В місцях позбавлення волі кожен п’ятий в’язень має ВІЛ

В українських тюрмах 60 тис. в’язнів мають обмежений доступ до профілактики особливо небезпечних інфекцій та до лікування. Особливо це стосується таких хвороб як ВІЛ-інфекція, туберкульоз та вірусні гепатити. Такі дані навели учасники круглого столу «Здоров’я ув’язнених: науковий підхід заради безпеки суспільства».

«У 2011 році лише один з десяти ув'язнених в Україні, які мали ВІЛ, знали про свій діагноз. У 40% статус встановлюється під час відбування ув'язнення. Згідно з дослідженнями, поширеність ВІЛ-інфекції в українських в'язницях у 22 рази вище, ніж на свободі. Після відбування покарання колишні в’язні повертаються у суспільство, яке дуже мало робить для того, щоб вони мали можливість гідно в ньому адаптуватися, отримати необхідні медичні послуги з лікування та профілактики. Все це сприяє поширенню епідемій, до яких суспільство часто не готове», – говорить доктор медичних наук Сергій Дворяк, почесний Голова правління Українського інституту політики громадського здоров’я.

Згідно з дослідженнями, 60% ув’язнених  мають гепатит С, 20% – ВІЛ, а 75% нових випадків захворювання на туберкульоз виникають саме в місцях позбавлення волі. Основним способом передачі вірусу імунодефіциту та гепатиту С в тюрмах є саме ін’єкційні наркотики. Більше половини в’язнів вживають наркотики таким способом і входять до групи ризику з поширення інфекції.

Ув’язненим не доступні в повній мірі якісна діагностика, отримання медичної допомоги та лікування наркозалежності (зокрема, терапія агоністами опіоїдів – замісна підтримувальна терапія), програми обміну голок та шприців тощо.  Окрім того, згідно з прогнозами фахівців, зростання ризику ін’єкційного зараження ВІЛ під час ув’язнення можуть спровокувати 55% нових випадків захворювання серед споживачів наркотиків протягом наступних 15 років. А щороку з місць позбавлення волі звільняються 30-50 тисяч осіб, які відіграють важливу роль у поширенні епідемій ВІЛ/СНІД, туберкульозу та гепатиту у суспільстві.

Украй важливою, відзначають учасники Круглого столу, є розробка механізмів, що дозволять підвищити якість медичних послуг у місцях позбавлення волі,  розробка послідовності надання допомоги, навчання персоналу колоній та тюрем. Дуже важливим є забезпечення доступу колишніх ув'язнених до інтегрованої допомоги (комплексного лікування, у якому задіяні ключові фахівці), та приведення системи охорони здоров'я ув'язнених у відповідність до міжнародних цілей профілактики і лікування ВІЛ-інфекції.

«В Азербайджані та Киргизстані забезпечується високий рівень охоплення антиретровірусною терапією людей, що живуть з ВІЛ, яким діагноз встановлений у місцях позбавлення волі. У жодній країні Східної Європи та Центральної Азії немає даних щодо охоплення лікуванням після звільнення. При цьому, навіть дані з країн з високим рівнем життя свідчать про те, що вийшовши з тюрми, колишнім ув’язненим важко витримати перехідний період – адаптацію на волі. Охоплення АРТ в цей час різко падає, тому вони знову можуть повернутися до ін’єкційних наркотиків. Відповідно ризик зараження ВІЛ зростає також (особливо для жінок)», – коментує професор Мішель Казачкін, спеціальний посол Генерального секретаря ООН з ВІЛ/СНІД у Східній Європі та Центральній Азії вважає.

За його словами, замісна терапія (метадоном або бупренорфіном) на міжнародному рівні визнана найбільш ефективним методом лікування хронічної наркотичної залежності, а також є однією з найбільш ефективних стратегій профілактики ВІЛ-інфекціі. Крім того, математичне моделювання демонструє, що для країн Східної Європи та Центральної Азії замісна терапія у поєднанні з розширеним застосуванням антіретровірусної терапії є ще більш ефективним (однак, і більш дорогим) способом боротьби з ВІЛ.

«Ми можемо знизити рівень поширення ВІЛ у суспільстві більш ніж на половину, якщо вже сьогодні почнемо працювати з ув’язненими: надавати їм доступ до діагностики, антиретровірусної терапії та замісної терапії. Адже згідно з  дослідженням, опублікованими The Lancet, рівень захворюваності та поширення ВІЛ у суспільстві може різко знизитися до 2030 року. Зокрема, захворюваність на 75%, поширення на 56%. І все це відбудеться, якщо забезпечити якісну співпрацю медиків та органів кримінального правосуддя. Крім того, більше половини нових випадків ВІЛ-інфекції буде попереджено, головним чином, через зниження ризику, який виникає завдяки вживанню наркотиків шляхом ін’єкцій», – каже доктор медичних наук Сергій Дворяк.

У минулому році звільнилося 52 тис. в'язнів. За словами учасників круглого столу, кожен українець ризикує бути інфікованим, адже колишні ув’язнені на волі стають джерелом поширення соціально небезпечних хвороб. Для туберкульозу – це транспорт, громадські місця. Для ВІЛ та гепатиту – це незахищений секс та ін’єкції. Мало хто з колишніх в’язнів стає на облік в туберкульозні та наркологічні диспансери чи центри СНІДу, щоб отримати лікування, оскільки такий облік фактично стає причиною їхньої дискримінації: призводить до обмежень у сфері зайнятості та втрати певних привілеїв. Лише одиниці можуть отримати замісну терапію – ефективний інструмент лікування наркозалежності.