Голова правління НЕК «Укренерго»: «Ми маємо для кожного об'єкта протокол реагування на обстріли і як відновлювати цей об’єкт»

Чимало експертів напередодні зими й сьогодні стверджують, що енергетична система України зараз більш вразлива, ніж рік тому. Зокрема, акцентують, що електростанції досі залишаються ушкодженими після торішніх російських обстрілів. Навіть у західних медіа час від часу з’являються меседжі, мовляв, ремонти підстанцій в Україні не завершено, і таке критично важливе обладнання як трансформатори – у жорсткому дефіциті. А в доповіді ООН, оприлюдненій влітку, наголошувалося, що до кінця квітня загальна потужність генерації в Україні впала до половини довоєнного рівня.  

Mind поговорив з головою правління НЕК «Укренерго» Володимиром Кудрицьким, щоб дізнатися про реальний стан справ в українській енергосистемі на кінець грудня 2023 року й темпи її відновлення, вірогідні віялові відключення світла у зимовий період та ймовірність блекаутів, а також про будівництво нової генерації і загальний інформаційний фон навколо всіх цих питань.

Про імпорт електроенергії з Європи

– У середині грудня «Укренерго» було змушене залучити аварійну допомогу зі Словаччини, Польщі та Румунії. Ви пояснювали, що українській генерації, коли через похолодання зростає споживання, наявними потужностями важко його покривати. І компенсувати дефіцит електроенергії можуть два фактори: швидкий вихід із ремонту блоків ТЕС і збільшення обсягів імпорту електроенергії з Європи. Наскільки потрібно збільшити ці обсяги і чому цього не робиться? Та який стан ремонту блоків ТЕС? 

– Реальний стан ремонту блоків, скільки з них працює, яку потужність несуть тощо – ні стосовно ТЕС, ні щодо АЕС чи ГЕС ми не коментуємо. Ця інформація закрита. Проте можемо констатувати, що приблизно половина генерувальних потужностей, так само, як і майже половина об’єктів високовольтної мережі торік була пошкоджена російськими ракетами та дронами. І я постійно наголошую, що на 100% за декілька місяців такий масштаб руйнувань відновити неможливо. 

– А за скільки місяців/років можливо?

– Об’єкти енергосистеми будувалися десятиліттями. Поки війна ще триває, важко назвати реальні терміні повного відновлення, але очевидно, що йдеться про декілька років. Але відновлення певних енергоблоків, зокрема і на теплових електростанціях, продовжується.

Щодо того, чому не можна відразу взяти великі обсяги імпорту. Технічно така можливість існує. Наприкінці минулого опалювального сезону, у лютому цього року, була можливість імпортувати лише 500 МВт. Ця потужність дорівнює половині атомного блоку. А сьогодні дозволений обсяг для імпорту електрики з Європи – вже 1700 МВт. Це еквівалентно роботі одного атомного блоку й кількох ТЕС.

Наша робота як оператора енергосистеми – забезпечувати технічну можливість імпорту. Ми не є імпортером як компанія. Імпортувати мають комерційні гравці ринку електроенергії: трейдери, постачальники, виробники електроенергії (приватні, державні) і навіть споживачі, коли це якесь велике підприємство, і воно має відповідну ліцензію.

– І чому ж цього не відбувається?

– Є декілька причин, і всі вони – у регуляторному полі. По-перше, далеко не завжди українська ціна на електроенергію дозволяє купити електрику в Європі, завести її в Україну та продати без збитку. Тобто в ті години доби, коли в нас дефіцит, українські ціни подекуди все ще нижчі, ніж європейські. Таке часто трапляється. Через те, що в Україні на відміну від Європи, рівень цінових лімітів (граничних цін) набагато нижче, ніж у Європі.

– Набагато – це наскільки?

– У рази. У різних країнах ЄС по-різному. В Європі цей ліміт становить декілька тисяч євро, а в нас понад 70 євро – у години мінімального навантаження та 170–180 євро – у години максимуму.

По-друге, для імпортерів електроенергії в Україну існують значні ризики, пов’язані з тим, що в нас досить концентрований ринок е/е.

Проте, я не стверджую, що так обов’язково буде. Але для західного трейдера, який міг би зайти в Україну, ці ризики існують. А для того, щоб їх знівелювати, у нас має бути сильна й незалежна поведінка регулятора, який відстежує будь-які маніпуляції на ринку та ліквідовує їх.

Інакше кажучи, у нас на повну силу повинен працювати механізм REMIT (правила прозорості оптових ринків електроенергії, які влітку Верховна Рада затвердила як закон). Він збільшить довіру імпортерів до українського ринку електроенергії та зменшить ту маржу, яку вони хочуть мати за ризики. Ось це дві основні причини, які не дають імпорту електроенергії повноцінно заходити на весь обсяг в 1700 МВт.

У другій декаді грудня імпорт становив максимум 700 МВт. Це теж чимало. Але, на жаль, існує тенденція: імпорт в Україну заходить в ті дні, коли в Європі й у нас досить тепла погода, і в імпортованій електриці немає такої гострої потреби, як при морозах. І в Європі ціна набагато більше зростає, аніж в Україні.

Тому рішення подвійної проблеми полягає у загальному збільшенні довіри інвесторів до українського ринку через підвищення прозорості та врегулювання можливих маніпуляцій. Це те, що з часом, безумовно, буде збільшувати обсяги імпорту, який заходитиме в нашу енергосистему.

На жаль, поки імпорт не заходить у потрібних обсягах, і ми вимушені в періоди дефіциту вдаватися до аварійної допомоги як оператор. Це вже відносини між операторами двох енергосистем – коли ми просимо сусідів, якщо у них є зайві потужності, поділитися з нами. І щоб підтримати українську енергосистему, ми купуємо цю потужність як аварійну допомогу (ціна аварійної допомоги визначена контрактом між «Укренерго» та суміжними ОСП і є конфіденційною). Але це не дуже хороший інструмент, бо він не гарантований.              

– Деякі енергетичні компанії, зокрема ДТЕК, не виключають ситуації, коли всі потреби в електроенергії для українців не вдасться покрити імпортом. Наскільки можливий такий критичний варіант і чи є вихід?   

– Теоретично можна намалювати безліч сценаріїв. Зокрема, коли одночасно виходять з ладу декілька потужних енергоблоків (навіть, атомних) саме тоді, коли на вулиці температура –15–20ºC. Від цього ніхто не застрахований. Але за традиційної зимової температури, яка вже спостерігалася в Україні цього опалювального сезону (до –10 ºC), імпортної потужності вистачило б без залучення аварійної допомоги.

Я не хочу спекулювати та говорити, коли температура на вулиці буде -13ºC – точно будуть відключення світла. Це не правильно. Адже в кожний конкретний день перелік енергоблоків, здатних працювати, буде різним. Кожного дня щось виходить із ладу, а щось повертається з ремонту. Іноді буває холодний день, який ми можемо пройти без аварійної допомоги, а є відносно не морозні дні, коли доводиться залучати таку допомогу через високу аварійність енергоблоків теплових електростанцій. Отже, всі прогнози, що нібито при -12–13ºC будуть відключення світла – некоректні. Бо реальність складніша.

Саме тому ми закликаємо до пришвидшення ремонту всього, що може працювати в цьому зимовому сезоні, аби знизити ризики й мати під рукою якомога більше потужностей. У такій ситуації, як правило, пік споживання триває протягом декількох денних і вечірніх годин.

Іноді максимум споживання припадає на ранковий період. Тоді можна тимчасово використати ресурс ГЕС. Але це дуже тимчасово, цим не можна користуватися декілька діб. Максимум використання такого аварійного резерву, щоб збалансувати систему, – в межах однієї доби. Тому в нас є під рукою інструменти, якими ми намагаємося балансувати енергосистему й не допускати відключення споживачів.

Про стан енергосистеми, блекаути та віялові відключення

– Канва заяв українських посадовців щодо проходження опалювального сезону доволі різна. Міненерго рапортує, що електромережі відремонтовані й готові вистояти зиму – навіть за умов систематичних ракетних атак. Представники енергокомпаній заявляють, що «взимку буде важко». Ваш прогноз: чи буде цей опалювальний сезон в Україні складнішим за попередній, яка вірогідність блекаутів і віялових відключень?  

– Щодо ракетних ударів з боку рф, то це окремий фактор ризику, і тут прогнозувати взагалі нічого не можна. Це буде «ворожіння на кавовій гущі». Звісно, при масштабних пошкодженнях можуть бути важкі наслідки. Ми бачили це на прикладі минулого сезону. Але поки що ті атаки на енергообʼєкти, які відбуваються протягом цього опалювального сезону (у тому числі у прифронтовій зоні), не мають значних руйнівних наслідків для енергосистеми.

Я можу говорити про сценарії. Є сценарій повторення масштабних масованих ракетних і дронових обстрілів українських енергообʼєктів. Тут нам у «мінус» гратиме той факт, що енергосистема вже була сильно пошкоджена і відновити її на 100% за декілька місяців неможливо. Тому цей опалювальний сезон ми почали з дещо меншим запасом міцності, ніж до масованих обстрілів торік.

– А наскільки меншим, у відсотках?

– Ця інформація є закритою – для ворога це суттєва підказка, яку ми надавати не будемо. 

Якщо говорити про наші «плюси», то це – щільніше ППО, набагато більший досвід енергетиків з ліквідації наслідків обстрілів і додаткова фортифікація об’єктів енергетики. Наскільки при обстрілах спрацює менший буфер безпеки і три позитивні фактори, які я назвав, – велике питання. Але я вважаю, що при повторенні обстрілів минулорічних масштабів, українська енергетика має шанси впоратися не гірше, ніж торік. Як мінімум. 

Третій сценарій – обстріли відсутні або невеликого масштабу, чи неуспішні. І тоді в нас проблема покриття сьогоднішнім складом генерації можливих великих сплесків споживання, пов’язаних, наприклад, зі значною мінусовою температурою повітря. У цьому разі все залежатиме від того, наскільки широко ми зможемо використати ті міждержавні інтерконектори, які тепер з’єднують нас із Європою.

Ось такі три сценарії цього опалювального сезону я бачу. Але наскільки холодною буде подальша зима, чи будуть масовані обстріли, або чи будуть регуляторні зміни від НКРЕКП, які дозволять у повній мірі використати імпортний перетин – ці питання відкриті.         

– До стану нашої енергосистеми прикута не лише увага всередині самої України, а й за кордоном. Зокрема, агентство Reuters пише, що Україна ввійшла в зиму з розхитаною енергосистемою – не мала грошей і часу, аби завершити підготовку. А газета The New York Times зазначає, що енергосистема України стала крихкішою, ніж рік тому: її не встигли повністю відремонтувати після торішніх російських обстрілів, а запасного обладнання не вистачає (особливо, трансформаторів). Офіційну інформацію про стан енергосистеми влада відмовилася надати ЗМІ, пославшись на воєнний час. Та експерти кажуть, що генерація залишається на рівні половини від довоєнного, де вона була й у квітні. А от в Міненерго звітують про відновлення більшої частини об'єктів, постраждалих минулої осені та взимку. У чиїх заявах більше правди?  

– Проблема з трансформаторами найгостріше стояла в минулому опалювальному сезоні. В «Укренерго» був певний запас обладнання, яке ми використовували, щоб швидко відновлювати пошкоджені одиниці обладнання. Але цього виявилося замало. Ми спробували запитати більш ніж у 40 країнах (у таких же операторів енергосистем, як ми) й у великих заводів у світі, де виробляється потрібне нам обладнання, – чи є воно в них готове на складах. Виявилося – немає. І ця проблема, дійсно, стояла дуже гостро під час торішніх обстрілів, бо нам слід було швидко налагодити логістику постачання обладнання в Україну. Але все було зроблено – переважно завдяки коштам західних донорів. І нині це обладнання ритмічно постачається в Україну.

Зокрема, ми повідомляли про поставку декількох автотрансформаторів, які придбані через Програму розвитку ООН в Україні (ПРООН) на кошти уряду Японії. Багато урядів інших країн теж виділяли на це кошти.

Також деякі компанії (зокрема, литовський системний оператор Litgrid, німецький системний оператор 50 Hertz) виділили нам вживані трансформатори. Наразі питання автотрансформаторів все ще актуальне (наскільки – інформація закрита), і воно буде таким, поки не відновимо всі 100% автотрансформаторів, які були в нас до війни. Тому наразі ми ще замовляємо й шукаємо нові одиниці обладнання.

Також слід пам’ятати, що ще знадобиться замовляти трансформатори під майбутню деокупацію територій. Але основну гостроту цієї проблеми «Укренерго» вже вдалося зняти. І сьогодні питання проходження опалювального сезону без обстрілів – не в трансформаторах. Бо транспортна мережа «Укренерго» працює без будь-яких обмежень.

Тепер щодо розхитаності нашої енергосистеми й експертні думки стосовно цього. Слід розуміти, що сьогодні оперативні дані щодо функціонування енергосистеми є лише в «Укренерго». Їх немає у різного роду експертів, українських чи зарубіжних ЗМІ. Це – закрита інформація під час війни, і нею публічно ніхто не ділиться.

Подекуди можуть спливати якісь цифри, але не факт, що вони будуть коректними. «Укренерго» надає свої дані про оперативний стан енергосистеми лише Міненерго, деякою мірою регулятору та уряду. Адже оприлюднення таких даних може бути негайно використано ворогом для ретельнішого планування атак.

– Сумніваюся, що росіяни чекають на чергове інтерв’ю того чи іншого журналіста з певним високопосадовцем, аби спланувати свої атаки. Гадаю, у них є надійніші канали інформації…  

– Думаю, що це дуже помилкове уявлення. Якби ворог мав інформацію про оперативний стан нашої енергосистеми, то він би був набагато успішнішим у своїх атаках. Ми аналізували їхні влучання і те, як це відбивалося на функціонуванні нашої об’єднаної енергосистеми. І можу запевнити: оперативної інформації про стан мережі та генерації у них немає. Принаймні, повної. Тому публікувати її ніхто не буде. Бо для опору російським атакам – це надзвичайно позитивний фактор. Це питання безпеки.

Про масштаби пошкоджень теплогенерації

– А скільки пошкоджено/зруйновано теплової генерації, скільки кілометрів ліній електропередач і розподільчих підстанцій ще не відновлено?

– Усі магістральні лінії електропередач, які знаходяться на контрольованій Україною території, відновлено.

Щодо високовольтних підстанцій. Я не назву навіть загальну кількість автотрансформаторів, які ще треба відновити. Можу сказати, що пропускної трансформаторної потужності, щоб живити різні регіони нашої держави, вистачає на покриття з певним запасом (яким саме – закрита інформація) будь-якого споживання електроенергії, яке може бути в нашій енергосистемі. І, навіть якщо за вікном буде -15ºC, у нас на підстанціях у роботі достатньо обладнання, щоб пропустити максимальні обсяги споживання у кожен регіон. Тому за магістральні мережі у сьогоднішній ситуації в принципі можна не переживати.

– А чи правда, що в Україні не залишилося жодної не ушкодженої обстрілами ТЕС?

– Це так, якщо говорити про великі ТЕС. Тому що є ще маленькі регіональні ТЕС та ТЕЦ – їх багато, і далеко не в кожну з них росіяни намагалися влучити з огляду на їхню незначну важливість. Але, якщо говорити про великі ТЕС, а також блочні ТЕЦ, які працюють на газі та виробляють тепло і електрику, то пошкоджені були абсолютно всі.

Про колізії з будівництвом заглиблених електропідстанцій

– Ваша компанія нещодавно потрапила до корупційного скандалу. На початку 2023 року «Укренерго» запланувала будівництво 19 заглиблених електропідстанцій на 330, 400 та 750 КВ по всій території країни – розміщення ключового обладнання у спецбункерах, бо це єдиний спосіб повністю убезпечити пристрої. Та, як пишуть ЗМІ, поки не просунулася далі планів і «виведення» коштів з будівництва: два пілотні проєкти підстанцій «Київська» і «Північна», які мали бути здані в експлуатацію у вересні цього року – ще на стадії котловану. Прокоментуєте цю історію?

– По-перше, я не знаю таке видання як Fraza.ua. І ви, як людина, яка працює у ЗМІ, добре знаєте, що за певний хабар дуже легко можна поставити будь-яку новину.

Тепер по суті. «Укренерго» не будує ніяких заглиблених електропідстанцій-бункерів на підстанціях «Київська» і «Північна». І жодних дат здачі в експлуатацію у вересні 2023 року ніколи не існувало. Також ні копійки бюджетних грошей «Укренерго» не отримувало і, як наслідок, не витрачало.

Взагалі захистами заглиблених комплексних бункерів для енергооб’єктів займається Державне агентство відновлення України. Об’єкти, які ви назвали, – у нашому підпорядкуванні, але будівництвом комплексних споруд, які захищають ключові об’єкти від дронів і ракет – займається саме Агентство відновлення.

Агентство неодноразово публічно це коментувало. Ми вдячні за допомогу: воно будує і займається інженерно-фортифікаційним захистом для наших підстанцій. Але – навіть від зміни назви організації – суть не змінюється. Цей текст, на який ви посилаєтеся, – відверта брехня. А ця стаття – саме той випадок, коли хтось захотів поставити певну замовну інформацію, але не дуже розібрався у поточній ситуації.

– І все ж заглиблені електропідстанції будуються чи ні?

– Заглиблені електропідстанції споруджуються (але їхня кількість і вартість – закрита інформація, і це питання до Агентства відновлення). Це комплексні величезні масштабні об’єкти, які вперше будуються в Україні й світі. Але за два-три місяці збудувати їх неможливо. Потрібен час.

– Скільки саме?

– Це закрита інформація.

Також є ще часткові захисти для критичних елементів на наявних підстанціях – ми також будуємо їх у кооперації з Агентством відновлення. І цей інженерний захист II та III рівня буде реалізовано саме на наших енергооб'єктах – вперше в Україні й у світі.

Про втрату ЗАЕС і будівництво нових електростанцій

– Радник з енергетики віцепремʼєра по євроінтеграції Рябчин вважає, що Україні «бракує потужностей, завдяки яким завжди проходили зиму без аварійних відключень» (зокрема, мова про втрату контролю над Запорізькою АЕС). Дійсно її втрата – «камінь спотикання»?  І, окрім ЗАЕС, брак яких потужностей ще відчувається?

– Втрата ЗАЕС – величезна потужність, яку ми втратили з нашого енергобалансу. Це приблизно чверть всієї наявної потужності, яка була до вторгнення рф. Це дуже багато. До того ж ми втратили й досить велику частину споживання на тимчасово окупованих територіях.

Безумовно, нам бракує ЗАЕС в енергосистемі. Якби вона була б в роботі, ситуація була б зовсім іншою. Найімовірніше, у нас взагалі не було б дефіциту потужності (якби всі шість енергоблоків були нам доступні цієї зими). Але, крім цього, нам бракує нової генерації.

Україні треба будувати нову генерацію замість тих ТЕС і ТЕЦ, які були збудовані в 1960-1970-х роках і вже безліч разів були пошкоджені. Ще задовго до вторгнення рф і війни ці об’єкти були технічно застарілі. Та, оскільки вони мають велику потужність, є пріоритетними об’єктами для атак ворога. І не факт, що ці ТЕС і ТЕЦ можна буде постійно відновлювати після нових ракетних і дронових атак, враховуючи їхній технічний стан.

Тому я наголошую, що слід будувати нову генерацію. Яку саме – про це говориться в нашому звіті з оцінки відповідності (достатності) генерувальних потужностей (але він закритий для публікації під час війни). Як будь-який оператор енергосистеми, ми моделюємо цільовий мікс енергетичної держави, щоб повністю покривати потреби українських споживачів в електроенергії і щоб він був якомога дешевший для споживача. Наше моделювання показує, що Україні потрібна нова генерація – а саме суміш різних технологій.

– Яких?

– У нас є можливість здешевлювати енергосистему, будуючи нові сонячні та вітрові електростанції. Ми не говоримо про «зелений» тариф. Бо нові сонячні та вітрові електростанції, що будуються, працюють без «зеленого» тарифу: їхня електроенергія найдешевша, адже в них немає вугілля та газу, які треба спалювати, чи ядерного палива, яке слід закупити. А також немає великих складних агрегатів, таких, як на ГЕС, які потрібно обслуговувати, витрачати запчастини, ресурси тощо.

Але проблема вітрових електростанцій у тому, що вони мають негарантовану потужність. Якщо вітру немає – слід швидко шукати альтернативні варіанти потужності. Проте в комплексі з цими електростанціями необхідно будувати нову генерацію, яка здатна їх підтримувати, щоб підстраховувати їхню негарантованість. І таких електростанцій в Україні якраз не вистачає. Переважно це так звані газові пікери (пікові швидкі електростанції, що працюють на газі). На жаль, в Україні їх немає. Хоча така технологія дуже поширена у всьому світі.

– А чому цих пікерів немає в Україні?

– Через вади ринкового регулювання. Тобто інвестори наразі не вірять настільки в український енергоринок, щоб їх будувати. І це треба негайно міняти! Адже нам слід думати не лише про цю зиму, а й про всі інші наступні зими. А для того, щоб їх спокійно прожити й мати гарантоване електропостачання – ми не обійдемося без побудови нових електростанцій.

Щоб реалізувати цей план, потрібно зробити певні кроки – перш за все регуляторні. Тобто «вилікувати» саме ринкове середовище, аби інвестори могли побудувати такі електростанції в Україні й розуміти, яким чином повернуться їхні вкладення. Ці умови слід забезпечити негайно – і війна не є виправданням для того, щоб цього не робити. Адже сьогодні не активні бойові дії є основним чинником, який не дозволяє залучити іноземні інвестиції, а саме регуляторний блок.