Новий імідж України: чи здатна його створити ІТ-індустрія
Якими нас бачать сьогодні реальні та потенційні партнери
Відповідно до досліджень Gartner, у 2017 році загальносвітові витрати на ринку IT-послуг склали $933 млрд. У порівнянні з попереднім, 2016 роком, обсяг ринку збільшився більш ніж на 4%, що навіть вище за темпи росту світового ВВП. При цьому сегмент ІТ-аутсорсингу згенерував $64,3 млрд доходу, показавши значне зростання у порівнянні з 2016-м. Логічно, що ринок збільшується завдяки підвищенню попиту, який і надалі буде стабільно високим завдяки всюдисущій «цифровій трансформації» – тільки одні США щороку витрачають сотні мільярдів доларів на ІТ-сервіси.
Тим часом розвиток ІТ-індустрії в Україні значно випереджає «середню температуру по лікарні» – вітчизняна галузь щороку демонструє ріст у 15-20%, залишаючи за цим показником інші індустрії далеко позаду. 2017 рік приніс українській сфері інформаційних технологій $3,6 млрд виручки (прогноз на поточний рік – $4,5 млрд) та третю сходинку у списку провідних експортних галузей. І це дійсно значний результат, якого вдалося досягти завдяки рокам кропіткої праці.
Щороку все більше замовників обирають Україну у якості надійного партнера та постачальника провідних ІТ-рішень, а отже – стабільно зростає й частка вітчизняного ІТ-продукту на світовому ринку. Але чи зможе сама лише індустрія інформаційних технологій вплинути на світовий імідж країни? Якими нас бачать сьогодні реальні та потенційні партнери та як ми можемо вплинути на це бачення? На ці та інші запитання для Mind шукав відповіді Віталій Седлер, CEO та співзасновник компанії Intellias.
Україна на світовому ринку. Почнемо з загального. Україна все ще сприймається як країна зі значним фактором ризику. Нічого особистого – просто бізнес. Немає сенсу сперечатись, що такий стан речей суттєво гальмує розвиток будь-якого сектору, орієнтованого на експорт (а експортна частка ІТ-бізнесу в Україні – близько 90%). Але загалом настороженість щодо співпраці з компаніями з України здебільшого пов’язана з подіями у Криму та на Сході, вже помалу спадає.
Можна сказати, що бізнес повернувся у звичний режим роботи, особливо середній та малий.
З великими замовниками справа дещо складніша – для них все ще характерне надмірне страхування ризиків, коли розміщення проектів в Україні обмежується, або від підрядників вимагають конкретного плану дій по перенесенню проектів в інші країни у випадку загострення ситуації.
Останній приклад – наш замовник може отримати державний проект у США за умови, що частина розробки виконується у визначеному переліку безпечних країн, серед якого України, на жаль, немає. Тому клієнт приймає очевидне рішення – заморозити розширення проекту в Україні та перенести частину бізнесу або в іншу країну, або до себе у США.
До інших негативних факторів, окрім геополітичних, на які часто посилаються потенційні клієнти, відносять і недосконалість судової системи, практичну незахищеність інтелектуальної власності.
Разом з тим потреба глобального ринку в розробці ІТ-рішень така велика, що компанії все частіше готові ігнорувати ризики, пов’язані з країною – головне, щоб робота була зроблена у потрібні терміни та в рамках бюджетів.
Цікава тенденція – в останні кілька років нам не потрібно багато пояснювати потенційним клієнтам, що таке Україна, де вона розташована, що являє собою наша ІТ-індустрія та чому з нами добре працювати.
Великою мірою така обізнаність існує завдяки сервісним ІТ-компаніям, що активно ведуть бізнес із закордонними партнерами, а також українським програмістам, які працюють в іноземних компаніях та часто займають там провідні інженерні позиції.
Чому і за що обирають чи не обирають постачальників з України? Якщо мова йде про вибір ІТ-партнера іноземними компаніями, то тут все просто – перемагає той, хто пропонує найкращі умови співпраці для клієнта. І конкуренція на цьому ринку доволі жорстка.
Кожна з індустрій, що є частиною світової креативної економіки, базується на знаннях, талантах та вмінні працювати з інформацією. Саме ці три компоненти стануть – і цей процес вже відбувається – новим життєво необхідним ресурсом для подальшого розвитку держав. І саме наявність цих компонентів допомагає Україні бути конкурентоздатною на сучасному світовому ринку.
Сьогодні в Україні працює близько 125 000 програмістів (що є одним з найбільших показників у регіоні), кількість яких стабільно зростає. Понад 60% розробників мають дипломи про вищу технічну освіту, близько 50% – володіють англійською на рівні «вище середнього», а щороку виші випускають близько 16 000 спеціалістів STEM-напрямків. Додайте до цього «інженерний» спосіб мислення, спрямований на вирішення проблем клієнтів, приналежність до західної культури (а саме культурні особливості часто стають на заваді ефективної співпраці між замовником та виконавцем) та збалансований показник ціни та якості – і ви отримаєте формулу конкурентоздатності українських ІТ-компаній на глобальному ринку. Це те, що клієнти цінують, і що часто відрізняє нас від конкурентів, наприклад, з Індії.
Плюс, іноземні партнери часто відмічають талант українських розробників знаходити нові, нестандартні рішення для виконання завдань. Існує думка, що розвитку саме таких якостей потребуватиме сфера інформаційних технологій, на противагу вмінню виконувати прості «кодерські» завдання, які у найближчому майбутньому можуть бути або легко автоматизованими або взагалі виродяться через стрімкий розвиток технологій. Тому для України є хороший шанс продовжувати лишатися помітним гравцем на глобальному ІТ-ринку.
Але є у наших спеціалістів і помітні недоліки – зазвичай, ми чудові інженери, але поки ще не дуже сильні менеджери та бізнесмени.
Тут відчувається вплив радянського минулого, все ще слабка підприємницька культура. Вірогідно, нам треба ще з десять років (або й більше), щоб набути досвіду і подолати брак цих навичок.
І трохи висновків (не зовсім втішних). Ставлення у іноземних ділових колах до України змінюється – це факт, що є наслідком глобальної кон'юнктури ринку та досить якісної ІТ-спільноти, що склалась в нашій країні. ІТ-галузь дійсно сприяє покращенню загальної репутації країни, яка часто буває негативною.
Та силами однієї лише галузі, якою б успішною та інноваційною вона не була, суттєво не вплинути на сприйняття держави у світі. Не можна просто сидіти і чекати, що завдяки зусиллям лише ІТ-індустрії ми станемо на одну сходинку з провідними країнами. Має бути бажання у всього суспільства і у політичної еліти вболівати за імідж країни, і лише разом ми можемо зробити справді якісні зміни. Це не швидкий процес, як би цього не хотілось, можливо, для цього потрібна ціла зміна поколінь, ще 10-15-20 років.
ІТ-спеціалісти, і не тільки вони, але й усі представники «креативного класу», будуть сильними агентами позитивних змін. Критична маса освіченої, добре інтегрованої в світовий контекст молоді змінить погляди та цінності нашого суспільства і зрештою змінять країну.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
