Чому росіянам і білорусам у лавах ЗСУ – навіть тим, хто з 2020 року набув громадянство України, – загрожує депортація до їх «рідних» країн-агресорів після нашої перемоги
І чи розв'яжуть цю проблему новації нового законопроєкту
Наприкінці 2021 року – за два місяці до повномасштабного вторгнення – Верховна Рада ухвалила закон 1941-IX. Нові норми мали спростити набуття громадянства України росіянами та білорусами, які з 2014 року долучилися до захисту нашої країни. Втім тоді парламентарі не змогли передбачити «сюрпризи», які запровадять країни-агресорки, щоб не допустити отримання українського громадянства їхніми «кріпосними».
Минуло 20 місяців великої війни, а Україна й досі де-юре виконує забаганки рф та рб. Білорусів у лавах ЗСУ надалі може чекати смертна кара у рб, а росіян – «кувалда». Чому зараз навіть військовим неможливо остаточно набути українське громадянство? Яке рішення тепер пропонують Державна міграційна служба (ДМС) та СБУ? І чому воно наразі не допоможе позбутися «кріпацтва» росії та білорусі? Відповіді на ці та інші запитання спробував знайти Mind.
Що не так із набуттям громадянства України? Для цього як військові, так і цивільні росіяни та білоруси якимось дивом мають здобути мінімум два документи, що зараз видають тільки на території країн-агресорів. Консульства рф та рб в Україні закрилися в лютому 2022 року, їхні співробітники поспішно втекли, «забувши» про ключовий обов’язок – захист своїх громадян.
Консульства білорусі в інших країнах офіційно не видають документи. Їхні російські колеги де-юре не ввели таку заборону, втім копіюють «молодшого брата». «Консульства рф у країнах ЄС не приймають заяви, посилаючись на те, що в осіб не має посвідки на проживання в країні Євросоюзу. Їх направляють до рф, що з міркувань совісті та безпеки є фактично неможливим», – уточнює адвокат, старший юрист Адвокатського обʼєднання EXPATPRO Катерина Затулко.
Перший документ – довідка про несудимість. Mind знайшов декілька неукраїнських компаній, які начебто можуть «вирішити проблему». Втім залишається моральний аспект – фінансування тероризму: адже видача документів – це платні послуги країн-агресорів.
Другий документ – підтвердження виходу із громадянства рф або рб. А ось із ним взагалі «глина». Українські юристи розповіли Mind, що за останні чотири роки росія та білорусь не відпустили жодного свого «кріпосного громадянина».
А, згідно з українськими законами, росіяни та білоруси в лавах ЗСУ, які «набули громадянство України та подали декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов’язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави». Якщо військові цього не зробили протягом двох років – де-юре наша держава має анулювати тимчасову посвідку громадянина України (другого шансу на набуття не надається) та депортувати їх до «рідних» країн-агресорів.
«На цей час усе ще діють норми національного законодавства, згідно з якими громадяни України, які раніше перебували у громадянстві рф, повинні виконувати зобов'язання перед країною-агресором про отримання дозволу про вихід із її громадянства. У випадку невиконання такого зобов'язання, відповідно до статті 21 ЗУ «Про громадянство України», рішення про набуття українського громадянства скасовується. Тобто де-факто країна-агресор досі має вплив на громадян України та процедуру набуття українського громадянства», – пояснює член експертної ради Центру громадянських свобод Михайло Савва.
Що відбувається на практиці? Наразі депортація неможлива. По-перше, кордони закриті. По-друге, росіян і білорусів у лавах ЗСУ захищає їхній військовий квиток. Втім, якщо людина розриває контракт унаслідок поранення тощо, вона «переходить» у категорію «цивільних росіян і білорусів». А для них діють загальні правила, зокрема штрафи за проcтрочені/відсутні документи (близько 5000 грн за кожне порушення) і знову ж таки депортацію після відкриття кордонів.
«Україна так і не визнала подвійного громадянства, тому одним із документів, що має бути поданий із заявою про прийняття в громадянство України, є зобов’язання припинити іноземне громадянство. Зараз існує велика правова проблема у громадян рф та рб, що отримали тимчасове посвідчення громадянина України за пару місяців до великої війни. Тобто в них до початку повномасштабного вторгнення рф почався відлік строку (двох років) на вихід із попереднього громадянства», – пояснює Катерина Затулко.
За її словами, ці особи досі залишаються в підвішеному стані, адже строк на вихід із громадянства іншої країни спливає або вже сплив, можливості вийти із громадянства в них немає. Але немає і жодної альтернативи. «Наприклад, продовження строку дії їх тимчасового посвідчення громадянина України або надання можливості здати паспорти прямо в міграційній службі, або можливості подання іншого виду декларації про вихід із громадянства країни-агресора», – перелічує Катерина Затулко.
Чи є зараз якійсь вихід? Так. Але більшість росіян і білорусів у лавах ЗСУ не можуть ним скористатися. Згідно з чинним законодавством, «вимога про взяття зобов’язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні».
А отримання статусу біженця або притулку – це ще один квест. Людина має надати докази переслідування. «Підтвердженням факту переслідування можуть бути, для прикладу, відкриття кримінального провадження щодо особи у своєї країні, відповідні повістки до суду, військкомату, виклики, погрози тощо. Держава Україна вже сама буде визначати, чи буде достатньо таких документів для надання статусу біженця», – пояснює керуючий партнер юридичної компанії «Олсон» Олексій Сонько.
На практиці ж більшість росіян і білорусів змогли втекти із своїх країн до відкриття кримінального провадження та не мають «довідок про тортури». «Теоретично може бути прийнята будь-як аргументована заява, навіть не підтверджена документами. Проте результат її розгляду або взагалі прийняття на розгляд швидше за все буде негативним», – уточнює Олексій Сонько. Та доповнює: особи, які вже давно перебувають у лавах ЗСУ, можуть подати заяву в будь-який час, проте це не гарантує, що її буде задоволено.
Що пропонують парламентарі, точніше Державна міграційна служба? Поки що «косметичний ремонт» наявного законодавства. У ВР зареєстровано законопроєкт №9585 «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України».
Раніше голова ДМС Наталія Науменко розповідала, що «під час роботи над цим документом спеціалісти державної міграційної служби пояснювали проблеми, спілкувалися з іноземцями, які служать, а також із ГУР МО, ЗСУ, СБУ, щоб зрозуміти природу проблем і шляхи їх ефективного врегулювання».
У законопроєкті дійсно є декілька позитивних моментів: спрощене набуття громадянства пропонується і тим, хто вже закінчив службу в ЗСУ, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії за станом здоров’я тощо, а також членам їхніх родин. Для отримання дозволів на імміграцію або набуття громадянства України вони зможуть подавати паспорти рф або рб, строк дії яких закінчився. «Крім того, надається змога не подавати довідку про несудимість. Розуміємо, що такі люди не зможуть її взяти», – уточнювала Наталія Науменко.
Втім головна проблема так і не вирішується. «Припинення іноземного громадянства належать до виключної компетенції уповноважених органів іноземної держави… Отже, вплинути на ситуацію щодо припинення іноземного громадянства особами, які набули громадянство України, уповноважені органи України не мають правових підстав», – йдеться в пояснювальній записці до законопроєкту.
Тож поки що пропонується пролонгація: «громадяни рф та рб, які в період з 24 лютого 2020 року набули громадянство України і подали зобов’язання припинити іноземне громадянство, будуть зобов’язані подати документ про припинення іноземного громадянства протягом року з дня припинення чи скасування воєнного стану, якщо строк виконання такого зобов’язання вже сплив».
Чи стане ефективною ця норма? Тільки, якщо відразу після перемоги України у рф та рб будуть повалені диктаторські режими. В іншому випадку росіян і білорусів, які були в лавах ЗСУ, найімовірніше, заарештують при подачі документів на території країн-агресорів. Навіть якщо вони поїдуть туди з умовними довідками про роботу в дитячому садочку під час війни. Ці люди – свідки тероризму з боку рф і рб та платники податків в Україні. А для диктатур – це важкі злочини. Багатий досвід відкриття справ за «Нет вобле» і неправильні смайли в соцмережах у них вже є.
Не допоможе і пролонгація на один рік: заяви на вихід із громадянства країни-агресори де-юре розглядаються до 12 місяців. Тобто в день скасування воєнного стану людина вже має бути на території рф або рб та разом із заявою подати величезний перелік додаткових документів, нотаріально засвідчених у «рідних» країнах.
Чи планує ДМС запропонувати правки до законопроєкту – пропозиції для нівелювання «кріпацтва»? На це та інші питання Mind у Державній міграційній службі відповідають понад п’ять діб. Останніми днями відповіді «на підписі в Голови».
Що пропонують правозахисники? Опитані Mind експерти вважають, що вихід із патової ситуації все ж таки є, втім наразі немає політичної волі. Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко нагадує, що росія масово роздавала паспорти рф на тимчасово окупованих територіях та не вимагала виходу з українського громадянства.
«А Україна поки позиціонує себе як архаїчна держава з консервативним підходом до цієї проблеми. Тобто наразі немає навіть дзеркальності і паралельності процесів. Втім ситуація вимагає прийняття революційного рішення. Не потрібно дотримуватися суто формальної умови виходу із громадянства, коли не існує реальної можливості та волі держави-агресора випускати людину. Це абсолютно нормальна практика. У багатьох демократичних державах вона існує», – розповідає Олександр Павліченко.
Михайло Савва також вважає, що розв'язання проблеми є, і воно цілком законне. «Необхідно дати право всім громадянам білорусі та росії, які хочуть прийняти громадянство України, відмовлятися від колишнього громадянства у декларативному порядку. Тобто не питати дозволу у влади держави-агресора та її помічника – білорусі», – розповідає член експертної ради Центру громадянських свобод.
За його словами, Закон України «Про громадянство» передбачає декларативний порядок. Але тільки у випадку, коли громадянин іншої країни подав заяву про вихід, втім через незалежні від нього причини не отримав на це дозволу. Але громадяни рб та рф, які постійно мешкають в Україні, не можуть навіть подати заяви про вихід. Таких заяв у них не приймають
Михайло Савва нагадує: влітку цього року понад 25 000 українців підписали петицію №22/191304-еп «Про внесення Президентом України законопроекту, яким дозволити декларативний вихід із громадянства російської федерації при набутті громадянства України».
«На жаль, від петицій чиновники відмахуються так само легко, як від будь-якого іншого звернення. Можна було не трудитися збирати підписи. Автор петиції отримав відповідь ДМС, у якій вирішенням усіх проблем названо законопроєкт №9585. А це зовсім не так. Законопроєкт не вирішує ще одної важливої проблеми – неможливості для колишніх громадян росії та білорусі, які багато років живуть в Україні на законних підставах, але не перебувають на військовій службі, отримати паспорти громадян України. Для цього їм потрібно вийти з попереднього громадянства, що нині неможливо», – пояснює Михайло Савва.
Коли може бути ухвалено дійсно ефективне рішення? Швидше за все – після перемоги України. «Законопроєкт №9585 продемонстрував, що його розробники наразі не готові приймати кардинальні зміни та формулювати нові процеси. Фактично цей документ є узаконенням відтермінування прийняття рішення. Тобто є проміжним і технічним, написаним для того, щоб підвішену проблему якимось чином врегулювати й залишити її розв'язання на «після війни». Це позиція ДМС, яка, до речі, диктується Службою безпеки України. Поки що в них є побоювання появи спротиву або п'ятої колони, яка шкодитиме досягненню перемоги. Можливо, саме в цьому корінь питання», – припускає Олександр Павліченко.
Та додає: втім наразі десятки тисяч людей фактично є жертвами неприйняття рішення. «Думаю, ситуація має змінитися. Але для цього потрібні інші чинникиі, мабуть, інші люди, які ухвалюють рішення. Чекатимемо на нові ініціативи та напрацювання: має бути політичне бачення, що робити з цією великою кількістю людей, які звернулися за набуттям українського громадянства. Це рішення стосується й жителів Криму та інших тимчасово окупованих територій, де можуть бути сотні тисяч людей із російським громадянством», – резюмує виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
