Діти в онлайні: як навчити нащадків безпеці в інтернеті
І як кіберзагрози можуть наражати на небезпеку
8 лютого – Міжнародний день безпечного інтернету. Всесвітня мережа має колосальний вплив на всі сфери нашого життя. Але крім неймовірної ролі в розвитку людства, інтернет несе цілу низку загроз. І найвразливішими до онлайн-небезпек є наші діти. Як вони поводяться онлайн і як навчити їх безпеці в інтернеті, розповіла Mind експкертка з цифрової трансформації державних послуг, співзасновниця BWN GROUP Євгенія Поремчук.
Перший комп’ютер батьки купили для мене 2003 року, коли інтернет змагався з телефонною лінією. Основам безпеки в мережі ми вчилися на своїх помилках, удосконалюючи навички разом із появою нових загроз. Зараз я мама 8-річної дівчинки зі смартфоном. В один момент вона отримала доступ до неймовірного інструменту розвитку й розваг. А разом із цим – до грандіозної небезпеки.
Більшість дорослих мають критичне мислення та досвід помилок при роботі в мережі, однак наші діти позбавлені цього. У них уже немає можливості поступово нарощувати знання про безпеку в інтернеті, адже наразі така неспішність має занадто велику ціну.
Згідно з дослідженням Proinsight Lab у партнерстві з уповноваженим з прав дитини Миколою Кулебою і Службою порятунку дітей, 96% дітей у віці 10–17 років постійно користуються інтернетом. З них приблизно половина проводять у соціальних мережах понад 4 години. Як результат, маємо сумну й шокуючу статистику:
- майже половина підлітків були жертвами кібербулінгу;
- кожна п'ята дитина в середній школі та кожна друга дитина зі старшої школи готова зустрітися з незнайомцем з інтернету;
- майже 40% дітей у віці 8–10 років вперше побачили порноконтент в інтернеті і більш ніж половина з них побачила несподівано. Понад 70% потрапили на контент через рекламу на сайт, а половина – побачила в соцмережах;
- лише один із чотирьох батьків використовує технічні засоби фільтрації чи моніторингу на пристроях своїх дітей;
- більш як половина дітей не знає про небезпеки в мережі, а 44% дітей розміщують особисту інформацію, тому 24% дітей уже були в ризикованих ситуаціях (наприклад, зустрічалися з віртуальними знайомими). Для підлітків 15–17 років цей показник сягає 60%.
Мене ці цифри неприємно вражають.
Постійно проводячи бесіди з дочкою щодо безпеки в інтернеті, я впевнена, що моя дитина розповість мені, якщо незнайомець запропонує їй зустрітися офлайн. У цьому ж впевнені ще 80% батьків. Однак, згідно зі статистикою, 75% дітей, що приходили на такі зустрічі – приховують це від батьків.
Чому ж наші діти не дослухаються до наших настанов? Може, проблема не в учнях, а у вчителях?
Нижче основні типові помилки, які зменшують ефективність дитячого кібернавчання, і способи їхнього уникнення.
1. Я дорослий, я краще знаю!
Якщо ви не айтішник із досвідом чи ІТ-експерт, ви будете здивовані, наскільки наші діти обізнані в сучасних інтернет-трендах. Тому при розмові з дитиною намагайтесь уникати менторського тону та фраз на кшталт «Я краще знаю».
Вашій дитині потрібна не лекція, а діалог. Розкажіть історії, наведіть реальні приклади необдуманої поведінки дітей в інтернеті, ставте питання. Не вдається цікаво розповідати – прочитайте з разом із дитиною книжку про дитячу кібербезпеку. Ви не маєте стати вчителем, ви мусите стати тим, кому дитина довірятиме і до кого прислухатиметься.
2. Розповідаю вперше і в останнє, більше не повторюватиму
Вчені підрахували, що доросла людина отримує щодня 34 ГБ інформації. На вашу дитину постійно обрушується не менший обсяг інформації. Тому не сподівайтесь, що з першого разу вона запам’ятає всі правила поведінки в інтернеті та зможе швидко розпізнати ризикову ситуацію. Якщо бажаєте вберегти дитину в онлайн-світі – регулярно повторюйте правила кібербезпеки, грайте в ігри, проходьте разом тести, розпитуйте дитину про всі дивні або неприємні події в її онлайн-житті.
3. Моя дитина – особистість. Я не порушую її онлайн-приватність
Чудово, коли є повага до особистих кордонів. Але одна річь стукати перед тим, як зайти в дитячу кімнату, а зовсім інша – дистанціюватися від активність дитини в мережі. Звісно, не потрібно перетворюватися на суворого наглядача, адже це може призвести до втрати довіри, видалення історії браузера та появи «запасного» профіля в соціальних мережах.
Необхідно пояснити своїй дитині, що все, що з’являється в інтернеті там і залишається. Розкажіть про правило бігборда (не публікувати те, що не хочеш побачити на бігборді в центрі міста).
Також психологи радять домовитись, що проводити час із гаджетами можна лише в одній кімнаті з дорослим. У цьому разі дитина відчуває вашу присутність і більш прискіпливо ставиться до того, що вона робить в інтернеті.
4. Телефон на стіл і хутко у свою кімнату!
Забирайте телефон, демонстративно перевіряйте його вміст із суворим виразом обличчя, ховайте клавіатуру та вимикайте WiFi. Чудово, дитина тепер тримається подалі від кіберзлочинців. І від вас також. Погодьтесь, не найкращий сценарій. Діти помилятимуться: дивитися «не ті» сайти, відписувати «не тим» людям, вживати «не ті» слова. Не сваріть, а поясніть, чому така поведінка небезпечна насамперед для них самих. Як це може вплинути на їхнє життя. І найголовніше – як ці помилки можна виправити разом із вами. Якщо встановлюєте обмеження, то поясніть чому («Я не тобі не довіряю, а тим, хто хоче тебе образити»). У цьому разі значно вища вірогідність, що стикнувшись із проблемами дитина відразу піде до вас по допомогу.
У нашому диджиталізованому світі безпека в інтернеті – не менш важливе знання, ніж вміння переходити дорогу чи правила поводження з вогнем у будинку. І, навчаючи своїх дітей, не забувайте принцип «діти бачать – діти повторюють». Тому не нехтуйте кібергігієною у своїй родині.
Перевірити рівень вашої обачності можна простим чек-листом, що наведено нижче:
- Усі ваші паролі мають високий рівень складності.
- Ви завжди віддаєте перевагу двофакторовій авторизації.
- На всіх ваших простоях встановлено антивірусні програми.
- На пристроях дитини встановлено батьківський контроль і налаштовано заборону дорослого контенту в налаштуваннях браузера.
- Чітко визначний ліміт часу дитини онлайн.
- Програмне забезпечення ліцензійне та постійно оновлюється.
- Ви не підключаєтеся до безкоштовних публічних WiFi-мереж.
- Ви не встановлюєте сумнівне програмне забезпечення, а ваша дитина не може встановити програму без вашої згоди (функція батьківського контролю).
- Листи із сумнівним змістом або завантаженим файлом одразу потрапляють в спам.
- У браузерах не зберігаються паролі та дані банківських карток.
- На пристроях дитини вимкнена геолокація.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
