Альтернативний фронт: як протистояти апетитам росії на газовому ринку
І що має зробити Захід, аби в агресора було менше грошей на війну проти України
Щоб російський газ ставав менш спокусливим товаром, у Євросоюзі намагаються впливати на ринок політичними рекомендаціями та рішеннями, які виключають складну процедуру узгодження нових санкцій всіма країнами блоку.
Минулого тижня міністри енергетики країн ЄС продовжили до 31 березня 2024 року угоду про добровільне скорочення споживання газу на 15% (порівняно із середнім показником за останні п'ять років). Вони також розглядають можливість заборонити російським експортерам заздалегідь бронювати інфраструктурні потужності (ЗПГ-термінали). Єврокомісар з енергетики Кадрі Сімсон закликала відмовитися від російського ЗПГ – не продовжувати довгострокові контракти, що добігають кінця.
В Іспанії, яка торік стала найбільшим споживачем російського зрідженого газу в Європі, закликали відмовитися від нових угод на спотовому ринку з російським ЗПГ.
Як рф може «пручатися» цим обмеженням, які тенденції в російській газовій промисловості можуть допомогти путінського режиму повернути вплив на європейському газовому ринку та які ефективні заходи мають використовувати західні союзники України, щоб кремль перестав отримувати мільярди для фінансування війни – спеціально для Mind пояснив заступник міністра енергетики України Микола Колісник.
Ресурс – це те, що використовують для досягнення мети. Мета агресора – знищити нашу націю та державу. А його ресурс у цій справі – експорт вуглеводнів. Разом із партнерами ми маємо позбавити росію фінансових надходжень від постачань газу, нафти, ЗПГ, бо це гроші, які вбивають українців і несуть загрозу світові.
На чому треба зосередитись?
Аби діяти на випередження, ми аналізуємо поведінку агресора на ринку природного газу й робимо прогнози щодо його майбутніх дій. Будівництво газопроводів «Північний потік – 1» та «Північний потік – 2» стало інструментом впливу, енергетичного шантажу, з яким зіткнулася Європа.
Сьогодні, коли агресор втратив свої можливості на півночі, у Балтії, він намагається діяти на півдні – в Чорному морі, де Туреччина має намір збудувати газовий хаб. Росіяни підтримують цей проект, адже для них це шанс залишитися гравцем на ринку. Але повноцінно увійти в проект їм буде досить складно, адже треба буде самотужки будувати трубопровід, а в них такого досвіду немає.
«Блакитний потік», «Турецький потік» будували італійці та швейцарці й навряд чи вони захочуть працювати в санкційному режимі. Проте розслаблятися не варто. Маємо передбачити всі моменти та не дати росіянам жодної змоги збільшити свої потужності на європейському ринку.
Як «пручатиметься» росія?
Завдання рф сьогодні – «деполітизація» газу, нафти, ЗПГ. Тому вона буде постійно намагатися брати участь у подібних проєктах: «якщо Європа не хоче купувати в нас напряму, то нехай купує турецький газ». Зрозуміло, що цей газ буде російського походження, але довести це буде досить складно.
Паралельно ми бачимо активність росіян у розбудові ЗПГ-терміналів. Зокрема, на Арктичному шельфі, звідки до Європи й потрапляла основна частина ЗПГ. І його обсяги, через нестабільну ситуацію на ринку та дефіцит, за рік зросли вдвічі.
Що має врахувати Захід?
Найбільшими споживачами ЗПГ в Європі є країни з розвинутою промисловістю – Німеччина, Іспанія, Бельгія. Їх економічні стратегії передбачають збільшення потужностей регазифікації. Такі проєкти мають політичну підтримку, і вже в короткостроковій перспективі бідльшість із них буде реалізована.
Але паралельно західні політики змушені думати, як завадити торгівлі російським паливом – і інших інструментів, окрім санкцій не існує. Проте й вони використовуються з певними обмовками.
Ще одна загроза – створення тіньового флоту ЗПГ, який дозволить росії залишитися гравцем на ринку газу. Тобто отримаємо ситуацію, яку вже спостерігаємо на ринку нафти: намагаючись компенсувати бодай частину втрат від санкцій, рф переводить торгівлю своїми вуглеводнями в «тінь».
Як бачите, плани з інвазії у росіян залишаються, і цьому треба завадити. Усе залежіть від ключового вибору: з ким укладати угоди, а з ким – ні. росія показала, що ціна партнерства з нею занадто висока, навіть попри її знижки на газ. Тому єдиний варіант – не пускати на ринок компанії, що ведуть бізнес з агресором.
Якою має бути позиція України?
Україна має наполягати на тому, що російський ЗПГ – це також зброя, навіть якщо йдеться про торгівлю через посередників. І це створює реальні ризики, якщо не продовжувати тиснути на агресора й не змінювати правила гри на свою користь. Ми розуміємо, що фізичні постачання російського газу можуть збільшуватися завдяки видобувним компаніям. Серед потужних гравців, у яких ще залишається потенціал – це «газпром», «новатек», «сібур».
До речі, власник «новатеку» Міхельсон у лютому прямо заявляв, що збільшення європейського попиту на газ відкриває привабливі можливості для компанії, адже ЗПГ не підпадає під санкції. Він оцінив обсяги постачань в 40–60 млн тонн, проте, на його думку, вони можуть збільшитися до 60–70 млн.
До того ж частинами торгових ланцюжків можуть ставати сировинні трейдери. Тож маємо передумови, що на ринку буде ЗПГ невизначеного походження, але з російським корінням.
Також варто згадати про механізм, який обговорили на зустрічі міністрів енергетики країн ЄС наприкінці березня. Він передбачає для кожної країни можливість заборони російських постачань ЗПГ без запровадження нових енергетичних санкцій. Такий досвід уже є у Великої Британії та Литви.
Є і інші механізми. Наприклад, Німеччина заборонила регазифікацію російського ЗПГ на своїх терміналах.
Звичайно, треба не забувати про диверсифікацію. Сьогодні є достатньо постачальників, які разом зможуть задовільнити дефіцит, що утвориться після внесення російського ЗПГ до чергового санкційного пакету.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
