«Екологічний» газ і «науковий видобуток вугілля».
Де поширюється дезінформація про боротьбу з кліматичною кризою та до чого це призводить
Проєкт реалізується за підтримки Bertha Foundation.
2023 рік був найспекотнішим роком за всю історію спостережень Всесвітньої метеорологічної організації ООН. Головною причиною цього є діяльність людини. І це попри те, що у 2015-2016 роках 195 країн світу підписали так звану Паризьку угоду, домовившись об'єднати зусилля, аби зупинити катастрофічний темп нагрівання планети. Мета угоди – обмежити приріст глобальної середньої температури в межах 1,5 градуса Цельсія, цілеспрямовано зменшуючи викиди CO2 усіма галузями економіки.
Глобальне потепління – підвищення середньої температури Землі, основною причиною якого є викиди вуглецю (CO₂) через діяльність людини. За даними Міжурядової групи експертів з питань змін клімату, майже 90% цих викидів утворюється від спалювання вугілля, нафти та газу.
Країнам-підписантам, серед іншого, потрібно переорієнтувати свою енергетику із викопних джерел енергії на відновлювані. Для досягнення цілі угоди до 2030 року кількість сонячних і вітрових електростанцій повинна щороку збільшуватися в чотири рази (низка країн взяли на себе зобов'язання не будувати жодної нової вугільної електростанції). А левову частку продажів нових авто мають складати електроавтомобілі.
Чому це важливо?
За даними Організації об'єднаних націй, останні 150 років річна глобальна температура виросла на 1,1 градуса ( станом на 2020 рік). Це уже призвело до аномальних природних катаклізмів: посух, ураганів, лісових пожеж. А коли температура стане на 1,5 градуса вищою, 14% населення планети до кінця століття зіткнуться з небезпечною для життя спекою. При підвищенні температури на 1,6° почастішають лісові пожежі, почнеться масове вимирання тварин і комах-запилювачів, що спричинить неврожай та, відповідно, голод.
Втім, Паризька угода має серйозний недолік: у ній відсутній механізм примусу – тобто, «покарання» у випадку, якщо якась країна не виконує своїх зобов’язань. Станом на 2021 рік жодна з держав не запровадила кліматичних зобов’язань відповідно до цілі в 1,5 градуса.
У рамках міжнародного проєкту з дослідження впливу дезінформації на кліматичну кризу «The Bertha Challenge 2024» Mind започатковує цикл публікацій на основі дослідження, як дезінформація впливає на ухвалення тих чи інших урядових рішень в енергетичній галузі. Основний фокус під час моніторингу зроблено саме на тому, як «під прикриттям» ідеї про подолання кліматичних змін формується державна політика тих чи інших країн, що насправді не сприяє збереженню клімату. В поле зору дослідження, окрім України, потрапили також США, Індія, росія та Австралія – держави, в яких обсяги видобування та використання викопних джерел енергії є величезними.
Ми проаналізували кліматичні політики та дії урядів цих країн. І виявили, який тип інформаційних маніпуляцій найчастіше зустрічається в найвідвідуваніших онлайн-ЗМІ кожної з них. Бо, як показують опитування, медіа справді впливають на ставлення людей до проблеми зміни клімату та певним чином зумовлюють пов’язані з цим урядові рішення.
Яку дезінформацію про кліматичну кризу поширюють медіа із рейтингом ТОП-10 найбільш популярних в Індії, США, рф та Австралії
Індійська війна пріоритетів
2023 року саме країни Азії, в тому числі Індія, найбільше постраждали від стихійних лих через небезпеки, пов’язані з кліматом. Але у місцевих ЗМІ вкрай мало мотивуючих публікацій, які б підштовхували до думки, що потрібно докладати більше зусиль для подолання кліматичної кризи. І в першу чергу це стосується закриття вугільних шахт – яких в Індії безліч: адже понад 70% електроенергії в країні видобувають шляхом спалювання вугілля.
Індія прагне досягти чистого нульового викиду парникових газів до 2070 року головним чином завдяки масовому переходу на широкомасштабну відновлювану енергетику. Але The Hindu пишуть: наслідки такого переходу незрозумілі на місцевому та національному рівнях. І як приклад журналісти видання, посилаючись на «деякі дослідження», називають лякаючі перспективи облаштування сонячних електростанцій на гігантських площах у 75 000 квадратних кілометрів. Тобто більше, ніж площа Ірландії, та вдвічі більше за острів Тайвань.
В індійських медіа безліч статей із риторичним запитанням: хто платитиме за відмову від вугілля? Індійське видання Deccan Chronicle пише, що для досягнення цілей щодо адаптації до зміни клімату Індії потрібно близько $1 трлн до 2030 року, і знайти ці кошти буде непросто, бо пріоритетом уряду є «соціальні та непередбачувані витрати».
Ванвейрой Харлухі, депутат верхньої палати парламенту Індії, прямо засуджує заборону вугілля, аргументуючи це тим, що відмова моїм людям у видобутку вугілля (...) схожа на відмову в їжі».
А головний радник з економічних питань Ананта Нагесваран підсумовує: новий європейський податок на викиди вуглецю, який поширюється на продукцію з Індії, – «несправедливий». Натомість «найкращою страховкою від зміни клімату є постійне економічне зростання».
Механізм регулювання викидів вуглецю (CBAM) – вимога Європейського Союзу до вугле-, нафто- або газовидобувних компаній про підтвердження, що під час виробництва продукції був сплачений податок за викиди вуглецю. Вимога поширюється з 2023 року на компанії, які імпортують газ, нафту та вугілля до країн з ЄС.
Але, щоб досягнути цілей Паризької угоди, до 2030 року виробництво вугілля має не зростати, а скоротитися. А до 2040 року – припинитися взагалі. Втім, Індія досі не взяла на себе зобов’язання щодо поступової відмови від використання вугільної енергії. Навпаки, апетити уряду щодо будівництва нових шахт зросли вдвічі: на додачу до шахт на 25,6 ГВт, які вже будуються, в Індії вирішили до 2032 року збудувати додаткові шахти такою ж потужністю.
У фінальній версії Національного плану розвитку електроенергетики на 2023 рік прогнозоване збільшення потужностей видобутку вугілля зросло на 23% – це на 5% більше, ніж у чернетці, опублікованій у вересні 2022 року.
В Індії продовжують відкриватися нові шахти з видобутку вугілля навіть там, де вони не працювали десятиліттями. І, забуваючи про кліматичну кризу, урядовці вітають це «історичне» рішення, пояснюючи, що без вугільної промисловості багато людей «страждали», а уряд втрачав доходи.
Нарендра Моді – прем'єр-міністр Індії з 2014 року. Саме він ратифікував Паризьку угоду. 8 лютого 2024 року він заявив: «Індія стала глобальним примножувачем сили в боротьбі зі зміною клімату». Фото DR
Нові вугільні шахти принесуть дохід, і перекриють діру в держбюджеті, пояснюють урядовці. За січень-квітень 2024 року виробництво електроенергії на основі вугілля в Індії зросло на 10%.
При цьому, міністр навколишнього середовища Пракаш Джавадекар перекладає відповідальність за кліматичну кризу на розвинені країни. Він вважає, що «на відміну від розвинених країн, Індія виконує свої зобов’язання за Паризькою кліматичною угодою» і «Індія не спричинила кризу зміни клімату».
Проте вже очевидно, що навіть з урахуванням розвитку альтернативної енергетики, у 2030 році половина електроенергії в країні все одно вироблятиметься з вугілля.
Австралійський парадокс
Відстань між Австралією та Індією вимірюється тисячами кілометрів. До того ж Австралія має у 27 разів більший ВВП на душу населення, ніж Індія. Але, як і Індія, уряд Австралії планує збільшити видобуток вугілля приблизно на 4% між 2019 і 2030 роками. Хоча це прямо суперечить цілям Паризької угоди.
Ще одна річ, яка об'єднує ці країни – наративи в інформаційному просторі про дорожнечу переходу на «чисту» енергію. А також мізерна кількість критичних публікацій про відкриття нових вугільних шахт. Консервативні лідери Австралії у 2021 році заявили, що «продаватимуть вугілля доти, доки хтось його купує».
49% електроенергії в Австралії у 2022 році вироблялося завдяки вугіллю. Щоб досягнути цілі в 1,5 градуси Цельсія, частка відновлюваних джерел енергії в Австралії до 2030 року має складати 95%. Але за нинішнього вектора розвитку федеральної політики в енергетичному секторі ця мета – недосяжна.
Досі в жодному національному документі не прописаний чіткий план припинення виробництва електроенергії з вугілля.
У травні 2021 року Міжнародне енергетичне агентство опублікувало нову доповідь, у якій застерегло від нових інвестицій у вуглевидобувні проєкти – щоб досягти нульових викидів у глобальному енергетичному секторі до 2050 року. «За сценарієм нульових чистих викидів не потрібні нові вугільні шахти чи розширювати існуючі, оскільки попит на вугілля стрімко падає», – йдеться в документі.
2022 року відновлювана енергетика склала 31% від загального виробництва електроенергії. Цього ж року в країні з'явився новий уряд, але його політичний курс не рухається в бік реальних кліматичних реформ. Жодне із прийнятих рішень не дає чіткого розуміння про те, чи зменшиться кількість викидів. І якщо так – то на скільки.
Поки що спроби громадського сектора вплинути на цей політичний курс не приносить значних результатів. Рада навколишнього середовища Центрального Квінсленда марно намагалася в суді змусити міністра навколишнього середовища Таню Пліберсек розглянути вплив на клімат двох великих вугільних шахт, перш ніж дати їм дозвіл на подальшу роботу – йдеться про розширення Narrabri та проєкт оптимізації Mount Pleasant.
Федеральний суд не пішов назустріч екоактивістам і вирішив, що Міністерство екології не зобов’язане згідно з законом про навколишнє середовище Австралії враховувати кліматичні загрози під час оцінки проєктів. І це судове рішення автоматично дало змогу ще 740 вугільним, нафтовим і газовим проєктам отримати «зелене світло» на продовження роботи.
Дезінформація від прем’єр-міністра Австралії Ентоні Албанезе, 2022 рік: «Припинення видобутку вугілля в Австралії
не призведе до скорочення глобальних викидів, оскільки «те, що ви побачите, це заміна вугіллям з інших країн, яке, ймовірно, призведе до більших викидів… через якість продукту». Однак, для досягнення кліматичних цілей світу не потрібно просто заміняти один шматок вугілля іншим, а скоріше спалювати набагато менше цієї копалини.
Фото: Joel Carrett/Pool для Reuters
На додачу до збереження старих шахт, у травні 2023 року міністр навколишнього середовища Таня Пліберсек схвалила відкриття вугільної шахти Isaac River. А потім – з’явилися і три інші шахти.
Наприкінці 2022 року у стадії розробки в Австралії було 114 нових проєктів щодо використання викопних джерел енергії, з яких 69 – вугільні.
За прогнозами аналітиків Climate Action Tracker, такі ключові розробки, як вугільне родовище Скарборо та розширення нафтового Північно-Західного шельфового заводу в Західній Австралії, морське газове родовище Баросса та проєкт із видобутку сланцевого газу Beetaloo забезпечить видобуток і виробництво викопного палива на десятиліття.
Дуже «зелений» російський газ
80% викидів СО2 продукують лише 57 компаній світу. У цьому списку в трійку лідерів увійшов російський енергетичний гігант «Газпром».
Щоб покращити свою репутацію, нафтогазові компанії використовують тактику «зеленого відмивання»: вони витрачають незначну частку своїх доходів на екологічні проєкти – і починають позиціонувати себе як захисники природи.
Ще у 1995 році «Газпром» затвердив Екологічну політику, в якій зазначено, що компанія зобов'язується «вживати всіх можливих заходів для збереження клімату». На офіційному сайті «Газпрому» також є розділ «Охорона навколишнього середовища». Спочатку тут публікуються піарні статті про екологічні акції компанії, а згодом вони з'являються і на найпопулярніших російських медіа.
Greenwashing ховається за такими термінами:
• Натуральне може містити будь-що, що є в природі, і це не означає, що інгредієнти корисні для людини.
• Екологічність означає вжиття екологічних заходів для захисту навколишнього середовища, але це розпливчастий термін, який не має ваги.
• Зелений – це невизначене розпливчасте слово, яке передає дію чи якість, пов’язану з захистом навколишнього середовища чи екоспоживанням.
• Вуглецево-нейтральні, вуглецево-компенсовані програми, чисті нульові або нульові викиди є червоним прапорцем через відсутність нагляду, стандартизації або можливості вимірювати збережений вуглець.
• Вуглецевий слід – термін для перенаправлення уваги з компаній, що займаються викопним паливом, на окремих людей. Калькулятор вуглецевого сліду вимірює лише індивідуальний внесок у глобальне потепління, а не промислові викиди парникових газів.
Але заголовки таких публікацій можуть бути оманливими. Так у статті на сайті «Комсомольская правда» під назвою «Омский НПЗ подарил городу 20 новых екологичных автобусов» йдеться зовсім не про автобуси, які працюють на електродвигунах та є безпечними для природи. Під екологічністю компанія має на увазі «природний газ»: «Завдяки використанню газового пального знижується вплив на навколишнє середовище». Ще більшої казусності ситуації додає те, що ця спонсорська акція відбулася в рамках державного проєкту «Чисте повітря».
У своїх звітах компанія також називає природний газ «екологічним паливом, яке постачається споживачеві із застосуванням «зелених» технологій для підвищення якості життя населення при дбайливому збереженні природи».
Також компанія залучає до своїх піар-акцій природозахисні організації, як от Всесвітній фонд природи. На популярному російському ресурсі Life.ru експерти WWF та ще кількох екологічних організацій розповідають про свої відвідини нафтопереробного заводу компанії в столиці росії – Москві. Оглянувши механічні очисні споруди, вони підсумували, що це підприємство – «вимушений лідер в області екології».
президент російської федерації владімір путін 22 липня 2022 року: «Європейські країни знехтували значимістю традиційних видів енергії та зробили ставку на нетрадиційні. Вони великі фахівці у галузі нетрадиційних відносин, от і в галузі енергетики вирішили зробити ставку на нетрадиційні види енергії – сонце, вітер»
Щоб підтримати образ дружньої до природи організації, «Газпром» звітує, що розвиває альтернативні джерела енергії «в економічно та технічно обґрунтованих ситуаціях, зокрема у віддалених чи технологічно ізольованих районах» на об'єктах видобутку та магістрального транспортування газу.
Ще одна російська нафтогазова компанія НК «Роснєфть» входить в десятку найбільших у світі. І публічно називає частиною своєї корпоративної культури «збереження довкілля для майбутніх поколінь». У медіа дуже багато публікацій про екологічні акції компанії, як то підтримка моніторингу міграції північних оленів або висадки дерев за участі її співробітників.
Також нафтогазова компанія із багатомільярдними прибутками може собі дозволити виділити кошти на харчування та лікування тридцяти білих ведмедів у зоопарках, щоб потім у найбільших медіа з’явилися заголовки «"Роснєфть" 10 років опікується білими ведмедями». Тими самими ведмедями, яким учені пророкують зникнення до 2100-го року, якщо людство не докладе більше зусиль для боротьби зі зміною клімату.
Заступник директора департаменту аналізу, методології та розвитку промислової безпеки, охорони праці та довкілля «Роснєфти» Вікторія Сапожнікова 24 квітня 2023 року: «"Роснєфть" орієнтована не просто на підвищення екологічності бізнесу та мінімізацію впливу на навколишнє середовище, а на досягнення сумарного позитивного впливу на екосистеми»
Розповідаючи про інвестиції в «природоохоронні заходи» вартістю $6 млн, нафтова компанія має на увазі, в тому числі «програму підвищення надійності трубопроводів» та «підвищення ефективності утилізації промислових відходів».
Хай би скільки медіа не розповідали про екологічність російського газу та нафти, саме на енергетичний сектор росії припадає близько 80% усіх шкідливих викидів.
За даними незалежного наукового проєкту Climate Action Tracker, поточна політика та дії росії призводять до зростання, а не до зниження викидів і аж ніяк не відповідають обмеженню потепління до 1,5°C. Якби всі країни дотримувалися «російського» підходу, потепління могло б сягнути понад 3°C.
Усі підписанти Паризької угоди мають регулярно оновлювати свої кліматичні цілі, роблячи їх ще більш амбітними. Але росія перестала слідувати цьому правилу. Вона приєдналася до Паризької угоди у 2019-му році, а наступного року оновила свій план – не покращивши його.
Замість того, щоб зосередитися на подальшому збільшенні виробництва енергії з відновлюваних джерел, у червні 2020 року російський уряд ухвалив протилежний за ідейним змістом документ – Енергетичну стратегію до 2035 року. У ньому написано, що рф продовжуватиме продавати нафту, вугілля та газ решті світу, а все, що заважає цій меті, розглядатиметься як загроза та виклик.
У 2021 році росія була найбільшим у світі експортером викопного газу – з 23,6% світового експорту – і другим найбільшим експортером нафти (12,3% від загального обсягу).
Ба більше, у 2021-му році росія на законодавчому рівні послабила свій вплив на найбільших забруднювачів повітря, дозволивши замість сплати штрафів за великі викиди парникових газів просто звітувати про ці викиди, починаючи з 2024 року.
У секторі відновлюваної енергетики рф також залишається невизначеність. Країна не має жодних чітких цілей стосовно розвитку сонячної та вітрової енергетики.
Американська нафтова мрія
На відміну від росії, США поставили перед собою дуже амбітну мету – досягти 100% чистої енергії до 2035 року. Її досягнення залежить від здатності створити великомасштабну сонячну та вітрову енергетичну інфраструктуру.
Втім, на шпальтах найвідвідуваніших американських медіа панує доволі песимістична атмосфера, поширюючись на чималу читацьку аудиторію. Так, лише у березні 2024 року ТОП-10 видань США мало 2,2 мільярди відвідувачів. А дослідження показують, що ЗМІ справді впливають на ставлення людей до проблеми кліматичних змін та певним чином зумовлюють урядові рішення.
Тож ми проаналізували, як згадували у своїх публікаціях про кліматичну кризу всі ці 10 найпопулярніших медіа США.
USA TODAY пишуть, що місцеві органи влади забороняють зелену енергетику швидше, ніж будують її. Ба більше – в усіх куточках країни «жителі кричать проти сонячних електростанцій, вітрових турбін і нових ліній електропередач»: подають до суду, приймають закони та вживають інших заходів, щоб зупинити або уповільнити ці проєкти. А на додачу ще є бюрократичні перепони в отриманні дозволів на такі будівництва.
New York Times у своїх матеріалах регулярно підкреслює, що кліматичні обіцянки важко виконати, і навіть у багатих Сполучених Штатах уряд неохоче дає гроші на фінансування міжнародного Зеленого кліматичного фонду, який приносить користь біднішим країнам.
У FoxNews звучить теза «експерта з питань клімату» Калеба Россітера про те, що «ненадійна» сонячна та вітрова енергія ніяк не вплине на уповільнення глобального потепління, а на додачу обернеться кількаразовим збільшенням рахунків за електроенергію.
Посилаючись на дослідників, CNBC пишуть, що «безнадійно» переходити на відновлювані джерела енергії. Мовляв, краще зосередитися на економії вже наявної енергії. Але не пояснюють – як.
Сонячна та вітрова енергетика очима топових медіа в США та росії
Ці слова наче продовжують думку генерального директора Saudi Aramco Аміна Нассера, який за місяць до цього у цьому ж виданні заявив, що енергетичний перехід не вдається, тож світ повинен відмовитися від «фантазії» про поступову відмову від нафти.
«Ми повинні поступово впроваджувати нові джерела енергії та технології, коли вони справді готові, економічно конкурентоспроможні та мають належну інфраструктуру», – сказав Наcсер.
При цьому, американські ЗМІ підіграють місцевим нафтовим гігантам – ExxonMobil та Chevron. Зокрема, на сторінках New York Post можна почитати про «історію успіху клімату завдяки викопному паливу». А Fox News із посиланням на Інститут енергетичних досліджень пишуть новину із гучним заголовком про те, як зниження видобутку нафти та газу в США завдасть шкоди навколишньому середовищу.
На підтвердження тези про позитивні екологічні наміри нафтової компанії можна прочитати розлогий текст на CNBC – там описується пілотний проєкт ExxonMobil щодо видалення CO2 з атмосфери. «Технологія прямого захоплення повітря має величезний довгостроковий потенціал як інструмент боротьби зі зміною клімату», – зазначає генеральний директор ExxonMobil Даррен Вудс.
Ще один варіант видобутку «чистої» енергії пропонують нафтові гіганти British Petroleum і Shell – в іншій публікації на цьому ж сайті. Вони вкладають гроші у нову «перспективну галузь» під назвою агрівольтаїка – для створення сонячних електростанцій на такій висоті від землі, щоб це дозволяло на цій же території випасати худобу та займатися бджільництвом.
Спроби нафтових компаній відбілити свою репутацію за допомогою нестандартних проєктів можна зрозуміти. Адже США – найбільший у світі виробник нафти та сланцевого газу. Але президент Джо Байден позиціонує себе як захисника планети від глобального потепління. До того ж для досягнення кліматичних цілей до 2030 року в США не повинні розроблятися нові поклади нафти та газу…
6 хибних рішень для порятунку планети, про які пишуть популярні ЗМІ
Втім, у січні 2023 року в США ухвалили важливий для кліматичної політики закон про зниження інфляції (IRA). Поряд із нормами про підтримку екологічно чистої енергії в документі знайшлося місце і пільгам для нафто- та газовидобутку викопного палива – під приводом того, що це дозволяє вітчизняним нафтогазовим компаніям переходити від викопного палива «розумними темпами».
Закон змушує федеральний уряд щороку пропонувати мінімальну площу державних земель для буріння. Також у ньому є норма про те, що під час аукціонів на використання федеральної землі пріоритет надають не проєктам з відновлюваної енергії, а нафтогазовим.
Згідно з прогнозами групи аналітиків Climate Action Tracker, якщо викиди продовжуватимуть знижуватися до 2030 року, США досягнуть лише 63–77% своєї загальної мети скорочення викидів. Цей рівень не відповідає цілі 1,5˚C.
Усього через два місяці після старту дії IRA Міністерство внутрішніх справ схвалило великий проєкт видобутку нафти ConocoPhillips Willow на Алясці. Це один із небагатьох нафтових проєктів, які президент США Джо Байден схвалив за власним бажанням без дозволу Конгресу чи суду.
І на цьому історія не закінчилася. У тому ж місяці Міністерство внутрішніх справ оголосило аукціон на 73 мільйони акрів у Мексиканській затоці. У липні Верховний суд дозволив будівництво газопроводу Mountain Valley – 500-кілометрового проєкту для транспортування газу із Західної Вірджинії до Вірджинії.
Магія українських медіа
14 травня 2024 року президент України Володимир Зеленський підписав закон про відкриття експорту біометану. Документом, зокрема, передбачено створення реєстру виробників біометану, які підключені до газових мереж. Відтепер митні процедури, що застосовуються для природного газу, поширюватимуться і на біометан. Цей закон парламентарі ухвалили як такий, що сприятиме декарбонізації та боротьбі з глобальними кліматичними змінами.
Біометан – це газ із відходів харчової промисловості та тваринництва, осаду стічних вод та органічної фракції побутових відходів.
Виробництво біометану почалося в Україні лише в жовтні 2021 року. Тому не дивно, що до цього в українському медіапросторі про цей вид енергії майже не було згадок, за винятком кількох оглядових статей про економічні передумови для розвитку цього бізнесу. В урядовій Енергетичній стратегії України до 2035 року – затвердженій 2017-го – також жодного разу не згадується слово «біометан». А в оновленій версії цього документу – біометанові заводи вже фігурують як один із перспективних напрямків для інвестування.
Український парламент ратифікував Паризьку угоду у 2016 році, і відтоді уряд запровадив низку ініціатив стосовно альтернативної енергетики. Але тоді мова йшла про розвиток сонячної та вітрової генерації – і кількість таких електростанцій у державі почала стрімко зростати. Та з початком повномасштабного російського вторгнення «зелений» прогрес загальмувався: за даними Міністерства енергетики, Україна втратила 80% вітряних електростанцій та 20% сонячних електростанцій.
У розпал енергетичної кризи знайшлися люди, які вирішили ризикнути та дати поштовх новому для країни енергоресурсу – біометану – під виглядом «зеленого» рішення. Та чи справді біометан – це ключ до розв’язання кліматичних проблем?
На початку 2023 року в український медійний світ прийшли кілька приватних інвесторів – «Галс Агро» та «Вітагро», які публічно заявили, що за два роки вклали кілька десятків мільйонів доларів у будівництво біометанових заводів. До початку війни ця бізнес-ідея мала сенс: в Євросоюзі є значний попит на біометан, і українські експортери можуть його задовольнити. А от продавати біометан в Україні економічно невигідно.
Коли через війну із росією уряд України заборонив експорт українських енергоносіїв, «Галс Агро» та «Вітагро» опинилися в патовій ситуації: заводи вже були збудовані, але сенс запускати їх зник. Вирішити цю бізнес-проблему могло ухвалення закону про дозвіл експорту біометану. Але в українських реаліях написання законопроєкту, його обговорення та затвердження може зайняти роки. А бізнесмени так довго чекати не хотіли.
Кому належать компанії «Галс-Агро» та «Вітагро»?
Vitagro — український агрохолдинг, який працює в галузі рослинництва, садівництва і тваринництва. З 2019 року компанія почала інвестувати у проєкти відновлюваної енергетики і відкрили кілька сонячних електростанцій. Ключовим контролером компанії «Вітагро» є народний депутат України 7-9 скликань Сергій Лабазюк.
«Галс Агро» – група сільськогосподарських компаній, яка займається рослинництвом, садівництвом та тваринництвом, а також має найбільшу кількість біогазових заводів в Україні. Співвласником «Галс Агро» є народний депутат України 1-го скликання Микола Гавриленко. З 1991 по 1998 рік він очолював держкомітет з геології та використання надр України. «Галс Агро» також контролює низку компаній, які займаються будівництвом та капремонтом нафтових і газових свердловин та зокрема проводили капітальний ремонт свердловин для найбільшої газовидобувної компанії України «Укргазвидобування».
За пів року до реєстрації в парламенті законопроекту про митне оформлення біометану в медіапросторі було всього кілька розлогих публікацій про це джерело енергії. Усі ці публікації об'єднувало кілька факторів. По-перше, всі вони були опубліковані в популярних медіа. По-друге, спікерами в них були відомі в енергетичній сфері публічні особи.
І, по-третє, в цих текстах використовувалась теза про те, що розвиток біометанової галузі допоможе Україні досягти цілей з декарбонізації – зобов'язань, що взяла на себе Україна в рамках Паризької угоди. Хоча біометан «у найкращому випадку» підтримує рівень вуглекислого газу на поточному рівні, але не знижує його.
Чому біометан не можна використовувати в промислових масштабах?
Проєкти переробки аграрних відходів в енергію можуть бути корисними для малих ферм, якщо біогаз, вироблений на фермі, буде використовуватися повторно лише на цій фермі. Коли ж йдеться про масштабні промислові проєкти перетворення відходів на енергію, то доочищення отриманого біогазу до біометану, щоб додавати його в газотранспортну мережу, вивільняє CO2 і небезпечні забруднювачі повітря.
Прив'язка біометану до виконання Україною міжнародних кліматичних вимог була потрібною, вочевидь, задля привернення більшої уваги до теми цього маловідомого в українському суспільстві виду енергії. До того ж як інакше привернути увагу законотворців до кліматичних проблем у розпал повномасштабної війни з росією?
За даними Міністерства екології України, за час повномасштабної російсько-української війни обсяги викидів парникових газів від збройної агресії росії склали 180 млн тонн СО2 еквіваленту – це більше, ніж викиди за 2022 рік Ірландії та Німеччини разом взятих.
Перша помітна публікація про біометан з'явилася наприкінці січня 2023 року в авторській колонці на популярному медіа-ресурсі «Українська правда». Там голова Державного агентства з енергоефективності Валерій Безус детально пояснив, що біометанові проєкти потрібно розвивати, бо це допоможе підтримувати «цілі декарбонізації країн європейської спільноти».
Через три місяці на офіційному сайті Міністерства аграрної політики України уже сам міністр Микола Сольський заявив, що «біометан – екологічний газ, найдешевший з можливих відновлюваних газів» (зв'язок та роль міністра у лобіюванні інтересів приватних інвесторів, а також використані механізми буде досліджено в наступному матеріалі. — Mind).
Минуло ще кілька тижнів – і в медіа пролунали голоси дотичних до біометанового бізнесу людей: гендиректор Оператора газотранспортної системи України Дмитро Липпа та директор компанії-виробника біометану «Галс агро» Олександр Домбровський. Вони процитували попередніх спікерів і додали, що біометан допоможе Україні інтегруватися в європейський ринок на правах повноцінного партнера, і зробить країну енергонезалежною.
Після цього публікації процитувало ще кілька профільних аграрних видань. І в липні 2023 року законопроєкт таки зареєстрували в парламенті. В короткій пояснювальній записці також підкреслюється, що біометан може використовуватись для прискорення переходу на «чисту» енергію. А отже – це допоможе Україні виконати міжнародні зобов’язання щодо зменшення викидів вуглецю.
Автори законопроєкту – 12 народних депутатів – як аргумент для прийняття цього закону послалися на інформацію громадської спілки «Біоенергетична асоціація України».
Технологією зацікавився і державний оператор нафтогазової промисловості – НАК «Нафтогаз». Адже біометан можна транспортувати по тим самим трубам, що і «звичайний» природний газ. А отже газотранспортна система України готова до роботи.
«Група Нафтогаз бачить своє майбутнє як сучасна енергетична компанія, де є місце видобутку нафти та газу, а також є виробництво «зеленої» енергії з вітру, сонця та біометану. Тому ми дуже серйозно дивимося на цей напрямок, плануємо розглянути можливість збільшити інвестиції», – сказав голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Чернишов.
Надалі керівництво цієї організації багато разів виступало в медіа із закликом до парламентарів проголосувати за цей законопроєкт. Всього за вісім місяців у найпопулярніших новинних ЗМІ, профільних ресурсах та урядових офіційних сайтах було опубліковано близько сотні колонок, репортажів, новин та аналітичних матеріалів про те, що біометан – це екологічно чистий вид енергії, який допоможе боротися з глобальним потеплінням. 23 матеріали містили маніпулятивну тезу про те, що біометан сприяє декарбонізації.
Але бажаного ефекту було досягнуто – 253 депутати проголосували «за», і – на радість власникам біометанових заводів – закон вступив у силу.
Хто і де проштовхував ідею розвитку біометану як екологічно чистого джерела енергії в Україні
Джерела: Економічна правда, Міністерство аграрної політики, ІА «Агравери», Facebook, Укрінформ, Новое время, Німецька хвиля, Агрополіт, Економічна правда, Економічна правда, Міністерство енергетики, Інформатор, Forbes, Українська енергетика, Інтерфакс, Укрінформ, Vitagrо, Інтерфакс, Інтерфакс, Латифундист, DixiGroup, ThePage, Українська енергетика
