Карати не можна помилувати: як розв'язати проблеми ветеранів

Повномасштабне російське вторгнення 2022 року створило цілу низку викликів для України загалом і для українського суспільства зокрема. Наслідки цієї агресії проти нашої держави відчуватимуть іще декілька поколінь. Але вже зараз громада має думати над тим, як жити після війни. Одним із нагальних викликів є інтеграція військових у громадський соціум.

Після повернення до цивільного життя колишній військовий найчастіше постає перед труднощами в адаптації до звичайного життя. Пережитий досвід викликає психологічні розлади, посттравматичний стресовий синдром, проблеми зі здоров’ям, труднощі у спілкуванні та проблеми зі знаходженням себе в мирному житті. Якщо брати до уваги різні конфлікти та війни, а також досвід розвинених країн у плані адаптації ветеранів, то вже сьогодні на державному рівні слід робити перші кроки із соціалізації ветеранів, що повертаються з війни.

Адже тільки станом на сьогодні в Україні вже налічується близько 1 млн ветеранів. Тому так важливо вже зараз створювати інституції, які б допомогли героям і захисникам повернутися до мирного життя.

За її словами, держава має запропонувати ветеранові пройти шлях реабілітації – для цього потрібна потужна система взаємодії державних органів.

Як виходити з цього глухого кута?

У ГО «Юридична сотня» пропонують звернути увагу на досвід США, що накопичився після війни у В’єтнамі. Свого часу американці могли спостерігати, що певний відсоток правопорушень і злочинів скоюють ветерани, які перебувають під впливом ПТСР.

Тому у Сполучених Штатах було розроблено програму для подолання ПТСР серед учасників бойових дій, а для таких правопорушників створені спеціальні суди у справах ветеранів, котрі ідентифікували людей із наслідками перебування на фронті, брали до уваги вплив ПТСР і призначали курс лікування та реабілітації. Такий досвід доволі зручний у тому, щоб допомогти людині, замість того, аби її карати.

«За підрахунками американців, внаслідок операції «Свобода Іраку» 17% ветеранів було діагностовано серйозний розлад психічного здоров’я, що, за статистикою, вдвічі більше, ніж до служби, а від 25% до 40% ветеранів мають психологічні та неврологічні травми, пов’язані з ПТСР або черепно-мозковою травмою (ЧМТ). Внаслідок операцій США в Афганістані з 1,64 млн ветеранів ПТСР мали  20%», – пояснив Шинкаренко.

На жаль, такий досвід в Україні поки ще малопоширений. Про це свідчить Єдиний державний реєстр судових рішень. Адже кількість вироків, які обумовлені «посттравматичним стресовим розладом» просто мізерна. Тобто українські суди не беруть до уваги проблеми ветеранів. Виявляється, люди, які захищали Україну, не можуть розраховувати на реабілітацію та ресоціалізацію з боку держави, за яку вони воювали. Але психологи довели, що саме психічний стан впливає на вчинки людини й може стати причиною протиправної поведінки.

Що конкретно можна робити вже зараз?

Нестачу кваліфікованих психологів можна вирішити менторством. Це такий тип відносин, де більш досвідчені наставники допомагають підопічним подолати труднощі, у тому числі й такі, що стосуються ПТСР.

Важливо зрозуміти, що в США суди у справах ветеранів – це спеціальні програми, спрямовані на розв’язання проблем не лише правових, а й соціальних. Система таких судових програм є доповненням до традиційних кримінальних судів: вона зосереджена на наданні лікування, реабілітації та підтримки ветеранів, які мають проблеми з психічним здоров’ям, зловживанням психоактивними речовинами чи інші труднощі. Такі програми спрямовані на раннє виявлення ветеранів, що мають психологічні проблеми через виконання військового обов’язку та/або залежність від психоактивних речовин і потребують особливої уваги з боку ветеранських служб, служб зайнятості, психологів.

За словами експертки Ксенії Ткачук, у розвинутих країнах існують кілька критеріїв судів у справах ветеранів: наявність у звинуваченого статусу ветерана; ветеран має діагноз наркотичної чи алкогольної залежності та/або має психічні розлади (діагностований ПТСР / ЧМТ, інші психологічні захворювання, викликані досвідом бойових дій); вказані залежності й проблеми виникли після їхньої військової служби (хоча в деяких юрисдикціях доведення такого зв’язку необов’язкове). Можуть також враховуватися локальні правила та фактори. Наприклад, характер правопорушень, статус звільнення від військової служби та наявність ресурсів для реагування на психосоціальні потреби ветерана

Україні теж варто починати пошук доступних ресурсів для подальшої реабілітації ветеранів, які в майбутньому вбережуть їх від каральних санкцій правосуддя.

Реабілітація та ресоціалізація ветеранів: покрокова «дорожня карта»

Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми «Справедливість для всіх» та громадська організація «Юридична сотня» здійснили низку аналітичних і комунікаційних заходів з метою пошуку можливостей для впровадження судово-реабілітаційної процедури для ветеранів, спираючись на досвід США. Аналіз судової практики й законодавства України підтвердив доцільність реалізації такого механізму, який сприятиме просуванню ідеї справедливості, забезпеченню гарантій соціальної рівності та відповідальності як елементів орієнтованого на людину правосуддя.

З чого починати цей, безумовно, складний, але такий потрібний крок? У ГО «Юридична сотня» розробили дорожню карту з імплементації механізму судово-реабілітаційної процедури (СРП) для ветеранів. Зокрема, у ній ідеться про підготовчий етап, на якому важливими елементами є досудове провадження та роботу суду із залученням стейкхолдерів, розробка дієвих механізмів реабілітації в рамках СРП, менторство та соціальна підтримка.

Наступний етап впровадження програми пропонує підбір декількох локацій для майбутніх механізмів імплементації, навчання персоналу, впровадження моделі функціонування СРП на базі однієї чи кількох інституцій, збір даних, їх аналіз і збір відгуків від стейкхолдерів.

Завершальний етап передбачає підготовку рекомендацій для  розширення СРП у судовій системі України, масштабування, оцінку та моніторинг результатів на всеукраїнському рівні. 

Така проста процедура запропонує ветеранам не лише реабілітацію, а й можливість реінтегруватися в соціум, повернутися до мирного життя та принести користь своїй державі.

За її словами, на сьогодні існує розуміння, що процес реабілітації ветеранів є критичним, а оскільки Україна рухається в ЄС, у державних інституціях існує розуміння, що варто рухатися в бік інтеграційних процесів. Не всі кримінальні злочини розглядатимуться в цих програмах – така практика звичайна і для США. Наприклад, не розглядаються  насильницькі злочини, розповсюдження та продаж наркотичних і психотропних речовин, жорстоке поводження з дітьми, злочини сексуального насильства.

«Ми фактично розглядаємо питання та проблеми, наприклад, зловживання певними речовинами, інші правопорушення, де можна реабілітувати людину й надати їй можливість продовжувати нормальне та якісне життя, а не вмикати «каральну машину», – резюмувала Руслана Величко-Трифонюк.