Вилучати землю: чи на часі така законодавча ініціатива

Законодавець пропонує вилучати державні землі, які неефективно використовувалися щонайменше один рік або використовувалися не за цільовим призначенням. Відповідний законопроєкт №9086 зареєстрував у Верховній Раді народний депутат від партії «Слуга народу» Георгій Мазурашу. Які новели передбачає цей законопроєкт і чи варто розглядати цю ідею саме під час війни, проаналізувала для Mind радник практики земельного та аграрного права TOTUM LF Тетяна Онищенко.

Номер і дата реєстрації: №9086 від 06.03.2023

Автор: Мазурашу Г. Г.

Альтернативи: №9086-1 від 20.03.2023

Етап: направлено на розгляд Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики.

Ціна питання: реалізація положень законопроєкту не потребує додаткових витрат із Державного бюджету.

Зміст: автор законопроєкту пропонує вивільнити ту частину земель, що перебувають у постійному користуванні державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, яка неефективно або взагалі не використовується за цільовим призначенням, на користь територіальних громад для облаштування спортивно-оздоровчих парків, будівництва спортивно-оздоровчої інфраструктури, реабілітаційних центрів, учасників бойових дій для індивідуального житлового будівництва.

Позиція юристів: сама назва проєкту закону №9086 уже передає його зміст – «Про зміни до Земельного кодексу України щодо вилучення земель державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, які не використовуються за призначенням, та передачі громадам для облаштування спортивно-оздоровчих парків, будівництва спортивно-оздоровчої інфраструктури, реабілітаційних центрів, виділення земельних ділянок учасникам бойових дій».

Так, законопроєкт передбачає вилучення в державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, землі, надані їм у постійне користування за умови, що останні використовуються неефективно або ж взагалі не використовуються протягом року.

Цікаво, що йдеться виключно про державні сільгосппідприємства. Суб’єктів колективної форми власності цей законопроєкт не стосується.

І відразу виникають питання, на які проєкт нормативно-правового акту не дає відповідей:

• Як визначатиметься рівень ефективності/неефективності землекористування?
• Чи достатньо буде проведення перевірки?
• Чи обов’язковим буде оновлення агрохімічного паспорту поля?
• Чи враховуватиметься показники врожайності?
• Який період стане вибіркою для дослідження?

Крім того, підставою для вилучення законопроєкт передбачає невикористання земельної ділянки протягом одного року. І знову постає низка питань:

• Чи враховуватиметься причина зупинення діяльності на тій чи іншій ділянці?
• Війна, пар, сівозміна тощо. Знову ж таки, як рахуватимуть цей річний термін: з моменту ухвалення закону, чи при наявності відповідних доказів припинення прав може відбутися відразу після набрання чинності закону?
• А чи матиме право голосу взагалі землекористувач у розв'язанні цього питання. За загальним правилом, позасудова процедура вилучення передбачає отримання згоди від останнього. Як корелюватимуться ці дві норми?

Це все одна сторона медалі. З одного боку, здається, що питання тисяч гектар НААН давно потребує вирішенню, а з іншого – виглядає така ситуація. як «без суду й слідства».

Ініціатор акта пропонує погоджувати проєкти облаштування спортивних парків і проєкти виділення (можливо, малось на увазі проєкти землеустрою щодо відведення) ділянок для учасників бойових дій із профільними міністерствами. Однак позиція Держгеокадастру не враховується, хоча левова частка таких земель може бути особливо цінною.

Як щодо іншого аспекту? На сільськогосподарських землях пропонують побудувати житлові будинки для воїнів, спортивно-оздоровчі та реабілітаційні центри. Ідея зрозуміла. Але методи реалізації сумнівні. Крім описаних вище питань, залишається невирішеним аспект зміни цільового призначення таких земель.

Хто буде в плюсі: ініціатива спрямована на розвиток соціальної інфраструктури територіальних громад. У результаті як невеличкі села, так і міста, могли б отримати додаткові місця для відпочинку та фізичного розвитку. Крім того, враховуючи українські реалії, і наші воїни матимуть змогу отримати присадибні ділянки.

Хто буде в мінусі: земельні ділянки, які пропонуються до вилучення, перебувають у державній власності. Йдеться про сільськогосподарські землі з науково-дослідною, навчальною метою та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Висновки: запропонована ідея може мати місце бути, однак потребує комплексного підходу – визначення пріоритетів. У випадку ж доцільності таких реформ важливим елементом реалізації має стати гармонізація містобудівної документації разом із землевпорядною.

Тому зараз саме час територіальним громадам активно розробляти комплексні плани просторового розвитку, якими передбачати розбудову з урахуванням реальній нашого життя. Військовий стан, звичайно, вимагає окремих ситуативних рішень, однак вони мають бути виправданими та обґрунтованими.