Матьйо-Марі Арден: «Особлива користь від діяльності БФ «Solidarity» зараз – у підтримці сфери реабілітації та адаптації»

Матьйо-Марі Арден – голова благодійного фонду «Solidarity». Його команда працює з жовтня 2022 року, і має дуже чітко сформульовану мету своєї діяльності – допомогти українцям, які постраждали від бойових дій, шляхом відбудови.

У фокусі уваги Solidarity – критична та соціальна інфраструктура, багатоповерхові будинки, а з середини 2024 року – створення та облаштування реабілітаційних центрів в Україні. Наразі фонд допоміг освітньо-реабілітаційному простору для людей з порушеннями зору Trinity HUB, реабілітаційному хабу для ветеранів TYTANOVI Rehab та реабілітаційному простору «РеабіЦентр» на базі Інституту травматології та ортопедії НАМН України.

У планах голови Solidarity – допомогти ще більшій кількості реабілітаційних центрів, щоб мати змогу підтримати якомога більше людей, які постраждали через повномасштабну війну.

- Пане Матьйо, чи вважаєте ви, що в країні, де лише станом на червень 2023 року за протезуванням звернулося 58 852 людини, достатньо реабілітаційних центрів?

- Трошки смішне питання. Звісно ж, не вистачає. Таких центрів було мало і до 2022 року, незважаючи на військові дії на сході України. А зараз, після того, як ми перейшли рубіж в 1000 днів повномасштабного вторгнення російської федерації, можна робити один висновок – їх катастрофічно не вистачає.

Необхідні системні дії з боку всіх стейкхолдерів – держави, благодійних організацій, бізнесу. Ми маємо об’єднатися, щоб якнайшвидше забезпечити якісну підтримку людям, які постраждали від війни, – зокрема реабілітацію, адаптацію та соціалізацію. Особливо це стосується ветеранів. Ці люди героїчно захищали свою державу, і після всього пережитого не мають місяцями чекати на протезування чи відчувати себе аутсайдерами у суспільстві.

Наступила нова реальність. На жаль, щодня і щоночі збільшується кількість людей з важкими пораненнями, ампутаціями… І наша задача – адаптуватися, щоб допомагати швидко та якісно. У нас немає іншого вибору.

- Ви допомагаєте декільком реабілітаційним центрам. Як ви обираєте своїх партнерів? 

- По-перше, треба зрозуміти, що ми завжди діємо в межах давно визначених пріоритетів. Наша команда зосереджена на тому, щоб бути корисною людям. Допомагати там, де це може покращити життя якомога більшої кількості українців. І тому наразі ми вважаємо, що можемо принести особливу користь, підтримуючи сферу реабілітації та адаптації. Саме тут існує надзвичайно велика потреба.

Кожен з наших партнерів – Trinity HUB, TYTANOVI Rehab, «РеабіЦентр» – звернувся до нас зі своїм проєктом. Сформованим, прозорим та готовим до реалізації. Тобто для нас важливо, щоб звернення було не з «нуля», і ми мали змогу долучитися до вже наявних, перевірених ініціатив.

Це своєрідна перевірка на те, чи є майбутнє в цих центрів. Якщо проєкт уже на стадії реалізації, і потенційний партнер переконує нас, що у нього є операційні кошти на облаштування реабілітаційного центру технікою, він готовий забезпечувати майбутніх працівників достойною заробітною платою тощо, ми кажемо «так». Адже ми теж вкладаємо чималі кошти та сили, і наші донори хочуть бачити, що це дійсно йде на користь людям, а не «заморозилося» на стадії запуску.

- Хто є вашими донорами? 

- Нашим головним донором була і залишається група компаній Adeo Group з головним офісом у Франції. Нашим безпосереднім партнером під час реалізації проєктів виступає компанія «Леруа Мерлен Україна»: саме вони надають нам всі будівельні матеріали та товари для облаштування. З 2022 року наш фонд називався «Леруа Мерлен Солідарність», проте цього літа ми змінили назву на Solidarity для того, щоб залучати й інших великих донорів. Так, наприклад, наші проєкти в Миколаївській області буде підтримувати мережа магазинів будівельних матеріалів «Мегабуд».

Окремий напрям – робота з приватними донорами. Переважна більшість їх живе у Франції, і я особисто зустрічаюся з цими людьми: розказую про те, що величезна кількість українців потребує допомоги, і потребує її максимально швидко.

- Ви сказали, що кожен проєкт з будівництва та облаштування реабілітаційних центрів є досить вартісним для фонду. Про які суми йдеться?

- На три завершені проєкти ми витратили понад 9 мільйонів гривень. Нам віддають в роботу голі стіни, і ми перетворюємо їх на придатні для роботи приміщення.

- Як ви контролюєте, щоб кошти були витрачені винятково за цільовим призначенням? 

- Коли йдеться про центри реабілітації, наша основна задача – вчасно надати якісні будівельні матеріали для ремонту та облаштування приміщень. Самі ремонтні роботи наш фонд не координує. Цим займаються наші партнери. Всі будівельні матеріали ми відвантажуємо в декілька етапів у міру їхнього використання. І, звичайно, представник фонду – час від часу і я особисто – виїжджає на об'єкт. Слідкуємо за ходом робіт, погоджуємо постачання та оформляємо все це документально. Таким чином ми зі свого боку точно впевнені, що надаємо всі потрібні матеріали в необхідному об'ємі.

Це не тільки захищає всі сторони від непорозумінь в робочому процесі, а й дає можливість діяти чітко, швидко та злагоджено.

- За які терміни вашій команді та партнерам вдалося запустити ці три реабілітаційні центри?

- Кожен з цих проєктів ми реалізували менше ніж за пів року. Це дуже швидко. Ми чітко усвідомлюємо: в Україні уже майже три роки триває повномасштабна війна, і кожен, хто дотичний до сфери реабілітації, має реагувати настільки швидко, наскільки це можливо.

Наведу приклад – TYTANOVI Rehab. Засновник центру, В'ячеслав Запорожець, розумів, що в цій ситуації не можна зволікати: все горить, людям необхідна допомога тут і зараз. І тому він попросив, щоб ми долучилися максимально швидко. Ми відгукнулися, і всі документи були підготовлені та підписані менше ніж за місяць. А самі ремонтні роботи тривали менше ніж 3 місяці.

Швидкість для таких проєктів – це наш стандарт, бо дуже багато людей опинилися в надзвичайно складній ситуації, і наш обов’язок – допомагати.

- Чи розширюєте ви спектр своєї допомоги для наших героїв? 

- Так. Нещодавно в межах 3-го Українського Будівельного Конгресу наш фонд підняв надзвичайно важливу для українського суспільства тему реабілітації та реінтеграції ветеранів. І там, на головній сцені, ми вперше заявили про проєкт, який почали реалізувати вже декілька місяців тому спільно з Центром складного Ендопротезування, Остеоінтеграції та Біоніки. Наш фонд виділив 9,8 млн грн на забезпечення житлом 22 ветеранів. Ці кошти будуть спрямовані на закупівлю матеріалів для ремонту та облаштування смарт-квартир на Київщині. Ми зробили перший крок, і не збираємося на цьому зупинятися.

- Чи плануєте ви розширювати географію допомоги реабілітаційним центрам в Україні?

- Наша команда реалізує проєкти в чотирьох регіонах – в Київській, Чернігівській, Одеській та Миколаївській областях. Наша мета – не розширювати географію, а бути максимально ефективними там, де ми вже працюємо. Головне, щоб проєкти відповідали тим критеріям, які я назвав вище. Зараз ми перебуваємо на етапі перемовин, і я дуже сподіваюся, що нам це вдасться.

- Розкажіть, будь ласка, історії бенефіціарів, які вас вразили найбільше. 

- Таких історій багато, вони є з кожного нашого проєкту. Я їх завжди дуже уважно слухаю, адже для мене і моєї команди важливо розуміти, кому ми допомагаємо і як наша допомога впливає на життя цих людей.

Розкажу лише одну таку історію. В липні цього року ми влаштовували зустріч в Ірпені для нашого головного донора. І свою історію нам розповіла жінка, яка родом з Донецька. Вона втратила своє житло через росіян. Зібралася з силами, переїхала і змогла купити маленьку квартиру в Ірпені. Була впевнена: це не може повторитися ще раз. Просто не може.

Але, на превеликий жаль, у 2022 році це знову сталося, і жінка вдруге все втратила. Вона розповіла нам цю історію і наголосила: її тримає думка про те, що завдяки нашому фонду в неї буде квартира. Наразі Solidarity ремонтує дім, де знаходиться її оселя.

Ми були дуже вражені цією історією. І разом з тим щасливі, що змогли повернути жінці надію. Її радість та радість інших людей, яким ми допомагаємо, надає особливого сенсу нашій роботі.

- Реабілітація починається у спеціалізованих центрах, але має поширюватися і далі. Як ви вважаєте, що треба зробити, щоб українські міста стали по-справжньому інклюзивними?

- По-перше, це просто необхідно зробити. По-друге, не тільки міста, а й села. Кожен куточок України має стати інклюзивним. 

Ми маємо безпрецедентну кількість людей з інвалідністю. Після Перемоги ця цифра, на жаль, буде ще більшою. Саме тому вже зараз треба починати роботу над тим, щоб усі сфери суспільного життя були доступні для людей з інвалідністю. Я знаю, що це величезні кошти – але також знаю, що ці молоді люди віддали своїй країні власне здоров’я, буквально власне тіло. І ми їм винні.