Тисячі воєнторгів у «бункери»: чому за рішенням КМУ магазини мають продавати бронезахист «за клопотанням» та хто виграє від бюрократії

Невдовзі тисячі военторгів по всій країні мають переїхати в «захищені» приміщення або закритися, або прибрати зі своїх поличок засоби індивідуального захисту (ЗІЗ): плитоноски, балістичні пакети, протиударні шоломи, захисні бандажі для шиї, плечей тощо. А продавати ЗІЗ вони, ймовірно, зможуть лише «працівникам органів за клопотанням». Усім іншим покупцям без «папірця» – зась.

Це одне з трактувань нової постанови КМУ №1200 (набуває чинності 4 грудня) з неоднозначними нормами. А трактувань є декілька: втім досі ані виробники ЗІЗ, ані мережі маркетів не отримали роз’яснень від розробників змін.

У постанові умови продажу ЗІЗ майже прирівняли до «правил» реалізації зброї. Навіщо, якщо перші не містять вибухонебезпечних речовин? Як нові вимоги вдарять також по виробниках? Кому вигідно впровадження цих норм, а хто програє?

Минулого тижня Mind адресував ці та інші запитання Кабміну, виробникам і продавцям ЗІЗ. Зокрема до «Темп-3000», Velmet, Rarog, М-ТАС, «Балістика», Ukrarmor, Acropolis, Ibis, Stvol. Наразі уряд і не всі представники бізнесу знайшли час чи бажання поділитися своїм ставленням до нових норм та прояснити ситуацію. Редакція продовжить стежити за розвитком ситуації та охоче опублікує нові коментарі й роз’яснення.

Що ухвалив уряд?

25 вересня 2025 року КМУ прийняв постанову №1200, яка вносить зміни в ліцензійні умови та правила продажу різних видів «цивільної» зброї і засобів індивідуального захисту.

Повна назва документа «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва та ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду; виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продажу».

Попри довжелезну назву документа переважна більшість змін стосується виробників і продавців ЗІЗ.

Постанова набуває чинності 4 грудня 2025 року. Після цього підприємства матимуть два місяці, щоб привести свою діяльність «до ладу».

До якого «ладу» бізнес мусить привести свою діяльність?

По-перше, потрібно отримати ліцензії в МВС. «Зараз на ринку працює близько 20 виробників (з них 5–7 великих) і десятки тисяч воєнторгів», – розповідає Олександр Довгий, офіцер ЗСУ, засновник компанії «Балістика» (ліцензований виробник бронезахисту та військового спорядження, має мережу магазинів).

Далеко не всі з них (особливо швейні цехи, магазини військового одягу) мають ліцензії. Раніше їх вимагали лише від виробників та продавців бронежилетів і бойових шоломів.

Після набуття постановою чинності ліцензуванню підлягатимуть всі ЗІЗ: плитоноски, м’які балістичні пакети, захисні бандажі для шиї, плечей, поясниці, стегон тощо. «Також у переліку протиударні шоломи, тобто мотоциклетні шоломи та будівельні каски», – не жартує Олександр Довгий.

Та ставить риторичне запитання: чи в змозі МВС оперативно видати величезну кількість ліцензій (до заяви додається чималий стос документів, які треба перевірити).

«Навіщо ускладнювати роботу виробників і продавців саме зараз? Якщо держава хоче посилити контроль – це можна зробити після війни, з громадським обговоренням. Але під час війни це може вплинути на обороноздатність. Чим більше виробників – тим більше нових моделей, ідей, удосконалюється м'який балістичний захист тощо. Якщо ж зарегулювати вхід на ринок – втратимо швидкість і гнучкість. Такі зміни – не про безпеку, а про бюрократію», – вважає Олександр Карасьов, співзасновник компанії М-ТАС (виробник тактичного одягу, взуття та спорядження, має мережу магазинів).

При цьому в постанові не йдеться про контроль якості. У вимогах до ліцензіатів ані слова про сертифікацію, протоколи тощо. «Наявність товстіших стін, ґрат на вікнах і броньованих дверей не поліпшує якість виробів», – іронізує Олександр Довгий.

По-друге, для отримання ліцензій виробникам і продавцям потрібно облаштуватися в «захищених» приміщеннях. Швейні цехи та магазини повинні:

• бути ізольованими від інших приміщень, мати капітальні стіни, міцні перекриття на стелі та підлозі;
• мати двері з міцними і надійними замками, виготовлені з листового металу товщиною не менше ніж 3 мм, або броньовані зі склопакетом, міцність яких підтверджено сертифікатом, виданим органом із сертифікації, акредитованим відповідно до законодавства на такі види робіт, або декларацією показників будівельної продукції;
• бути обладнаними у два і більше рубежі охоронно-пожежною сигналізацією, датчиками на стінах, стелі, віконних рамах, дверях, люках, підлозі, що спрацьовують на відчинення, злам, вібрацію, розбиття та появу людини всередині приміщення.

«На практиці це означає, що розміщення магазинів ЗІЗ у торговельних центрах, галереях, павільйонах стає неможливим. Переважна більшість торгових об’єктів має легкі перегородки, спільні несучі конструкції та не є «капітальними спорудами» у розумінні будівельних норм. Фактично виконання цих вимог є технічно та економічно нереалістичним для більшості суб’єктів ринку, а тому частина магазинів не зможуть виконати умови ліцензування. Навіть підприємці, які роками працюють легально, опиняються поза правовим полем – не через недбалість, а через недосяжність вимог», – вважають юристи М-ТАС.

Олександр Карасьов доповнює: «Перенесення приміщень – великі збитки. По-перше, споживачі звикли купувати в одному місці. Якщо переносиш торгову точку – це вже колапс. По-друге, більшість компаній на ринку не зможуть знайти приміщення, що відповідають вимогам: вони в дефіциті. По-третє, вартість переїзду – чималі затрати, що ляжуть на бізнес, а далі, ймовірно, і на кінцеву вартість виробів. Але, якщо ринку дозволять продавати ЗІЗ тільки військовим «за клопотанням» – ніхто переїжджати не буде, просто закриються. А люди не матимуть доступ до броні, що дуже критично».

У Олександра Довгого схожа думка: «Більшість магазинів, що працюють, не відповідають ліцензійним вимогам до приміщень. Тож вони будуть змушені або відмовитися від цієї категорії товарів і лишити те, що під ліцензію не потрапляє, або закритися. Переробити приміщення, досягти капітальних стін у ТЦ – майже неможливо».

По-третє, магазини наче мають обмежити продажі цивільним і військовим без «папірців». У постанові дозволяється продавати ЗІЗ лише «працівникам органів за клопотанням». Це сама неоднозначна норма нового документа.

«Про фізсосіб в постанові нічого не сказано. Норма прописана не чітко, тож її можна трактувати як завгодно. А все, що має подвійне трактування, зазвичай трактується залежно від ситуації на користь того, хто трактує. Так, трактувати має МВС», – розповідає Олександр Довгий.

Багато запитань виникає і до алгоритму продажу «за клопотанням».

«За якою формою мають бути клопотання? Лист має бути в оригіналі чи ні? Як продавцям перевірити справжність документа, особливо якщо замовлення через інтернет-магазин? Що робити в ситуації, якщо військовий на нулі втратив спорядження? Командир зможе оперативно надати документи? Навіщо взагалі така бюрократія, яка ускладнює отримання м'якого захисту, тоді як втрати наших бійців у 90% через уламки? Якщо чітко виконувати цю норму постанови, навіть військові самостійно майже не зможуть купляти ЗІЗ. Втім чи видає держава броню із захистом шиї, попереку тощо? Бойові броньовані пояси, наприклад, не видає. І взагалі, що поганого в тому, що військові, волонтери, цивільні вільно купують броню?» – питає Олександр Карасьов.

Та припускає, що, ймовірно, ініціатори нових норм прогнозують небезпеку громадських бунтів: «Але обмежувати цивільних, а військових під час війни в засобах індивідуального захисту і поготів, вважаю, безглуздо. Скільки було випадків, коли ворог атакував FPV-дронами цивільних під час евакуації? Якщо людина має бронежилет – шансів вижити більше. Що робити підприємствам, які працюють біля лінії зіткнення? Поки що вони можуть купувати броню своїм працівникам. А далі чи зможуть?» – перераховує запитання без відповіді співзасновник М-ТАС. Його компанія вже давно надіслала запит у держоргани на роз’яснення цих питань.

«Як компанії мають збирати та підтверджувати дійсність клопотання? Від кого ці звернення мають надходити? Яка відповідальність за невиконання норм? Ці та інші запитання поки що без роз'яснювань. Думаю, постанова без супутніх нормативних актів не діятиме. Тож на 99,9% припускаю, що надалі і військовослужбовці, і цивільні зможуть вільно купувати м’які балістичні пакети, чохли тощо», – вважає Сергій Міняйлук.

Mind також запитав у КМУ, зокрема, про покроковий алгоритм продажу ЗІЗ та чи вже розроблений цей «механізм». Але наразі ані ми, ані виробники відповіді не отримали.

Кому вигідні ці зміни, окрім МВС?

«Ми маємо ліцензії. У теорії можемо виграти від зменшення конкуренції на ринку. І я мав би мовчати про проблему. Але ці зміни вдарять не лише по конкурентах. Насамперед вони вдарять по армії та людях. Вони обмежать людину в її фундаментальному праві подбати про свій захист під час війни», – пояснює засновник «Балістики».

Найменше постраждають магазини зброї Ibis, Stvol тощо, які додатково торгують і ЗІЗ. Такі компанії вже мають ліцензії та «захищені» приміщення. Але продажі «за клопотанням» можуть вдарити і по ним, навіть якщо органи контролю випадково не помічатимуть реалізацію без «папірця». Інші учасники ринку можуть влаштувати «контрольну закупку» та «рознести» скандал.

В Ibis та Stvol на запит Mind щодо свого ставлення до проблеми наразі не відповіли.

Ще одна теоретична група вигодоотримувачів – великі виробники, що фокусуються на держтендерах і не розвивають роздріб.

«Зараз у тендерах на чохли для бронежилета, м'яку броню тощо можуть брати участь усі. Імовірно, великим виробникам, що заточені на державні закупівлі, такий підхід заважає. Краще ж обмежити конкуренцію, не пускати в держзакупівлі «сторонніх» і запустити тендери на бронежилет у комплексі (тобто щоб не було окремих тендерів на чохли, м'який балістичний захист)», – припускає ще один з учасників ринку, який побажав залишитися неназваним.

Представники таких великих компаній теж поки що не відповіли на запит Mind.

Які можливі наслідки?

Тут прогнози опитаних Mind спікерів розділилися щодо масштабу катастрофи.

На думку засновників «Балістики» та М-ТАС, головний ризик – зниження обороноздатності військових, що неприпустимо під час бойових дій.

Засновник Velmet вважає, що побоювання колег по ринку трохи перебільшені.

«Ми не беремо участі в закупівлях Міноборони. Втім бачу, що переважна частка бронезахисту закуповується державою, а роздрібний ринок сильно звужується. Зараз уже не 2022 чи 2023 роки, коли хлопцям доводилося багато броні купувати самостійно. Тобто обмеження можливості продавати в роздробі балістичні пакети на обороноздатність країни насправді не вплине», – вважає Сергій Міняйлук.

Офіцер ЗСУ Олександр Довгий парує: «Більшість спорядження, одягу військові досі купують самі, бо хочуть мати найякісніші вироби, а не ті, за які заплатила держава та витратила наші податки. Близько року тому ми подали петицію, у якій пропонували запровадити компенсацію купівлі військовослужбовцями спорядження, одягу тощо. Суть проста: держава виділяє, наприклад, 1000 грн на штани, втім військовий хоче мати хороші тактичні штани за 4000 грн. Тож купує їх, отримує компенсацію 1000 грн, а решту докладає сам. Петиція набрала 25 000 голосів, розглянута президентом, ідея «пішла» на закрите опитування в «Армія+» і… тиша».

Ще один ризик – стагнація індустрії: зменшення конкуренції, обмежений попит, зростання цін на ЗІЗ.

«Цей комплекс факторів однозначно вплине на збільшення цін. Що більша на ринку конкуренція – то краще, змови й таке інше зводяться до мінімуму. Але, якщо ми наблизимося до монополії, діятимуть інші пріоритети, зокрема, максимізація прибутку, якими б патріотичними не були б виробники», – припускає Олександр Довгий.

Сергій Міняйлук вважає, що зміни критично не вдарять по ринку. «Деяким компаніям вони принесуть незручності. Можливо, і нашій компанії: треба розширювати ліцензію. Я точно не зацікавлений, щоб цей ринок звужувався, ставилися перепони. Але не думаю, що нові норми зупинять індустрію. Велика кількість виробників має ліцензії. Також може використовуватися договір контрибуції: тобто виробник із ліцензією може поділитися нею з дилером. Єдина проблема: потрібно нормалізувати приміщення».

Третій ризик – частина ринку може піти в «тінь». «Через вимоги, які об’єктивно неможливо виконати всім, може «народитися» тінь. Хто перевірятиме у Слов’янську чи інших містах біля лінії зіткнення, як працюють магазини? Хто ризикне туди поїхати? Тож ринок у прифронтовій зоні житиме за своїми законами, держава – за своїми. А в інших великих містах можливий додатковий тиск. Хтось погодиться, хтось відмовиться та після перших конфліктів піде у пресу», – припускає Олександр Карасьов. 

Чи можна виправити «помилку»?

«До ухвалення постанови ми намагалися донести Кабміну, чому так робити не можна. Але нас не почули», – розповідає співзасновник М-ТАС.

Одне із запитань Mind до Кабміну також стосувалося того, чи планує уряд внести зміни до постанови.

«Логіки в цій регуляції немає. Сподіваюсь, що це була прикра помилка, а не умисний саботаж: хотіли зробити як краще, а вийшло як завжди. Якщо це була помилка – її легко виправити: скасувати нові норми. Наша держава ж іде до децентралізації, дерегуляції, зменшення кількості ліцензій», – (не)іронізує засновник «Балістики».

Як стало відомо Mind, нещодавно ГО «Українське об’єднання «Мрія», засноване Юрієм Гудименко, надіслало прем’єр-міністру Юлії Свириденко спільне звернення від 17 громадських організацій, що закуповують і передають спорядження для ЗСУ.

У листі йдеться про те, що виконання нових вимог у короткі строки неможливе, а деякі норми постанови суперечать чинному законодавству. Підписанти пропонують прем’єр-міністру відстрочити ліцензування до закінчення воєнного стану й дати ринку додатково два роки на адаптацію.

Що залишилося за «кадром»?

На думку засновника Velmet, зараз на ринку є актуальна проблема, яка більш критично впливає на обороноздатність військових, – відсутність відповідальності за неякісний бронезахист.

«На ринку багато виробників, але не всі усвідомлюють відповідальність за якість виробів. На початку повномасштабного вторгнення ми відкрили балістичну лабораторію. За цей час протестували велику частину всього, що є на ринку. На превеликий жаль, більше половини не відповідає заявленим характеристикам. Відповідальність замінена наявністю протоколу. Тож набагато важливіше нормалізувати відповідальність за якість. От це б дійсно зберегло життя нашим захисникам», – підсумовує Сергій Міняйлук.