Справа – «підтримка»: як інвестняня допомагає інвесторам

Протягом кількох років Львівська обласна державна адміністрація забезпечує підтримку інвестпроєктам, які реалізуються в області. Проте ці ініціативи також опинились під впливом корорнакризи. Про роботу інвестняні в ЛОДА і її результати, а також про діяльність під час карантину розповів Mind керівник управління інвестиційної політики ЛОДА Роман Матис.

Докладніше про започаткування цього експерименту в області експерт розповідав Mind у попередній колонці.

Нам, я маю на увазі не тільки Львівську область, а й всю Україну, не пощастило двічі за останні два роки. Десь за пів року до президентських виборів потенційні інвестори були в очікуванні їхніх результатів, потім парламентських, потім формування Кабінету Міністрів.

Усі чекали, який політичний розклад «намалюється». Велика бізнесова спільнота декларувала, що вони не розуміють, що в Україні відбувається і з ким у підсумку доведеться працювати: «Поки не буде уряду – будемо придивлятися».

Коли ми отримали уряд у вересні-жовтні 2019 року, партнери з різних країн світу, з якими планували масштабні заходи, як-от Німеччина, Британія, Китай, самі почали звертатися з пропозицією почати планувати активності на 2020 рік. Запланували. Але в березні життя нам нагадало, що плануй-не плануй – можеш хіба розсмішити Бога. Так, коронавірус у частині інтересів інвесторів до України став другим ударом після політичного у 2019-му.

Отже, 2020 року ми запускали ті проєкти, які стартували раніше, зокрема торік. Проте, їхня кількість зменшилась – якщо 2020 року ми запустили 64 проєкти, зокрема маленькі, то в попередні роки ми запускали на рік таку ж кількість, тільки великих та середніх.

Зараз розмови з інвесторами відновлюються, компанії починають будувати плани, вони розуміють, що не можуть вічно стояти на «холді». Зрештою і поява вакцини, яка вже є доступною в деяких країнах, оптимістично налаштовує компанії.

Як працює інвестняня

Одна зі служб, з якою найчастіше стикаються при реалізації своїх проєктів інвестори, – це Державна архітектурно-будівельна інспекція (ДАБІ). Попри те що ДАБІ з травня – в процесі трансформації, за 8 місяців її так і недотрансформовано. Якщо раніше представники служби на місцях мали повноваження, то тепер їх забрали, людей скоротили, і всі рішення щодо об’єктів, окрім найменшого класу наслідків СС1, приймаються на рівні Києва.

Проте, якщо щось будується або реконструюється, то ДАБІ – це служба  номер один за кількістю звернень будь-якого інвестора. Відповідно отримати дозвіл на початок робіт чи введення в експлуатацію – це завжди виклик.
Документи здаються в Центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП) у будь-якому місті України. Потім вони мандрують до Києва, там надаються зауваження і вони повертаються назад, адже ЦНАПи – просто передавачі документів. У підсумку компанія, яка хоче отримати документ, може пів року-рік «танцювати» із цими документами, пересилаючи їх туди-сюди. І іноземні інвестори ставитимуть запитання менеджеру з України: «У чомуріч? Чому ви знову не так щось подали?»

Нам вдалося цей процес відкорегувати на користь бізнесу через створення в обласній адміністрації п’ять років тому служби інвестора. Ми публічно, у присутності керівників різних структур – там десь 17 осіб – озвучуємо проблеми, які виникають при реалізації проєктів, оперативно шукаємо шляхи врегулювання, а також відразу організовуємо співпрацю кількох структур для пришвидшення наступних кроків його реалізації. Це безкоштовна допомога – підтримка з боку адміністрації. Нам вдалося досягти того, що ті проєкти, з якими ми працювали, отримували консультацію ще до офіційної подачі документів. Ми аналізували наявний пакет документів, наприклад, з інспектором ДАБІ. Останній казав, що потрібно виправити, компанія виправляла і подавала вже документи без зауважень. І оцей «футбол», який тривав від кількох місяців до року, зникав.

Хто працює інвестнянями

Так, на початку 2017 року ми зрозуміли, що в нас не вистачає рук. Тому проєкти мікробізнесу ми віддали районам. Нам виділили одну особу, яка відповідальна за супровід та інвестиції і комунікує з нами. Ми проводили тренінги для цих спеціалістів, показували, як це працює, надавали інформаційну підтримку.
Це люди, які, наприклад, працюють спеціалістами в якихось економічних сферах в районній адміністрації, але їм було додано окремо ще одну функцію – супроводу. Тобто додаткових штатних одиниць не створювалось.

Такого формату, у якому працює наше управління, більше ніде в Україні немає. Є посади в різних адміністраціях різного рівня від обласних до міських, сільських, де в штатному розписі прописано щось типу роботи з інвесторами. Проте такого управління, окрім нашого, не існує.

Зараз зі змінами, пов’язаними з адміністративною реформою, зміняться структури та їхні повноваження. Такі тренінги та допомогу ми готові пропонувати для ОТГ й інших областей. За цим досить часто звертаються, бо побачили, що модель робоча і дає хороші результати.

Як інвестори дізнаються про інвестняню

Ми маємо дві стратегії пошуку підприємств.

• Перша – пошук у міжнародних засобах масової інформації ділового характеру згадок про те, що компанія заявляла про своє бажання перенести виробництва.
• Друга – більш масштабна – мої працівники аналізували імпорт в країни ЄС з китайського напрямку. Ми моніторили компанії, які імпортують з Китаю або з інших азійських країн в Європу і ті, які імпортують багато й ту продукцію, яку можна виробляти тут, ближче до ринку споживання – ми зверталися до них з такими пропозиціями. Це без прив’язки до галузі.

Цього року управління проконтактувало десь із 4000 компаніями і запропонувало розглянути можливість релокації їхніх виробництв до Львівської області, адже вони свою продукцію збувають на європейському ринку. Часом, це мінус 7000–9000 км логістики. На цьому можна заощадити, адже це не найдешевша складова у виробництві продукції

Ми говоримо про це на кожному кроці. Кожна компанія, яка на Львівщині реалізовує себе, вона дізнається від інших учасників ринку про те, що ми можемо надавати таку підтримку.

Моєю ідеєю було те, щоб нашими промоутерами став той бізнес, який вже веде діяльність на Львівщині, – і ми почали допомагати не лише новим компаніям. І компанії почали потихеньку звертатись, розповідати про свій досвід. Ми брали участь в різних форумах, розповідав про цей досвід. І компанії могли зіставити це з досвідом компаній з інших регіонів чи країн.

У підсумку сталося те, чого я намагався добитися, – щоб діючий бізнес став промоутером для потенційних інвесторів.

Які результати роботи

Цього року закінчили проєкт, який тривав кілька років. Ми його статистично можемо віднести до цього року, але розпочато його значно раніше. Це 37 000 кв. м фабрики з виробництва меблів. Бельгійський інвестор, компанія HIMA. В Україні вона працює під юридичною назвою «Белуко». Сума інвестицій там близько 10 млн євро. На сьогодні це 200 робочих місць із перспективою росту до 600, адже цей об’єкт розбудовується. 

Що потрібно змінити вже зараз

Я вважаю, що ця діяльність – інвестняня – вона є зайвою. За нормальних умов цього не потрібно.
Основною проблемою в швидкості реалізації проєктів є людський фактор. Чим менше людського фактору держави в процесах – тим менше корупції. Отже, менше бюрократії і менший ризик, що інвестиційний проєкт не відбудеться через те, про що ми ніколи не дізнаємося – бажання якогось чиновника впливати на процес. Найкраще рішення будь-яких дозвільних процедур, будь-яких рішень на місцевому чи на державному рівні – максимальна прозорість процесів і максимальна стандартизація процедур.

Цифровізація процесів дозволяє заганяти будь-який проєкт в інформаційний формат. Скажу більше – за таких умов ЦНАП не буде потрібний. Тобто навіть застосунок «Дія» теж може це робити.

Вони почали це просувати через «Дію» – на нескладні проєкти типу СС1 можна подавати документи на отримання Дозволу на початок будівельних робіт. Але «Дія» теж іноді не працює. Це черговий людський фактор, який починає вклинюватись в процеси, якщо він не може вклинитися в процес заповнення документів.

У дозвільній частині того, що відбулося в реалізації ProZorro, є також питання, зауваження, але виведення процесів e відкриту площину, публічний доступ, навіть якщо там аукціон не зовсім чесно виграний, завжди можна промоніторити, обговорити, подати позов до суду. Інвестор має вхідні дані – що відбувалося.

Тобто:  а) прозорість,  б) тотальна цифровізація цих процесів. І тоді потреба в чиновниках, які супроводжують інвестора, відпаде.

Прогнози та тренди на наступний рік

Наступний рік буде, безперечно, кращий за 2020-й, але не варто чекати якихось проривів. Так, процеси, які передбачають глобальну релокацію виробництва, не вирішуються в часовий проміжок рік-півтора. Це процеси кількарічної активності, коли компанії зважують, прораховують, ухвалюють рішення, коли частина виробництва переміщається в іншу локацію, чи відкривається нове виробництво.

Якісь інвестори з’являться, зокрема ті, що раніше приглядалися, і з тих чи інших міркувань поставили Україну на паузу – вони відновлять свій інтерес, але не всі. А нові проєкти, які ми будемо пробувати заохочувати, – це не швидкий процес, він потребує не одного року. 

Споживання зростає, особливо в частині, яка пов’язана з тим, що люди більше перебувають вдома, працюють дистанційно тощо. Як не дивно, у деяких розвинених країнах розвивається сегмент розважальної продукції для дітей: батьки купують своїм дітям якісь речі, щоб ті не нудилися вдома.

Важко сказати однозначно, у яких галузях щось розвиватиметься. Єдине, що треба розуміти, що з ростом онлайн-споживання логістика однозначно буде мати цікаві кейси. Всі продукти, які купуються та замовляються, хтось має складувати, перевозити й доставляти. У «in city» логістиці є перспектива однозначно.

Щодо релокації виробництв ближче до ринків споживання – це тренд, який почався раніше, але набув більшої актуальності 2020 року. Ті компанії, які виробляли якусь продукцію для європейських ринків, повинні переглянути плани й переміщати виробництва ближче до свого споживача.