Чия перемога: хто і що здобув у «12-денній війні» Ізраїлю та Ірану?

Конфлікт, який почався 13 червня 2025 року з «превентивного нападу» Ізраїлю на Іран, за багатьма прогнозами, мав поширитись і стати глобальним. Страхи третьої світової війни особливо посилилися 22 червня, коли американські бомбардувальники B-2 атакували три ядерні об’єкти в Ісламській Республіці.

Але Іран відповів на це несподівано м’яко. Він випустив 15 ракет по американській військовій базі на території свого близького союзника – Катару. Це єдина країна, з якою Тегеран може координувати бомбування так, щоб уникнути жертв, суттєвих руйнувань та ударів у відповідь, які могли статися, якби база США була атакована в Саудівській Аравії, ОАЕ, Бахрейні чи Йорданії.

Одразу після падіння іранських ракет у Катарі американський президент Дональд Трамп оголосив, що Тель-Авів і Тегеран погодилися на мир. Уже у вівторок, 24 червня, всі три сторони війни ­­­– США, Іран та Ізраїль – почали активно переконувати населення у своїй перемозі.

Чи здобули насправді учасники війни оголошені ними перемоги, розбирався Mind.

Про що заявили лідери держав

Першим оголосив «історичну перемогу» лідер Ізраїлю Біньямін Нетаньягу. Він повідомив, що його країна досягла всіх цілей війни й усунула дві системні загрози з боку Ірану: ядерну та балістичну.

У не менш пафосній заяві президент Ірану Масуд Пезешкіан повідомив про те, що «велика перемога» над «американо-сіоністським актом агресії» була здобута Тегераном завдяки стійкості та єдності іранського народу.

У свою чергу Дональд Трамп зазначив, що для нього була «велика честь» «знищити весь ядерний потенціал Ірану» з нульовими втратами американських солдатів й одразу після цього зупинити війну. Гучні хвалебні дифірамби президенту США співав його однопартієць Бадді Картер – він висунув кандидатуру Дональда Трампа на Нобелівську премію миру за роль у закінченні «12‑денної війни» між Ізраїлем та Іраном.

Чи можна назвати результат для Ізраїлю «Пірровим бліцкригом»?

Ізраїль провів технологічно складні та ефективні авіаційні атаки й фактично контролював повітряний простір Ірану. Але він опинився в незручній позиції. Як зазначає політичне видання Policy Circle, Тель-Авів вигравав кожну битву, проте програвав війну.

«Ізраїль зробив Піррів бліцкриг. Його перші авіанальоти на Іран зруйнували ядерні об’єкти, пошкодили установки запуску ракет і навіть знищили військових керівників. Проте режим у Тегерані вижив, ракети посипалися на ізраїльські міста, вбиваючи цивільних; а ізраїльська економіка майже зупинилася через те, що тривожні сирени спустошили вулиці від Хайфи до Ейлата. Грандіозні амбіції Біньяміна Нетаньягу – змінити режим в Ірані – рухнули через перемир’я, яке він не ініціював і в яке він не вірить», – пише Policy Circle.

Ізраїль не втратив територій у цій війні, але поступився психологічною височиною, коли іранські ракети зруйнували міф про «Залізний купол». Багато років єврейська держава просувала наратив про те, що може відбити майже будь-яку повітряну атаку. Але відео прильотів у нічному небі Тель-Авіва та фото зруйнованих столичних багатоповерхівок підірвали національну впевненість.

Щоправда, це лише один із поглядів на події. Деякі експерти дотримуються думки, що Ізраїль не ставив за мету зміну режиму. Основною метою було знищення ядерного потенціалу

Крім того, Іран не зміг вразити значущих військових цілей на території Ізраїлю. За 12 днів Іран випустив біля 600 балістичних ракет і півтори тисячі БпЛА. Але в ході ударів переважно було зруйновано цивільну інфраструктуру.

Ізраїльські рятувальники шукають людей під завалами житлових будинків після вибуху іранської ракети в Бат-Ямі 15 червня 2025 року. Фото AP

Чи була війна «побиттям» Ірану?

Іранські ЗМІ трублять про тріумф і стверджують, що армія їх країни завдала ударів такої сили, що примусила дві ядерні держави – Ізраїль і США – погодитися на припинення вогню. Таке трактування дратує ізраїльських та американських коментаторів, які вказують на невтішну для Тегерана статистику.

«У вівторок зранку до вечора іранське державне ТБ транслювало марш перемоги в Тегерані. Але останні події більше схожі на поразку – не просто на поразку, а на побиття, яке поставило знак питання над майбутнім існуванням теократичного режиму в Ірані», – написало американське видання New York Times.

Одночасно Іран втратив 80 батарей ППО та виявився не спроможним збити жоден з ізраїльських літаків, які здійснили понад 1000 бойових вилетів в Іран і скинули тисячі бомб на сотні цілей, зокрема на заводи, що виготовляли ракети.

Після 12 днів війни в Ірані була підтверджена загибель 974 громадян, у тому числі 268 військових. Для порівняння: в Ізраїлі від іранських ракет лише 28 загиблих, причому всі, окрім одного, були цивільними.

Чи можна це назвати «найбільшою авантюрою» Трампа?

Президента США хвалять за те, що він зруйнував ядерну програму Ірану, завершив війну на Близькому Сході та врятував глобальну економіку від зростання цін на нафту.

«Дякую за ваші рішучі дії в Ірані. Це було дійсно екстраординарно, і те, на що ніхто інший би не наважився. Це зробило нас усіх безпечнішими», – написав у листі до Трампа генсек НАТО Майк Рютте.

Але здобуття Штатів у війні з Іраном сумнівні. Зокрема твердження Трампа про знищення трьох ядерних об’єктів схоже на дуже ризиковану ставку в казино. Якщо Іран залишить об’єкти розбомбленими, Трамп буде на коні, але якщо вони знову запрацюють, перемога перетвориться на програш.

Бомбові удари США по Ірану, згідно із соцопитуванням Reuters/Ipsos, схвалюють лише 36% американців, а 49% виступають проти. Тому втручання у війну на боці Ізраїлю експерти вважають ще більшою авантюрою Трампа, ніж масштабне підвищення мит на імпортні товари та скорочення федеральних працівників у межах політики департаменту DOGE, який очолював Ілон Маск.

«Політична розплата [за Іран] може прийти у формі постійних громадянських заворушень у США або успіхів демократів на проміжних виборах наступного року», – приводить Reuters думку Еллісона Стенгера, політолога з коледжу Міддлбері.

Як пише британська Guardian, Іран зберіг головне здобуття своєї ядерної програми – 400 кг урану, збагаченого до критичного рівня у 60%. Ця речовина зараз, ймовірно, схована в контейнерах розміром із балон аквалангіста, які транспортуються країною на непримітних авто. Якщо Іран зможе продовжити свою ядерну програму довоєнними темпами, то за п’ять місяців отримає 90-відсотковий уран, а потім ще за декілька місяців зробить із нього 10 ядерних бомб.

Як у такому разі діятимуть Сполучені Штати? Імовірно, по аналогії з інтервенцією в Перській затоці 1990 року. Тоді Штати перемогли Саддама Хусейна в Іраку, але дозволили режиму диктатора залишитися лише для того, щоб повернутися у 2003 році та скинути його.