«Якщо мораторій на експорт зброї не знімуть – втратимо позиції на світовому ринку»: п’ять тез про українську оборонку від директора «Спецтехноекспорту»
Олексій Петров – про вітчизняні крилаті та балістичні ракети, «злам гри» і дефіцит фінансування
Україна пройшла значний шлях трансформації – від «країни-складу» з величезними запасами зброї до розробника новітніх військових технологій. Війна поставила нові виклики перед виробниками. Приватний сектор зіткнувся з проблемами фінансування та експортними обмеженнями. Директор державного підприємства «Спецтехноекспорт» Олексій Петров поділився своїм баченням поточної ситуації на Mind Export Summit 2025. Mind занотував найцікавіші тези.
Від «країни-складу» до розробки власних технологій
Наша країна дійсно експортноорієнтована. До війни активно здійснювала експорт військової продукції, що ставило нас до лав провідних світових лідерів. Після розпаду Радянського Союзу Україна мала негативний ярлик «країни-складу» через великі арсенали, як зброї, так й амуніції. Ми намагалися експортувати це в 1990-х і на початку 2000-х. Тоді навіть існувала така посада, як керівник департаменту надлишкового майна Міністерства оборони.
На щастя, інженерна думка та технічні здібності наших людей дозволили наприкінці 2000-х розробити власну продукцію. Ми вийшли в лідери з розробки технологічних систем озброєння: ракетного озброєння, протитанкових систем, модернізації танків і літаків. Однак війна, що почалася 2014 року, а потім і повномасштабне вторгнення, практично поставили ці напрацювання на паузу.
Війна змінила експортну специфіку, зробивши її зовсім іншою. З початком бойових дій відбувся «злам гри». Ми були змушені щось протиставити ворогу, який на той час мав одну з найсильніших армій світу. Потрібна була система, що могла врівноважити сили. Використовувалася так звана Фабіанська стратегія. Вирішенням стали безпілотні системи та комплекси, де на допомогу державі прийшов приватний бізнес.
Настав кінець державної монополії
До війни держава мала монополію на виробництво й експорт військової продукції. Проте війна це змінила. Приватний сектор дістав змогу вийти на цей ринок. Уже цього року очікуємо на українські ракети приватного виробництва – як крилаті, так і балістичні.
Я вже не кажу про морські дрони, безпілотники з різними функціями та наземні системи. Більшість компаній, які нині розробляють і виробляють такі системи, – це приватний бізнес, який раніше не мав жодного стосунку до військової сфери.
Наразі бізнес працює «на склад»
На третій рік війни багато компаній, які інвестували в непрофільні активи та розвивали інноваційні військові системи, натрапляють на проблему: держава не може профінансувати придбання всієї виробленої продукції. Через брак коштів вона не в змозі підтримувати розвиток приватного бізнесу.
При цьому бізнес не може працювати «на склад», адже військові системи дуже швидко змінюються через нові виклики на полі бою. Продукція, яка залишається на складі без закупівлі, швидко застаріває. Це позбавляє компанії можливості вкладати в розвиток та інновації.
Через заборону експорту наповнюємо бюджети європейських країн
Державна позиція така: оборонні технології, які розробляються й фінансуються приватним бізнесом, не можуть бути експортовані. Через це багато компаній стикаються з тим, що іноземні інвестори та виробники пропонують нашим розробникам переїзд до інших країн, наприклад до ЄС.
Наші інженери передають свої ідеї, напрацювання й таланти за кордон. У Європі створюються компанії, часто під європейськими брендами, а потім ми змушені купувати цю ж продукцію в Україну. Отже, ми наповнюємо бюджети європейських країн, що є наслідком чинної державної політики через мораторій.
На жаль, будь-яку співпрацю, зокрема спільне виробництво за кордоном, наші органи контролю вважають продажем технологій. Нині приватний сектор не може працювати під такими жорсткими обмеженнями, як це було за радянських чи пострадянських часів.
Іноземні інвестори зараз не поспішають інвестувати в Україну, тому що є негативний інвестиційний клімат. Нам пропонують робити спільні виробництва за кордоном, а ми не можемо, оскільки нам не дозволяють. Співвласники компаній, які у свій час вкладалися в так звані непрофільні активи, щоб допомогти державі хоч чимось, сьогодні втрачають інтерес, припиняють фінансувати цей бізнес.
Усі технології, у які вкладено кошти, апробовані війною та довели свою ефективність. За ці три роки ми досягли більше, ніж інші країни за 10 років, але через недостатнє фінансування приватного сектору технології швидко застарівають, а розвиток гальмується.
Якщо мораторій не знімуть – втратимо позиції
Україна має величезний потенціал та унікальну можливість заявити на весь світ, що ми не втратили свого лідерства. Однак ця можливість, на мою думку, використовується або аналізується неправильно через державну політику контролю за експортом продукції.
Ми продовжуємо наполягати на зміні цієї ситуації та сподіваємося, що цей рік стане переломним, особливо для військової продукції. Нарешті подолаємо заборони й мораторії та займемо відповідні позиції.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
