Мюнхен-2024. Як світові лідери збираються гасити три головних вогнища політичної нестабільності у світі
Почала роботу 60-та Мюнхенська конференція з безпеки. Що там обговорюватимуть?
2007 року президент росії владімір путін виступив із трибуни Мюнхенської конференції з безпеки із сумнозвісною промовою, яка виявилася провісником численних проблем. У своєму виступі він висміяв однополярний світ з «одним паном, одним господарем», неприховано натякаючи на США, і заявив, що такий уклад «не лише неприйнятний, а й неможливий у сучасному світі». Також він попередив, що подальше розширення НАТО на схід «створює нові лінії поділу та зводить нові стіни». Проте повідомлення путіна Захід тоді не почув.
Минуло 17 років, й учасники Мюнхенської конференції з безпеки розплачуються за це, але вже за відсутності російських представників, яких очікувано та цілеспрямовано не запросили другий рік поспіль. Попри всі жорсткі заяви європейських й американських лідерів НАТО щодо єдності перед обличчям російської загрози та цілковитої підтримки України, багато учасників Мюнхену-2024 хвилюються за крихке майбутнє Альянсу.
Та й раптова смерть (читай – вбивство) «титульного» російського опозиціонера Олексія Навального саме в день старту всесвітньої конференції з глобальної безпеки мовби натякає: безкарність росії становить пряму загрозу чи не всьому людству, і відбутися заявами про «глибоку стурбованість» світовим лідерам надалі вже навряд чи вдасться. То ж чи зважають західні політики на реальні ризики й наскільки готові підтримати Україну в її боротьбі з агресором? Про що ще говоритимуть високопосадовці з усього світу, які зібралися на «безпековий Давос»?
Перебіг війни в Україні важко назвати вдалим для росії. Навіть більше, це відверте фіаско. Проте ситуація стане не настільки поганою для кремля, якщо західна підтримка Україні не надходитиме, адже війна на виснаження вигідна саме рф. Плани щодо росії та України – головна тема 60-ї ювілейної Конференції з безпеки, яка відбуватиметься в готелі Bayerischer Hof два дні, 17 та 18 лютого. Однак не єдина.
Передвиборче хвилювання. Багато часу й обговорень буде присвячено тому, що взагалі коїться у Вашингтоні. Європейські союзники Сполучених Штатів знервовані перспективами кандидатів у президенти США. Заяви Трампа щодо відмови в захисті членів НАТО, які недостатньо сплачують за участь, та опис Альянсу як «здирників американського захисту» не додають політикам і військовим впевненості та змушують з острахом спостерігати за передвиборчими перегонами.
Конгрес, який не працює. Також усі хочуть розуміти стан справ із законопроєктом щодо американської підтримки союзників (Україна, Ізраїль, Тайвань), який уже кілька місяців як «завис» у Конгресі та виявився заручником проблем із міграційною політикою США. Його доля стане лакмусовим папером для розуміння, чи здатні США підтримувати своїх союзників і наскільки потужні ізоляціоністські настрої, що панують у головах членів Республіканської партії.
Для розуміння складності ситуації можна навести приклад сенатора Ліндсі Грема. Частий гість конференції, сенатор Грем, відомий антиросійськими та проукраїнськими поглядами, змушений був скасувати візит до Мюнхена, натомість він направляється на південний кордон США.
Уникнення нової «холодної війни» (принаймні, намагання). Наступним питанням порядку денного є Китай. Європа все ще не визначилася зі своїм ставленням до Пекіна: чи він економічний партнер, чи довгострокова геополітична загроза. На шальках терезів не вистачає розуміння позиції Вашингтона. Якщо гору візьмуть «яструби», не можна виключати початок «холодної війни 2.0». З іншого боку – команда Джо Байдена, яка намагається поліпшити чи принаймні вирівняти відносини з Пекіном. Така позиція подобається європейцям, але незрозуміло, чи довго вона триватиме.
Джерела кажуть, що державний секретар США Ентоні Блінкен на полях Мюнхенської конференції має зустрітися з головним зовнішньополітичним функціонером Китаю, Ван Ї, проте поки що жодної офіційної інформації про це не поширювалося.
У Китаї, навпаки, повідомляють про нагоду для китайського дипломата: оскільки європейці «панікують через перспективи Трампа», Пекін може запропонувати свої дружбу як стабільного й передбачуваного партнера, якого зараз так не вистачає Європі. Щоправда, китайці «виносять за дужки» стан справ у своїй економіці. Які як ніколи далекі від стабільності та передбачуваності.
Якщо цього здається недостатньо. Є ще й криза на Близькому сході. Тут «не все так однозначно», і якщо європейські та американські політики чітко розуміли, що вони – на «світлому боці Сили», підтримуючи Україну в боротьбі проти росії, то сприяння ізраїльській операції в Газі виявилося не таким вдалим. Європа вже не настільки непохитна в підтримці Ізраїлю, США ще тримаються, а Ізраїль готується до нової стадії операції – тепер у Рафаху. Через це відносини ЄС і США погіршуються.
У Білому домі зараз вважають, що кризу можна швиденько перетворити на можливість, і готують свій варіант Близькосхідної мирної угоди. Є відмінна від нульової вірогідність, що саме цю тему обговорять представники нетрадиційно великого представництва близькосхідних держав, які проведуть цей вікенд у Мюнхені.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: editor@mind.ua.
