Таємнича україно-іракська угода на видобуток газу: про що саме йдеться та хто інтересанти? Три версії від Mind

Ірак планує невдовзі укласти контракт на розробку найбільшого в країні газового родовища «Акказ» українською компанією. Про це 25 вересня повідомила Іракська інформаційна агенція «Альфорат» із посиланням на Басіма Мохда Хедаїра, заступника міністра з питань видобутку в Міністерстві нафти. За словами чиновника, контракт передбачає збільшення видобувних потужностей родовища до 400 млн куб. футів на добу. Воно стане основним джерелом газу, необхідного для роботи енергетичних об'єктів Іраку, який зараз значною мірою залежить від іранського газу. Що це за угода, розбирався Mind.

---

---

Боротьбу за участь у проєкті поблизу кордону із Сирією на останньому етапі вели дві компанії – з України та Вірменії, але саме українській вдалося перемогти у фіналі. Її назву іракський уряд має намір оголосити після офіційного підписання угоди.

З попередніх заяв чиновників відомо, що інвестиції в розробку родовища «Акказ» мають становити $3 млрд.

Про те, що Багдад веде перемовини з американськими компаніями та іншими інвесторами щодо розробки газового родовища «Акказ» поблизу кордону із Сирією, заявляв у травні міністр нафти Іхсан Ісмаель. Також того місяця було відзвітовано про укладання відповідного контракту із Saudi Aramco.

Отже, появу свіжої новини про перемогу української компанії в конкурсі на отримання доступу до розробки того самого родовища у вітчизняних галузевих колах сприйняли із здивуванням. Принаймні, саме так реагувала більшість співрозмовників Mind на прохання уточнити можливу назву компанії, яка вирішила інвестувати в Ірак – країну з високими безпековими ризиками та відому доволі специфічним інвестиційним кліматом.

Наразі не відомо, чи поділено «Акказ» на окремі інвестиційні проєкти. Початкову угоду на його розробку було підписано виключно з південнокорейською держкорпорацією Korea Gas Corporation (KOGAS) у червні 2011 року. Але 2015-го KOGAS вийшла з проєкту. Це сталося після окупації бойовиками «Ісламської держави» (ІДІЛ) території провінції Анбар, де розташовано родовище, та низки терактів.

Оскільки деталей майбутньої угоди у світовому інформпросторі обмаль, а всі дотичні до неї персони не поспішають їх надавати, Mind виокремив три версії того, що відбувається, і в чиїх інтересах може працювати майбутній проєкт.

Версія 1. Саркастична

Один із співрозмовників Mind у галузі, розмірковуючи про інтерес вітчизняного бізнесу до розробки газових родовищ в Іраку, нагадав нещодавню заяву очільника НАК «Нафтогаз України» Олексія Чернишова про те, що цьогоріч Україна вперше пройде зиму виключно за рахунок блакитного палива власного видобутку, тому що держхолдинг «розробив рекордну кількість нових свердловин».

«Судячи із ситуації, про яку нам розповідають в ефірі національного телемарафону «Єдині новини» державні мужі, наша країна, попри надскладні умови воєнного часу, стала настільки успішною, що вітчизняним видобувним компаніям поклади газу в українських надрах більше абсолютно не цікаві. Тому вони націлилися на експансію в інші країни із ще більш складними умовами й політичними ризиками, аби допомогти їм позбутися імпортної залежності та мати змогу розвивати власний бізнес», – сказав він, не стримуючи сарказму.

Версія 2. Прагматична

У травні поточного року Міністерство нафти Іраку повідомляло щодо укладання угоди про інвестиції в розробку гігантського газового родовища «Акказ» із саудівським гігантом Saudi Aramco. Угода, згідно з офіційним повідомленням, передбачає вихід на видобуток 400 млн куб. футів щодоби – така сама цифра фігурує в заяві щодо залучення української компанії до освоєння цього родовища. Тому один із дипломатів у розмові з Mind припустив, що в останніх новинах на цю тему від іракських чиновників могло йтися про співпрацю української фірми із Saudi Aramco на умовах субпідряду. Зокрема, контракт могла отримати не видобувна компанія, а сервісна, що має власні технологічні напрацювання.

Наприклад, подібний досвід роботи має компанія «Надра Груп» Павла Загороднюка (його син Андрій Загороднюк обіймав посаду міністра оборони України в 2019–2020 в роках, у 2019 році входив до складу «Укроборонпрому» та був позаштатним радником президента Володимира Зеленського. – Mind).

У 2003–2004 роках на замовлення НАК «Нафтогаз України» вона виконувала роботи з оцінки вуглеводневого потенціалу перспективних структур в Алжирі, Єгипті, Ірані, Іраку, Лівії, Сирії, Пакистані та доцільності інвестування в їх освоєння. Також «Надра Груп» виготовляє сучасні бурові верстати на замовлення провідних компаній світу під конкретні проєкти.

Версія 3. Практична

У Києві говорять, що український бізнес об’єктивно може бути корисним для Іраку й отримати з цього свої геополітичні та комерційні дивіденди. Адже за часів Радянського Союзу саме Україна «відповідала» за співробітництво з Іраком. У цій країні стоїть устаткування, виготовлене на українських заводах, а українські фахівці будували металургійні комбінати, порти, електростанції, розробляли нафтогазові родовища. Окремі вітчизняні підприємства брали участь у відбудовних роботах після війни в Перській затоці 1991 року. Зокрема, «Укрнафта» відновлювала роботу нафтових свердловин у Кувейті.

Але рішення про те, кого допустити до багатомільйонних контрактів на відбудову й видобуток вуглеводнів у Іраку, вирішується у Вашингтоні. Так склалося з початку 2000-х, коли американськими та британськими солдатами було повалено режим Саддама Хусейна. Тоді серед охочих отримати доступ до субпідрядних робіт в Іраку на сайті USAID зареєструвалися такі українські компанії, як «Укрнафта», «Укргазпроєкт», «Нафтогазбудізоляція», «Укргазбуд», «Надра Груп».

Чи були інші амбітні плани щодо «входу» до Іраку за часів незалежності України? У 2004 році очільник «Нафтогазу України» Юрій Бойко презентував послу США в Україні Джону Ґербсту можливості компанії та українських спеціалістів у відновленні економіки Іраку. Ця спроба залучитися до співпраці з коаліцією на чолі зі Сполученими Штатами відбувалася в той час, коли Захід обмежував контакти з Президентом Леонідом Кучмою через «кольчужний скандал» (він виник через звинувачення США України в таємних продажах Іраку озброєнь і комплексів радіотехнічної зброї «Кольчуга» виробництва донецького заводу «Топаз»)

Роком раніше Юрій Бойко також підписував меморандум із польським держхолдингом PGNiG про створення спільного підприємства для будівництва нафтогазової інфраструктури в Іраку.

За часів президентства Віктора Ющенка та Віктора Януковича неабияким інтересом до видобутку вуглеводнів, нафтопереробки та будівництва газопроводів в Іраку прославився політик, бізнесмен, колишній топменеджер «Нафтогазу» і ексміністр транспорту Микола Рудьковський. Будучи народним депутатом від забороненої нині Соціалістичної партії, він опікувався парламентськими зв'язками з Іраком і відкривав бізнес у цій країні. Зокрема, було відомо про його причетність до нафтогазових проєктів в іракському Курдистані. Проте через протиріччя з місцевим урядом, без політичного лоббі вдача пройшла повз Рудьковського в регіоні Перської затоки.

Що із цього Україні? Офіційні подробиці щодо здобутків українського бізнесу в цьогорічному конкурсі на видобуток газу в Іраку – вельми амбітного та перспективного – Багдад обіцяє повідомити «найближчими днями». А вже зараз можна однозначно стверджувати, що ця угода стане практичним підтвердженням політичних заяв, зроблених Володимиром Зеленським під час телефонної розмови з прем’єр-міністром Іраку Мухаммедом Шіа ас-Судані 10 квітня.

«Україна готова до нової сторінки двосторонньої співпраці. Домовилися активізувати всі наявні механізми взаємодії та започаткувати нові», – зазначив тоді Зеленський у своєму твіттері. 

А вже за тиждень із візитом до Іраку відправився міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, «аби відкрити двері для нових можливостей у двосторонніх відносинах» і «наповнити наші взаємини новим практичним змістом».

Примітно, що це був перший візит глави МЗС України до цієї країни Перської затоки з 2012 року.

Що із цього Іраку? Ірак є другим за величиною виробником нафти в ОПЕК після Саудівської Аравії.

Багдад прагне витратити разом із деякими енергетичними партнерами $15 млрд на збільшення видобутку газу, заявив 3 травня іракський міністр нафти. За словами Іхсана Ісмаеля, країна працює над зменшенням залежності від іранського імпорту енергоносіїв і скороченням спалювання газу на своїх південних нафтових родовищах. Інвестиції в ці проєкти допоможуть збільшити видобуток газу до 4 млрд куб. футів на добу, що дозволить виробляти до 16 ГВт електроенергії.

За даними агенції S&P Global Commodities Insight, Ірак перебуває під дедалі більшим тиском США, які вимагають зменшити його залежність від іранського газу та електроенергії, необхідних для запобігання гострим перебоям в електропостачанні. Ця проблема набуває особливої актуальності влітку, коли температура може підніматися до 50°C. З 2018 року Ірак отримує відмову США від дозволу на подальший імпорт іранських енергоносіїв, які підпадають під санкції, відновлені Вашингтоном того року.

У липні 2023-го Ірак уклав угоду з французькою компанією TotalEnergies на суму $27 млрд щодо інвестицій у нафтові, газові та відновлювані проєкти, зокрема подальшу розробку нафтового родовища «Ратаві» в південній провінції Басра.

Ірак також розраховує відмовитися від експорту іранського газу до 2024–2025 років, оскільки він активізує проєкти зі збільшення внутрішнього видобутку газу, заявив Ісмаель 22 квітня.