Арсенал книг: про піратство у книговидавничому бізнесі

Арсенал книг: про піратство у книговидавничому бізнесі

І як його подолати

Арсенал книг: про піратство у книговидавничому бізнесі
Книжковий ринок на станції метро "Почайна" у Києві
Фото: depositphotos

Днями відбулася одна із найпомітніших подій року у книговидавничій та культурній сфері – Книжковий Арсенал. Цьогорічний Арсенал об’єднав під своїм дахом 100 видавництв, 5 книгарень та 35 тис. книголюбів. Але називати цю непересічну подію «святом» – не доводиться. Чимало заходів були присвячені пам’яті вбитих росією письменників та письменниць. Та й сам Арсенал відбувся за тиждень після чергового акту російського терору, внаслідок якого у Харкові було знищено друкарню «Фактор-Друк» – загинули її співробітники, спалено 50 тис. книг.

Тож, Книжковий Арсенал став черговим доказом непохитності наших людей у прагненні долучатися до розвитку української культури та незламності вітчизняного бізнесу. Як не прикро, але українські видавці мають не лише зовнішнього ворога, доводиться боротися і з внутрішнім. Його ім’я – контрафакт. Як відрізнити книжкову підробку від офіційного примірника і як автори та видавці можуть зарадити розповсюдженню цієї проблеми розповіла Mind провідний професіонал з інтелектуальної власності відділу авторського права і суміжних прав ІР офісу Анастасія Толкачова.

Якщо простими словами, то «білий» книжковий ринок працює таким чином: видавництво контактує з автором, отримує права на друк конкретного літературного твору, вкладає власний виробничий ресурс, і книга з’являється на полицях книгарень.

Але й «підпільне» виробництво літератури не дрімає: без отримання жодних дозволів, використовуючи набагато менше ресурсів, з, відповідно, можливістю продати дешевше. Боротися з цим – потрібно і необхідно, адже це не тільки про правову культуру і повагу до авторського права, але і про підтримку чесного бізнесу, а отже – економіки України в ці надскладні часи.

Читайте також: Топ українських книжок 2023 року

Продається все!...навіть контрафакт

На сьогодні, одними із найбільших каналів збуту для піратських (або, за термінологією законодавства про авторське право, яке діяло до 1 січня 2023 року, – «контрафактних») книжок, тобто таких, які надруковані або ввезені на митну територію України, без згоди автора або іншого правовласника, є маркетплейси.

Такі онлайн платформи як OLX, Prom, Bigl, Rozetka, з’явились не так давно, але швидко здобули велику популярність у користувачів: серед очевидних переваг – можливість швидко купити, продати, замовити, безпечно отримати, повернути, обміняти, при цьому маючи великий вибір, зручні інструменти економії часу та грошей, і все це не виходячи з дому. Проте ця «легкість і доступність» поширюється і на недобросовісних продавців, які можуть видавати бажане за дійсне, при цьому користуються перевагами майже анонімності, адже в інтернеті відстежити особу набагато важче, ніж у фізичному світі.

Так при запиті на книгу «Сім чоловіків Евелін Г'юґо» поруч з офіційним виданням від «Артбукс» з’являється пропозиція «подешевше», у м’якій палітурці, надрукована вочевидь десь у підвальному приміщенні.
Окрім маркетплейсів, значними каналами збуту виступають і соціальні мережі та месенджери, зокрема Instagram та Тelegram.

Як говорять самі представники видавництв, з появою піратських книжок, легальні продажі літератури падають від 10-15% до 30%.

Але звинувачувати онлайн-платформи за розповсюдження підробок – передчасно. Маркетплейси фактично виступають посередниками і надають певну платформу, де продавець та покупець вступають у взаємодію. Разом з тим, розвиток кампаній з боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності на цих платформах (адже мова не тільки про авторське право; численні порушення відбуваються і щодо, наприклад, прав на торговельні марки) все більше «втягує» платформи у боротьбу з контрафактом, покладаючи на них певні обов’язки. Відслідкувати кожне оголошення на етапі публікації наразі видається малоймовірним, проте онлайн майданчики зобов’язані передбачити механізм подання скарг від правовласників, оперативно реагувати на них, видаляти оголошення порушників та блокувати недобросовісних продавців.

Хороші новини полягають у тому, що наразі все-таки вдається розробляти певні технічні фільтри для запобігання порушенням: наприклад, на сайті оголошень можна зустріти заборону розміщувати оголошення і продавати електронні книжки (які у більшості випадків «розходяться у світ» з порушенням прав).

Разом з тим, основна складність полягає у неможливості отримати повну інформацію (імʼя, адреса, телефон) про продавця піратських примірників книжок, яка особливо потрібна, коли є намір захищати права інтелектуальної власності, зокрема, через суд.

Читайте також: Література воєнного часу: як видавництва працюють після 24 лютого

Як відрізнити легальний примірник від піратського?

Поки видавці чекають на покращення ситуації від маркетплейсів, допомогти може сам споживач. Чим менше український читач буде купувати контрафактні книги – тим менше будуть страждати автори та добросовісні видавці.
Нижче декілька ознак, за якими можна відрізнити оригінальну книгу від піратської:

  1. Зовнішній вигляд: як правило, мʼяка палітурка, яка часто «незручно» прошита, папір низької якості, може відрізнятися навіть обкладинка – схожа, але дещо інша, ілюстрація.
  2. «Фейкове» видавництво та вигадана друкарня. Звичайно, не завжди знаєш всі українські видавництва поіменно (тому такі заходи як Книжковий Арсенал є чудовою нагодою з ними ознайомитися). Разом з тим, зустрічаються такі назви видавництв на піратських примірниках, які видаються підозрілими навіть для пересічного читача, наприклад – «видавництво “Молдова”».
  3. Відсутність ISBN. ISBN – це міжнародний універсальний номер, що присвоюється книзі з метою її ідентифікації і зазначається на першій сторінці. Важливо, що такий номер є унікальним для кожного видання. Він складається з 13 цифр (або 10 для видань до 2007 року), які вказують зокрема на країну, видавництво і конкретну книгу.
  4. Неякісний переклад. Представники «сірого» книжкового ринку не звертаються до послуг професійного перекладача, тому текст може бути адаптований навіть за допомогою Google перекладача, «слід» якого буде важко не помітити.
  5. Все вище перераховане зумовлює головну відмінність – ціна. Економія на матеріалах, обладнанні, людському ресурсі тощо дозволяє виставити книгу на продаж дешевше. Проте річ не тільки у менших витратах на друк, але і у відсутності дозволу від автора. «Легальні» видавництва укладають з авторами книг договори, які, безумовно, є відплатними. Таким чином, у ціну книги на «білому» ринку закладається і винагорода автору за його працю. Якщо твір потребує перекладу для українського читача – залучається перекладач, робота якого, безумовно теж потребує оплати.

Коли споживач, свідомо чи несвідомо, обирає неоригінальну, при цьому, звичайно, дешевшу, книгу, страждає не тільки видавництво, але і автори, перекладачі, ілюстратори, редактори тощо.

Читайте також: 13 книжок про війну в Україні, написаних військовими

Борітеся – поборете!

Для самих правовласників, зокрема видавництв, доступний свій механізм боротьби з піратською літературою, яка продається в інтернеті – подання скарг на конкретні пропозиції з можливістю подальшого блокування недобросовісного продавця самим онлайн майданчиком. Так, за правилами деяких сайтів оголошень, двох скарг на продавця достатньо, щоб на третю він був заблокований.

Зважаючи на наявність у платформ відповідальної особи для розгляду таких звернень (counterfeit ambassador), процедура працює досить швидко. Тож, правовласникам залишається заповнити відповідну форму скарги, подати її, і, у випадку обґрунтованості, дочекатись видалення товару. Активна залученість власників авторських прав у припинення порушень сприятиме зниженню рівня контрафакту як такого.

Надзвичайно важливим є підвищення правової культури та свідомості у суспільстві. Повага до прав автора, перекладача, ілюстратора, безумовно, цьому сприятиме. Ба більше – вона забезпечить підтримку українських культурних індустрій та зумовить їхній подальший розвиток в умовах війни, та на перспективу, у мирний час.
А обізнаність споживачів – це вже перший крок до позитивних змін.

Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.

Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.

Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.

У випадку, якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію. Або надішліть, будь-ласка, на пошту [email protected]
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло