Економіка Сонця, що сходить. Як Японія долає економічні труднощі та до чого тут Україна
Чому український бізнес та держструктури можуть повчитися в японських колег
Японія – одна з провідних світових економік, учасниця «Великої сімки» та активний партнер України. Проте не лише цим може бути цікава для нас ця країна: перед нею стоять виклики, дуже схожі з тими, які очікують на Україну. Це і необхідність активного залучення жінок на ринок праці, і потреба в іноземній робочій силі, і вимога часу – бути більш відкритими та ефективними. Тому пропонуємо короткий, але насичений огляд економіки Японії від Bloomberg.
Коли Джеймса Каффнера, колишнього топ-менеджера Google, вісім років тому запросили очолити інноваційний хаб Toyota у Японії, він привіз із собою чудову ідею, яка мала б сподобатись його новим колегам: на роботу вдягатись як завгодно.
Непогана начебто ідея швидко зійшла нанівець. Відділ кадрів повідомив Джеймсу, що співробітники відмовляються «жити зручно та креативно», оскільки переконані, що сусіди, побачивши їх у повсякденному одязі, а не в діловому костюмі, подумають, що тих звільнили.
Каффнер знайшов вихід: встановити локери, в яких працівники можуть лишити дорожній одяг та перевдягатись у робочий, зручний та неформальний. Проте сама ситуація ґрунтується на засадах японської робочої культури, яка у більшості випадків взагалі не толерує нововведення.
Почасти кажуть, що японська економіка (і трудова культура) чудово підходила лише для 1980-х, коли ключовими фактором був акцент на безпомилковому, процесно-орієнтованому та високоякісному виробництві. Проте зараз вона аж ніяк не порається із ХХІ століттям – з його домінуванням програмного забезпечення, відсутністю лінійних рішень і проблемами, що вимагають інтелектуальної праці.
Проте стає очевидним, що і Японії останнім часом відбулась ціла низка структурних змін – і серед них культурні зсуви, які показали другу економіку Азії з доволі незвичного боку. «Тваринні інстинкти» пускають коріння, приваблюючи інвесторів та сусідні країни.
Дорогий власний досвід
Старі культурні умовності неймовірно гальмували процес, про це свідчить купа досліджень та історій. Так, була викрита та припинена практика систематичних маніпуляцій із результатами студентських тестів, направлена на зменшення кількості дівчат-студентів. Її творці вважали, що через вагітність та подальшу потребу в догляді за дітьми жінки менше працюватимуть, тому не вважали за потрібне давати їм освіту.
Дискримінаційні заходи, засновані на гендерних стереотипах, важко вважати рецептом успіху у будь-якій країні. Японська історична настороженість щодо іноземців також негативно вплинула на економічний розвиток. У розвинутій країні, рівень народжуваності у якій є значно нижчим за той, що потрібен для демографічної стабільності, запобігання працевлаштуванню жінок та іноземців гарантовано є рецептом провалу.
Японії знадобились 20 років стагнації – з початку 1990-х до кінця 2000-х – щоб зрозуміти: у мисленні треба щось міняти – від економічних стандартів до оборонних та навіть соціальних імперативів. Це розуміння призвело до перемоги на виборах партії Шінзо Абе – прем’єр-міністра, який змусив японців перевинаходити себе та свої устремління протягом всієї каденції, що тривала вісім років.
Його реформи включали збільшення частки жінок у працездатному населенні, за що одразу отримали назву «жінкономіки» (womenomics). Попри скепсис, реформа виявилась значно більшою за черговий слоган: рівень залученості жінок працездатного віку в економічну діяльністьсягнув рекордних 74,3% на 2022 рік, що на 10% перевищує показники до початку роботи уряду Абе.
Ця команда також спростила правила залучення іноземних працівників – розуміючи при цьому політичну чутливість цієї теми для японців.
Спортивно-професійний туризм
Оцінюючи ризики, згадали про бейсбол, надзвичайно популярний у Японії вид спорту. І хоча спочатку, коли відкрились можливості для трансферів іноземців, виникла напруженість на трибунах, проте дуже скоро місцеві вболівальники вже скандували імена саме «легіонерів». Так само, сподівались в уряді, станеться і з робочою силою.
Результат на табло, продовжуючи спортивні аналогії: 2023 року кількість працевлаштованих у Японії іноземців сягнула 2,04 млн – на 12,4% більше, ніж роком раніше. «Японія входить в еру масової міграції іноземців», – вважає Юнджі Ікеда, очільник агенції з пошуку, запрошення та адаптації іноземних професіоналів.
З іншого боку, відкритість країни світу має і зворотній бік: навіть ті, хто не чув про японське захоплення бейсболом, дізнався про вундеркінда Шохея Отані, японського спортсмена, який грає в США та після закінчення сезону 2023 року уклав найбільший контракт в історії професійного спорту – 10-річну угоду на $700 млн. Це сприяло інтересу до країни його походження та японського бейсболу взагалі – із відомими наслідками туристичного та комерційного характеру.
Взагалі, Японія послідовно встановлює рекорди за кількістю іноземних туристів – навіть попри те, що частка китайських відвідувачів, яка є третьою в топі, ніяк не сягне рівнів напередодні пандемії COVID-19. Окрім збільшення надходжень в економіку від туризму, всі ці іноземці – туристи та робітники – поволі продовжують сприяти тому, що Японія відкривається світу.
Культурні зсуви
Повсякденне впровадження та зростаюча толерантність до різноманіття у японському суспільстві проявляють себе і в інших галузях та практиках. Основна японська бізнес-асоціація, Keidanren, днями закликала уряд дозволити одруженим парам мати у шлюбі різні прізвища.
Минулого року Вищий суд Японії став на бік представників ЛГБТ-спільноти у робочих питаннях, вирішивши, що незаконно примушувати трансгендерних працівників обирати між гендерними туалетами.
Не оминули зміни і державну політику: так, легендарне Міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії активно допомагає іноземним компаніям реалізовувати проєкти в державі. Йдеться про структуру, основним завданням якої із 1950-х років було просування саме японських компаній на світових ринках за будь-яку ціну. Зараз ті ж самі чиновники допомагають американській IBM та тайванській TSMC.
Серед нагальних тем також опинились стосунки між величезними компаніями та їхніми постачальниками. Зокрема, нещодавно голова провідної спілки автовиробників заявив, що настав час змін – і члени спілки переглянуть практику перекидання всіх витрат на постачальників.
Також обговорюється і ліквідація перехресного володіння акціями великих японських корпорацій – одна з тих умов, що просто-таки нищила будь-які спроби конкуренції. Численні спроби іноземних спеціалістів переконати споживачів міняти продавців натикались на те, що корпорації через «кругову поруку» не зважали на прибутковість, витрати, ефективність чи оптимізацію витрат.
Геополітична гра
Усі ці зміни торують шлях більш гнучкому та динамічному соціально-економічному укладу Японії, який з часом принесе численні переваги економіці з точки зору продуктивності. І поки китайці в образі президента Сі Цзіньпіна на словах «реформуються та відкриваються світу», їхній сусід реалізує ці тези на практиці.
Важливим фактором є те, що велика кількість країн Південно-Східної Азії перебувають у пошуку геополітичного та економічного гравця на противагу Китаю, і японське відновлення на світовій арені може схилити шальки терезів на бік економіки та Країни Сонця, що сходить.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
