став випадковим свідком телефонної розмови. Жінка, що на вигляд була трохи старша за 40 років, активно обговорювала знання англійської мови зі своєю колежанкою:

– Ти ж казала, що можеш спілкуватися мінімально… Що у тебе є якийсь більш-менш середній рівень, – насідала на свою подругу перехожа. – Хіба ні? А як же ти збираєшся тоді далі працювати?

Вочевидь, я підслухав активну дискусію, що розгорнулася через запропонований Президентом України законопроєкт №9432 «Про застосування англійської мови в Україні», що зобов’язує розширити вплив англійської мови в нашій державі, піднявши рівень її знання серед держслужбовців, освітян, медиків та представників різних сфер суспільства.

Однак особливу увагу громадян привернуло скорочення кількості фільмів, дубльованих українською мовою у кінотеатрах протягом 2025-2027 років. Замість них законопроєкт пропонує показувати англомовні фільми з оригінальною звуковою доріжкою, але у супроводі субтитрів українською. Тож передбачається зменшення частки дубльованих українською стрічок спочатку до 50%, потім до 25%, а згодом повна заміна дубльованих англомовних фільмів на субтитровані українською оригінали.

Майже водночас із публікацією змісту законопроєкту в мережі з’явилося відеозвернення членів Творчої Спілки Акторів-Дикторів із закликом переглянути та відкорегувати пропоновані норми щодо дублювання кінострічок. І загалом почалося жваве обговорення серед лідерів думок і звичайних користувачів. 

У пошуках істини Mind звернувся до експертів кіноіндустрії, а також до знавців законодавства України. Щодо недоліків і можливих переваг законопроєкту №9432 ми поспілкувалися з Мариною Маркович, операційною директоркою студії Postmodern, що займається українським дубляжем кіно для кінотеатрів та Netflix; Денисом Івановим, українським продюсером, кінодистриб'ютором, керівником кінокомпанії «Артхаус Трафік»; Тарасом Кременем, Уповноваженим із захисту державної мови; Тарасом Кислим, адвокатом, співкерівником практики інтелектуальної власності та TMT юридичної компанії Arzinger, а також Костянтином Зеровим, адвокатом ЮК «Молотай і партнери». 

– Як ви ставитесь до законопроєкту щодо запровадження англійської мови, зокрема, до його частини, що стосується показу англомовних кінофільмів мовою оригіналу?

– Мені б хотілося більше розʼяснень від влади щодо причин створення цього пункту в законі. Бо сама я не знаходжу достатньо аргументів на його користь. З соціальної точки зору, це заборона державної мови на користь іншої, недержавної в одному з сегментів культури. З точки зору навчання, вивчення іноземної мови через перегляд фільмів – це досить неструктурована методологія. Вона в перспективі зможе розвинути тільки одну з навичок – сприйняття на слух. З точки зору бізнесу дубляжу, це повна зупинка грошових надходжень від іноземних кіновиробників, які, власне, і фінансують дубляж фільму мовою країни, де він виходить у прокаті. Тож, це і втрати для української економіки. 

– Який приблизний відсоток англомовних фільмів доводиться дублювати студії Postmodern протягом року?

– Від загальної кількості кінотеатральних релізів – 35-40%.

– Вітчизняні кінотеатри перейшли на український дубляж ще у 2006 році. У чому секрет успіху нашого дубляжу та локалізації?

– Щодо 2006 року я можу тільки припускати. Гадаю, що тоді креативні індустрії перебували не в найкращому стані, а компетентних і талановитих людей, які хотіли і могли працювати в кіно і з кіно, вистачало. Тому коли всі отримали таку можливість, кожен виклався на повну.

Звукорежисери отримали досвід того, як колеги за кордоном роблять звук для кіно і успішно почали впроваджувати його у нас. Для всіх це був шанс та величезний ковток свіжого повітря. Усі зірки склалися, і перші українські кінотеатральні дубляжі увірвалися на екрани, задавши високу планку якості для всіх наступних проєктів.

– Як ви вважаєте, чи спровокує кіноглядачів цей законопроєкт звернутися до піратства, та чи погіршиться ситуація у порівнянні з нинішньою?

– Неодмінно. У нас, в принципі, тільки нещодавно почало розвиватися усвідомлене споживання інтелектуальної власності, і люди стали потроху купувати підписки на стримінгові сервіси. Щоправда, лише певні групи населення, як мені здається.

Багато людей досі звертаються до різних піратських сайтів і дивляться фільми там, вибираючи одну з багатьох запропонованих піратських озвучок. Особисто я помічала, що навіть люди, в яких є підписка на стримінг, йдуть на піратські сайти дивитися той самий серіал. На запитання «Чому?» я чула відповідь: «Ніде немає перекладу».  Отже, якщо прибрати переклад із кіно, запит на піратську продукцію тільки збільшиться.

Після ковіду кіносфера тільки почала відновлюватися в усьому світі. Люди звикли сидіти вдома, дивитися фільми на ноутбуці і замовляти доставку їжі. А так звані «виходи у світ» відійшли на другий план. Тож, відповідно, аудиторію потрібно було заново соціалізувати і мотивувати приходити до кінотеатрів.

І якщо зараз повністю замінити українські сеанси англійськими, а не просто додати опцію перегляду в оригіналі, то левова частина людей повернеться до домашніх переглядів на піратських платформах. А кінотеатри тим часом втрачатимуть прибутки.

Тому мені здається доцільним не замінювати дубльовані українською фільми англійськими, а робити додаткові сеанси мовою оригіналу у так само зручний час. Сприяти збільшенню кількості різних фільмів у кінотеатрах, підтримати кінодистриб’юторів та кіномережі. Привабити у країну більше стримінгових платформ та кабельних каналів, на яких українські глядачі зможуть дивитися контент як в оригіналі, так і локалізований українською мовою. Тобто дати людям вибір.

Щодо ж вивчення англійської мови – переглянути не просто стандарти освіти, а стандарти освіти вчителів англійської мови. Запустити соціальні курси з вивчення англійської, а також української. І багато-багато всього, що треба було б зробити перед тим, як взятися забороняти український кінотеатральний дубляж.

– Якою є ваша позиція стосовно нового законопроєкту щодо запровадження англійської мови, запропонованого президентом Зеленським?

– Моя позиція різко негативна. Норми, які там закладені, не сприятимуть ані вивченню англійської мови, ані розвитку кінопрокату в Україні, ані розвитку української мови. Глядачі в кінотеатрах – це менше 10% населення.

Із них понад половина ходить до кінотеатрів максимум один раз на рік – на дитячий або сімейний контент. У більшості країн цей тип контенту дублюється, адже діти не вміють читати субтитри. Тому частка ринку сімейного кіно може зникнути.

Також є глядачі, які не полюбляють читати субтитри. Культура дубляжу будувалася десятиліттями – і за один-два роки її буде складно змінити.

Законопроєкт не зачіпає телебачення або Інтернет, які глядачі використовують більше, ніж кінотеатри для перегляду дубльованих англомовних фільмів.

Ми тяжко переходили на українську мову в кінопрокаті. Багато глядачів вважало, що їхні права порушують. Лише зараз можемо говорити про сталий консенсус щодо цього питання. Робити крок назад у розповсюдженні української мови, якою ще не всі розмовляють добре, – трохи передчасно.

– Нещодавні розслідування «Схем» та «Телебачення Торонто» показали, що деякі українські дистрибʼютори купують права на фільми через росіян. Звичайно, що навіть після українського дубляжу, глядачі таким чином можуть несвідомо спонсорувати ворога. Якщо новий законопроєкт буде прийнятий, чи вдасться поліпшити ситуацію з купівлею прав на прокат зарубіжних стрічок без російського посередника?

– Як законопроєкт зможе захистити український кіноринок? Ніяк. Локалізація фільмів тим чи іншим способом – це обов’язок кінодистриб’ютора. А якщо він отримує свої права від російської компанії чи компанії-прокладки – то це не вирішує проблему захисту кіноринку України.

Проблему закупівлі контенту в росіян можна розв’язати, якщо Державне агентство України з питань кіно виконуватиме свою роботу. Закон забороняє Держкіно запитувати у правовласників, чи торгують вони з росією, чи напряму з Україною. Однак закон дозволяє Держкіно проводити роз’яснювальну роботу. Навіть більше, він зобов’язує агентство формувати державну політику, а не лише виконувати обмежені механічні функції. Держкіно та інші органи мають зробити певні кроки для позбавлення українського кіноринку від впливу російського кінобізнесу. Нагадаю, останній представляє державу, що розв’язала проти нас екзистенційну війну.

– «Артхаус Трафік» – дистрибʼюторська компанія, що демонструє доволі успішні кейси прокату багатьох стрічок мовою оригіналу з українськими субтитрами. Чому важливо інколи приділяти увагу перегляду субтитрованих фільмів?

– Ми – один з вітчизняних лідерів показу стрічок мовою оригіналу з субтитрами. Мало хто випускав у наш кінопрокат більше фільмів, які мали б оригінальну звукову доріжку та субтитри. До зими цього року стрічки, дубльовані українською, позбавлялися ПДВ, а картини мовою оригіналу з субтитрами – обкладалися ПДВ. Це було спрямовано на розвиток української мови. І водночас призвело до свідомого чи несвідомого зменшення ринку оригінальних субтитрованих версій. Це змінило культуру глядача. А всередині кінотеатрів – навантажувало бухгалтерів, які мали вести окремий облік для субтитрованих стрічок.

Звичайно, ми б хотіли, аби існувала державна програма, яка б допомагала бізнесу змінювати культуру глядача. У субтитрах є багато переваг. Ми бачимо стрічку такою, якою автор задумав її. Ми чуємо оригінальні голоси акторів, бо їх не прибирають фізично при дубляжі. На жаль, такої програми досі не існує. Навіть більше, випуск фільму з субтитрами мав певні економічні наслідки для тих людей, які працюють в індустрії.

– Які можливості ви вбачаєте у розвитку української кіноіндустрії завдяки цьому законопроєкту, а які прогалини ще необхідно заповнити?

– Я вважаю, що цей законопроєкт не спрямований на розвиток кінобізнесу. Радше на зменшення кінопрокату та ринку. Його потрібно переглядати як мінімум у тій частині, яка стосується кінотеатрів. Питома частка вивчення англійської мови точно не існує завдяки кінотеатрам і субтитруванню.

– Чи можливий сплеск популярності кіно з піратською озвучкою через цей закон?

– Не треба бути великим соціологом, аби зрозуміти, що саме це й відбудеться. Люди шукатимуть контент деінде замість того, щоб дивитися в кінотеатрі з дітьми фільм українською мовою. Кінотеатр – це і так платне медіа, яке до того ж має свій графік, під який глядач має підлаштуватися: придбати квиток, знайти компанію, бо не так часто люди відвідують кінотеатри наодинці. Найчастіше – з сім’єю, друзями або коханими.

Люди можуть перейти на нелегальні ресурси, щоб дивитися бажане кіно з дубляжем або озвучуванням. Це будуть, зокрема, і піратські сайти з російськомовним озвучуванням. Постраждає й українська мова, і її розповсюдження.

– Думки людей, які вивчали чи просто чули про новий законопроєкт щодо впровадження англійської мови, суттєво розділилися. Ви не є прихильником цього законопроєкту. Хотілося б почути аргументи.

– Загалом я підтримую ідею створення сприятливих умов для вивчення і застосування українцями англійської мови. У цьому законопроєкті є багато слушних пропозицій, однак у тому вигляді, в якому він існує зараз, не може бути прийнятий, адже звужує сферу застосування державної мови.

Йдеться насамперед про норму щодо запровадження обов’язкового демонстрування англомовних фільмів мовою оригіналу лише з українськомовними субтитрами замість обов’язкового озвучення або дублювання їх державною мовою. Багато хто з експертів небезпідставно говорить про те, що це великий удар по сфері кінематографії, зокрема, по  українському дубляжу.

Маю великі сумніви, що ця норма взагалі може якось допомогти досягненню головної мети законопроєкту – сприяння вивченню англійської мови в Україні.

Безперечно, англійською мовою повинні володіти і військовослужбовці, і науковці, і міністри, і керівники державних підприємств, адже Україна на конституційному рівні закріпила незмінний курс до НАТО і ЄС. Саме тому необхідність володіння іноземними мовами неодмінно скоро постане і перед кожним громадянином. Але проблема вивчення її на належному рівні точно не лежить у площині звуження сфери застосування державної мови. Це – питання системи освіти.

Сьогодні ж усі вчать англійську мову спершу 11 років в школі, потім 5 років у закладах вищої освіти. А що на виході? Пересічний громадянин може піти і скласти іспит з англійської хоча б на рівень В2, який дозволяє вільно використовувати мову для навчання, роботи, спілкування з іноземцями або повноцінного життя в англомовному середовищі? Переконаний, що ні. Тому це питання зміни методик викладання, нових підходів до вивчення мов у закладах освіти.

Сподіваюсь, що законопроєкт «Про застосування англійської мови в Україні» буде найближчим часом доопрацьований парламентським Комітетом з питань інформаційної та гуманітарної політики з урахуванням всіх зауважень.

– У деяких країнах Європи, наприклад, на Кіпрі чи у країнах Скандинавії є можливість переглядати фільми і з субтитруванням, і дубльовані мовою країн, де вони демонструються. Якби новий законопроєкт запропонував нашим громадянам подібну опцію, ви б підтримали його чи ні?

– Нашим законодавством вже надано можливість демонструвати 10% фільмів мовою оригіналу з субтитруванням. Найбільше таких показів у київському кінотеатрі «Жовтень». На жаль, за словами керівників кінотеатру, заповнюваність залів на таких сеансах критично низька. Якщо не буде українського дубляжу, люди перестануть ходити в кіно та будуть шукати піратські кіносайти. А там – російська, що становитиме загрозу національним інтересам.

– Як змінилася ситуація із виконанням Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та чи варто зараз запроваджувати англійську другою мовою на рівні держслужбовців, медиків, військових та представників інших сфер?

– Будь-які спроби застосувати в Україні режим двомовності неконституційні. Після десятиліть штучної радянської та пострадянської тоталітарної двомовності, коли фактично засобами російської мови витіснялась українська, ми маємо консолідувати суспільство навколо державної мови.

Процитую фрагмент із Рішення КСУ від 14.07.2021 у справі конституційності Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної»: «Не відповідає конституційному статусові української мови як єдиної державної застосування режиму двомовності в публічному просторі шляхом змішування української мови з будь-якою іншою, зокрема коли телевізійне мовлення або радіомовлення в звуковій формі здійснюється одночасно двома мовами – українською та іншою, що не тільки становить порушення права громадянина України на отримання інформації державною мовою, а й спричиняє зовнішнє звуження простору вживання української мови, підриває зсередини саму її систему, спотворює її структуру, створює ґрунт для її внутрішнього розкладу, зумовлюючи її занепад».

Щодо володіння англійською мовою для державних службовців, то хочу нагадати, що реформа державної служби розпочалась ще за каденції Верховної Ради України 8 скликання. До слова, що коли подавав документи на посаду Уповноваженого, то рівень володіння англійської у мене так само перевіряли. На майбутнє англійською повинні володіти і військовослужбовці, бо це передбачає інтеграція до НАТО. Звичайно, що англійською повинні досконало володіти наші науковці, міністри, керівники державних підприємств, які, в тому числі, провадять міжнародну діяльність. Не забуваймо, що у школах наші діти вивчають дві іноземні мови, але це не означає, що застосування української в усіх сферах суспільного життя на території України може бути обмежене.

Якщо говорити про медиків, то в законопроєкті немає вимог щодо обов'язкового володіння медичними працівниками англійською мовою, але є вимога обов'язкового вивчення англійської мови у всіх вищих навчальних закладах, зокрема і в медичних.

– Якби вас запросили долучитися доопрацьовувати цей законопроєкт, що б ви у ньому змінили чи залишили?

– Насамперед обов'язково вилучити норми, які всупереч статті 22 Конституції України звужують права громадян: щодо кіно, показу театральних вистав англійською мовою без перекладу, відмовитися від вилучення телевізійних програм, у т.ч. фільмів, виконаних англійською мовою з загального обсягу мовлення при обрахунку частки програм, виконаних державною мовою.

Є питання і до вимог щодо обов’язкового застосування англійської мови,

наприклад, при транспортному чи медичному обслуговуванні. На мою думку, подібні ініціативи мають бути обумовлені практичною доцільністю.

Усі свої пропозиції я офіційно направив на адресу комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики. Сподіваюсь, що вони будуть враховані під час доопрацювання документа.

– Наскільки правильно зараз тиражують думку, що новий законопроєкт завадить українському дубляжу? І чи справді він порушує норми Конституції, як стверджують його опоненти?

– В юридичному світі є таке поняття, як ризик, тобто імовірність настання тих чи інших наслідків. Законопроєкт саме створює такий ризик для українського дубляжу. Ризик поки не 100%, бо це лише перша редакція доволі недосконалого законопроєкту, який допускає неоднозначне тлумачення того, які саме правила він вводить. У процесі його подальшого доопрацювання він може як підтвердити найгірші побоювання його критиків, так і навпаки – не справити відчутного впливу на український дубляж. Тому дискусія, яка розгорнулась довкола цієї теми, є якраз дуже своєчасною і потрібною, щоб законотворець зрозумів суспільні настрої та відкоригував проєкт документа відповідним чином.

– Як правильно тлумачити запропоновані норми, що стосуються кінематографа?

Єдино правильним у такій ситуації буде коригування законопроєкту таким чином, щоб він чітко і однозначно врегульовував порушені в ньому питання. І з врахуванням вже озвученої суспільної позиції це повинно бути зроблено, очевидно, на користь відсутності обмежень щодо українського дубляжу.

– Яке «підводне каміння» цього законопроєкту взагалі?

– Законопроєкт стосується набагато ширшого кола питань, аніж український дубляж. Його загальна мета – підвищити рівень знання англійської мови серед населення. Мета чудова. Однак, якщо уявити, що він буде прийнятий в чинному недосконалому вигляді, це створить невизначеність у питаннях українського дубляжу, різне його тлумачення профільними державними органами і гравцями ринку, з'являться судові спори і суперечлива практика їхнього вирішення. Врешті-решт, постраждають найперше громадяни, які все це оплачуватимуть своїми податками і, можливо, певною мірою втратять доступ до якісного українського дубляжу в кіно.

– Кого насамперед зачепить цей закон і наскільки він буде суворим, якщо його буде прийнято?

– Насправді, законопроєктом пропонується внести зміни не лише щодо українського дубляжу, але й до кількох десятків абсолютно різнопланових законів. Відповідно, він торкнеться практично кожного пересічного громадянина, державних службовців, бізнесу, військовослужбовців та багатьох інших. Сам по собі законопроєкт не передбачає введення якоїсь додаткової відповідальності за його порушення. Тому, так би мовити, суворості в загальний правовий ландшафт значною мірою не додасть.

– Що варто врахувати тим, хто працюватиме над законопроєктом надалі?

– Питання мови викликає справедливий суспільний резонанс, тому законодавчі ініціативи у цій сфері мають бути винятково виваженими і якісними. Очевидно, що подальше доопрацювання законопроєкту має виключити ризик обмеження українського дубляжу. Також слід було б перевірити коректність решти положень законопроєкту, які наразі не викликали такого суспільного резонансу та уваги експертів, але можуть виявитись такої ж сумнівної якості.

– Наскільки правильно зараз тиражують думку, що новий законопроєкт завадить українському дубляжу? І чи справді він порушує норми Конституції, як стверджують його опоненти?

У цьому проєкті порушення норм Конституції України не вбачається. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією та визначається законом. Порушення норм інших законів також не вбачається, адже пропонується внесення змін до статті 6 профільного Закону України «Про кінематографію». Застосування мов у галузі кінематографії здійснюється відповідно до законів України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та «Про застосування англійської мови в Україні».

– Як правильно тлумачити запропоновані норми, що стосуються кінематографа?

– Частка іноземних фільмів, що демонструються у кінотеатрах англійською мовою із субтитруванням українською мовою, у 2025 році має становити 50%, у 2026 році – 75%, з 2027 року – 100%.

– Яке «підводне каміння» цього законопроєкту взагалі?

– На мою думку, існує ризик (але тут треба провести ґрунтовне моделювання), що  певні кінотеатри можуть «закритися» у зв’язку з відсутністю попиту і «режимом очікування» у споживачів за кілька місяців до появи новинок кіно на цифрових платформах.

Теоретично цей законопроєкт має сприяти збільшенню виробництва і дистрибуції українських фільмів, але як і хто їх буде фінансувати в умовах найближчого майбутнього – питання відкрите.

– Кого насамперед зачепить цей закон і наскільки він буде суворим, якщо його буде прийнято?

– Усіх суб’єктів кінематографії, а також глядачів, зокрема:

• глядачі: будуть дивитися новинки кінопрокату в кінотеатрах англійською з субтитрами або очікувати появи фільмів на цифрових платформах;
• власники кінотеатрів: спостерігатимуть потенційне зменшення кількості глядачів;
• актори дубляжу: відчують перерозподіл замовлень, що певною мірою вплине на їхні доходи.

У запропонованій редакції питання відповідальності за порушення квот не врегульовано. На мою думку, це питання має бути вирішено між першим та другим читаннями у Верховній Раді України.

– Що варто врахувати тим, хто працюватиме над законопроєктом надалі?

– Бажано вдосконалити питання юридичної техніки, зокрема, передбачити внесення змін до ст.23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; передбачити види та розмір відповідальності для кінотеатрів за порушення норм щодо мовних квот демонстрації фільмів, а також доцільно передбачити вікові фільтри (навряд чи дитина п’яти-семи років зможе подужати читати субтитри протягом всього часу демонстрації нового анімаційного фільму); встановити більш м’який перехідний період. 

---

Недосконалість нового мовного законопроєкту робить його в деяких моментах шкідливим та таким, що суперечить розвитку українського кінотеатрального ринку. Водночас ця ініціатива може нести у собі й користь, як-от покращення рівня володіння англійською мовою серед держслужбовців.

Поки зарано судити про те, яким надалі буде цей закон – доопрацюють його чи навпаки відкладуть на поличку, однак ми почули думки експертів про його можливі наслідки для культурної сфери, що вимагають невідкладного реагування.