Кому дістанеться церковне майно УПЦ МП в Україні

Резонанс, пов'язаний з питанням надання Томосу УПЦ КП Вселенським Собором, набирає обертів. Причому, дане питання зачіпає не тільки священнослужителів і їхню паству, але і багатьох інших представників українського соціуму – навіть тих, хто не відносить себе до будь-якої конфесії. Пояснюється це тим, що, всупереч розхожій думці, світських держав не існує. Так, принцип «світської держави» закріплений в конституції кожної з існуючих демократичних країн, але на ділі домінуюча в суспільстві релігія має вплив на всі сфери життєдіяльності суспільства. Тому відсутність інтересу теологічного не виключає інтересу матеріального, що, в свою чергу, породжує конфлікти в більш приземленій площині. Наприклад, зараз на порядку денному постало питання: чи призведе надання Томосу УПЦ КП до нового розділу власності релігійних організацій? Адже раніше Патріарх Київський і всієї України Філарет заявив, що нинішній порядок використання нерухомості УПЦ МП буде переглянутий на користь УПЦ КП.

Чи так це, і чим насправді володіє УПЦ МП, спеціально для Mind розбирався адвокат Володимир Пищида, юрист судового блоку Investment Service Ukraine.

По-перше, вищезазначені релігійні організації є юридичними особами – з усіма правами та обов'язками, які властиві останнім, крім деяких винятків, пов'язаних з їхньою діяльністю. Відповідно, вони є як користувачами, так і власниками рухомого і нерухомого майна нарівні з іншими юридичними особами.

Всупереч існуючій думці, держава аж ніяк не є головним балансоутримувачем земельних ділянок та розташованих на них храмів. Винятком є ​​лише об'єкти нерухомого майна, що мають значиму культурну чи історичну цінність – наприклад, Києво-Печерська Лавра. Насправді ж, об'єкти нерухомості, які використовуються релігійними організаціями, як правило, знаходяться у власності даних релігійних організацій.

Крім того, як УПЦ КП, так і УПЦ МП – потенційні власники низки об'єктів, які жертвують прихожани, наприклад, шляхом складання відповідного заповіту. Досить легковажно припускати, що в разі надання автокефалії УПЦ КП, держава з легкістю передасть останній майно УПЦ МП або його частину. Як і будь-яка інша юридична особа, УПЦ МП робить все можливе для захисту власних майнових прав.

Не варто забувати, що Російська Православна Церква має багатовікову історію, складну структуру організації релігійної діяльності, а також матеріальні засоби, якими потрібно грамотно розпоряджатися. Тому, як юрособа, має власну юридичну службу, головною функцією якої є захист майнових інтересів релігійної організації.

З нещодавно побудованими храмами в цілому все зрозуміло. Тому, говорячи про майно УПЦ МП, в першу чергу необхідно звернути увагу на монастирі, адже останні є цілісними комплексами будівель і споруд. Усього в УПЦ МП налічується 179 монастирів. Для порівняння – в УПЦ КП їх лише 45. Природно, що монастирі будуть першими, на що впаде око УПЦ КП в разі отримання автокефалії. В УПЦ МП це прекрасно розуміють, тому більшість монастирів зареєстровані як окремі юридичні особи, керівниками і бенефіціарами яких є настоятелі цих монастирів.

Найцікавіший приклад – Свято-Успенська Почаївська Лавра. Вона – самостійна юридична особа, у власності якої перебувають не лише будинки та споруди монастиря, але і низка земельних ділянок. Усі майнові права Свято-Успенської Почаївської Лаври оформлені і внесені до Реєстру речових прав. З цього випливає, що держава просто не має жодного стосунку до даного майна, тому і передати його у власність УПЦ КП не може.

Більше того, формально Свято-Успенська Почаївська Лавра до УПЦ МП навіть не має відношення, оскільки є самостійною юридичною особою, бенефіціаром якої виступає настоятель монастиря. І це не єдиний монастир в подібному статусі. Наприклад, у Єдиному реєстрі юридичних осіб знаходяться також Густинський монастир, Спасо-Преображенський (Мгарський) монастир Полтавської єпархії УПЦ, Свято-Преображенський жіночий монастир Львівської єпархії УПЦ, Спасо-Преображенський чоловічий монастир Хустської єпархії УПЦ (Спасо-Преображенський чоловічий монастир).

Питання ж передачі православних храмів, які є власністю держави, можна розглянути на прикладі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Будинки і споруди на її території передано УПЦ МП державою в особі Кабінету Міністрів України розпорядженням № 519-р від 11.07.2013 (Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра – юрособа, засновником якого виступає Київська метрополія УПЦ МП).

На підставі цього розпорядження користування будівлями і спорудами визначено як безкоштовне і безстрокове. Але, оскільки власником даних будівель є держава Україна в особі Міністерства культури України, держава ж має право реалізовувати на практиці основні принципи права власності – володіння, користування і розпорядження майном. Таким чином, у разі передачі будівель іншій релігійній організації, діюче розпорядження Кабміну скасовується розпорядженням Прем'єр-міністра України, а будівлі передаються релігійній організації на підставі нового розпорядження.

На завершення необхідно відзначити, що право власності в Україні закріплено конституційно, тому безпідставне позбавлення власності є протизаконним діянням. З цього випливає, що відкрита конфронтація двох релігійних організацій за участю держави або без неї, призведе до масштабних і тривалих судових тяжб.