Зеленський підписав закон про ГМО. Що для кого зміниться?

Президент України Володимир Зеленський підписав закон «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки».

Документ, попри наявність у назві жахливого для обивателя терміну «генетично модифіковані організми», або ГМО, є скоріше технічним – він приводить галузеве законодавство до європейських стандартів. Ця організаційна реформа – одна з основних складових євроінтеграційних процесів в Україні, оскільки у ЄС законодавство у галузі ГМО є суворим та безкомпромісним.

Що змінює закон? Документ передбачає регулювання в галузі ГМО, зокрема в аспекті державного контролю над обігом ГМО. Похідний результат від посилення контролю – детінізація ринку.

Яким є статус-кво? У відповідності до чинного законодавства, в Україні дозволено вирощувати зареєстровані лінії ГМО. Проте наразі жодної такої лінії офіційно не зареєстровано. Відповідно, вирощування ГМ-продукції є фактично незаконним.

За оцінками Української зернової асоціації, попри сказане вище у країні вирощується нелегально близько 5% ГМО кукурудзи, 30% ГМО сої та 35-40% ГМО рапсу. Навіть вказівка «Без ГМО» на пакуванні не гарантує, що продукт не містить модифіковані інгредієнти – адже контроля у цій галузі де-факто не існує.

Що передбачає новий закон? Основні новації:

• впровадження європейських механізмів державної реєстрації ГМО та створення єдиного реєстру (у чинному законі – три реєстри: ГМО, генетично модифіковані сорти рослин та харчові продукти);
• вдосконалення вимог до маркування ГМ-продукції;
• розмежування повноважень органів державної влади з метою усунення дублювання функції у сфері обігу ГМО;
• вдосконалення системи оцінки ризиків ГМО щодо можливого впливу на здоров’я людини та зовнішнє середовище;
• впровадження повноцінного регулювання генетичної інженерної діяльності у замкнутій системі;
• впровадження понять пост-реєстраційний моніторинг та простежуваність;
• посилення державного контролю на всіх етапах обігу ГМО (створення, випробування, виробництво/вирощування, обіг та маркування), а також встановлення відповідальності за порушення галузевого законодавства.

Як це вплине на практику? Євросоюз не допускає півмір у питанні ГМО та продукції, що їх містить, в той час як в Україні можуть існувати – і існують – невраховані виробництва.

Тому в результаті впровадження нового законодавства, наприклад, кукурудза (головна в об’ємах експортна культура України), скоріш за все, не матиме дозволених до вирощування у країні ГМ-аналогів.

Стосовно буряку, сої та рапсу, які також бувають – неформально – генетично модифікованими, буде впроваджений перехідний період тривалістю 5-8 років, до цілковитої заборони на їхнє вирощування.

Коли вступ України до ЄС буде офіційно погоджений, всі реєстрації сортів ГМО, що відсутні у європейських базах, будуть скасовані.

Де найбільш розповсюджені ГМО? У США, Бразилії, Аргентині, Індії та Канаді. Найліберальнішими у цьому питання виявились Сполучені Штати, де офіційно дозволена наявність до 10% ГМ-продукції у продуктах харчування.

Майже повністю заборонено вирощування та експорт ГМО в Туреччині, Алжирі, Мадагаскарі, Киргизстане, Бутані, Саудівській Аравії, Еквадорі, Перу, Белізі та Венесуелі.

У всіх країнах Євросоюзу, крім Іспанії та Португалії, заборонено вирощування ГМ-рослин. Імпорт ГМО дозволений для виробництва біопалива та використання в якості корму для тварин (але також – із серйозними обмеженнями та застереженнями).