Валютна лібералізація: чому очікування не співпали із реальністю

У 2018 році, після 25 років застарілого «пострадянського» валютного регулювання, а також трьох років жорстких обмежувальних мір, що були впроваджені як відповідь на економічну кризу, Україна нарешті отримала шанс на валютну лібералізацію – Верховна Рада влітку підтримала новий закон «Про валюту та валютні операції». Сьогодні він набирає чинності. Нещодавно Нацбанк оприлюднив підзаконні акти, які насправді й регулюватимуть валютні операції (бо сам закон носить рамковий характер). Марія Репко, заступник директора Центру економічної стратегії, розповіла Mind, які позитивні та негативні зміни чекають бізнес та банки. 

Фінальний дизайн нових правил гри на валютному ринку залежав від регулятора, і найгірші побоювання бізнесу, банків та експертів, на жаль, справдилися. «Підзаконка» набагато менш ліберальна, ніж те, що ми могли б мати, якби реально встановили «безвіз для капіталів».

Які питання виникають у банків? Як і раніше, купувати валюту можна лише під певні цілі. Їх мусить перевіряти банк, а потім – перевіряти ще раз при кожному перерахуванні валюти за кордон.

Оскільки тепер рішення, чи достатньо надано підтверджуючих документів, остаточно покладено на банк, а вичерпний перелік документів, необхідних для підтвердження валютних операцій, відсутній, може побільшати конфліктів між банками і клієнтами. Обов’язково знайдуться ті, хто вимагатиме від клієнтів все нових і нових стосів паперів.

Найбільш ризик-орієнтований підхід для банків не передбачає чіткого визначення, що можна, а що заборонено. Банкіри не знають, за що «будуть судити, а за що – милувати».

На жаль, під час підготовки блоку нормативних документів із регуляторного поля «випав» скасований у 2016 році валютний нагляд при експорті послуг. Раніше такі операції звільнялися від валютного контролю через спеціальний закон. Зараз це виключення у новій нормативній базі не передбачили, тож потрібно довести справу до кінця та врегулювати ці операції підзаконними актами уряду чи НБУ.

Але не все так погано. Серед позитивних змін, які можна відчути вже сьогодні: дозвіл на відкриття рахунків у закордонних банках, можливість інвестувати за кордон на суму до 50 000 євро на рік, купівля-продаж валюти поза відділеннями (у банкоматах та дуже скоро – онлайн), скасування валютного нагляду для операцій до 150 000 грн, заміна індивідуальних санкцій за порушення строків розрахунків для бізнесу на систему штрафів.

У будь-якому разі, щоб повністю оцінити всі плюси на мінуси нових правил гри валютного ринку, потрібно почати користуватися ними на практиці. Старт роботи банків та бізнесу за лібералізованою моделлю – 7 лютого. Як говорять самі банки, їм знадобиться приблизно місяць, аби зрозуміти всі підводні камені, переналаштувати свої процедури та програмні комплекси.

Вже після цього варто починати наступний етап – роботу над помилками. Тут важлива активність банків та бізнесу – аби вони змогли конструктивно розповісти керівництву НБУ про складнощі, із якими стикнулися за новим регулюванням, а ті – пішли назустріч та внесли корективи у нормативку.

Навіщо це все потрібно? Слід пам’ятати, що закон про валюту – важливий проміжний результат на шляху євроінтеграції України, і вітчизняне регулювання потрібно привести у відповідність до директив та правил ЄС, включаючи умови руху капіталів. 

Закон вже суттєво спростив транскордонні операції та транзакції з купівлі-продажу валюти. Це добре, адже надасть потужний поштовх зовнішній торгівлі та економічному зростанню.  Однак цього все ще замало для повної інтеграції фінансового ринку. Наприклад, Угода про Асоціацію з ЄС передбачає, що європейські банки зможуть надавати послуги з торгівлі валютою, тим часом як зараз вони можуть лише виступати клієнтами українських банків та фінансових установ. 

До повної свободи капіталів – довгий шлях. Усе залежить від того, якими будуть макроекономічні умови в країні у рік подвійних виборів та як швидко зможе рухатися Національний банк у цих умовах.