Книжка тижня: «Московський фактор. Політика США щодо суверенної України та Кремль» Юджина М. Фішела
Дослідження чотирьох ключових політичних рішень Вашингтону
2014 року Росія незаконно анексувала Крим, створила сепаратистський рух на Донбасі, а потім напала на Україну своєю регулярною армією та спецназом. У кожному випадку російської агресії відповідь США критикували як неадекватну, недостатню або нерішучу.
«Московський фактор» Юджина М. Фішела – це дослідження чотирьох ключових політичних рішень Вашингтону.
Докладніше – в огляді Mind.
Бекграунд. Юджин М. Фішел – знавець пострадянських країн із понад 30-річним стажем роботи в Державному департаменті США. Його книжки систематично і ґрунтовно розповідають читачеві приховані деталі американської політики на сході Європи.
Чи враховували дві республіканські та дві демократичні адміністрації США статус України як суверенної держави, вибудовуючи відносини з РФ, – Фішел має відповідь на болюче питання. Позицію Сполучених Штатів щодо України розглянуто в ширшому контексті міжнародних відносин. Дослідження Фішела заповнює чималу прогалину в сучасному науковому та політичному дискурсі, фокусуючись на складній тристоронній – а не просто двосторонній – динаміці між Сполученими Штатами, Україною та Росією в 1991–2016 роках. Ця книжка вперше об’єднує документальні свідчення та розсекречені матеріали щодо обговорення політики, ретроспективні статті, авторами яких були колишні політики, офіційні мемуари колишніх високопосадовців та інтерв’ю з ними і поверненцями.
Видавництво: Vivat
Сюжет. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке почалося 24 лютого 2022 року, є не що інше, як подія покоління. Ступінь, до якого народ України прийняв виклик, захищаючи свою країну та свій спосіб життя, був надзвичайний, як і допомога від друзів України за кордоном, починаючи з Польщі. Серед інших наслідків територіальна агресія та війна РФ проти України різко показали не лише безвідповідальну та деструктивну політику російського президента Володимира Путіна, а й неадекватність колективної відповіді Заходу на дедалі агресивнішу поведінку Москви після російського вторгнення в Грузію у 2008 році, якщо не раніше. Сьогодні, як і в минулому, головною метою Росії залишається саме знищення України, європейської нації в географічному центрі європейського континенту.
Демократична та квітуча Україна, яку бачать як країну, що здобуває щоразу більший успіх, спираючись на західні цінності, – це, безумовно, загроза для авторитарного, корумпованого та відсталого режиму Путіна.
Це особливо актуально, якщо Україна зможе стати прикладом для ширшого регіону, зокрема й для Росії.
За жорстоким нападом режиму Путіна на Україну стоїть швидше відчуття незахищеності Москви, що ґрунтується на невигідному порівнянні Росії та України, а не просто надто зручний і надмірно заїжджений мотив про розширення НАТО. Серед насильницьких дій – знищення міст і селищ та безпричинні вбивства мирних жителів. Москва, схоже, не може уявити собі відносини з Україною, а також з іншими колишніми радянськими колоніями, які засновуються на добросусідстві та взаємній повазі. Насправді в поведінці путінського режиму є багато такого, що вказує на тугу за імперським минулим, чи то царським, чи то радянським. Як згадано в цій книжці, а також в інших публікаціях, ці глибоко вкорінені неоімперські тенденції проявлялися протягом усього пострадянського періоду. Цей феномен фактично зародився ще до розпаду СРСР, коли колишній президент Росії Борис Єльцин поставив під сумнів кордони України після проголошення незалежності українським парламентом у 1991 році. Ще більше ускладнює картину нездатність Москви зрозуміти колишню колонію, з якої вона жорстоко знущалася протягом століть.
«Незалежно від конкретної адміністрації США часів холодної війни питання стосовно України та її прагнень, коли воно порушувалося, було тісно пов’язане з проблемою американсько-радянських відносин і сприйняттям Вашингтоном загального напрямку руху СРСР. Україна та прагнення до свободи українців набували щоразу більшої популярності під час роботи адміністрації Роналда Рейґана, який регулярно відзначав важливі річниці, пов’язані з правами людини, зокрема з Україною, щоб висвітлити порушення прав людини в Радянському Союзі», – пише Юджин М. Фішел.
Вам сподобається, якщо: ви хочете розібратися у сучасній політиці, адже ці знання допоможуть вам передбачати певні події й ситуації, що впливають на наші життя.
Вам не сподобається, якщо: ви не думаєте, що із цієї книжки дізнаєтеся щось нове про сучасну історію та причини і ймовірні наслідки / сценарії розвитку подій російсько-української війни; не надто задумуєтеся про те, що, коли Путіну дозволять дістати зиск від своєї неспровокованої агресії проти України, це матиме серйозні та навіть руйнівні наслідки для майбутнього міжнародного порядку.
Головна причина прочитати: жодна дискусія, на думку автора, про розрахунки Кремля не може відбуватися без розгляду ролі «московського фактора» у формуванні політики США щодо суверенної України.
«Західні лідери тільки тепер почали усвідомлювати, що путінська Росія воює в Україні з колективним Заходом, можливо, тому, що їм так було зручніше думати про вторгнення Росії в Україну у 2014 році та її війну, що триває і наростає, як про звичайний конфлікт між Росією та Україною або, для більшого самообману, як про «українську кризу». Лише тепер (і лише в деяких колах) певних припущень щодо Росії позбуваються остаточно. Одне з таких припущень – очікування, що Росія може стати нормальною країною без попередньої розплати за своє минуле. Інше припущення полягає в тому, що Путін, пізньорадянський продукт, який вийшов із репресивного, аморального та корумпованого радянського КДБ, може стати відповідальним міжнародним діячем. Ці припущення розбиваються вщент, коли приділити увагу розумінню неоімперського менталітету, що домінує в Москві, а також унікальному неісторичному розумінню історії Путіним», – наголошує Юджин М. Фішел.
У тому ж дусі:
Френсіс Фукуяма «Лібералізм і його протиріччя»
Старі компроміси в країнах розвинутого світу руйнуються на наших очах. Багато хто вважав ліберальне суспільство ідеалом, до якого потрібно прагнути, однак сьогодні перед ним стоять глобальні виклики. Неоліберали перетворюють економічну свободу і вільний ринок на релігійний культ, прогресисти нав’язують пріоритети інтересів окремих груп і глобальний перерозподіл доходів, посилюється правий та лівий популізм.
У книжці подано результати ґрунтовного дослідження різних форм нерівності та ідентичностей, джерел фінансових криз, деградації еліт, технологій маніпулювання населенням, порівняння лібералізму з ідеологіями в сучасних автократіях. Ця книжка корисна для розуміння політичної, економічної та соціокультурної мап світу, переваг і вразливостей популярних нині суспільно-політичних теорій, а також підводних каменів, які трапляються на шляху демократичних країн.
Шон Макфейт «Нові правила війни. Перемога в епоху тривалого хаосу»
Наш світ на порозі тривалого військового й геополітичного хаосу. Росія, Китай та Іран цілеспрямовано руйнують світовий порядок, порушуючи всі традиційні правила війни з часів Вестфальського миру.
В обігу приватні військові компанії, армії без розпізнавальних знаків, маріонеткові проксі-сили на зразок терористичних, кримінальних чи революційних угруповань.
Скринька Пандори вже відкрита, переконаний Шон Макфейт, і поствестфальська неконвенційна війна пануватиме у ХХІ столітті. Переможе той, хто швидше опанує її методи.
Автор пропонує сміливе та глибоке керівництво для війни майбутнього, беручи найкраще від Карла фон Клаузевіца, Сунь Цзи, сучасних військових мислителів та з власного досвіду.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
