Мода на зрілість: як подолати дискримінацію за віком і статтю в Україні

Мода на зрілість: як подолати дискримінацію за віком і статтю в Україні

І що допоможе тримати власну самооцінку «в тонусі»

Мода на зрілість: як подолати дискримінацію за віком і статтю в Україні
Фото: depositphotos.com

Дискримінація за віком, ейджизм (від англ. age – «вік»), зустрічається в Україні надто часто, щоб це лишилося поза увагою суспільства. Хоча саме останнє провокує упереджене ставлення до людей різного віку – до кожного свої вимоги, нетерпимість та несприйняття тої чи іншої ролі. Пошук роботи у віці «тих, кому за...» – те ще випробування на міцність. Якщо ж йдеться про жінок, то можливості продовжувати працювати, тануть на очах. Чому так відбувається в Україні, як це перебороти і започаткувати моду на зрілість, розповіла Mind психологиня, співзасновниця «Сили віку жінок», авторка книжки «Про жінок за 50» Наталя Підлісна.

Моя подруга – сценаристка. Вона брала участь у розробці та втіленні різних шоу та фільмів, працювала зі сценаріями від ідеї до монтажу, все вміє і хоче продовжувати працювати.

Але коли вона прийшла на інтерв'ю в один усім відомий продакшен (назвемо його «товариш-продакшен»), то їй сказали, що вона вже застара для роботи. А їй було трохи за 40.

Мама моєї клієнтки зробила операцію із заміни суглоба тільки через 10 років від появи болю в нозі.

10 років вона мучилася й нічого не казала своїй дочці, тому що колись пожалілася на біль лікарю в поліклініці центрального району Києва (назвемо його Франківським), а їй на це було сказано: «А що ви хотіли у вашому віці? Вам вже за 50, так тепер буде завжди».

Я колись прийшла до магазину спортивного одягу (назвемо його «Фізкультмастер»), а мені яскрава та красива молода продавчиня сказала: «Ось у тому кутку більш стримані кольори, вони вашому віку краще пасують».

Що таке подвійна дискримінація?

Подвійна дискримінація і стигматизація жінок зрілого віку відбувається не в племені тумба-юмба, а просто поруч із нами. Подвійна тому, що через вік і через належність до жіночої статі.

Коли молодий хлопець у маршрутці зневажливо насміхається з якоїсь «тітки», як вона виглядає чи щось робить не так, як його однолітки, ми розуміємо: він просто ще не знає, з чого складається життя і що в ньому головне. Це неприємно, але якщо його ніхто не зупинив зараз, то життя все поправить.

Та коли над жінкою у віці 50+ насміхається роботодавець, чи його представник, який може сказати: «Ви дуже стара для нашої компанії, вам буде тут незручно працювати з молодим колективом, а колективу незручно з вами» – то це потрібно припинити на законодавчому рівні.

І ще треба, щоб за антидискримінаційним законом хтось наглядав. Бо ми ж знаємо, що суворість законів у нашій країні пом'якшується необов’язковістю їхнього виконання.

Як перебороти хибне уявлення про вік і стать?

В українських культурі та суспільстві жінку в 50–60 років часто представляють некорисною, нервовою, хворобливою та зайвою. Громада душить жінку вимогами признати себе відпрацьованим матеріалом.

Соціальні стереотипи і тиск впливають на жіночі страхи та самооцінку. Жінка боїться старіти, втратити свою значущість для родини й суспільства – і вона втрачає самоповагу. Вона починає сама стигматизувати себе, повторюючи суспільні міфи.

А вік продуктивності росте, енергії у віці 50+ ще багато, життя продовжується. У жінок стаються зміни, і вони кризові: це й вихід на пенсію, і втрата соціального статусу через стигму та дискримінацію, це й початок хронічних захворювань, і синдром спустошеного гнізда, і клімакс, і технологічне відставання від загального тренду через сповільнення сприйняття нової інформації.

Через усі ці кризові проблеми жінка хоче піти на психотерапію або кудись, де піднімуть її самооцінку, але вона стає фінансово неспроможною через втрату роботи та суспільної значущості.

Україна дуже відрізняється своїми патріархальними установками та якістю життя для жінок 50+ від європейсько-американського світу, і наші жінки із здивуванням дивляться на «бабусь», які серфлять на пляжах Лос-Анджелесу або їздять на лижах в Альпах.

Як підняти свою самооцінку?

Ось чого варто навчитися, коли ви почуваєтеся невпевнено в зрілому віці: 

  • Ставте собі правильні запитання, на які у вас є відповіді. Пам'ятайте, ви прожили довге життя, у вас є багато досвіду. Жоден не зробив би щось краще, ніж робили ви, з огляду на всі ваші обставини.
  • Прийміть неідеальних близьких і неідеальну себе. Визнайте, що ви можете помилятися й маєте на це право. Проте все ж таки ви робите багато чого у вашому житті краще, ніж це зробив би за вас хтось інший.
  • У вашому чудовому віці самооцінка ґрунтується на реальних досягненнях у тих сферах життя, з якими ви стикались. Визначте, у яких галузях ви компетентні і шукайте можливості наголосити на цьому.
  • Говоріть собі компліменти. Так ви навчитеся приймати їх від інших. Як тільки у вас зникне бажання заперечувати компліменти – ваша самооцінка почала підійматися!
  • Замінить критику на співчуття до себе.
  • Запишіть свої досягнення на папері. Напишіть про це в соціальних мережах і спитайте в подруг і френдів: які в них досягнення? Обміняйтеся компліментами і щиро порадійте за себе й оточення.
  • Якщо у вас є багато переконань, що обмежують, страхи, самокритика, то просто натисніть уявну кнопку в голові і «вимкніть» власного критика. Він псує вашу самооцінку. І побільше займайтеся творчістю.

Як тримати себе «в тонусі»?

Як швидко готове змінюватися суспільство у відповідь на потреби жінок?

Які навички та знання можуть допомогти жінкам стати сильніше й мати владу в суспільстві та родині?

Які методи підвищення соціальної значущості жінок 50+ краще всього працюють?

Ми з подругами вирішили відповісти на ці запитання. Зробити проєкт психологічної допомоги жінкам, щоб вони прийняли свій вік, зміни тіла. Спочатку ми зареєстрували організацію «Сила віку жінок» і зробили однойменну групу в Facebook.

Далі ми звернулися до фонду «Відродження» й отримали грант на інформаційний супровід проєкту та психологічну підтримку 30 жінок.

Зараз безкоштовні психологічні групи вже працюють, а в нашій інформаційній групі вже понад 2000 жінок. Долучайтеся!

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

У випадку, якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію. Або надішліть, будь-ласка, на пошту [email protected]
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло