Прокачу з вітерцем: до чого може призвести відсутність правил пересування електросамокатами

Сьогодні вже нікого не дивує людина на моноколесі або електросамокаті, що вільно пересувається містом. Можна зустріти такого «водія» як на пішохідній частині вулиці, так і на автомобільних дорогах поруч з іншими транспортними засобами.

Попит формує пропозицію – і днями провідна європейська транспортна платформа Bolt анонсувала запуск в Україні нової послуги – прокат електросамокатів. До весни 2020 року сервіс працюватиме в тестовому режимі в інноваційному парку UNIT.City.

Але чи дійсно місто готове до масового використання персональних електротранспортних засобів (PEV), адже вони можуть розвивати швидкість понад 50 км/год. В Україні вже зафіксовані випадки, коли такий електросамокат став учасником ДТП, причому поліція не змогла визнати, яким видом транспортного засобу є такий «учасник».

Як електросамокати інтегровані в життя міста за кордоном і з чим вже сьогодні стикаються муніципалітети, а також що з цього досвіду варто використовувати в Україні, розповів Mind директор ТОВ «Некстбайк Київ» Олексій Кушка.

Бум китайських шерингових велокомпаній по всьому світу змінився шерингом електросамокатів. Одні хайпові бульбашки лопнули, тепер надуваються наступні. На вулицях міст ми бачимо все більше персонального електротранспорту – моноколеса, сігвеї, сиги, електросамокати. Продажі цього виду пристроїв у великих містах швидко ростуть, відповідно зростає і ринок прокату таких девайсів. Шерингові компанії із задоволенням підхоплюють черговий хайп і безвідповідально вносять його в наше повсякденне життя.

На вулицях європейських і північноамериканських міст вже предостатньо компаній, які здають електросамокати напрокат через застосунок. Усі ми чули такі назви, як Lime, Bird, Tier, Bolt та інші. За майже два роки існування сервісу шеринга електросамокатів чого тільки не відбувалося з користувачами і безпосередньо самокатами. Основна проблема – самокати валяються де завгодно, на тротуарах, в річках, кущах; користувачі бездумно ганяють по тротуарах або по дорогах загального користування, зокрема в п'яному вигляді, що у свою чергу призводить до хаосу в містах, їх забруднення і що ще гірше – смертельних випадків.

Як регулюється ця сфера в інших країнах

Муніципалітети міст, які зіткнулися з такими проблемами, намагаються вирішувати їх по-різному. Хтось вводить обмеження віку на право водіння (з 14 років), як в Німеччині, хтось обмежує кількість працюючих на ринку компаній і кількість одиниць прокатної техніки (Франція, Польща), хтось вводить водійські ліцензії, як в Каліфорнії, і відповідальність за парковування в недозволених місцях. Але в більшості міст схиляються до одних загальних правил:

• заборонити їздити по пішохідній частині, де відбувається найбільше ексцесів, дозволити – по велодоріжках, де це є можливим;
• ввести обмеження швидкості пересування – до 20–25 км/год;
• заборонити залишати самокати поза відведених спеціальних зон і локацій;
• ввести ліцензію на здійснення діяльності з надання в оренду самокатів у містах.

Іншими словами, впорядковують діяльність і з хаосу створюють зручність для всіх.

Який зарубіжний досвід варто впровадити в Україні

Що стосується України, то у нас все тільки починається. І є унікальна можливість не проходити весь шлях з нуля, а взяти найкраще з практики та впровадити відразу.

Починати необхідно із законодавства. З визначення, що таке «електросамокат» і які є права і обов'язки у його власника/водія. Експерти кажуть, що цей тип пристрою підпадає під категорію L1, згідно з Consolidated Resolution on the Construction of Vehicles (Спільна резолюція про конструкцію транспортних засобів) – двоколісний пристрій з максимальною проектною швидкістю 50 км/год. Відповідно права і обов'язки, а також взаємини між учасниками дорожнього руху, пішоходами повинні бути чітко регламентовані в наших ПДР.

На муніципальному рівні слід визначити процедуру, яка дозволить подібним компаніям займатися діяльністю з надання в оренду самокатів. Наприклад, проведення інвестиційного конкурсу на право займатися такою діяльністю на певних локаціях, як це відбувається в Києві. У цьому випадку компанії – учасники конкурсу повинні зробити внески в казну міста за право користуватися його інфраструктурою, що є чесним і справедливим рішенням: платити податки місту і країні. Для зниження рівня ДТП в умовах конкурсу визначити максимальну швидкість, з якою можуть переміщатися користувачі самокатів, кількість самокатів, які кожна з компаній може поставити в місті. Крім того, визначити, на яких локаціях або в яких зонах користувачі зможуть паркувати самокати, щоб уникнути хаосу.

Необхідно налагодити роботу поліції, слідства і прокуратори із розгляду випадків вандалізму та крадіжки самокатів. Адже якщо інвестор розуміє і бере на себе відповідальність перед містом і його громадянами, то і держава також повинна захищати його від подібних ситуацій.

Вкладення в один самокат можуть становити 450–500 євро, а вандалізм і крадіжка половини парку відіб'є бажання інвестувати в такий корисний і затребуваний сервіс. Приклад тому – гіркий досвід «Некстбайка» за півтора сезони роботи.

Незважаючи на все вищесказане, сервіс шеринга і самокатів, і велосипедів – досить затребувана послуга, яка вирішує проблеми пересування людей на відстані до 2 км (самокати) і 5 км (велосипеди), особливо в центрі, де використання машин створює реальну проблему як для трафіку в цілому, так і для екології міста зокрема.

Залишилося тільки все впорядкувати, і можна кататися із задоволенням.