Навчання по-новому: плюси та мінуси закону «Про освіту»

Учора, 5 вересня, парламент прийняв закон України «Про освіту». Згідно з ним, навчання у середній школі з 2018 року провадитиметься за 12-річною програмою. Збільшення терміну навчання ініціатори пояснюють тим, що 11-річка вже стала «затісною» для новітніх методик викладання. 

Також законом передбачено збільшення заробітних плат вчителям – до 2023 року зарплата вітчизняного педагога має скласти чотири прожиткові мінімуми (6736 грн). Для забезпечення цих потреб з Держбюджету щороку виділятимуться кошти у розмірі щонайменше 7% від ВВП. 

Окрім цього, законом гарантується право на освіту для дітей із особливими потребами – для цього при необхідності передбачено створювати інклюзивні або спеціальні групи та класи. 

Законом гарантується автономія шкіл. А фінансова прозорість їхньої діяльності має бути досягнута через . оприлюднення інформації про всі кошти, які надходять до кожного навчального закладу, та конкретних пояснень, на що саме вони витрачаються.

У першому читанні проект цього закону був прийнятий Верховною Радою ще в жовтні минулого року. Але в останній день попередньої сесії – 13 липня - за нього остаточно не проголосували. Прихильники документу наполягали, що голосування в другому читанні має відбуватися не пізніше вересня 2017-го – тоді гроші на реалізацію освітньої реформи вдасться закласти у Держбюджет на наступний рік.

За час доопрацювання законопроекту до другого читання було запропоновано понад 1300 правок, більшість з яких депутати відхилили. Експерти зазначають, що головна складність у роботі з документом полягала в тому, що він є базовим для майбутньої реформи освітньої системи. Зрештою вчора документ підтримали 255 народних депутатів.

Оскільки закон «Про освіту» є базовим, без його прийняття неможливо змінювати закони України «Про загальну середню освіту», «Про професійну освіту», а також розробляти закон «Про національну систему кваліфікацій».

Про основні переваги та недоліки нового закону на прохання Mind розповів експерт з питань освіти Андрій Черних.

Плюси

Перш за все, закон позбавляє Міністерство освіти та місцеві органи управління освітою невластивих їм повноважень з безпосереднього управління освітніми закладами.

На відміну від чинного закону, друга частина статті 4 додатково додає можливість безоплатного здобуття позашкільної та післядипломної освіти, а статті 14, 59, 78 передбачають можливість його фінансування за кошти державного і місцевих бюджетів.

Право на безкоштовне здобуття загальної середньої освіти (стаття 4.1) закріплюється нормами, які мають забезпечити територіальну доступність освіти (статті 13, 56.1, 56.2, 66). Насамперед це стосується загальної середньої та професійної освіти.

Усупереч поширеній думці, закон ліквідує радянську управлінську вертикаль у освіті. Повноваження органів влади змінюються досить суттєво. Зокрема, заклади освіти можуть самостійно розробляти свої освітні програми або використовувати типові (стаття 33.3).

Закон надає загальні визначення поняття академічної доброчесності та основних видів її порушень, а також рамкові вимоги щодо основних видів академічної відповідальності.

Мінуси

У сесійній залі були провалені майже всі поправки, на яких наполягали депутати. Зокрема, щодо фінансування профтехосвіти з держбюджету, безоплатного забезпечення школярів посібниками, про релігійні школи, безоплатне харчування учнів, виділення коштів на підвищення кваліфікації вчителів.

Достатньо дискусійними питаннями є питання мови навчання, запровадження 12-річної системи навчання.

Але головне питання: чи буде фінансово забезпечена реалізація норм нової редакції закону про освіту? Від цього дуже багато залежить. Ми можемо зруйнувати те, що є, і не створити на цьому місці нічого нового. У свій час була прийнята нова редакція закону про науку та науково-технічну діяльність, але через відсутність фінансування він практично не працює.

Жоден закон не може вирішити проблеми якості навчання. Якщо вчитель не знає свого предмета і «вчить» учня, то результат буде «0». Саме тому необхідно провести загальнообов'язкове тестування вчителів і за його результатами приймати рішення про продовження трудових відносин з вчителями, які наберуть менше 150 балів з предмета, що вони викладають.

Критики цієї ініціативи кажуть, що у такому разі школи залишаться без вчителів, тобто підтверджують, що є вагомі підстави вважати, що рівень вчителів дуже низький. Але залишити все як є – ще гірше. Думати, що якщо є вчитель у школі, то дитина вчиться і отримує знання, а насправді вона жодних знань не отримує, – то найбільший самообман. Не у всіх батьків є гроші на репетиторів.

Також слід нагадати, що закон про вищу освіту прийняли три роки тому, а досі йде імплементація його положень. Отже, впровадження подібних документів – це довготривалий процес.