Вертольоти Мі-8: чи має «легенда авіації» майбутнє в Україні
З якими перешкодами стикаються вітчизняні виробники комплектовання до цих гелікоптерів
Мі-8 – наймасовіший вертоліт у світовій історії авіації, розроблений московським заводом ім. Міля на початку 1960-х років. Він досі є в авіапарках понад 100 країн. З набуттям незалежності Україна успадкувала близько 300 Мі-8 різних модифікацій, які використовувалися для військових і цивільних завдань.
Вітчизняні авіаційні підприємства здійснюють обслуговування, модернізацією та виробництво комплектовання для цих вертольотів. Зокрема, двигуни, допоміжну силову установку та редуктор уже давно виробляють в Україні, а це більша частина загальної вартості гелікоптера.
«Однак проблема імпортозаміщення деталей для виготовлення Мі-8 наразі не розв’язана. Це ставить під загрозу існування частини української авіагалузі. Зокрема й ринок міжнародних гуманітарних авіаційних перевезень, де одним із лідерів зараз є Україна», – йдеться в новому дослідженні на цю тему.
Повна назва дослідження: «Аналіз ринку експлуатації вертольотів МІ-8 та заходи щодо імпортозаміщення компонентів та вузлів» (розроблений Державним інформаційно-аналітичним центром моніторингу зовнішніх товарних ринків).
Цей звіт презентували на конференції «Стратегічне значення та виклики експлуатації вертольотів типу Мі-8 в Україні», організованої Аерокосмічною асоціацією України.
Mind вибрав головне з понад 200 сторінок дослідження.
Невеликий екскурс в історію
Дослідники розповідають, що перший прототип піднято в повітря 1961 року. Після непростих випробувань серійний випуск розпочали на заводі №387 у Казані, а на початку 1970-х до виробництва залучили авіаційний завод в Улан-Уде. У Радянському Союзі масове виробництво Мі-8 тривало близько 30 років і було вироблено понад 4000 машин.
Наприкінці 1990-х українське АТ «Мотор Січ» розпочало розробку Мі-8 із новітнім двигуном, яка отримала назву Мі8МСБ.
«Намагання визнати модифікацію як основну для модернізації всього парку Мі-8 в Україні на той час не були підтримані, перш за все військовими – гелікоптерів на озброєнні було вдосталь із суттєвим льотним ресурсом і тому про майбутнє особливо не замислювалися», – йдеться у звіті.
Тож «Мотор Січ» зробила ставку на цивільний ринок. Льотні випробування Мі-8МСБ із двигунами новітньої модифікації відбулися 2010 року. Тоді було встановлено світовий рекорд: вертоліт за 13 хвилин піднявся на висоту 8100 метрів. У 2011 році спосіб модернізації гелікоптерів Мі-8 шляхом встановлення нових двигунів був запатентований і почалася модернізація декількох машин.
На озброєння ЗСУ нова розробка прийнята лише на початку війни з рф – у квітні 2014 року. До 2022 року було модернізовано близько 30 бортів: не тільки для армійської авіації, а й для Повітряних сил, авіації ВМСУ, НГУ та ДПСУ.
Бойовий варіант Мі-8МСБ відрізнявся можливістю застосування різного озброєння: підвісних контейнерів із великокаліберними кулеметами та автоматичними гранатометами, некерованих ракет С-8 (НАР калібру 80 мм), С-13 (НАР калібру 122 мм), шести бомб до 250 кг, систем повітряного мінування ВСМ1.
Навігаційне обладнання гелікоптера відповідає вимогам EASA і ICAO. Мi-8МСБ є кількох функціональних модифікацій: транспортний, пасажирський, пошуково-рятувальний, медичний, пожежний тощо.
Динаміка світового ринку Мі-8
«Сьогодні вертольоти Мі-8 є одним з найбільш універсальних авіаційних засобів, які використовуються в різних країнах світу. За різними даними, зараз у роботі до 8000 одиниць більш ніж у 100 країнах світу, що становить 15% загального парку вертольотів. Україна зараз використовує до 80 вертольотів. По програмі надання міжнародної безпекової допомоги планується постачання ще до 60 бортів. Тож парк авіаційної техніки збільшуються, і це виклик для нас», – пояснює на презентації представник Аерокосмічної асоціації України Михайло Пінкевич.
У самому дослідженні наведені скромніші цифри. За даними FlightGlobal, у 2024 році було 2798 Мі-8 у 81 країні. Найбільше – у рф (792), Китаї (266), Індії (222), Алжирі(138), В’єтнамі (87), Україні (74), Анголі (65), Азербайджані (64), Єгипті (62), Перу (53) та Пакистані (52).
Дослідники виділяють кілька трендів:
- Зменшення кількості вертольотів Мі-8 у світі – з 2919 одиниць у 2020 році до 2798 бортів у 2024-му. Це обумовлено втратою гелікоптерів, їх списанням і поступовою заміною Мі-8 сучасними аналогами.
- Широкий географічний розподіл. Основними регіонами експлуатації є Євразія, Африка та Латинська Америка.
- Стабільна чисельність у найбільших операторів Мі-8: Індія, Китай і рф мають стабільно високу кількість вертольотів упродовж аналізованого періоду.
- Очікувані постачання Мі-8: деякі країни планують розширити власний парк вертольотів Мі-8. З 2020 року Нігерія очікує постачання 6 одиниць, Буркіна-Фасо та Непал – по 2 борти.
«Вертольоти Мі-8 залишаються одними з найпоширеніших вертольотів у світі завдяки своїй багатофункціональності, універсальності, надійності та відносно низьким витратам на експлуатацію. Їх активно використовують у багатьох країнах на всіх континентах, зокрема в Індії, Китаї, рф, Україні, а також у країнах Африки, Південної Америки та Центральної Європи. Хоча в деяких країнах спостерігається тенденція до зменшення кількості вертольотів Мі-8 через втрати, списання та перехід на сучасні західні моделі, попит на ці вертольоти залишається стабільним», – йдеться в дослідженні.
Та уточняється: санкції проти «Вертольоти росії» відкривають для України можливість взяти на себе обслуговування цих вертольотів. Наша країна забезпечила повний цикл підтримки льотної придатності цих вертольотів, що підсилює її позиції на міжнародному ринку авіаційних послуг.
Михайло Пінкевич додає, що Україна є одним із небагатьох світових центрів, здатних обслуговувати, ремонтувати та модернізувати Мі-8: «Поєднання з бойовим досвідом, технічною базою дає нашій країні не тільки оборонну перевагу, а й експортні перспективи на світовому ринку обслуговування цього типу авіатехніки».
Вплив війни на ринок Мі-8
«Війна в Україні стала каталізатором змін у структурі вертольотних парків багатьох країн. Конфлікт виявив критичні проблеми, пов'язані з технічним обслуговуванням, ремонтом і модернізацією», – каже Михайло Пінкевич.
Однією з основних проблем є обмеження доступу до запчастин і комплектовання для Мі-8. Це змусило багато країн-операторів, зокрема й Україну, шукати альтернативні джерела постачання або розвивати власні виробничі потужності для технічної підтримки Мі-8.
Країни, які раніше залежали від постачання запчастин для Мі-8 із рф, натрапляють на труднощі в технічному обслуговуванні та ремонті своїх вертольотів. Це особливо актуально для країн Центральної та Східної Європи: Польщі, Словаччини, Угорщини та Чехії.
Ще до 2022 року проблемою стратегічно важливих галузей була велика залежність від компонентів країни-агресора.
«Особливо відчутним цей прояв був для української галузі нерегулярних авіаційних перевезень, де використовується техніка, яка здебільшого виготовлялася за радянських часів. Зокрема, це літаки Ан-124 та гелікоптери Мі-8МТВ. Терміни експлуатації такої техніки близько 50 років. З урахуванням уже набутих строків користування, вони можуть слугувати ще 10–15 років, але потребують своєчасного ремонту та технічного обслуговування. Саме тому з 2014 року Україна взяла курс на імпортозаміщення деталей російського виробництва у стратегічних галузях економіки», – йдеться у звіті.
2020 року схвалено концепцію Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості на 2021–2030 роки. Вона передбачала імпортозаміщення російських компонентів до пасажирських і транспортних літаків сімейства «Антонов», гвинтокрилів, безпілотників. Загальна вартість програми становила приблизно 33,9 млрд грн.
У 2021 році набула чинності постанова про початок функціонування Державного реєстру імпортозаміщення та кооперації у стратегічних галузях промисловості. Документ передбачав формування переліку продукції, постачання якої в Україну зупинені, і надання адресної державної підтримки для її імпортозаміщення.
«Проте, як повідомляють представники ринку експлуатації Мі-8 в Україні, повноцінної реалізації цих намірів так і не відбулося. Зараз українські компанії ремонтують техніку коштом власних запасів деталей з минулих років. Приблизно за два-три роки Україна може втратити можливість експлуатації Мі-8. Причина доволі банальна – на складах українських компаній закінчиться резерв деталей для його технічного обслуговування та ремонту. Разом із втратою Мі-8 негативного впливу зазнала та на межі банкрутства опиниться низка українських підприємств. Вони будуть вимушені або закритися, або переїхати до інших країн і розпочати діяльність з нуля», – розповідають дослідники.
Та запевняють, що експлуатація старих вертольотів залишається значно дешевшою, ніж закупівля та використання нових.
«Зараз зріс попит на модернізацію авіаційної техніки. У зв'язку з активним застосуванням зростає потреба модернізації систем захисту, зв'язку, навігації. Зараз модернізація коштує від $1-5 млн. Включає оновлення авіоніки, двигунів, тощо. Після модернізації Мі-8 може служити ще до 50 років», – уточнює Михайло Пінкевич.
Проблеми імпортозаміщення та розвитку власного виробництва
Дослідники розповідають, що в Україні виробництвом компонентів до Мі-8, ремонт і модернізацію вертольотів здійснює невелика кількість підприємств, які спеціалізуються на різних етапах виробничого циклу.
Втім в Україні не виготовляються всі компоненти. Жодне вітчизняне підприємство не здатне виготовити вертоліт Мі-8 без імпорту окремих компонентів до нього. Дослідники наводять близько 80 ПКВ (приладів і комплектуючих виробів) закордонного виробництва, виготовлення яких можуть освоїти українські підприємства.
«Низка труднощів фіксується в українських підприємств при закупівлі сучасних компонентів іноземного виробництва (на заміну російських) для власних виробничих потреб. За інформацією від підприємств, протягом останніх років інституціональні органи країн ЄС приймають рішення про відмову в наданні експортних ліцензій європейським контрагентам, які поставляють в Україну сучасні центри обробки, комплектуючі вироби та програмне забезпечення до них, а також матеріали», – пояснюють дослідники.
Та уточнюють: Україна здійснює програму імпортозаміщення, проте вона стикнулася з низкою викликів, зокрема проблемами на митниці та затримками постачання.
До прикладу, українські підприємства АТ «Мотор Січ» та ДП «Івченко-Прогрес» освоїли виробництво критичних компонентів для двигунів Мі-8, проте затримки з імпортом матеріалів із ЄС гальмують процеси модернізації. Через це експлуатація вертольотів ускладнюється, а програми модернізації мають обмежений вплив на оперативну готовність техніки.
Ситуація має негативні тенденції. Європейські компанії-постачальники все частіше повідомляють про посилення контролю за постачаннями в Україну. Процес ухвалення рішень щодо видачі експортних ліцензій може тривати від трьох до шести місяців і останнім часом усе частіше завершується відмовою.
«Для подолання проблеми необхідно організувати взаємодію центральних органів виконавчої влади з інституціями країн ЄС, відповідальними за видачу експортних ліцензій. Також варто налагодити співпрацю з Торгово-промисловими палатами ЄС. Це допоможе усунути перешкоди, що призводять до затримок або відмов у наданні експортних ліцензій для європейських контрагентів», – рекомендується у звіті.
Комбінована стратегія
Наразі повністю відмовитися від Мі-8 та замінити їх західними бортами Україна не може.
«Наша країна отримує деякі західні моделі вертольотів, однак Мі-8 залишається основною робочою одиницею. Перехід на західні моделі, наприклад Black Hawk, може зайняти роки, оскільки для цього потрібні інфраструктурна й технічна адаптація та навчання персоналу. Поки цей перехід відбувається, Україна продовжує активно експлуатувати Мі-8, оновлюючи їхні компоненти на місцевих заводах і залучаючи західних партнерів для технічної підтримки», – пояснюють дослідники.
Та вважають, що в умовах війни й утрати авіапарку Україна має зосередитися на комбінованій стратегії, яка передбачає поступове введення до складу авіаційного парку вертольотів нових типів з одночасним збереженням і модернізацією Мі-8.
«Це дозволить ефективно поєднати перевірену надійність та економічну доцільність Мі-8 із сучасними можливостями західних моделей. З огляду на обмежений державний бюджет, Україна може розглядати варіанти закупівлі або експлуатації нових вертольотів. Однак Мі-8 залишається економічно вигідною платформою, здатною продовжувати виконувати свої функції при відносно невисоких витратах на модернізацію. Важливим кроком є розробка стратегії підтримки української авіаційної галузі та збільшення частки вітчизняних компонентів. Це дозволить підвищити економічну та національну безпеку країни, створити нові робочі місця і зміцнити конкурентні позиції України на світовому ринку авіаційної техніки», – підсумовується у звіті.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
