«Я просто спитати»: як ставити запитання, щоб отримати на них відповідь

«Я просто спитати»: як ставити запитання, щоб отримати на них відповідь

І як при цьому зберегти час, емоційний ресурс та продуктивність

«Я просто спитати»: як ставити запитання, щоб отримати на них відповідь
Фото: depositphotos.com

Людство тисячами років – від Сократа до Маска та Стіва Джобса – досліджує, як правильно ставити запитання, щоб тебе зрозуміли, дали відповідь, якої ти потребуєш, або закрили низку інших потреб. Ще Дейл Карнегі казав: «Вам все розкажуть, головне вірно і вчасно про це запитати». Сократ вивів метод з діалогами та питаннями в окрему навичку для використання на дебатах. Тибетські ченці ведуть годинні діалоги, щоб відточувати свої вміння в дослідженні запитань. Майбутні дипломати, судді, журналісти проходять тренінги та курси, аби влучно ставити запитання. На які ж запитання люди дійсно готові відповідати і як їх правильно формулювати, розповів Mind Software Engineer Євгеній Вінійчук.

Пройшовши шлях від початківця в ІТ до тимліда в компанії, відчув на власному досвіді, як змінюються запитання та очікування від людей зі зростанням власних навичок і знань. Тому для своєї команди навіть сформував покрокову схему постановки запитань, яка б економила час і емоційні ресурси, які й так під час війни в дефіциті. У Тоні Шея була книга про корпоративну культуру з цінностями компанії, у мене є добірка про діалоги, комунікацію й запитання. Адже це – теж про цінності й повагу до власних кордонів.

Чому запитувати – це нормально

Людям складно визнавати, що вони чогось не знають, адже це показує слабкість. І це одна з причин, чому люди бояться запитувати.

Однак причини бувають найрізноманітніші, починаючи від бажання справити враження – мовляв, «Мені й так все зрозуміло» – до «Ні, ну це якесь дурне запитання, краще промовчу». Як результат – непорозуміння на роботі, стрес, менша продуктивність, некоректно зроблене завдання тощо. У мене є знайомий, який взагалі прийшов звільнятися, оскільки був впевнений, що не справляється з задачами.

Людина себе цими думками фактично довела до виснаження. А тепер уявіть його подив, коли керівник сказав: «Якщо тобі щось видається, про це можна було б і запитати. Власне, наша компанія цінує твою роботу та вважає гарним спеціалістом». Тобто навіть запитання на кшталт: «Я вам точно подобаюся?» цілком мають право на існування.

Ну і маю цікавий факт для підтримки тих, хто налаштовується бути більш допитливим: згідно з дослідженнями, люди, які ставлять запитання, більше подобаються своїм співрозмовникам, ніж їхні мовчазні колеги. Але тут головне дотримуватися певного балансу та простих правил, якими я залюбки поділюся з власного досвіду.

  1. Краще запитати одразу. Розпочну з життєвого прикладу: моя знайома працює з інфографіками. Вони щопонеділка командою проговорювали ідеї, а щоп'ятниці виявлялося, що аналітики не так зрозуміли ТЗ, ілюстратор не так візуалізував, а журналісти не так описали. І щоразу проблема була в тому, що на початковому етапі хтось вирішив поставити уточнювальні запитання пізніше і забув, хтось не хотів видаватися некомпетентним тощо. Тобто команда витрачала велику кількість ресурсів на роботу, яку все одно треба було переробити, замість того щоб вчасно з'ясувати усі незрозумілі моменти. Тож не відкладайте, якщо є запитання – ставте їх одразу.
  2. Не бійтеся видаватися непрофесійним. Я знаю, це звучить банально, але важливо. До того, як сам став тимлідом, мені видавалося, що запитати про щось – це як визнати поразку та власну некомпетентність. Тому важливо пам’ятати – від вас очікують відповідно того, яку посаду ви займаєте: від ментора – допомоги та експертності, від новачка – бажання розвиватися та зацікавленості. Ніхто не чекає, що колега, котрий тільки прийшов до професії, буде ідеально виконувати завдання. Це перше, що я кажу людям, яких навчаю.

Коли колеги зрозуміють, що ставити запитання – це частина роботи, вони не відчуватимуть себе тягарем та почуватимуться впевненіше. А відповідно знімуть із себе тягар «комплексу некомпетентності».

  1. Користуйтеся методом сократівського діалогу. До речі, цей метод також чудово допомагає впоратися з конфліктами та дійти до суті проблеми. Він ґрунтується виключно на запитаннях. Тобто коли виникає гостра ситуація, як приклад – колега чи керівник звинуватив вас у поганій роботі, замість суперечок чи образ, запитайте: «Чому вам так видається?», «Можливо, я міг би бути більш продуктивним на іншому проєкті» тощо. У такий спосіб замість зайвого стресу ви отримаєте конкретні відповіді та варіанти вирішення ситуації.
  2. Не провокуйте.  Вище я вже згадував запитання в контексті інструменту для вирішення конфлікту, окремо розглянемо і в контексті провокації. Так, будемо відвертими, поставити запитання можна досить агресивно та деструктивно. Часом цим зловживають люди на керівних посадах, чим лише погіршують загальний настрій команди. Тому, якщо щось пішло не так, не треба використовувати запитання категорії «А голову ти вдома не забув?». Це не підтримує, а лише посилює відчуття провини. Кращим запитанням буде: «Дивись, ти забуваєш голову вдома вже втретє. Подумаймо, що зробити, аби наступного разу вона опинилась разом із тобою?» :) У такий спосіб ви підтримуєте людину, завдяки чому колега почуватиметься в безпеці. Такі розмови будують довіру та роблять стосунки в колективі прозорими, що полегшує й спрощує комунікацію. Детальніше про це – в книжці Маршала Розенберга “Nonviolent Communication”. Дуже раджу прочитати.

Інструкція ідеального запитання

Інколи я намагався попросити поради, але не міг пояснити, що саме мені потрібно. Тому для себе сформував перевірчий список, завдяки якому навчився влучно ставити питання:

  • чітко розуміти, яке завдання вирішуєте;
  • упевнитися, що вже локалізували проблему й можете пояснити, що саме незрозуміло;
  • упевнитися, що не можете отримати відповідь самостійно;
  • надати необхідний контекст для розуміння запитання;
  • коротко розповісти про кроки, які ви зробили в процесі пошуку помилки.

Який вигляд це може мати. «Привіт! Я отримав завдання – написати галерею зображень. Зображення завантажуються з адмінпанелі, яка також має працювати і на мобільному телефоні. Все працює як треба, коли користуюсь тестовими зображеннями із мого комп’ютера, але маю пустий блок замість слайдера, коли підтягую картинки із нашого API. Я спробував імітувати запит через мережу, використовуючи таймери – все окей, тобто біда виникає саме тоді, коли користуємось API. Підкажи, будь ласка, на що звернути увагу?»

Тож нічого складного, власне мені цей невеликий чекліст допомагає сформувати максимально конкретне запитання, а відповідно – отримати якісну на швидку відповідь. Сподіваюся, він буде корисним і для вас.

Отже ви можете бути новачком в організації, або керівником чи спеціалістом, який довгий час працює в компанії, за будь-яких умов, запитання – це про комунікацію. Структуроване та вчасно поставлене запитання – найкраща профілактика від помилок в роботі та непорозуміння з колегами. А вміння ставити їх і говорить про високий професіоналізм та особисту зацікавленість.   

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua та стрічці Google NEWS
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло