Кримінальна відповідальність за недостовірні публікації у соцмережах: народні обранці пропонують посилити контроль

Громадянам, які поширювали відео роботи українських ППО в соцмережах, загрожує від 5 до 8 років позбавлення волі. У соцмережах може розповсюджуватись і неправдива інформація, яка також може бути частиною інформаційної війни. Тому цей процес намагаються приборкати народні обранці у свій спосіб. Так, у середині квітня 2023 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №9223 про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за окремі дії проти основ національної безпеки України. Наскільки це дієвий спосіб унеможливити розповсюдження неправдивої інформації та як може вплинути ця ініціатива на суспільство, розповів Mind юрист юридичної компанії «Ader Haber» Богдан Врублевський. 

Номер та дата реєстрації: №9223 від 19.04.2023

Автори законодавчої ініціативи: Георгій Мазурашу, Сергій Кузьміних, Максим Павлюк, Михайло Лаба, Олег Арсенюк.

Етап: надано для ознайомлення комітетам Верховної Ради.

Альтернативні законопроєкти: законопроєкт не має будь-яких альтернатив на момент публікації цієї статті.

Ціна питання. Як вбачається з тексту пояснювальної записки, реалізація положень законопроєкту не потребує додаткових витрат із Державного бюджету.

Читайте також: Мовчання – золото: яка відповідальність передбачена за несанкціоноване розповсюдження інформації під час війни

Зміст. Автори законопроєкту пропонують додати в Кримінальний кодекс України нову статтю (ст. 114-3), якою передбачити кримінальну відповідальність за використання облікових записів з метою поширення недостовірної інформації або для здійснення впливу на прийняття рішень, вчинення чи не вчинення дій.

Також пропонують позбавляти волі на строк від трьох до п’яти років, якщо такі дії були вчинені повторно, організованою групою осіб за попередньою змовою або для здійснення впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій державними органами чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів.

Крім того, якщо ці дії були вчиненні в умовах правового режиму воєнного стану, то буде передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до семи років.

Хто буде в плюсі? З внесенням цих змін до Кримінального кодексу України «виграють» лише правоохоронні органи. Вони отримають можливість реєструвати фіктивні кримінальні провадження задля підняття «показників ефективності» або ж для вимагання неправомірної вигоди, щоб такі кримінальні провадження в подальшому закривати.

Хто буде в мінусі? Звичайних користувачів, адміністраторів різних пабліків і груп у соціальних мережах зможуть притягувати до кримінальної відповідальності за будь-яку поширену новину. Будь-який державний службовець, діяльність якого потрапить під критику користувачів у соціальних мережах, отримає право на звернення до правоохоронних органів щодо притягнення таких користувачів до кримінальної відповідальності.

Читайте також: Посадити за колабораціонізм: на часі посилення кримінальної відповідальності за такі дії

Позиція юриста.

1. Автори законопроєкту зазначають, що метою цих змін до Кримінального кодексу України є протистояння інформаційним атакам, які загрожують національній безпеці та національним інтересам України. Суспільству такі «інформаційні атаки» відомі більше під абревіатурою ІПСО, яку частіше використовують засоби масової інформації в публікаціях. Однак автори законопроєкту не пояснюють, яким чином доповнення кримінального закону може убезпечити суспільство від таких інформаційних атак.

Не зазначаючи більше жодних аргументів для прийняття законопроєкту, народні депутати лише критикують інформаційну політику соціальних мереж через їхню бездіяльності щодо фейкових облікових записів. Адже саме фейкові облікові записи, на думку авторів, можуть використовуватися для розповсюдження недостовірної інформації.

Важливо зазначити, що 5 липня 2022 року Європейський парламент ухвалив закон, який передбачає відповідальність онлайн-платформ (Google, Facebook, Instagram) за публікацію незаконного чи шкідливого контенту.

2. Широкого розголосу та шквал критики в суспільстві викликало формулювання ч. 3 ст. 114-3, що зазначена в законопроєкті.

Вона передбачає кримінальну відповідальність за публікацію в соціальних мережах недостовірної інформації, яка підвищує рівень соціальної напруженості чи порушує конституційні права і свободи інших громадян.
Проте відразу виникають питання, на які відповідей у законопроєкті немає:

• Хто саме визначатиме інформацію як неправдиву?
• Який механізм вивчення такої інформації?
• Які критерії для визначення інформації «завідомо неправдивої»?

Поняття «завідомо неправдиві» використовується для визначення прямого поширення недостовірної інформації, тобто ситуації, коли особа свідомо знає, що розповсюджує неправдиві дані. Варто враховувати, що оцінка того, що є «завідомо неправдивим», є складною і суб'єктивною. Іноді люди можуть вважати, що їхні публікації є правдивими, незважаючи на те, що вони не мають достатньої обґрунтованості або фактичного підґрунтя.

Отже, без відповідей на зазначені запитання існує ризик притягнення до кримінальної відповідальності будь-яких осіб, які пишуть повідомлення зі свого особистого облікового запису про діяльність інших фізичних або юридичних осіб.

Таке право прямо передбачено в Конституції України (ст. 32) та Цивільним кодексом України (ст. 277).

3. Важливо акцентувати увагу на тому, що кримінальна відповідальність за подібні діяння вже давно передбачена. Проаналізувавши законодавство, можна встановити, що в Кримінальному кодексі вже міститься низка статей, які передбачають кримінальну відповідальність за розповсюдження інформації.

Такими статтями є:

• Колабораційна діяльність, а саме публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України (ст. 111-1 КК України);
• Порушення конфіденційності приватного життя, а саме поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації (ст. 182 КК України);
• Публічні заклики до вчинення терористичного акту, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів з такими закликами (ст. 258-2 КК України);
• Розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ст. 300 КК України);
• Поширення матеріалів, які містять образу честі і гідності, погрозу військовослужбовцю (ст. 435-1 КК України).

Отже, з огляду на таку кількість подібних статей постає питання щодо необхідності впровадження ще однієї статті до Кримінального кодексу України.

Підсумовуючи, потрібно зазначити, що встановити позитивні моменти внесення змін до Кримінального кодексу України фактично неможливо через велику кількість неточностей, а також суперечності законопроєкту принципам демократичного суспільства України.

Висновки.

Законопроєкт повинен враховувати принципи свободи слова та права громадян на вільне висловлювання своїх думок, одночасно забезпечуючи захист від поширення недостовірної інформації та зловживанням впливом. Для прийняття цього законопроєкту необхідно розробити чіткі визначення понять і механізми для відокремлення особистих думок від недостовірної інформації.