Вогні великого міста: як зробити Київ комфортним європейським мегаполісом

Столиці пострадянських країн мають унікальну історію. Аж до 1991 року, коли СРСР припинив своє існування, «союзні» міста перебували в умовах жорсткого планування і моноцентризму. Влада радянських республік була дуже обмежена в ухваленні власних рішень. І навіть при великому бажанні вони не могли робити які-небудь кроки, спрямовані на благо своїх регіонів, якщо цього не схвалював «центр».

У підсумку після розвалу Радянського Союзу дорожня і транспортна інфраструктура, житловий фонд і соціальна сфера пострадянських міст, у тому числі й Києва, виявилися не готові до тих умов, в яких розвивалися європейські мегаполіси. Микола Негрич, член постійної комісії КМДА з питань містобудування, архітектури та землекористування, спеціально для Mind розповів, що потрібно зробити для того, аби українська столиця наздогнала за рівнем комфорту передові міста Європи.

За роки незалежності Київ зміг позбутися радянської спадщини, істотно змінився на краще, став зручнішим для життя. Про це, наприклад, свідчить той факт, що населення столиці протягом останніх 30 років зросло майже на півмільйона осіб, і продовжує збільшуватися. У той же час, як і будь-яке велике місто, Київ не позбавлений недоліків, боротьба з якими – це порядок денний для місцевої влади на найближчі кілька років.

Напевно, найбільша проблема української столиці – перевантаженість доріг і вічні затори. Тому що Київ – місто широких проспектів і бульварів, якими до столиці щодня вливається величезний транспортний потік, провокуючи затори.

Що потрібно, щоб розвантажити дороги? Завершити їх ремонт, який триває вже не перший рік; розширити проспекти і шосе, виділивши окремі смуги для громадського транспорту; передбачити дублюючі напрямки основних магістралей, що дасть автомобілістам шляхи для об'їзду аварій та інших неблагополучних ділянок; збільшити число паркінгів – як на в'їзді в місто, так і в центральних районах, які особливо перевантажені транспортом.

Друга проблема – хаотична і нерівномірна забудова. На даний момент у столиці будується близько 200 нових житлових комплексів. З одного боку, завдяки будівництву до міста надходять інвестиції, робоча сила, зростає його привабливість для бізнесу. З іншого, це надмірне навантаження на дороги і парковки, на комунікації, на об'єкти соціальної інфраструктури (поліклініки, дитячі садки і школи).

Як її вирішити? Рішенням повинен стати новий генеральний план, який закладе основні параметри розвитку Києва аж до 2030 року. Частиною нового генплану є зонування і детальні плани територій. З їх допомогою можна буде регулювати висотність і щільність забудови міста, функціональне призначення забудовуваних ділянок. Тобто, буде чітко зрозуміло, де повинен бути житловий будинок, де – торговий комплекс або бізнес-центр, де лікарня або школа. Це, в свою чергу, дозволить домогтися більш рівномірної забудови і вирівняти розвиток окремих районів, вирішити питання, пов'язані з трафіком, з озелененням територій, поліпшити криміногенну обстановку.

Не менш важливо освоювати промислові зони, які займають близько 16 тис. га. Причому для розміщення підприємств раніше виділялися ділянки з хорошою локацією і можливістю розширення виробництва. Тому землю під ними можна використовувати набагато ефективніше і з більшою користю для міста. Віддати їх під житлові масиви, торгові центри, парки, розважальні комплекси.

Успішність такого підходу вже доведена досвідом реалізованих у столиці проектів з освоєння промзон. Це і житловий комплекс «Комфорт Таун» на місці колишнього заводу «Вулкан», і арт-завод «Платформа», побудований на території Дарницького шовкового комбінату, і комплекс Rybalsky, який займе 44 га на Рибальському півострові.

Ще одне нагальне питання – чи будуть розширюватися межі Києва. У принципі, приєднання найближчих міст-супутників здається логічним, оскільки вони і так пов'язані з Києвом. Але виникає проблема неузгодженості кордонів, обмежень для жителів передмістя в користуванні столичними лікарнями, поліклініками, школами, дитсадками. Тому, раціональніший крок – це формування так званих столичних округів.

Такий підхід використовується в Парижі, Берліні, Будапешті. Суть його в тому, що столиця і передмістя об'єднуються в єдиний простір, в межах якого створюється цілісний соціально-територіальний комплекс. Це не буде обмежувати зростання Києва, і в той же час не порушить сталий розвиток регіону, позбавить від постійного переписування генплану столиці.

Сучасне місто неможливе без інноваційних рішень та інструментів. Йдеться про оптимізацію руху транспорту, раціональне споживання енергоресурсів (не без участі «зеленої» енергетики, звісно), утилізацію та переробку відходів, що є великою проблемою для нашої столиці, електронних сервісів для жителів міста. І в цьому напрямку в Києві теж ведеться робота. Це система онлайн-моніторингу громадського транспорту, будівництво «розумних» зупинок, проведення wi-fi в наземному транспорті і впровадження єдиного електронного квитка, яке було розпочато навесні 2018 року і завершиться вже в 2019-му.