facebook.com
mind
«Поради знавців»: що російське МЗС рекомендує своїм туристам

«Поради знавців»: що російське МЗС рекомендує своїм туристам

Основні рекомендації дипломатів співгромадянам щодо поведінки у закордонних поїздках помітно контрастують зі ставленням до України

«Поради знавців»: що російське МЗС рекомендує своїм туристам
Фото УНIАН

Міністерство закордонних справ Російської Федерації вирішило проаналізувати, «хто такий український народ, і в чому його справжні споконвічні інтереси». Про таку ініціативу заявила речник МЗС РФ Марія Захарова на брифінгу 30 березня 2017 року. Причому вона уточнила, що «це колосальна робота... можливо, навіть із залученням міжнародних експертів».

Востаннє таким глобальним питанням задавалися фахівці Третього рейху під керівництвом Адольфа Гітлера. Вони шукали на території України докази існування вищої раси – аріїв. Пошуки закінчилися тим, що понад шість мільйонів мирних українців були знищені на окупованій гітлерівцями території країни. Це втрати без урахування тих, хто воював у лавах Червоної армії та Української повстанської армії (УПА).

Рейхскомісар України Еріх Кох (1942–1944) з подачі радянської влади під керівництвом Йосипа Сталіна не потрапив під юрисдикцію Нюрнберзького процесу, і за «дешевими» звинуваченнями прожив у одній з польських в'язниць у комфорті та достатку аж до 1986 року. Українські історики давно намагаються «залучити фахівців», щоб вирішити цей історичний казус, але МЗС Росії, як і всі російські галузеві структури, даний історичний аспект чомусь ігнорують.

Вони зайняті іншими глобальними проблемами. 20 березня на сайті МЗС Росії з'явився розділ порад громадянам РФ, як поводитися за кордоном. Подібні рекомендації – нормальна практика в усіх цивілізованих країнах світу. M!nd уважно прочитав російський варіант – і знайшов низку позицій, які щонайменше викликають питання щодо російської зовнішньої політики відносно України.

Поважати треба всіх

Для будь-якого європейця, а тим більше американця, перша ж рекомендація МЗС РФ може викликати бажання звернутися до юристів. Це речі, такі «основи поведінки» в цивілізованому світі дітям викладають з ясельного віку:

«В любом государстве мира желательно:

- проявлять дружелюбие к местному населению, считаться с его образом жизни;

- строго соблюдать законодательство страны пребывания, воздерживаться от сомнительных знакомств, избегать поездок по неблагополучным районам;

- быть терпеливым, не грубить, не унижать достоинство представителей местного населения;

- уважать обычаи и традиции, не проявлять высокомерия и пренебрежения к местной культуре, не допускать оскорбительных высказываний по отношению к руководителям страны, не вступать в конфликт с представителями правоохранительных органов».

МЗС РФ приділило особливу увагу 56-ти країнам з понад 200, що існують у світі. Рекомендації мають різний характер – від побутового до ментального – і стосуються абсолютно різних аспектів життя.

З колишніх радянських республік уваги удостоїлися лише дві – Узбекистан і Таджикистан – через абсолютно відмінний від російського спосіб життя.

Світ і Україна

Україна в списку проігнорована. Але є публічні приклади інших країн, політична ситуація в яких майже дзеркально відбиває нинішню політичну ситуацію в Україні. І Росія демонструє свою офіційну позицію стосовно них. Знайдіть збіги:

Канада

«Важная отличительная черта канадцев, которую необходимо учитывать в общении, – «чувство самосознания и отличия» от американцев.

Хотя иностранцам подчас непросто отличить одних от других, гражданин Канады может сильно обидеться за сравнение своей страны с США».

Кіпр

«В памяти греков-киприотов свежи воспоминания турецкого вторжения на остров 1974 года. В этой связи в беседах с местными жителями рекомендуется воздерживаться от любого упоминания Турции. Традиционный для здешних мест кофе надо называть «кипрским», но ни в коем случае не «турецким», как это принято в России. Северную часть острова неправильно называть «турецкой», принято говорить – «территория, оккупированная Турцией». Что касается разделяющей две части острова линии, ее следует называть «буферной зоной», а не «границей».

Іспанія

«Тема гражданской войны 1936–1939 гг. до сих пор болезненна для испанского общества. Не зная политических предпочтений собеседника, желательно воздерживаться от выражения симпатий той или иной стороне конфликта 80-летней давности».

Франція

«Не рекомендуется демонстрировать пренебрежение к французскому языку, пытаясь что-либо «втолковать» французам на русском языке и возмущаться при этом, что вас не понимают».

Дивно, чому під ці рекомендації не потрапляють взаємини українців і росіян, ситуація в Криму і на східних територіях Донбасу?

«Поради знавців»: що російське МЗС рекомендує своїм туристам
Фото УНIАН

Потяг до коріння

Найбільший масив інформації в російських рекомендаціях присвячений Іспанії, Монголії і Таїланду. Російські дипломати радять співвітчизникам враховувати футбольні уподобання іспанців у різних регіонах; не звертати уваги на прояв гомосексуальних відносин між місцевими жителями; і правильно привертати увагу офіціанта в ресторані.

«Публичное выражение негативного отношения к лицам нетрадиционной сексуальной ориентации не встретит понимания у окружающих, поэтому от него следует воздерживаться.

В ресторанах не стоит подзывать официанта возгласом Camarero! («Официант!»). Подчас это может быть воспринято как оскорбление. Распространенная форма обращения: Caballero! («кабальеро») к официантам мужского пола либо обобщающее Perdon! («пердон», что означает: «извините»)».

У Монголії варто правильно дарувати подарунки господарям юрти, поважати вогонь і воду в їхньому будинку, правильно ставити лопату після використання:

«Придя в гости, главный подарок сразу не показывают, а вручают только при уходе. Подарки дарят не все сразу, а поочередно в течение всей встречи. Нельзя наступать на порог юрты, сидеть на нем, стоять и разговаривать с гостем. Входить в гости к хозяевам юрты с засученными рукавами, с лопатой или другими землеройными орудиями считается дурным тоном. По монгольскому обычаю рукава засучивают при похоронах, а землеройные орудия, вносимые в юрту, – плохая примета». 

На тайців не можна кричати, обіймати їх, тикати пальцями і ображати правлячого короля:

«В туристических зонах многие тайцы, занятые в сфере обслуживания, в той или иной степени изучали русский язык. В этой связи следует быть аккуратными в выражениях, даже когда вы говорите по-русски.
Не следует повышать голос на тайцев. Это считается оскорблением. При этом от крика таец никогда не станет действовать лучше, он вообще перестанет что-либо делать для вас, даже если это входит в его должностные обязанности».

Особливості національної лексики

Узагалі, рекомендація для російських туристів «тримати язика за зубами» пронизує геть увесь опис традицій усіх країн. Особливо російські дипломати благають співвітчизників не вживати позалітературних висловів – навіть попри те, що весь світ уже розуміє ці конструкції.

Також наводяться десятки слів, які в різних країнах люди сприймають як образу – перш за все через ідентичне звучання з місцевими непристойними словами. Особливо цікаво читати перелік західнослов'янських слів, сенс яких має абсолютно протилежне значення з російськими аналогами.

«В связи с близостью сербского и русского языков и наличием в бранной лексике идентичных или похожих слов рекомендуется избегать использования русской нецензурной брани.

Возможно также некорректное истолкование слов с составными частями «пич» и «кур» (к примеру, «спичка», «курица»), поскольку они созвучны с сербскими жаргонными словами и выражениями, имеющими сексуальную коннотацию.

Эмоционально окрашенная реакция на такие сербские слова, как «понос» (гордость), «яблан» (тополь), «ябука» (яблоко/яблоня), «позориште» (театр), «матерни» (родной) может быть воспринята как неуместная.

Словацкая ненормативная лексика схожа по звучанию с русской. Поэтому русские ругательства могут оскорбить словаков. Необходимо также иметь в виду, что в стране действует запрет на использование вульгаризмов и неприличных жестов в общественных местах. За это может налагаться штраф в размере от 50 до 100 евро.

Близость русского и чешского языков подчас мешает правильному восприятию российскими туристами отдельных бытовых ситуаций: похожие по звучанию слова могут иметь иное значение (pozor по-чешски – «внимание», cerstvy – «свежий» и т. д.).

Следует учитывать, что в финском есть фамилии, которые по-русски звучат почти непристойно (например, Huitu, Hujala, Hujanen). Реакция на такие фамилии должна быть спокойной».

На жаль, ці рекомендації аж занадто актуальні. У соцмережах періодично виникають цілі глузливі кампанії відносно деяких слів зі слов'янських мов. Їм протистоять лише матеріали провідних російських журналістів і блогерів, які закликають співгромадян спокійно сприймати звучання іншомовних слів, бо за канонами світової психології усвідомлення і прийняття слів з інших мов у дітей має відбуватися у віці 5–7 років.

При цьому в рекомендаціях російського МЗС щодо правил поведінки в зарубіжних країнах немає жодної країни колишнього СРСР, розташованої на європейській території. Що можна розцінити як зневагу до цих країн і приховане небажання визнавати їх самостійними державами.