Habemus Papam, або Американець у кріслі Святого Петра

Ввечері 8 травня білий дим із труби Сикстинської капели повідомив світу про нового Папу – кардинали Римо-католицької церкви обрали американця, порушивши негласне табу на ототожнення геополітичної наддержави з духовним світом.

Проте нинішньому американському керівництву навряд чи сподобається голосування на користь кардинала Роберта Превоста. Першим посланням світу нового Папи стало обрання імені Льва XIV – відсилання до попередника, який очолював церкву з 1878 до 1903 року. Відомий активною адаптацією церкви до нового часу, Папа Лев XIII упорядкував нову соціальну доктрину католицизму та видав енцикліку Rerum Novarum («Про нові речі»), у якій обговорював роль і вплив держави, Церкви та трудових об’єднань на становище працівників та яка вважається наріжним документом християнської демократії.

Кардинали проголосували за єдність і здатність до компромісів. Папа Лев шанований за розсудливість і врівноваженість. Він не радикал. Кардинали, які віддали голоси на його користь, уникнули кандидатів, які занадто асоційовані з ліберальним крилом церкви, натомість підтримавши людину з гарними шансами на побудову мосту між прогресивними членами та традиціоналістами.

Понтифік родом із Чикаго мало схожий на своїх співвітчизників. Велику частину свого життя він провів як місіонер у Перу: як приходський священник, вчитель і згодом єпископ. 2015 року він набув подвійне громадянство Перу. Лев є членом ордену святого Августина й першим Папою – представником цього ордену. Останнім часом він служив у Ватикані, очолюючи один із ключових відділів, який проводить перевірку кандидатів на єпископів.

Одним із ключових питань, що поставали перед кардиналами-виборцями, стала готовність майбутнього Папи використовувати моральний авторитет так само, як це робив його попередник, щоб кидати виклик правій ідеології, що підіймає голову світом, зокрема в міграційних питаннях. Обравши Льва, який у першій же промові цитував святого Франциска, вони обрали спадкоємність Папи Франциска разом із поміркованістю. А обрання надзвичайно космополітичного американця можна розцінювати як виклик із боку Ватикану на адресу агресивного націоналізму Трампа. У мережі Х тодішній кардинал Превост дорікав віцепрезиденту Джей Ді Венсу за його погляди на міграцію. Також він перепостив повідомлення, у якому ставиться у докір Дональду Трампу легально спірна депортація американця Кілмара Абрего Гарсії до Сальвадору.

Папа-американець поділяє погляди на навколишнє середовище свого попередника Франциска та підтримує децентралізацію церкви, проте в жорстких рамках. «Панування над природою» – завдання, яке Бог поставив перед людством – не має бути тиранією, – сказав він під час торішнього виступу в Римі. – Це має бути «відносини, побудовані на взаємності».

З іншого боку, він чітко опонує посвяченню жінок у сан і менш толерантно ставиться до ЛГБТ-спільноти за свого попередника. У своєму посланні єпископам 2012 року він висловив жаль стосовно «поширення вірувань і практик, що суперечать Євангелію», посилаючись на «гомосексуальний спосіб життя» та «альтернативні родини, що складаються з одностатевих батьків і їхніх усиновлених дітей».

Цей конклав вкотре підтвердив висловлювання, що «той, хто входить, як Папа, виходить, як кардинал». Кардинал П’єтро Паролін, державний секретар Ватикану часів Папи Франциска, був фаворитом усіх букмекерів. Не справдилися також і пронози щодо тривалого виборчого процесу. Папа Лев був обраний із четвертої спроби, наступного дня після початку конклаву. Він став 265-м Папою Римським, очоливши католицьку церкву в часи криз та змін. Проте за два тисячоліття папський престол надивився і першого, і другого.