Інвестиції в людський капітал: чи здатні вони стати «ключем» до відновлення України
Яка в цьому роль держави, бізнесу та громадянського суспільства
Що потрібно, аби інвестиції в людський капітал справді змінювали країну? Як бізнес, держава та громадянське суспільство можуть разом створити партнерські моделі відновлення? Чому вклад у людей сьогодні – це не менш важлива стратегія, ніж відбудова доріг чи заводів?
Ці та інші питання обговорили учасники панельної дискусії «Чому важливо інвестувати в соціальні та благодійні проєкти» під час International Invest Summit 2025.
Mind занотовував головні аргументи.
International Invest Summit 2025 (4–5 липня 2025 року, Львів) – захід для інвесторів, організований Українським центром аналітики та досліджень (UCAI) спільно з International Investment Office і за підтримки Mind. Мета саміту – створити дієву платформу для спілкування та пошуку можливостей інвестування в Україну.
Дискусія на панелі «Чому важливо інвестувати в соціальні та благодійні проєкти» (International Invest Summit 2025, 4–5 липня, Львів)
Оксана Жолнович, міністерка соціальної політики:
«Формуємо єдиний формат закупівлі послуг – створили національного закупівельника… Ми хочемо ринок соціальних послуг, який буде конкурентним і прозорим».
Про філософію змін. Міністерка соціальної політики Оксана Жолнович зазначила, що соціальна політика не може бути лише про «роздати гроші» – її мета глибша.
«Все, про що говоримо, – це про філософію, яка передбачає трансформацію людини. Соціальна сфера має свою мету – підняти людину, яка провалилася у складні обставини через втрату, проблеми зі здоров’ям чи інші виклики. Повернути їй віру в життя, бажання рухатися вперед, мрії, впевненість, усе те, що робить людину самостійною у всіх проявах», – пояснює вона.
Оксана Жолнович відверто каже про складність цього процесу: «Це не «таблетка», після якої на другий день людина прокинеться іншою. Це складний, тонкий, щоденний процес. Але я дуже рада, що все більше структур починають про це говорити – що ми більше не трактуємо соціальність як просто «видати гроші й закрити людей з інвалідністю у квартирах». Це була наша парадигма роками після Радянського Союзу».
Про зміни в системі. За словами Оксани Жолнович, щоб змінювати систему, держава створює умови для партнерства з громадським сектором і бізнесом.
«Формуємо єдиний формат закупівлі послуг – створили національного закупівельника. Це дозволить владі й бізнесу співпрацювати на взаємовигідних умовах. Ми хочемо ринок соціальних послуг, який буде конкурентним і прозорим», – розповідає вона.
Жолнович наголошує: соціальна сфера тримається на довірі, але для цього потрібні інструменти. Тому Мінсоцполітики готує цифрову платформу для верифікації організацій.
«Хочемо дати чесним організаціям можливість показати свою діяльність прозоро, верифікувати звіти, щоб донори й волонтери бачили, куди йдуть гроші. Жартуємо: коли розвантажуємо допомогу, хочемо бути впевненими, що це не контрабанда, а гуманітарка», – зазначає міністерка.
Вона нагадує про законодавчі ініціативи, як-от податкові пільги для НГО, які надають соціальні послуги, чи безмитне ввезення авто для гуманітарних потреб: «Це ще одне свідчення партнерства між державою, комітетом соціальної політики та громадянським суспільством».
Ольга Руднєва, керівниця Superhumans Center (центр воєнної травми у Львові; спеціалізується на протезуванні, реконструктивній хірургії, реабілітації та психологічній підтримці постраждалих від війни):
«Superhumans разом із ЗСУ провели 70 евакуацій людей з фронту відразу після поранення… Це врятувало купу кінцівок і навіть змінило законодавство. Тепер порядок евакуації в Україні інший».
Про те, як реальні справи змінюють правила. «Насправді ми ніколи не планували створювати один ідеальний центр. Наше завдання було – стандартизувати ідеальність. А щоб її стандартизувати, треба було її десь реалізувати й матеріалізувати. Показати, що це можливо», – розповідає про історію створення закладу керівниця Superhumans Center Ольга Руднєва.
За її словами, Superhumans разом із ЗСУ вже провели 70 евакуацій людей з фронту відразу після поранення.
«Це врятувало купу кінцівок і навіть змінило законодавство. Тепер порядок евакуації в Україні інший. Але це не про Superhumans як якийсь райський куточок – а про модель, яку можна повторювати. Наш центр у Дніпрі – перший Scale Lab. Те, що будуємо в Одесі, буде третім. Ми хочемо показати, що це можна масштабувати. Це не випадковий збіг, а відтворювана модель. Її мета – змінити систему», – пояснює Ольга Руднєва.
На її переконання, система змінюється з двох боків: «Знизу – коли пацієнт знає, що така послуга існує, і вимагає її. І зверху – коли показуємо державі фінансову модель. Ми доводимо, що це не дорожче, ніж нинішні послуги. Саме тому ми не беремо державних грошей, щоб показати чистий експеримент (усі послуги в Superhumans для пацієнтів є безоплатними, діяльність здійснюється на гранти та донати, будує додатково три центри в Україні. – Mind)».
Вікі Акен, директорка програми Mercy Corps в Україні (міжнародна гуманітарна організація):
«Багато хто думає, що інвестувати у прифронтові області занадто ризиковано… якщо чекати, то просто нікого не залишиться».
Про інвестування в ризикові регіони. Директорка програми Mercy Corps в Україні Вікі Акен наголошує на важливості інвестицій у відновлення громад: «Фермери – це кровоносна система України. Ми інвестуємо не лише у фермерів, а й у їхні бізнеси та інші МСБ. Є програми для жінок в агросекторі, для людей з інвалідністю разом із Superhumans».
Вона наводить конкретні результати: «Багато хто думає, що інвестувати у прифронтові області занадто ризиковано. Але ми вклали $10 млн у МСБ – а вони вже витратили понад $20 млн у громадах. Вони сплатили понад $5 млн податків».
Спікерка наголошує, що Mercy Corps не може чекати кінця війни, щоб створювати нові можливості для людей в Україні: «Бо якщо чекати, то просто нікого не залишиться».
Катерина Співакова, директорка з комунікацій Kernel (виробник та експортер аграрної продукції):
«Наша стійкість напряму залежить від стійкості малих і середніх фермерів. Це не питання наймання людей – це питання виживання сектора й компанії».
Про подолання соціальної прірви між містами та віддаленими громадами. Директорка з комунікацій Kernel Катерина Співакова пояснює, що соціальні інвестиції для бізнесу – не про репутацію, а про стратегічну необхідність.
«Kernel купує 80% зерна на внутрішньому ринку. Наша стійкість напряму залежить від стійкості малих і середніх фермерів. Це не питання наймання людей – це питання виживання сектора й компанії», – зазначає спікерка.
Вона розповідає про підхід Kernel до інвестування в соціальні ініціативи: «Маємо власний благодійний фонд. Спочатку це були точкові відповіді на запити: освіта, медицина, інфраструктура. Зараз це вже питання адаптації ветеранів, системних соціальних інвестицій із фокусом на соціальний вплив.
Тому зараз Kernel, зокрема, активно будує модульні реабілітаційні центри у віддалених громадах».
Катерина Співакова звертає увагу на регіональний вимір: «Kernel як бізнес представлений у 12 областях і 190 громадах. Бачимо величезну прірву між великими містами та віддаленими громадами. Хочемо допомогти її долати. Насамперед формувати спроможність самих громад. Допомагати їм створювати власні соціальні бізнеси, простори для ветеранів, можливості для їхньої адаптації. Ми навчаємо їх цьому разом із партнерами. І одночасно інвестуємо там, де вони самі ще не можуть впоратися».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
