Співзасновник Promin Aerospace: «Ми – в найскладнішій ніші аерокосмічної індустрії»

Promin Aerospace виник 2021 року після знайомства Міші Рудомінського з професором Віталієм Ємцем, який на той момент уже більше 20 років займався дослідженням сфери самоспалювальних двигунів, які стали основою їхнього продукту.

У Promin Aerospace вже є договір про співпрацю з двома космічними портами в Європі. Зараз метою компанії є регулярні запуски з декількох локацій по світу. А основу бізнес-моделі складає оплата за запуски, які планується проводити більше, ніж раз на тиждень. Кожна ракета буде нести один вантаж за раз, а не комбінувати в собі декілька вантажів.

Mind поспілкувався з Мішею Рудомінським, генеральним директором і співзасновником стартапу Promin Aerospace, про поточний стан української аерокосмічної індустрії, про те, коли і як виникла ідея аерокосмічного стартапу, яка його мета, а також про те, як технологія автофажних ракет може змінити пейзаж космічних запусків і зменшити космічне сміття, і не тільки.

Докладніше – у нашому інтерв’ю. 

---

– Як ви оцінюєте поточний стан української аерокосмічної індустрії і яку роль у цьому відіграє Promin Aerospace?

– Сучасна українська аерокосмічна індустрія вже переживає в якомусь сенсі другий ренесанс. Перший відбувався ще до початку повномасштабного вторгнення, що стосується цивільного і комерційного ракетобудування.

Не можу сказати, що Україна є лідером з точки зору супутників. Бо українська індустрія раніше майже виключно була сфокусована на росії. Аерокосмічна індустрія зараз, особливо з початку повномасштабного вторгнення, дуже перекваліфікувалася. Історично вона ділиться на дві частини. Є цивільна, комерційна – це запуски супутників на орбіту. А також військові ракети.

Останні 10 років цивільне ракетобудування переживало досить складні часи. Україна виробляла оборонну продукцію у цій сфері: технології, продукти, раніше – круті ракетоносії та сервіси. Однак досить лімітовано. Приблизно у 2018-2019 роках почалося відродження після деякого занепаду в минулому десятиріччі, коли аерокосмічна індустрія явно не була пріоритетом.

Дуже багато малих та середніх, а також державних підприємств, як-от Південмаш, почали відроджувати цю індустрію. З’явилися нові як українські, так і міжнародні клієнти й замовлення. Наші бізнеси навчилися краще працювати та перекваліфікувалися. Перекваліфікація та навчання роботі з західними замовленнями зайняло декілька років.

З початком повномасштабного вторгнення розвинулася й оборонна сторона. Зараз державні підприємства повністю завантажені роботою у цій сфері. І зароджуються нові приватні підприємства.

Promin Aerospace історично був залучений саме в цивільну, комерційну частину. У нас своя ракетна технологія, яка сфокусована на побудові малих суборбітальних та орбітальних ракет комерційного направлення. Та з початком повномасштабного вторгнення ми досить активно застосовуємо свою експертизу для України – як і будучи радниками з різних аспектів цієї індустрії, так і в більш технологічній сфері.

– Коли і як виникла ідея вашого аерокосмічного стартапу?

– Promin Aerospace виник після знайомства з моїм співзасновником, професором Віталієм Ємцем. Він на той момент уже більше 20 років займався дослідженням сфери самоспалювальних двигунів, які є основою нашої технології.

Ми познайомились у кінці 2019 року і дуже активно провели у спілкуванні наступний рік. Він розповідав про технологічну сторону, я – про те, як працює світ стартапів і підприємництва. І в якийсь момент зрозуміли, що в нас ідеально сходяться експертизи, щоб доробити цю технологію з рівня дослідження до рівня валідованої технології, яку можна комерціалізувати.

Коли я був дитиною, то уявляв, що таке працювати в космічній індустрії, для мене це було будувати нові типи ракетних двигунів і космічних апаратів. Англійською є хороше слово frontier – це попереду індустрії і науки.

– Ви – співзасновник Promin Aerospace. Якими є ваші задачі на сьогодні?

– Якщо дуже просто, то задача Віталія – будувати ракету, а моя – робити так, щоб він міг будувати ракету.

Менеджмент, тобто всі адміністративні, юридичні, фінансові питання – все, що не є як такою побудовою самої технології, експериментами, випробуваннями, дизайном – це все моя зона відповідальності. 

– Хто є вашими клієнтами?

– У нас зараз є близько 6,5 мільйонів доларів з передзамовлень. Тільки у сфері, в якій працюємо, де довго до реальної реалізації, йдеться не про контракти, а про листи про інтерес (letters of interest). У нас є різні міжнародні потенційні клієнти. Як університети, де є свої дослідні вантажі, так і приватні компанії, що планують запускати супутники на орбіту. Тобто клієнти досить різні: державні, освітні та приватні. 

Ринок України саме з точки зору збуту космічних сервісів і до повномасштабного вторгнення був дуже-дуже малий, а з початком великої війни аерокосмічна індустрія в Україні – це майже виключно оборонна сфера, а не цивільна і комерційна.

– Яким був ваш бекграунд до цього?

– Я – «незакінчений» інженер-механік за освітою. Вчився в основному за кордоном – Канада, Італія. Але на момент заснування Promin Aerospace у мене вже був успішний стартап у сфері зв’язку і кібербезпеки під назвою nect WORLD.

– Як ви формулюєте мету Promin Aerospace?

– Створити космічні сервіси для новітніх бізнес-моделей. Історично у космічній індустрії саме держава виступала і з точки зору клієнта, і надавача послуг. Потім надавачами послуг стали великі багатомільярдні корпорації.

Здається, тільки недавно в США, поки єдиній країні, де приватний ринок, як отримувача космічних послуг, переріс 50%. І державний ринок став меншим. У решті країн державний ринок все ще є основним. 

Якщо говорити кількісно, то існують тисячі й тисячі маленьких підприємств, які запускають малі і наносупутники. Іноді вони взагалі навіть не враховуються в бізнес-моделях.

Історично середня вага супутника була в тоннах. Зараз середня вага супутника вже менше 100 кілограмів. А найбільш ефективні ракети – ті, що за раз виводять 10-20 тонн.

Зараз є провайдери, які роблять це дуже дорого, але немає того, хто зробить за цінами, наближеними до ринкових. Ми якраз на цьому фокусуємось.  

– Які виклики ви зустріли на шляху до створення Promin Aerospace? Як ви їх подолали?

– Якщо ми говоримо про світ стартапів і пошук інвестицій, то ми – в deep tech аерокосмічної індустрії. І ми ще в запуску, що вважається найбільш складною нішею аерокосмічної індустрії.  

Це зазвичай дуже лімітує типи інвесторів, з якими ми можемо працювати. І якщо вони не дають нам кошти на наступний розвиток, то дуже маловірогідно знайти їх в інших інвесторів. Бо це досить складна ніша, в яку не всі готові інвестувати. Тож треба, щоб інвестор сидів з вами і розбирався, що саме ви робите.

Є рідкопаливні і твердопаливні ракетні двигуни – вони принципово не мінялися. Найбільша зміна – те, що Space X почали саджати свої Falcon 9. Але двигун у них все одно принципово не змінився.

– Як ваша технологія автофажних ракет може змінити пейзаж космічних запусків і зменшити космічне сміття?

– Якщо подивитися на 10 років вперед, де Promin Aerospace оперує регулярні запуски на суборбіту і орбіту, то з однієї сторони, наша технологія сама себе спалює і зменшує кількість пасивної маси, яку вона доносить до орбіти. Тож ми мінімізуємо космічне сміття, але повністю воно не зникає, щось все одно буде залишатися. Та точно за кілограм запущеного вантажу його буде набагато-набагато менше.

А з іншої сторони, раніше запуски проходили тільки дуже великими ракетами, для яких потрібні були великі космічні порти, кількість яких по всьому світу лімітована. І ці ракети зазвичай несуть декілька десятків, а іноді й більше сотні супутників.

Іноді може пройти півтора року від планування запуску і звернення до компанії, яка його проводить, до реального запуску, і це буде хороший результат. Може бути швидше, якщо у вас є кошти, а може і довше.

– Які саме інновації ви використовуєте?

– Наша основна інновація в тому, що ми трошки «погралися» з концептом ступенів ракети. Зазвичай, коли ракета летить, у неї є ступінь – від двох до чотирьох, залежно від розміру ракети. Поки це неможливо, щоб ракета, яка повністю виходить на орбіту, не скинула хоча б одну частину. Falcon 9 почали саджати свою першу ступінь. Але все одно має бути відділення ступенів для того, щоб не нести пасивну масу.

Ми спалюємо структуру ракети під час польоту. Будуємо її з полімеру, який також виступає паливом для ракети. Тож наша ракета сама себе спалює, як перевернута свічка, яка горить знизу вверх.

Під час спалювання відкидаються ступені, тому ракета стає меншою та легшою. Порівняно з конкурентами це дозволяє нам претендувати на набагато менші ракети як такі. Це цікаво з точки зору інженера, а не ринку.

У ракет є така проблема, що ти їх зменшуєш-зменшуєш, і в якийсь момент не можеш побудувати стінку ракети з фольги, наприклад. Бо є мінімальні габарити і маса структури. А коли ракета стає дуже малою, вже не можна у неї покласти достатньо палива, щоб їй вийти на орбіту. І цей ліміт – десь між однією і трьома тоннами. А ми говоримо про ракети вагою декілька сотень кілограмів, які зможуть виходити на орбіту завдяки цій технології. І за правильних розмірів ми можемо надавати приватні запуски для малих вантажів не за завищеними цінами.  

– Розкажіть про ваш досвід залучення інвестицій.

– Promin Aerospace залучив 350 000 доларів інвестицій від венчурного фонду і трошки більше 100 000 доларів через грантові інструменти. Ця сума була потрібна, щоб вивести нашу технологію з рівня наукового дослідження на рівень TRL-5, – це інженерний термін готовності технології від ідеї нульового рівня до комерційного продукту.

Зараз ми у процесі підняття нового раунду інвестицій, який піде на те, щоб вивести з лабораторії валідовану технологію у реальний світ і провести льотні тести. Маємо побудувати маленьку ракету, перша з яких полетить на декілька сотень метрів, а також отримати інформацію про те, як двигун працює в льотних умовах.

– Ви вже знаєте, в якій країні це відбудеться і коли саме?

– У нас вже є договір про співпрацю з двома космічними портами в Європі. Пріоритетний – у Шотландії, з ними уже хороші домовленості.  

– Чи є у вас місячний бюджет?

– Ми піднімаємо 3 млн доларів на наступний етап. А місячний бюджет від цього буде відштовхуватись. У нас не той бізнес, де є операційні витрати. Частина витрат, досить немаленька, наприклад, піде на отримання ліцензій на роботу. Тобто один раз треба заплатити досить велику суму, щоб підготувати заявку на допуск до запусків.

– Окрім ліцензій, на що йдуть найбільші кошти?

– У наступному раунді інвестицій основний фокус – це Research and Development і ліцензування, а також підготовка до запусків. Також оплата послуг космічного порту і додаткових сервісів.

Дуже важливий фокус для нас – те, що зараз у світі існують компанії, які вже отримали більше 100 млн доларів інвестицій, але в них все ще немає літаючого ракетоносія. І коли ви говорите з інвесторами, вони мають розуміти, чому мають інвестувати у вас, а не в одну зі 150 інших компаній. У більшості випадків дуже важко пояснити, не вдаючись у технічні подробиці, а більшість інвесторів не є технічними спеціалістами.

Для нас дуже важливо показати, що ми вже маємо ракету, яка як мінімум літає на декілька кілометрів або навіть десятків кілометрів. Що буде нас ставити ледь не в топ-5 компаній у цій сфері.

– Як плануєте забезпечити прибутковість проєкту?

– Наша бізнес-модель – це оплата за запуски. Тут важлива специфіка, що при нашому типі запусків ця бізнес-модель працює тільки на великих масах. Ми говоримо про регулярні запуски, більше ніж навіть раз на тиждень.  

– Якою є команда загалом, крім вас зі співзасновником, з кого вона складається?

– Ми зараз майже виключно інженерна команда. Окрім мене і ще двох людей. До повномасштабного вторгнення були більшою командою, було більше не інженерів. Але з початком великої війни сфокусувалися на інженерній розробці і залишили тільки підтримуючу команду. На піку в нас було 16-17 людей. Зараз нас 11.

– А неінженерні спеціалізації – це що саме?

– У нас зараз є представник у США, який займається як пошуком інвестицій, так і адміністративною діяльністю в тому напрямку.

– Чи регулює хтось кількість супутників, запущених у космос?

– Окремо кожна держава має свої процеси ліцензування. Але космос оперує за законами нейтральних вод світового океану. Якщо умовно Китай захоче запустити 100 000 супутників, то зупинити їх ніхто не може.