Світу загрожують дві «демографічні бомби»

7,5-мільярдне населення планети збільшується зі швидкістю 1,1% на рік – удвічі нижче пікових темпів зростання 1960-х років. Але в окремих країнах демографічні вибухи набувають жахливих масштабів, змушуючи світову спільноту непокоїтися за свою безпеку.

Загрозу міжнародній стабільності підсилює вражаючий контраст – на тлі бумів народжуваності в посушливих і неродючих областях планети, в багатьох сприятливих для життя регіонах населення пішло на спад. За прогнозом ООН, число громадян до 2050 року скоротиться у 38 країнах, серед яких Росія, Білорусь, Польща, Італія, Японія і Китай. Найбільші втрати понесуть Болгарія (мінус 27%), Румунія (22%) і Україна (21%).

Подвоєння населення, за розрахунками ООН, до середини нинішнього століття станеться в 29 країнах, більшість з яких розташовані в Африці нижче Сахари. Світовий рекордсмен за темпами зростання – Нігер, де кожна жінка народжує в середньому по 7,6 дітей. Нинішнє 21-мільйонне населення цієї спекотної і зубожілої мусульманської країни подвоїться до 2034 року, а до середини століття збільшиться на 250% – до 72 млн осіб.

У Нігері, як і в інших країнах Африки нижче Сахари, заводити великі сім'ї людей спонукає бідність і бажання отримати від дітей забезпечення і догляд у старості. Серед інших факторів експерти називають невігластво, нестачу контрацептивів, релігійні мотиви, полігамію чоловіків і конкуренцію між жінками.

Проблеми країн, які переживають демографічні вибухи, теж схожі. Зростання населення, як правило, посилює нестачу робочих місць, доступного житла, освітніх і медичних установ та заганяє мешканців цих країн в ще більш екстремальну бідність.

У двох країнах – Пакистані та Нігерії – проблема перенаселення загрожує обернутися катастрофою регіонального масштабу. Mind пропонує розглянути ці дві демографічні кризи, які експерти називають годинниковими бомбами, здатними підірвати південно-азіатський і західно-африканський регіони.

Пакистан

Число жителів Пакистану подвоювалося приблизно кожні 25 років. У 1947 році в цій південно-азіатській країні, яка дістала незалежність від Британії, нараховувалося 27 млн осіб. Зараз у Пакистані проживає вже понад 200 млн людей. А через 35–40 років населення ісламської республіки знову подвоїться – і перетне позначку в 400 млн.

Географічні особливості Пакистану роблять його однією з найбільш уразливих до зміни клімату держав. Тому проблему перенаселення, цілком ймовірно, посилюватимуть повені, зсуви, періоди нестерпної спеки і неврожаї, що призводять до нестачі їжі. Тяготи життя пакистанців, за побоюваннями експертів, штовхатимуть їх у вир радикального ісламізму.

«Ще одне подвоєння населення Пакистану означатиме, що жителям країни буде діставатися вдвічі менше прісної води, повітря стане ще бруднішим, сміття почне отруювати сушу й море, а дорожній трафік у містах стане майже неможливим. Оскільки рівень бідності підскочить, орди жебраків заповнять вулиці, медресе [ісламські релігійні школи] роздуються в розмірах і в кількості, а безробітних та непрацездатних пакистанців роз'їдатимуть гнів і розчарування. Вони легко піддаватимуться переконанням у тому, що причиною їхніх життєвих труднощів є міжнародна змова», – описує перспективи своєї країни видатний пакистанський фізик і активіст Первез Гудбой.

Пакистану, який перебуває на межі війни з Індією і має під боком терористичні територіальні утворення «Талібану» і ІДІЛу, навряд чи хтось захотів би довірити засоби масового знищення. Однак політично нестабільна країна накопичила не менше 110 одиниць ядерної зброї, а також великі складські запаси збагаченого урану і плутонію, достатні для виготовлення ще декількох десятків ядерних боєголовок. Прагнення Пакистану наростити арсенал тактичних ядерних озброєнь для швидкого розосередження вздовж лінії фронту в разі конфлікту, підвищує ризик того, що боєголовки можуть потрапити до рук терористів або бути використаними радикалістами, що просочилися у вищі ешелони влади.

«Ймовірний колапс уряду в Пакистані хвилює кожного фахівця із ядерної безпеки. Ми спостерігаємо релігійне насильство і напруженість між урядом і армією. Я побоююся, що навіть найкращі заходи захисту ядерної зброї можуть не допомогти. Ми маємо справу з країною, яка стримує шалений тиск як ззовні, так і зсередини, і це змушує мене хвилюватися», – пише колишній координатор контролю над озброєннями Ради національної безпеки США Гарі Сенмур.

Нігерія

У 1960 році Нігерію населяло 45,2 млн осіб. У 2015-му число жителів було оцінено в 182,2 млн. При збереженні поточного тренду – чотириразове зростання за 56 років незалежності – до 2050 року населення Нігерії сягне 400 млн осіб. І тоді країна стане четвертою за кількістю жителів – після Китаю, Індії і Пакистану.

Нігерія – дуже молода держава. Близько 43% її населення – це діти у віці до 14 років. Їхні життєві перспективи досить безрадісні з огляду на те, що відбувається в країні: економічний спад, девальвація національної валюти, зростання цін на товари і послуги, масові антиурядові заворушення і збройні повстання.

«Нігерія в небезпеці через те, що молоді люди не можуть знайти роботу і відчувають себе ізгоями суспільства, – коментує ситуацію екс-президент Нігерійської асоціації консультації трудящих Мазі Сем Охвабунва. – Ми вже бачимо проблеми, створені безробіттям: повстання ісламістського руху «Боко Харам» у північно-східних провінціях і заколоти в інших частинах країни. Індекс нещастя Нігерії досяг 50%. Це означає, що половина 180-мільйонного населення незадоволена життям. Ми на третьому місці в списку найбільш нещасних країн. Попереду нас – тільки Венесуела та Ірак».

Не реалізувавши себе на ринку праці, роздратовані суспільством молоді люди вступають до нігерійських загонів «Боко Харам», афільованих з ІДІЛ і «Аль-Каїдою», що провадять військові дії на територіях п'яти держав у басейні озера Чад. Проведене в 2014 році опитування Pew Research Center показало, що 10% мусульманського населення Нігерії схвально сприймають «Боко Харам». А опитування 2015 року дозволяє припустити, що близько 20% нігерійських мусульман позитивно оцінюють діяльність ІДІЛ.

За оцінкою експертів, приблизно половина жителів Нігерії сповідують іслам, трохи менше половини – християнство. Якщо в такій гігантській країні 10% мусульманського населення симпатизує «Боко Харам» – це може означати, що ісламісти, що тероризують декілька держав у басейні озера Чад і прагнуть створити там халіфат, отримають тією чи іншою мірою підтримку мільйонів прихильників і в найближчі роки недоліку в рекрутах не відчуватимуть.