Створені для війни, відновлені для бою: як бізнес надає вантажівкам для ЗСУ та ТРО нове життя
І чому не тільки збір коштів, а й раціональна ідея може стати у пригоді
Перемога здобувається на полі бою, але забезпечується в тилу. Із початком повномасштабного вторгнення багато питань матеріального забезпечення лягли на плечі громадських організацій, волонтерів і приватного бізнесу. Останній почасти «з коліс» організовував процеси, які раніше давали гарні результати в мирному діловому житті. Як бізнесові стратегії допомагають покривати нагальні потреби військових, Mind розповів співзасновник проєкту «Тачка на ТРОкачку», офіцер управління логістики штабу Командування Сил ТрО ЗСУ Віктор Шевченко.
На чому їздять захисники та хто ремонтує їхні тачки
Військо – це, безумовно, люди, озброєння, технології. І завжди – логістика. Саме вона великою мірою визначає перебіг і навіть фінал великих конфліктів аж до світових війн. Сьогодні ми а Силах ТРО ЗСУ зіткнулися з браком мобільності.
Машини купують і волонтери, і фонди, і сім'ї та друзі військових. Купують, зазвичай, джипи – і вони дуже потрібні. Але це здебільшого цивільні машини. Та, крім них, ЗСУ гостро потребують повнопривідних вантажних автомобілів армійського класу. Перевезення озброєнь і боєприпасів, особового складу і матеріально-технічного забезпечення – все це задачі для військових вантажівок. І таких машин треба багато.
Техніка є на складах зберігання ЗСУ, але вона переважно не на ходу й потребує відновлення. Тож ухвалили рішення зібрати людей, які могли би шукати фінансування для проведення ремонтних робіт, і механіків, які би взялися за них. Ідея переросла в повноцінний проєкт «Тачка на ТРОкачку». Назва, як мені здається, пояснює що ми робимо з авто та для кого – прокачуємо військові вантажівки для Сил територіальної оборони ЗСУ.
Уся справа в деталях
Ми працюємо з машинами марок ГАЗ, «Урал», ЗІЛ, УАЗ, КамАЗ. Кожне авто має свої вразливості. Тож виокремити, що бракує лише гальмівних колодок чи, приміром, систем запалювання, буде неправдою.
Механізм проєкту працює просто – ми отримуємо запити від військових частин Сил ТРО – скільки і яких машин вони потребують. Ми ці машини шукаємо на складах консервації ЗСУ, буває, що працюємо навіть з авто, які вже йдуть під списання. Привозимо автомобілі на СТО або ж у військову частину, якщо там є механіки, котрі можуть забезпечити потрібний ремонт. Далі складаємо кошторис – які роботи потрібні, які запчастини, можливо, якісь специфічні деталі. Інколи їх роблять токарі під конкретну машину – бувають різні випадки.
Власне, ми розуміли, що зіткнемося з тотальним дефіцитом запчастин і деталей. Найоптимальніший вихід для проєкту – авторозборки. Деякі машини, з якими ми працюємо, ще до кінця 2000-х років були на конвеєрі, тому запчастини шукаємо саме на розборках. Серед продавців запчастин, яких уже всіх знаємо особисто, є багато тих, хто знає про проєкт і нас підтримує, бо їхні сини воюють.
Тож вони, якщо знаходять якісь деталі, відразу телефонують нашим механікам. Така підтримка дуже допомагає і надихає. Хоча є ситуації, коли, навпаки, ціну навіть підвищують у кілька разів, бо наша зацікавленість у покупці запчастин очевидна. Взагалі, це певний квест – поставити таке авто на хід, але всі в «Тачка на ТРОкачку» дуже мотивовані.
Більше 110 машин для фронту протягом трьох місяців
Цифри в нашій ситуації найкрасномовніші. Оскільки стан машин та умови зберігання дуже різні, то й вартість ремонту також може суттєво різнитись. Кілька машин нам вдалося відновити трохи дорожче $1000, але деякі обійшлися в $3800.
З того, що бачу зараз (а ми відремонтували вже понад 110 автомобілів, взялися навіть за БТРи) – середня вартість ремонту коливається в межах $2500 – 3000 за авто. БТРи, звичайно, обходяться дорожче – $15 000 за одиницю.
Проте це все рівно суттєво дешевше, ніж купівля схожого авто за кордоном. Найбільша проблема – що вже все розкуплено, війна дуже дорого обходиться, і я зараз навіть не піднімаю питання людського ресурсу, емоцій, життя врешті-решт.
Та, навіть купивши машину, ще треба її ввезти в Україну, що також гроші й час. І знову ж таки – відремонтувати. А БТРи – це взагалі космічні гроші, один уживаний стане десь у $600 000. І ввіз в країну буде геть непростим. Але з грошима не можна легковажити, особливо, коли йдеться про пожертви.
Чим може допомогти бізнес?
Усім. У бізнесу ширший масштаб можливостей, тож долучатися до проєкту як фінансово, так і ресурсами можуть підприємства, у яких є станції техобслуговування. У них є постачальники деталей, яких нашому проєкту завжди бракує. Є руки, які вміють ці машини ремонтувати, та приміщення.
У проєкті проявити себе може кожен, хто справді хоче помогти війську. Наприклад, у нас є люди, які через сайт чи сторінки в соцмережах пропонували свої послуги – хтось мав запчастини, хтось добре знається на двигунах. Є навіть кілька волонтерів, які взяли машини, щоб самим їх відновити.
Також бізнес може забирати авто до себе й відновити, а також, як варіант допомоги, профінансувати ремонт. У нас є кілька таких меценатів, які виділили кошти, і ми змогли відремонтувати відразу кілька машин. Це чудовий приклад взаємодії, я вважаю, але такі випадки ще поодинокі. Хоча ми, розповідаючи про ініціативу «Тачка на ТРОкачку», якраз сподіваємося, що більше благодійників і компаній відгукнуться на наш заклик доєднатися до проєкту.
Влада на місцях, поки що не надто активна, а вони якраз можуть у регіонах налагоджувати контакт із підприємцями. Тут немає малого внеску – кожен крок для вирішення логістичних задач ЗСУ наближає нас до перемоги. Саме тому ми стільки ресурсів й енергії вкладаємо в цей проєкт.
Також можуть контактувати бригади ТРО ЗСУ з різних регіонів із нами. Якщо якась із військових частин має потребу в автомобілях, то може взяти на ремонт потрібну кількість техніки. Ми доставимо автомобілі та завдяки пожертвам наших партнерів і волонтерів профінансуємо купівлю потрібних деталей, а відремонтоване авто залишиться у військовій частині. Немає територіального обмеження.
Також нам потрібні класні спеціалісти, що знаються на машинах, які розроблялися ще радянськими інженерами. Потрібні люди, які не бояться вчитися. Процес ремонту повнопривідних вантажівок – це ще той квест. Привезти машину, зрозуміти чому не їде, знайти деталі, все перебрати – багато нюансів. Але наші механіки – люди азартні, з такими задачами справляються.
Чому працюємо з радянськими машинами? Бо вони є на складах
Глобально питання укомплектованості автотранспортом ЗСУ вирішується лише повним переходом на стандарти НАТО. Це ємнісний процес, який, зрештою, стосується не лише автотранспорту. Нам однозначно треба йти вперед, як би зараз московія не старалася відкинути Україну в розвитку та знищити інфраструктуру.
Нам вперто треба йти до високих напрацьованих цивілізованим світом стандартів. Усі ми це розуміємо. Однак це процес не одного року, він потребує комплексного рішення. А війна в нас зараз. І битися треба, буквально, вже.
Тому ми зважили, що можемо запропонувати і яке рішення буде не лише найшвидшим, а й ефективним. І це – автомобілі, які законсервовані на складах зберігання ЗСУ. Це машини, побудовані з урахуванням потреб армії. Із воєнними завданнями справляються, тому ми пішли цим шляхом. У нас немає мети залишати ці авто в армії після закінчення війни. Є мета – перемогти.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
